Рішення № 108051907, 21.12.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/16289/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., при секретарі Посмітюх К.Т., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправних постанов, стягнення коштів, -

встановив:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6 код ЄДРПОУ: 35009321), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (79005, м. Львів, вул. К. Левицького, 18 код ЄДРПОУ: 38008294), в якому просить:

визнати постанову про відкриття виконавчого провадження №70087547 від 25.10.2022 протиправною;

визнати протиправними прийняті в межах виконавчого провадження №70087547 від 25.10.2022 постанови, зокрема: постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.10.2022; постанова про стягнення виконавчого збору від 25.10.2022; постанова про арешт майна боржника від 25.10.2022; постанова про арешт коштів боржника від 25.10.2022; постанова про закінчення виконавчого провадження від 31.10.2022.

стягнути на користь ОСОБА_1 (рахунок НОМЕР_2 у AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК) з Державної казначейської служби України у Львівській області грошову суму в розмірі 680,00 гривень;

стягнути на користь ОСОБА_1 (рахунок НОМЕР_2 у AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК) з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) грошову суму в розмірі 526,31 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР 5633516 від 19.07.2022, виданої Управлінням патрульної поліції у Львівській області, державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №70087547 від 25.10.2022, накладено арешт на все майно та грошові кошти, що містяться на відкритих позивачем рахунках, що призвело до блокування коштів на банківському рахунку та стягнення без належної правової підстави коштів в сумі 1206,31 гривень, які позивач був змушений сплатити для розблокування рахунків. Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження та прийняті в подальшому в межах виконавчого провадження постанови є протиправними, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження №70087547 від 25.10.2022 була прийнята на підставі виконавчого документа, який не відповідає вимогам ст. 4 Закону № 1404-VIII, так як в ньому не вказано строк пред`явлення до виконання, та пред`явлений з пропуском встановленого строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що є підставою для його повернення. Позивач також зазначає, що накладення арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Просить задоволити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, призначено судове засідання на 07.12.2022; зобов`язано відповідача Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 70087547.

В судовому засіданні 07.12.2022 представником відповідача подано копії матеріалів виконавчого провадження № 70087547, розгляд справи відкладено до 14.12.2022 для надання можливості представнику позивача ознайомитися з поданими документами.

На виконання ухвали суду 09.12.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обгрунтований тим, що оскаржувані постанови винесені державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до відмітки на виконавчому документі постанова серії ЕАР № 5633516 набрала законної сили 19.07.2022, заява стягувача про примусове виконання постанови надійшла у Відділ та передана до примусового виконання 14.10.2022, а відтак стягувачем не пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Додатково зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на Львівщині запроваджено систематичні аварійні та планові відключення електроенергії, що технічно унеможливлює відкриття виконавчих проваджень у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні 14.12.2022 представником позивача подано заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме визнання протиправними постанови про відкриття виконавчого провадження №70087547 від 25.10.2022, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №70087547 від 25.10.2022, постанови про стягнення виконавчого збору від 25.10.2022 у виконавчому провадженні №70087547, постанови про арешт майна боржника від 25.10.2022 у виконавчому провадженні №70087547, постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.10.2022 у виконавчому провадженні №70087547.

Також в судовому засіданні 14.12.2022 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову, в якій позивач просить стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 19,73 грн., та клопотання про поновлення строку на подання заяви про зміну підстав позову, зменшення розміру позовних вимог та подання доказів. Заява про зменшення розміру позовних вимог обгрунтована тим, що у зв`язку з блокуванням рахунків позивача, останній був змушений сплатити суму виконавчого збору та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 526,31 грн. готівкою через касу відділення АТ «Приватбанк», за проведення якої сплатив банку комісію в сумі 25 грн. Зазначає, що розмір комісії банку за здійснення такого ж платежу через мобільний додаток Приват24, яким зазвичай користується позивач, становить лише 5,26 грн., а тому вважає, що понесення позивачем витрат у розмірі 19,73 грн. у вигляді сплати позивачем надмірної суми комісії через касу банку перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з винесенням відповідачем оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 25.10.2022. Протиправність вказаної постанови позивач обгрунтовує відсутністю в ній вказівки на обмеженість суми стягнення.

14.12.2022 суд оголосив перерву до 21.12.2022 для надання можливості відповідачам викласти свою позицію з приводу поданих заяв.

В судове засідання 21.12.2022 представники сторін до суду не з`явилися,

Згідно з частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду, суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі ч.4 ст.250, п.9 ст. 205 КАС України. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою від 21.12.2022 суд закрив провадження у справі № 380/16289/22 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними: постанови про відкриття виконавчого провадження №70087547 від 25.10.2022; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №70087547 від 25.10.2022; постанови про стягнення виконавчого збору від 25.10.2022 у виконавчому провадженні №70087547; постанови про арешт майна боржника від 25.10.2022 у виконавчому провадженні №70087547; постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.10.2022 у виконавчому провадженні №70087547.

Ухвалою від 21.12.2022 суд поновив строк та прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову та ухвалив здійснювати розгляд адміністративної справи №380/16289/22 з урахуванням таких позовних вимог:

визнати постанову про арешт коштів боржника №70087547 від 25.10.2022 протиправною;

стягнути на користь ОСОБА_1 (рахунок НОМЕР_2 у AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК) з Державної казначейської служби України у Львівській області грошову суму в розмірі 680,00 гривень;

стягнути на користь ОСОБА_1 (рахунок НОМЕР_2 у AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК) з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) грошову суму в розмірі 19,73 гривень.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

На виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження № 70087547 з примусового виконання постанови серії ЕАР № 5633516 виданої 19.07.2022 Управлінням патрульної поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави 680,00 грн. штрафу.

Судом встановлено, що в процесі виконавчого провадження №70087547 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вчинялись наступні дії:

25.10.2022державним виконавцем керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

25.10.2022державним виконавцем керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження.

25.10.2022державним виконавцем керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження.

25.10.2022державним виконавцем керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

25.10.2022державним виконавцем керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника. Копію постанови направлено на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження шляхом підписання електронно цифровим підписом.

25.10.2022державним виконавцем керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника. Копії постанови направлено на виконання до банківських, інших фінансових установ шляхом підписання електронно цифровим підписом.

Згідно з квитанцією №0.0.2721693922.1 від 26.10.2022 позивачем здійснено оплату штрафу у розмірі 680,00 грн., а згідно з квитанцією №0.0.2725599131.1 від 31.10.2022 позивачем здійснено оплату виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

31.10.2022державним виконавцем керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду. При цьому, покликається на те, що у зв`язку з блокуванням рахунків позивача за оскаржуваною постановою позивач був змушений сплатити суму виконавчого збору та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 526,31 грн. готівкою через касу відділення АТ «Приватбанк», за проведення якої сплатив банку комісію, а тому вважає, що понесення позивачем витрат у розмірі 19,73 грн. у вигляді сплати позивачем надмірної суми комісії через касу банку перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з винесенням відповідачем оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 25.10.2022. Протиправність вказаної постанови позивач обгрунтовує відсутністю в ній вказівки на обмеженість суми стягнення.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадженнявід 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 5 №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону№ 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника №70087547 від 25.10.2022 державний виконавець керуючись статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, які містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Однак, в порушення вимог вищевказаних норм державним виконавцем в оскаржуваній постанові не вказано суму коштів, на яку накладено арешт, не з`ясовано суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, доказів протилежного суду не подано. Державним виконавцем також самостійно не здійснено заходів для виявлення грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках боржника, і перед накладенням арешту на кошти боржника не здійснено заходів для отримання відомостей про наявність у боржника відповідних коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому, хоча саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

Суд також враховує, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з коштів боржника є отримання ним документального підтвердження про погашення боргу.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Як встановлено судом, докази оплати боржником штрафу державним виконавцем отримано 26.10.2022, про що свідчить квитанція банку від 26.10.2022,однак, постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята державним виконавцем лише 31.10.2022, якою було припинено чинність арешту. Доводи відповідача про отримання квитанції лише 31.10.2022 не підтверджуються жодними доказами. Більше того, в копіях матеріалів виконавчого провадження, які подано державним виконавцем, дана квитанція знаходиться на аркуші 17 між документами датованими 25.10.2022 та 27.10.2022.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що постанова державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт коштів боржника від 25.10.2022, винесена у виконавчому провадженні № 70087547 з примусового виконання постанови серії ЕАР № 5633516 виданої 19.07.2022 Управлінням патрульної поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави 680,00 грн. штрафу, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) грошової суми в розмірі 19,73 гривень, яку позивач був змушений сплатити у вигляді надмірної комісії через сплату готівкою в касу відділення АТ «Приватбанк» виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 526,31 грн., то в цій частині суд вважає за необхідне в позові відмовити, оскільки не вбачає причинно-наслідкового зв`язку з винесенням відповідачем оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 25.10.2022. Позивач не був позбавлений оплатити вказану суму в інший спосіб, ніж через касу банку, в тому числі, скористатись таким же способом, яким оплатив штраф у розмірі 680 грн..

Щодо позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України у Львівській області грошової суми в розмірі 680,00 гривень, то в цій частині позову теж слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, враховуючи прийняття судом відмови позивача від частини вимог, до яких ця вимога була похідною.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи, що позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,00 грн, за вимогу, яку суд задоволив, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 992,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. В іншій частині судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 287, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт коштів боржника від 25.10.2022, винесену у виконавчому провадженні № 70087547 з примусового виконання постанови серії ЕАР № 5633516, виданої 19.07.2022 Управлінням патрульної поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави 680,00 грн. штрафу.

В іншій часині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6 код ЄДРПОУ: 35009321) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене згідно зі ст.287 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Чаплик І.Д.