Рішення № 108058128, 22.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/10961/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь С" про стягнення 38 123,59 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 19770/9-02, укладеного 11 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь С" (далі Товариство) та позивачем, останній у період з 1 лютого 2020 року по 30 червня 2022 року надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 66 456,26 грн (з урахуванням 824,20 грн, які були зараховані в погашення боргу, що виник до 1 лютого 2020 року). Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, сплативши Компанії 39 401,46 грн та заборгувавши таким чином останній 27 054,80 грн, позивач, посилаючись на статті 526, 527, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статтю 230 Господарського кодексу України (далі ГК України) та статтю 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (далі Закон), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 104,53 грн пені, 2 705,48 грн штрафу, 1 149,30 грн трьох процентів річних та 7 109,48 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Крім того, позивач просив суд здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року вищенаведену позовну заяву Компанії прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10961/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Вказаною ухвалою суду також відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 24 жовтня 2022 року про відкриття провадження у справі № 910/10961/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02072, місто Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 32, кімната 6. Водночас зі змісту трекінгу поштового відправлення № 0105492527048 вбачається, що вказану ухвалу відповідач не отримав із незалежних від суду причин.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Підприємство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

24 листопада 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Компанії надійшла заява від 22 листопада 2022 року № 1780/12/12/02-22, у якій позивач, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України, просив суд закрити провадження в цій справі в частині стягнення основної суми боргу в зв`язку з її сплатою, що підтверджується довідкою позивача від 17 листопада 2022 року № 7439/8/8/02-22.

25 листопада 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Компанії надійшло клопотання від вказаної дати № 1817/12/12/02-22 про доручення доказів направлення копії вищезазначеної заяви про закриття провадження в справі відповідачу.

20 грудня 2022 року на електронну адресу суду від Компанії надійшов лист від вказаної дати № 2149/12/12/02-22, з яким надано докази сплати спірної суми основної заборгованості.

Приймаючи до уваги закінчення присічного строку розгляду справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року між Компанією та Товариством було укладено договір про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 19770/9-02.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За змістом пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва, а споживач, у свою чергу, здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі Правила користування), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 1 грудня 2017 року № 316, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 жовтня 2011 року № 1879 (у подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору кількість поставленої споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. За наявності в абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем.

Зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника споживача в строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 куб.м із незначним коливанням) зняття показів з лічильника може здійснюватися постачальником щоквартально. При цьому, останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Покази засобу обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальника від абонента в письмовому вигляді або в інший спосіб. У разі, якщо споживач не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пункт 2.1.2, 2.1.3. цієї угоди).

Згідно з пунктом 2.1.4. цієї угоди, якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття обліку постачальником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 діб. Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини постачальника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання, а при їх відсутності, згідно нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1.5. наведеного правочину встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Відповідно до пункту 2.1.8. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з пунктом 2.2.1 зазначеної угоди постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва відповідно до встановлених тарифів. Постачальник може оформлювати і передавати споживачу розрахункові документи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до даного договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.2.3 договору в розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача або отримання ним розрахункових документів іншим способом. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечить чинному законодавству України. У разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, може зараховуватися постачальником в погашення боргу. У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Пунктом 2.2.4 даного правочину передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з пунктом 7.1 договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів письмового повідомлення будь-якою стороною договору про його припинення в порядку, передбаченому пунктом 7.1. цієї угоди, суд дійшов висновку, що вказаний правочин був чинний у спірний період.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 1 лютого 2020 року по 30 червня 2022 року позивач надав відповідачу послуги за вказаним договором на загальну суму 66 456,26 грн, які були частково сплачені Товариством у розмірі 39 401,46 грн. Відтак, сума непогашеної заборгованості на кінець червня 2022 року складала 27 054,80 грн.

Разом із цим, судом встановлено, що вищезазначена сума основного боргу була повністю сплачена Товариством до моменту звернення Компанії з цим позовом.

Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 11 серпня 2022 року № 816 на суму 6 875,95 грн та від 11 серпня 2022 року № 848 на суму 20 178,85грн, що були подані самим позивачем.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмета спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки Товариство перед зверненням Компанії до суду з вказаним позовом повністю погасило спірну суму наявного у нього основного боргу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення відповідного клопотання позивача про закриття провадження в справі у цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

За частинами 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи те, що на час пред`явлення даного позову спірна сума основного боргу була повністю погашена відповідачем, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач просив суд стягнути з Товариства 104,53 грн пені, нарахованої у період з 29 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному місяцю надання послуг згідно наданого позивачем розрахунку, а також 2 705,48 грн штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 4.7 договору сторони передбачили, що за неоплату виставленого постачальником згідно з цим правочином рахунку, вимоги чи іншого документа щодо оплати отриманих послуг, споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Статтею 1 вказаного закону встановлено, що централізоване питне водопостачання це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон) житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

За частиною 4 статті 23 Закону послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відтак, вказаний закон є спеціальним до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Проте дія зазначеної норми була зупинена до 1 липня 2020 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 928 до 31 грудня 2022 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 104,53 грн пені, нарахованої у період з 29 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному місяцю надання послуг згідно наданого позивачем розрахунку, а також 2 705,48 грн штрафу нарахованого на суму боргу в розмірі 27 054,80 грн, що виник з липня 2021 року, є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню в цій частині.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з Товариства 1 149,30 грн трьох процентів річних та 7 109,48 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу згідно наданого Компанією розрахунку.

Судом встановлено, що спірний борг був погашений відповідачем з порушенням встановленого договором строку на його оплату.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Компанією до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, тому позов у частині стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Компанії підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь С" (02072, місто Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 32, кімната 6; ідентифікаційний код 33587098) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний номер 03327664) 1 149 (одну тисячу сто сорок дев`ять) грн 30 коп. трьох процентів річних, 7 109 (сім тисяч сто дев`ять) грн 48 коп. інфляційних втрат, а також 537 (п`ятсот тридцять сім) грн 46 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 грудня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко