Рішення № 108060835, 15.12.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022м. ХарківСправа № 922/1482/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, фактична адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) до Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 43, код ЄДРПОУ 01270285) про стягнення 1 055 490,76грн за участю учасників справи:

позивача - Кравчун Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 1 051 717,48грн, пеню в сумі 3 276,04грн та 3% річних в сумі 497,24грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу № 066893 від 01.01.2021 в частині здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги. В якості правових підстав позивач посилається на ст.525, 526, 530, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 08.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, справу № 922/1482/22 визнано малозначною та ухвалено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.09.2022 за клопотанням відповідача постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15 строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, позивачу встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання - 5 календарних днів.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує факт отримання ним 10.01.2022 рахунку на суму 235 995,29грн за грудень 2021 року. Інші рахунки в період з січня по червень 2022 року АТ "Трест Житлобуд-1" не отримувало, а тому вважає, що не настав період сплати боргу за спожиту електричну енергію, відповідно і не має підстав для нарахування пені та 3% річних.

Як зазначає відповідач, позивач не надав жодних доказів, які підтверджують понесення ним збитків у розмірі штрафних санкцій, а неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання і не може становити надмірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих прибутків для кредитора. Отже, підстав вважати, що вчиненим порушенням завдано збитків позивачу у певному розмірі, на думку відповідача, не має.

Також відповідач просить врахувати, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а військовий час подовжено і на теперішній час.

Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Оскільки майже весь заявлений в позовній заяві строк виконання зобов`язання щодо оплати суми боргу за спожиту електричну енергію, припав на період введення на всій території України воєнного стану, який продовжено і який наразі триває, форс-мажорні обставини щодо військової агресії Російської Федерації проти України спричинили призупинення господарської діяльності товариства відповідача та є причинно-наслідковим зв`язком між форс-мажорними обставинами та невиконанням (неналежним виконанням, затримкою виконання) зобов`язань, а тому, як вважає відповідач, виконання цих зобов`язань повинно бути відкладено до закінчення військового стану в Україні.

На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у відповіді на відзив не погоджуючись із запереченнями відповідача, посилається на те, що всі рахунки направлялись на адресу відповідача, а тому рахунки, відповідно до умов договору та комерційної пропозиції, вважаються отриманими відповідачем в день їх відправлення. Як зазначає позивач, платежі, встановлені ст.625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, та мають компенсаційний, а не штрафний характер. Наявність форс-мажору не позбавляє кредитора права на отримання ним компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами.

Також позивач звертає увагу на те, що заборгованість відповідача виникла у період з 01.01.2022 по 01.06.2022, тобто вже в період воєнного стану, коли відповідач міг передбачити ризики, пов`язані із збройною агресією, проте фактично продовжував здійснювати споживання електричної енергії та до електропостачальника та постачальника послуг комерційного обліку з заявою про розірвання договорів не звертався.

В судовому засіданні 24.11.2022, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.12. 2022 о 15:20.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

З 01.01.2019, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017, у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.

Позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та на умовах постачання універсальних послуг.

На виконання п.13 розділу ХVІІ Закону України Про ринок електричної енергії під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут, а Акціонерна компанія Харківобленерго виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Відповідно до абзацу 5 п.13 р. ХVІІ Закону України Про ринок електричної енергії фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальних послуг та/або факт споживання електричної енергії.

Разом з тим, у відповідності до п.13 Перехідних положень Закону України Про ринок електричної енергії передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті позивача.

01.01.2021 Приватне акціонерне товариство "Трест Житлобуд-1" (відповідач) на підставі заяви-приєднання приєдналося до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 066893 на умовах Комерційної пропозиції № 1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць.

Сторонами погоджено, що з моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку, відповідач та позивач набувають всіх прав та обов`язків за договором про постачання електричної енергії споживачу № 066893 від 01.01.2021 та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

Відповідно до розділу 1 Договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору, розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюється на поточний рахунок.

При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.7 Договору оплата рахунку Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію щодо адрес, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

За умовами п.4 "Спосіб оплати" комерційної пропозиції № 1П, яка є невід`ємним додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу № 066893 від 01.01.2021, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється відповідачем у формі попередньої оплати, визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється відповідачем до 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий рахунок на попередню оплату. Остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) на підставі виставленого рахунка відповідачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується Споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

У розділі 5 "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати" комерційної пропозиції № 1П до договору про постачання електричної енергії споживачу № 066893 від 01.01.2021 сторони визначили, що рахунок надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції.

Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до п.8 комерційної пропозиції № 1П до договору про постачання електричної енергії споживачу № 066893 від 01.01.2021 у разі порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.4, п.5 комерційної пропозиції, позивач має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення;

3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних та інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання відповідачем.

Відповідно до п.12 комерційної пропозиції № 1П до договору про постачання електричної енергії споживачу № 066893 від 01.01.2021 договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

На підставі переданих даних від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за грудень 2021 року у розмірі 235 995,29грн. Акт приймання-передачі та рахунок за грудень 2021 року отримано відповідачем нарочно 10.01.2022, отже остаточний строк оплати вказаного рахунку - 17.01.2022;

- за січень 2022 року у розмірі 515 518,89грн. Акт приймання-передачі та рахунок за січень 2022 року надіслано на адресу відповідача поштовим зв`язком 22.07.2022, отже остаточний строк оплати вказаного рахунку - 29.07.2022;

- за лютий 2022 року у розмірі 350 947,16грн;

- за березень 2022 року у розмірі 126 526,46грн;

- за квітень 2022 року у розмірі 59 656,31грн;

- за травень 2022 року у розмірі 53 391,00грн;

- за червень 2022 року у розмірі 45 677,66 грн.

Акти приймання-передачі та рахунки за період лютий-червень 2022 року надіслано на адресу відповідача поштовим зв`язком 21.07.2022, отже остаточний строк оплати вказаних рахунків - 28.07.2022, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, в повному обсязі за вказаний вище період не розрахувався, у зв`язку з чим у нього станом на 01.07.2022 перед позивачем за період з січня по червень 2022 року утворилась заборгованість в розмірі 1 051 717,48грн, яка до теперішнього часу є не сплаченою.

Також позивачем на суму основного боргу, що утворилась в грудні 2021 року та січні 2022 року здійснено нарахування пені в розмірі 3 276,04грн та 3% річних в розмірі 497,24грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 1 051 717,48грн у встановлений договором строк не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Обставини, викладені позивачем у позові відповідачем не спростовано.

Заперечення відповідача стосовно того, що строк сплати за спожиту електричну енергію в період з січня по червень 2022 року для нього не настав у зв`язку з неотриманням ним рахунків за вказаний період, судом не приймаються, оскільки, як вже було встановлено вище, у розділі 5 "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати" комерційної пропозиції № 1П до договору про постачання електричної енергії споживачу № 066893 від 01.01.2021 сторони погодили, що рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах позивача, а у разі неотримання відповідачем рахунків, позивач направляє їх відповідачу поштовим зв`язком, і в такому випадку рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення.

Матеріали справи містять належні докази відправлення позивачем відповідних рахунків на адресу відповідача, а тому твердження останнього щодо не настання строку для здійснення ним розрахунків за спожиту електричну енергію є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту в січні-червні 2022 року електричну енергію в розмірі 1 051 717,48грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 226,92грн за період з 18.01.2022 по 27.01.2022, нарахованої на заборгованість, що утворилась в грудні 2021 року, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1П до договору про постачання електричної енергії споживачу № 066893 від 01.01.2021 визначено, що у разі порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.4, п.5 комерційної пропозиції, позивач має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за період з 18.01.2022 по 27.01.2022, нарахованої на заборгованість, що утворилась за грудень 2021 року, встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині в розмірі 1 226,92грн підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 189,89грн за період з 18.01.2022 по 27.01.2022, нарахованої на заборгованість, що утворилась в грудні 2021 року, з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що за змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

З цих підстав суд не приймає заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем понесених ним збитків, оскільки правові підстави стягнення пені та трьох процентів річних від простроченої суми, не пов`язані із наявністю в кредитора збитків, а виникають в силу договору та закону.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 18.01.2022 по 27.01.2022, нарахованої на заборгованість, що утворилась в грудні 2021 року на суму 189,89грн, таке нарахування здійснено позивачем з урахуванням часткових оплат відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши розрахунок позивача щодо нарахування пені на суму 2 049,12грн та 3% річних на суму 307,35грн, розрахованих за період з 15.02.2022 по 23.02.2022 на заборгованість, що утворилась за спожиту відповідачем електричну енергію в січні 2022 року, суд вважає позовні вимоги в цій частині неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем неправильно визначено період їх нарахування.

Так, рахунок за січень 2022 року було надіслано на адресу відповідача поштовим зв`язком 22.07.2022, отже остаточний строк оплати вказаного рахунку, відповідно до умов договору - 29.07.2022. Суд звертає увагу на те, що в рахунку за січень 2022 року позивач також визначив остаточний строк здійснення відповідачем оплати - 29.07.2022. Таким чином, період прострочення відповідачем оплати за спожиту в січні 2022 року електричну енергію починається з 30.07.2022, а тому в позивача відсутні правові підстави для нарахування пені та 3% річних за період з 15.02.2022 по 23.02.2022.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2049,12грн та 3% річних в розмірі 307,35грн, розрахованих за період з 15.02.2022 по 23.02.2022 на заборгованість, що утворилась за спожиту відповідачем електричну енергію в січні 2022 року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 1 051 717,48грн, пені в розмірі 1 226,92грн та 3% річних в розмірі 189,89грн підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, просить врахувати, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки майже весь заявлений в позовній заяві строк виконання зобов`язання щодо оплати суми боргу за спожиту електричну енергію, припав на період введення на всій території України воєнного стану, який продовжено і наразі триває, форс-мажорні обставини щодо військової агресії Російської Федерації проти України спричинили призупинення господарської діяльності товариства відповідача та є причинно-наслідковим зв`язком між форс-мажорними обставинами та невиконанням (неналежним виконанням, затримкою виконання) зобов`язань, відповідач вважає, що виконання цих зобов`язань повинно бути відкладено до закінчення військового стану в Україні.

Суд не приймає заперечення відповідача, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

У розділі 12 договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорнимн обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору .

При цьому, у п.12.4 договорусторони взяли на себе зобов`язання негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (п.12.5 договору).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору.

Суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Проте, відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно із п.п.6.1 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Натомість відповідачем не надано Сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням, що випливає із спірного договору.

Крім того, як звертає увагу позивач у відповіді на відзив, відповідач з початку війни не припиняв споживання електричної енергії, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином суд вважає за необхідне зазначити, що при наявності форс-мажорних обставин сторона може бути звільнена від відповідальності за неналежне виконання нею зобов`язань, однак, це не є підставою для звільнення такої особи від виконання нею договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення відповідача проти позову із посиланням на неможливість виконання ним своїх зобов`язань через війну в країні.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 43, код ЄДРПОУ 01270285) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, фактична адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) - 1051717,48грн основного боргу, 1 226,92грн пені, 189,89грн 3% річних, 15 797,01грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 049,12грн та 307,35 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "23" грудня 2022 р.

СуддяТ.А. Лавренюк