Ухвала суду № 108058361, 19.12.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

19.12.2022 Справа № 914/1334/22

м. Львів

За позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», с. Зелів, Яворівського району Львівської області

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Секретар с/з Маркіян-Павло ЛАБАЗ

Представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. прокурор,

від відповідача-1: Наумець А.Г. представник,

від відповідача-2: Медвідь Ю.А. адвокат.

Суть спору: в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1334/22 за позовомзаступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4821 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки» та скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:12:005:0169, площею 0, 1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204806346101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39295119.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, зокрема в підготовчому засіданні 05.12.2022 оголошено перерву до 19.12.2022.

В підготовчому засіданні 19.12.2022 з`явилися прокурор та представники відповідачів, підтримали надані в попередньому засіданні пояснення щодо клопотання відповідача-2 яке викладене в Поясненнях (вх.№22489/22 від 31.10.2022) про залишення позовної заяви без розгляду.

Обґрунтовуючи свою заяву відповідач-2 вказує, що прокурором порушено порядок представництва, не дотримано процедури, встановленої ч. 3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», оскільки у даній справі прокурор не звертався до органу місцевого самоврядування з повідомленням про порушення інтересів держави (територіальної громади) та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави (територіальної громади).

Відтак відповідач-2 просить позов Франківської окружної прокуратури м. Львова у справі №914/1334/22 залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Прокурор у додаткових поясненнях зазначає, що доводи відповідача-2 щодо повноважень прокурора на звернення до суду з даним позовом із покликанням на практику Верховного суду є необґрунтованими та не підлягають до врахування при розгляді вказаної справи. Зокрема прокурор вказує, що усі наведені представником відповідача-2 справи не містять аналогічний предмет спору, різняться підставами позову, змістом позовних вимог та фактичним обставинами, на думку прокурора має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а відтак не можуть братися до уваги при розгляді справи 914/1334/22.

Відповідач-1 щодо задоволення вказаного клопотання заперечував, у задоволенні такого просив відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача-2 яке викладене в Поясненнях (вх.№22489/22 від 31.10.2022) про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши представників сторін, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливоу сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15).

Окрім того, Верховний суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18, зазначає, що «інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи».

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Положеннями ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Так, згідно з частинами 1,2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

Враховуючи наведене суд зазначає що, Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відтак, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.

Однак варто зауважити, що в даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

При цьому, будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Також суд зазначає, що в підготовчому засіданні відповідач-2 вказував про те, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Держгеокадастр.

Прокурор щодо вказаного твердження заперечував та зазначав, що в цьому спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду саме як позивач.

Суд з вказаним твердженням прокурора погоджується, оскільки державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, так як спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 по справі № 916/749/17 вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Зважаючи на вищенаведене, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки у користування, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов`язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Таким чином, органи прокуратури України, на даний час є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Варто також зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.11.2019 по справі № 804/4585/18 зробив висновок про те, що незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої ст. 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Проте, як встановлено судом, керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради, скасування державної реєстрації, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відтак клопотання відповідача -2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 46, 177, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» яке викладене в поясненнях (вх.№22489/22 від 31.10.2022) про залишення без розгляду позову Франківської окружної прокуратури м. Львова.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Суддя Щигельська О.І.