Рішення № 108055202, 23.12.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

копія

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/6792/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) 27.09.2022 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі ГУНП в Чернігівській області, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення при розрахунку йому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру його одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення на момент звільнення, та виплатити йому різницю недоотриманої грошової допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована в складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. При цьому, позивач зазначив, що неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні призводить до визначення її розміру із знеціненого грошового забезпечення та зменшення розміру самої виплати.

Ухвалою судді від 07.11.2022 поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом, прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали на надання відзиву на позов.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, не передбачено, що індексація включається до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Відповідно до матеріалів справи позивач проходив службу в Національній поліції України та наказом ГУНП в Чернігівській області від 06.05.2022 №200 о/с з 06.05.2022 звільнений зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Стаж служби на день звільнення становив 20 років 08 місяців 04 дні (а.с. 12).

Відповідно до вимог чинного законодавства ГУНП в Чернігівській області нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25%, з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премія, установлених наказами на день звільнення, про що повідомлено у листі від 05.09.2022 за №К-450аз/124/05/20-2022 (а.с. 14).

Разом з тим, протягом служби позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення (а.с. 15-17), яка не врахована відповідачем при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону №580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі Порядок №260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно із пунктом 2 розділу VI Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), та премій, установлених наказами на день звільнення (пункт 6 розділу VI Порядку №260).

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення позивача, із якого розраховується розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтями 1, 2 Закону №1282 індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Суд звертає увагу, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, вбачається, що механізм індексації має універсальний характер.

У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Крім того, пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування індексації, як складової грошового забезпечення військовослужбовців, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, які мають однакову правову природу з поліцейськими, зокрема у постанові від 19.03.2020 по справі №820/5286/17.

В постанові від 03.04.2019 по справі №638/9697/17 Верховний Суд зазначив, що індексація грошового забезпечення має враховуватися у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених із військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому разі неврахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Отже, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункова величина одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до матеріалів справи позивачу щомісячно нараховувалась індексація грошового забезпечення у період проходження ним служби і до звільнення, що підтверджує систематичний характер її виплати у складі грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась одноразова грошова допомога при звільненні, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом ГУНП в Чернігівській області від 05.09.2022 та не заперечується представником відповідача (а.с. 14).

Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, суд дійшов висновку, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вказаний висновок щодо врахування індексації грошового забезпечення узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 26.08.2021 по справі №240/7853/19, від 14.05.2019 по справі №428/11103/16-а, від 12.06.2019 по справі №643/212/17 та від 12.09.2019 по справі №235/6160/16-а.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до матеріалів справи правничу допомогу (юридичні послуги) позивачеві надавав ОСОБА_2 , який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності 69.10 Діяльність у сфері права (а.с. 22).

На підтвердження наданих послуг суду надано: договір про надання юридичних послуг від 15.09.2022 №8, укладений між ОСОБА_1 як замовником та ФОП ОСОБА_2 (виконавець); розрахунок вартості наданих юридичних послуг; акт виконаних робіт від 23.09.2022, меморіальний ордер від 26.09.2022. Відповідно до наданих документів надано юридичні послуги на суму 1500,00 грн. (а.с. 18-21).

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено можливість здійснювати представництво в суді особою, яка не є адвокатом у малозначних справах.

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року №4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Схожа правова позиція щодо можливості відшкодування витрат за надання юридичних послуг фізичною особою-підприємцем викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19.

З огляду на викладене, суд зазначає, що підстави для стягнення із відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу в даній справі відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплачених коштів.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна