Рішення № 108058232, 16.12.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/1359/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 150907381,69грн, за участю представників від:

позивача Остапенко С.Л. (ордер серії АР № 1095167 від 11.08.2022);

відповідача Гаврись Я.Б. (довіреність №284/22 від 21.10.2021)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (далі - ПрАТ НЕКУкренерго) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО (далі ПАТ Центренерго) про стягнення 146 669 427,74грн, у т.ч.: 114 116 797,48грн основного боргу; 15 119 685,75грн пені за період з 02.03.2022 по 05.08.2022; 1 367 524,43грн 3% річних, нарахованих за період з 02.03.2022 по 05.08.2022; 16 065 420,08грн втрат від інфляції за період з 02.03.2022 по 05.08.2022 (з урахуванням заяви про усунення недоліків з новою редакцією позовної заяви).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за двостороннім договором №20/21-360-РДД від 13.12.2021 купівлі-продажу електричної енергії в частині повернення коштів за електричну енергію, що оплачена, однак відбір/відпуск якої у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 зменшив відповідач (а.с.1-13, 84-96).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2022 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 26.09.2022 о 14:20, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.101-103).

Копія відповідної ухвали відповідачу у паперовій формі не направлена у зв`язку з відсутністю фінансування, про що складено довідку від 25.08.2022 (а.с.104); відомостей про офіційну електронну адресу на момент відправлення суд не мав; копія ухвали 25.08.2022 о 18:24 доставлена до електронного кабінету (офіційну електронну адресу) позивача (а.с.105); відповідачу направлена на електронну адресу, вказану в позовній заяві (а.с.1, 106).

У відзиві на позов, який надійшов до суду 19.09.2022 з дотриманням встановленого судом строку (оскільки станом на 25.08.2022 ухвала про відкриття провадження відповідачу не направлена у паперовій формі або електронній формі через ЄСІТС як визначено ч.5 ст.6 ГПК України), відповідач просить відмовити у задоволенні позову (а.с.107-113).

У відзиві на позов відповідач повідомив, що основний борг у розмірі 114 116 797,48грн погашений 24.08.2022. Заперечуючи щодо заявлених вимог, відповідач зазначає що належне виконання зобов`язань виявилось неможливим внаслідок настання форс-мажорних обставин, які призвели до скрутного фінансового становища, крім того відповідач посилається на те, що на період дії в Україні воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії.

19.09.2022 відповідачем подано заяву про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву та клопотання про зобов`язання ПрАТ НЕКУкренерго надати розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних до уточненої позовної заяви (а.с.114-115,116-117).

26.09.2022 підготовче засідання не відбулось та ухвалою від 03.10.2022 призначено на 16:20 17.10.2022 (а.с.132).

04.10.2022 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач спростовує доводи відповідача щодо необґрунтованості заявлених вимог (а.с.136-144). Позивач зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про неможливість виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, а акти Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) не можуть змінювати умови договору. Також, позивач вважає, що підстав для зменшення пені не має.

04.10.2022 від позивача надійшла заява №02-4-1/420 про збільшення позовних вимог до 150 907 381,69грн, що складається з: 114 116 797,48грн основний борг; нарахованих з 02.03.2022 по 23.08.2022: пені у розмірі 17 933 524,59грн, 3% річних у розмірі 1 536 354,76грн; втрат від інфляції у розмірі 17 320 704,86грн (а.с.148-150).

17.10.2022 позивачем подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення судового збору (а.с.154-155).

17.10.2022 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, якими:

- залишено без розгляду заяву відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов, прийнято відзив, відповідь на відзив;

- встановлено строк для подання заперечення;

- відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних;

- прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог;

- продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17:00 26.10.2022 (а.с.160-161).

Заяву відповідача про поновлення строку для подання відзиву залишено без розгляду, оскільки встановлено, що строк для вчинення відповідної дії не пропущено.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, строк, який встановлюється судом, продовжується на відміну від строку, який встановлюється законом. Так, як визначено ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому, строк для подання відзиву у справі, що розглядається у порядку загального позовного провадження, встановлюється, як визначено ч.8 ст.165 ГПК України, судом.

Відповідь на відзив, яка подана до встановлення судом у підготовчому засіданні, як визначено п.12 ч.2 ст.182 ГПК України, строку для реалізації права на подання такої заяви по суті, прийнята судом, оскільки це не порушує прав учасників.

У задоволенні клопотання відповідача щодо зобов`язання позивача надати розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних відмовлено, оскільки такі розрахунки долучено до позовної заяви позивачем (а.с.53-58) і розмір, зазначених у розрахунках вимог не змінено, а їх копії направлені відповідачу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103281114666 (а.с.76). При цьому, відповідач, у разі, якщо він не погоджується з відповідними розрахунками позивача та вважає їх необґрунтованими, міг скористатись можливістю надати власний розрахунок відповідних нарахувань.

Заяву про збільшення позовних вимог прийнято судом, враховуючи, що право на подання такої заяви визначено п.3 ч.2 ст.46 ГПК України і відповідне право реалізовано позивачем у встановлений такою нормою строк до закінчення підготовчого засідання. При цьому, копія відповідної заяви направлена іншому учаснику судового процесу відповідно до ч.5 ст.46 ГПК України, що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення №0103281115280 (а.с.152-153), а вимоги у збільшеному розмірі повністю оплачені судовим збором.

Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об`єктивного вирішення спору. Підготовче засідання відкладено на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України.

26.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке мотивовано значною завантаженістю відділу з правового забезпечення, територіальною віддаленістю (а.с.166).

Ухвалами від 26.10.2022, що занесені до протоколу підготовчого засідання (а.с.169-170), судом :

- відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, оскільки відповідачем не надано доказів наявності обставин, викладених у відповідному клопотанні зайнятості всіх представників відповідача, а також враховуючи, що це є другою неявкою відповідача у підготовче засідання;

- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2022 о 15:30 (а.с. 169-170).

28.11.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 17:10 14.12.2022, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу (а.с.177-178).

14.12.2022 суд вийшов до нарадчої кімнати та оголосив рішення після виходу із нарадчої кімнати 16.12.2022.

В судовому засіданні 14.12.2022 представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, а провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу закрити; представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

13.12.2021 між ПАТ Центренерго (даліпродавець) та ПрАТ НЕКУкренерго (далі покупець) укладено двосторонній договір №20/21-360-РДД купівлі-продажу електричної енергії (а.с.14-16, далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець - відібрати електричну енергію згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку №1, згідно пп.23 п.3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499.

Договором визначено, що під час виконання умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, однак стосуються договірних зобов`язань, сторони зобов`язуються керуватись законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п.1.5 договору).

Як визначено п.1.1 договору, предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Сторонами у договорі узгоджено (п.2.1 договору), що продавець має право односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі, якщо собівартість виробництва електричної енергії у продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії визначеної в договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору визначається(ються) продавцем; про зменшення відпуску відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має право повідомити покупця не пізніш ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску відбору електричної енергії (абз. 2 п.2.1 договору).

У разі отримання продавцем коштів за електричну енергію, відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску відбору електричної енергії протягом п`ятнадцяти банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору (абз. 4 п.2.1 договору).

Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу та загальна вартість договору визначаються у додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва (п.3.1 договору).

Період відпуску/відбору електричної енергії становить: з 01 березня 2022 року до 30 квітня 2022 року включно (пункт 3.3 договору).

Як узгоджено сторонами договору, оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою після того, як на користь продавця з банківського рахунку покупця в повному обсязі списано грошові кошти, що підлягають сплаті за електричну енергії відповідно до умов договору.

Згідно п.4.2 договору сторона, яка порушила строк (термін) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором, зобов`язується сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В силу п 5.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

У відповідності до п. 5.2 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п.5.3 договору).

Пунктом 7.6 договору сторони домовились, що всі повідомлення, які направляються сторонами одна одній відповідно до договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, підписані уповноваженими особами сторони і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим або цінним листом з описом вкладення або доставлені особисто за зазначеними адресами сторін або поштовим оператором Новою поштою чи іншим, в тому числі кур`єрською доставкою, але не виключно.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до моменту повного, та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором або укладення сторонами додаткової угоди про припинення (розірвання) цього договору.

У додатку №1 до договору (далі додаток №1) сторони погодили наступний графік відпуску/відбору електричної енергії у період з 01 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року:

-тип графіку продажу електричної енергії - базове навантаження;

-обсяг - 219 450 МВт/год;

-ціна за 1 МВт/год - 2 100,67грн;

-вартість електроенергії (з акцизним податком та з ПДВ) 533 190 437,80грн (а.с.17).

У п.2 додатку №1 зазначено, що гарантійний внесок складає 175 560 000грн без ПДВ, ПДВ гарантійного внеску 35 112 000грн (всього 210 672 000грн).

Судом встановлено, що позивачем перераховано на умовах відповідного договору:

-13.12.2021 платіжним дорученням №103 - 342 518 437,80грн;

-13.12.2021платіжним дорученням №104 35 112 000грн (а.с.20-21).

Окрім того, ТОВ «УЕБ» перерахувало відповідачу платіжним дорученням №60282446 від 13.12.2021 175 560 000грн (а.с.23) частину гарантійного внеску, який отримало від позивача у складі платежу, здійсненого платіжним дорученням №47 від 13.12.2021 у сумі 234 448 676грн (а.с.19).

Отже, всього перераховано відповідачу в рахунок оплати електричної енергії 553 190 437,80грн.

Листом №24/243 від 25.01.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 36 000 МВт/год за період з 01 березня 2022 року по 10 березня 2022 року (а.с.24).

01.02.2022 позивач листом №01/4544 звернувся до відповідача із вимогою повернути протягом 15 банківських днів різницю, у зв`язку із зменшенням обсягу відпуску/відбору електричної енергії за період з 01 березня 2022 року по 10 березня 2022 року в сумі 90 748 944грн (а.с.30-34). Позивач стверджував, що такий лист 01.02.2022 направлено на електронну адресу продавця, зазначену у договорі, а відповідач під час розгляду даної у відзиві факт отримання такого листа не заперечив.

Листом №24/407 від 07.02.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 36 000 МВт/год за період з 11 березня 2022 року по 20 березня 2022 року (а.с.26).

07.02.2022 листом №01/5952 позивач звернувся з вимогою повернути протягом 15 банківських днів різницю, у зв`язку із зменшенням обсягу відпуску/відбору електричної енергії за період з 11 березня 2022 року по 20 березня 2022 року в сумі 90 748 944грн (а.с.34-37,43). Позивач стверджував, що такий лист 08.02.2022 направлено на електронну адресу продавця, зазначену у договорі, а відповідач під час розгляду даної у відзиві факт отримання такого листа не заперечив.

Листом №24/600 від 17.02.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, передбаченої договором, на 39 450 МВт/год за період з 21 березня 2022 року по 31 березня 2022 року (а.с.28).

18.02.2022 листом №01/8600 позивач звернувся з вимогою повернути протягом 15 банківських днів різницю, у зв`язку із зменшенням обсягу відпуску/відбору електричної енергії за період з 21 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в сумі 90 445 717,80грн (а.с.38-41,44). Позивач стверджував, що такий лист 21.02.2022 направлено на електронну адресу продавця, зазначену у договорі, а відповідач під час розгляду даної у відзиві факт отримання такого листа не заперечив.

Окрім того, вищевказані вимоги про повернення коштів направлені позивачем поштою, однак не вручені відповідачу.

Позивач також вказує, що відповідні листи повторно направлені поштою та вручені відповідачу 17.05.2022, що підтверджується інформацією про вручення поштового відправлення №0103280109871 (а.с.6-7,52).

23.02.2022 відповідачем платіжним дорученням №676 перераховано на рахунок позивачу 54 449 366грн в рахунок повернення коштів, у зв`язку із зменшенням відпуску (а.с.47).

24.02.2022 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою зменшили обсяг відпуску/відбору електричної енергії в Об`єднану Енергосистему України в березні 2022 року до 44 580МВт/год на умовах графіку базове навантаження (а.с.18).

У додатку №1 до договору в редакції додаткової угоди №1 від 24.02.2022 сторонами погоджено наступний графік відпуску/відбору електричної енергії на період з 01.03.2022 по 30.04.2022, а саме:

- з 01.03.2022 по 31.03.2022: обсяг - 44 580МВт/год; вартість електроенергії (з акцизним податком та без ПДВ) 93 647 868,60грн.

- з 01.04.2022 по 30.04.2022: обсяг - 108 000МВт/год; вартість електроенергії (з акцизним податком та без ПДВ) 226 872 360грн.

Загалом погоджено відпуск/відібрання електричної енергії у відповідному періоду на суму 384 624 274,32грн з ПДВ (а.с.17, зворот).

З актів купівлі-продажу електричної енергії за березень 2022 року та квітень 2022 року (а.с.45-46) вбачається, що загалом відпущено позивачу електричну енергії на загальну суму 384 624 274,32грн (112 377 442,32+272 246 832).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказував, що відповідач не повернув грошові кошти у розмірі 114 116 797,48грн, які підлягають поверненню йому відповідачем за фактом зменшенням відпуску/відібрання електричної енергії у березні 2022 року (553190437,80 54449366 - 384 624 274,32), у зв`язку з чим заявив до стягнення з відповідача 114 116 797,48грн основного боргу.

Однак, під час розгляду справи, 24.08.2022 відповідачем перераховано позивачу платіжним дорученням №1965 від 24.08.2022 в рахунок повернення коштів у зв`язку із зменшенням обсягу відпуску/відбору 114 116 797,48грн (а.с.118,156), що спричинило подання позивачем клопотання про закриття провадження у справі у відповідній частині (а.с.154-155).

В судовому засідання сторони підтвердили відсутність спору між ними в частині основного боргу після здійснення відповідної оплати.

Як визначено п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, враховуючи відсутність спору між сторонами в частині стягнення 114116797,48грн основного боргу провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку сплатити позивачу суму відповідного боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором за порушення строку виконання зобов`язання з повернення коштів, у зв`язку із зменшенням обсягу відпуску/відбору електричної енергії у березні 2022 року.

Заявлені вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та процентів суд вважає мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та, враховуючи суб`єктний склад сторін відповідного договору, а також його предмет, відносини сторін врегульовано також спеціальними нормами.

Так, як визначено ч.1 ст.66 Закону України «Про ринок електричної енергії», купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.

Відповідно до ч.2 такої статті учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням обмежень, визначених відповідною нормою.

Позивач та відповідач у даній справі є учасниками ринку електричної енергії, оскільки, як визначено п.96 ч.1 ст.1 Закону, до учасників ринку електричної енергії належать, зокрема, оператор системи передачі та виробник, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Враховуючи умови укладеного договору (п.2.1 договору) та положення вищевказаних норм, відповідач взявши на себе зобов`язання повернути кошти у межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом 15 банківських днів, мав виконати відповідне зобов`язання перед позивачем у встановлений договором строк, який починає свій перебіг з дати отримання від покупця вимоги у письмовій формі про повернення коштів у сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору і не виконавши відповідне зобов`язання в установлений договором строк, є таким що порушив відповідне зобов`язання.

Так, як визначено ст.611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Фактично, враховуючи зарахування коштів, сплачених за електричну енергію в рахунок оплати, у т.ч. електричної енергії, поставленої у квітні 2022 року, часткового повернення коштів у сумі 54449366грн у лютому 2022 року, не виконаним лишилось зобов`язання з повернення коштів у зв`язку із зменшенням відпуску за період з:

- 11.03.2022 по 20.03.2022 у розмірі 14 671 079,68грн (вимога про повернення від 07.02.2022 №01/5952 стосується повної вартості обсягу електричної енергії, на який зменшено відпуск 36 000МВт/год 90 748 944грн, однак, зважаючи на проведені сторонами розрахунки та зарахування, така вимога не виконана лише у відповідній частині);

- 21.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 99 445 717,80грн (вимога про повернення від 18.02.2022 №01/8600).

При цьому, строк виконання зобов`язання з повернення коштів відповідно до вказаних вимог спливає після закінчення 15 банківських днів і початок перебігу такого строку суд вважає правильним визначити саме із наступного дня за датою отримання відповідних вимог у електронній формі, які підписані електронним цифровим підписом уповноважених осіб, що мало місце відповідно - 08.02.2022 та 21.02.2022.

Так, у першій заяві по суті - відзиві на позов відповідач не заперечив обставин отримання відповідних вимог у електронній формі 08.02.2022 та 21.02.2022, на які позивач посилався у позовній заяві.

Як визначено ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Доказів, які б спростовували відповідні обставини, відповідачем не надано та він під час розгляду справи по суті не довів, що не заперечив проти відповідної обставини з підстав, які він нього не залежали.

Також, слід зазначити, що під час розгляду справи по суті, відповідач самі факти отримання відповідних вимог у електронній формі фактично не заперечував, а лише вказував на те, що в силу умов укладеного договору такі вимоги мали вчинятись позивачем у письмовій формі, як визначено п.2.1 договору, та направлятись у спосіб, встановлений сторонами п.7.6 договору рекомендованим або цінним листом з описом вкладення або доставлені особисто або поштовим оператором, кур`єрською доставкою.

Однак, як вбачається з п.7.6 договору відповідні способи відправлення встановлені саме для повідомлень, що направляються сторонами одна одній відповідно до цього договору, а не для вимоги про повернення коштів. Поряд з цим, положення п.2.1 договору, які визначають форму письмова стосуються саме вимоги про повернення коштів та не визначають спосіб її направлення/вручення.

Між тим, як визначено ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. При цьому, відповідна норма визначає, що електронний документ не може бути застосовано як оригінал: свідоцтва про право на спадщину; документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; в інших випадках, передбачених законом.

Як визначено ч.2 ст.6 відповідного Закону, накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, враховуючи підписання відповідних вимог електронним підписом осіб, повноваження яких діяти від імені позивача ним не оспорюються, не заперечення в установленому порядку фактів отримання відповідних вимог відповідачем, фактичне здійснення обміну сторонами документами за договором у електронній формі, що свідчить про зміну ними за взаємним волевиявленням умов договору у частині форми повідомлення/вимоги без дотримання письмової формі (про що свідчать також повідомлення відповідача про зменшення відпуску/відбору), що у даному випадку не тягне за собою їх недійсність, відсутні підстави вважати, що такі вимоги не направлені відповідачу.

Так, як визначено ст.654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Однак, відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. При цьому, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Як визначено ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки зобов`язання з повернення грошових коштів є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, за не виконання грошового зобов`язання боржник відповідає також і за відсутності вини, у т.ч. якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин, тому посилання відповідача на неможливість виконання відповідного зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, до яких ним віднесено введення воєнного стану, проведення активних воєнних дій на території України внаслідок повномасштабної військової агресії проти України, що спричинило зупинення діяльності Вуглегірської ТЕС та Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго», що знаходяться у районі боєвих дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні, обмеження роботи Трипільської ТЕС, не може бути взято до уваги. Такі обставини могли бути взяті до уваги судом, якщо б мало місце виконання іншого не грошового зобов`язання (наприклад, зобов`язання із відпуску електричної енергії, які також виникає за умовами відповідного договору).

Як визначено ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач як кредитор має право вимагати від відповідача, який не виконав грошове зобов`язання у строк, сплати втрат від інфляції та процентів за період прострочення.

За розрахунком суду за заявлений позивачем період з 02.03.2022 по 23.08.2022, враховуючи розмір боргу на 02.03.2022 14671079,68грн та 15.03.2022 114116797,48грн (14671079,68+99445717,80), втрати від інфляції складають більшу суму - 18 372 804,39грн (сукупний індекс інфляції 116,1%), ніж просить позивач 17 320 704,86грн. Розбіжності у розрахунку пов`язані з тим, що позивачем донараховуються втрати від інфляції за період з 06.08.2022 по 23.08.2022 відповідно до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.148-150) без врахування індексу інфляції за липень 2022 року, який у розрахунку до позовної заяви фактично не застосований, хоча у ньому і вказаний період по 05.08.2022 (а.с.53) та на суму боргу без застосування до неї сукупного індексу інфляції за попередній період (березень 2022 року липень 2022 року).

Відповідно до ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки підстав для виходу за межі позовних вимог у суду не має, відповідні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17 320 704,86грн.

Розмір 3% річних за заявлений позивачем період з 02.03.2022 по 23.08.2022, враховуючи суми боргу на певні дати, за розрахунком суду складає 1 5 35 148,92грн, що менше ніж заявлено позивачем, оскільки при здійсненні розрахунку процентів за період з 02.03.2022 по 05.08.2022 на суму боргу 14 671 079,68грн позивачем невірно визначено кількість днів у відповідному періоді: нараховано за 158днів, а фактично у періоді 157 днів.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 1 535 148,92грн, а у задоволенні вимог про стягнення 1205,84грн -3% річних суд відмовляє.

Вимоги в частині стягнення пені у розмірі 17 933 524,59грн за період з 02.03.2022 по 23.08.2022 суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції.

Як визначено ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені.

Разом з тим, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов`язковими для застосування. Так, пп.16 п.1 такої постанови визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України «Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, регулятор здійснює державне регулювання зметою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Слід зазначити, що згаданою постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.

Посилання позивача на те, що п.16 ч.1 відповідної постанови у відповідній редакції діє лише з моменту набрання чинності постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 не впливають на висновок суду, оскільки відповідний пункт, з огляду на його зміст, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, а також враховуючи, що вимоги щодо стягнення нарахованої пені заявлені у серпні 2022 року.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 17 320 404,86грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 282837,81грн / (17 320 704,86+1 535 148,92):100*1,5.

На підставі викладеного, керуючись ст.129, п.2 ч.1 ст.231, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині стягнення 114 116 797,48грн основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (ідентифікаційний код 22927045; 08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) 17 320 704,86грн втрат від інфляції, 1 535 148,92грн 3 % річних, а також 282837,81грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

4. В частині стягнення 1 205,84грн 3 % річних, 17933524,59грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.12.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова