Рішення № 108050930, 20.12.2022, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.12.2022

Справа № 497/1264/22

Провадження № 2/497/437/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Висоцького С.О.,

секретаря судового засідання Войтової С.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2022 року позивач звернувся до суду та просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму сплаченогомайнового відшкодування в розмірі 6738.18 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 2481.00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідача визнано винним в ДТП, яке сталось 27.01.2021 року, але його цивільно-правова відповідальність не була застрахована. Позивач сплатив потерпілій в ДТП особі майнове відшкодування, яке має компенсувати відповідач.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.01.2021 року о 16:34 годині, у смт. Авангард по вул. Європейська, № 4 з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Mercedes", державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль марки "Audi", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 отримав пошкодження. Вина ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.09.2021 року. На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. Заподіяна відповідачем шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована потерпілій особі. Транспортний засіб марки "Audi", державний номерний знак НОМЕР_2 , на дату ДТП був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201712924. 31.03.2021 року власник пошкодженого автомобіля, потерпілий ОСОБА_2 , з метою отримання страхового відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою. МТСБУ відшкодувало потерпілому збитки в розмірі 5275.24 гривень, а також поніс витрати на послуги аварійного комісара в сумі 1462.94 гривень, тобто виконав покладений на нього Законом обов`язок, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.07.2022 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судові засідання, призначені на 13.09.2022 року, 27.10.2022 року, 25.11.2022 року та 20.12.2022 року, сторони, повідомлення яких здійснювалось судом належним чином, не з`явилися, будь-яких заяв чи клопотань суду не надавали, про причини неявки не повідомили.

20 грудня 2022 року представником позивача надано заяву про розгляд справи за відсутності представника та згоду на прийняття заочного рішення.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи. Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася згідно вимог чинного законодавства за адресою реєстрації згідно довідки Городненської сільської ради у відповідності до вимог п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, всі повістки отримав особисто,

Відтак, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи, в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв щодо відкладання судового засідання чи поважності неприбуття не надав, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві також надано ним не було, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281,282 ЦПК Україниухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що з протоколу серії ДПР18 № 443636 від 27.01.2021 року слідує, що 27.01.2021 року о 16:34 годині гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Mercedes-Sprinter", державний номерний знак НОМЕР_1 , в смт. Авангард, по вул. Європейська, не вибрав безпечний інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем марки "Audi А-6", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, з протоколу серії ДПР18 № 443637 від 27.01.2021 року слідує, що після скоєння ДТП ОСОБА_1 залишив місце події, до приїзду працівників поліції, чим порушив вимоги п.п.2.10а, 13.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.ст. 124, 130 ч.1 КУпАП.

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.03.2021 року встановлені фактичні обставини ДТП, яке відбулось 27.01.2021 року, та вина відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в його скоєнні.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 4 ст.82 ЦПК Українивизначено, що підставами звільнення від доказування є постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили, обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля марки ""Audi А-6", державний номерний знак НОМЕР_2 , є громадянин ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_2 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № 201712924.

Потерпіла особа ОСОБА_2 своєчасно звернулась до позивача з повідомленням про ДТП від 31.03.2021 року та заявою про виплату страхового відшкодування від 31.03.2021 року.

Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилися на основі Звіту № 13-04/21 від 21.04.2021 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, Рахунку на оплату № 102 від 21.04.2021 року щодо вартості послуг аварійного комісара на суму 1462.94 грн., Довідки № 1 від 17.05.2021 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та Наказу № 3.1/2989 від 20.05.2021 року.

Позивач відшкодував потерпілому збитки у розмірі 5275.24 (п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 24 копійки), відповідно до платіжного доручення № 1030612 від 24.05.2021 року, а також сплатив витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 1462.94 (одна тисяча чотириста шістдесят дві гривні 94 копійки) відповідно до платіжного доручення № 1029595 від 23.04.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15 зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2ст.1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Згідно ч.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, позивач у зв`язку із настанням події, передбаченої п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону, позивач 18.06.2021 року здійснив потерпілому виплату страхового відшкодування з урахуванням норм п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону в редакції, яка діяла на момент ДТП та межах страхової суми, що була чинною на день настання події в сумі 5275,24 грн.

Згідно ч.40.3ст.40МТСБУ Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону. А відповідно до ч. 41.4 ст. 41 цього ж закону, МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Відтак, позивач правомірно та обґрунтовано сплатив 1462.94 грн. за послуги аварійного комісара, що були наслідком ДТП, винним в якій визнано відповідача.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 у пункті 27 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Відповідно доп.38.2.1ч.2ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (звільненим від страхування).

До даних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.

Відтак, у відповідності до вимог ст.1191 ЦК України до позивача, який відшкодував шкоду, завдану іншою особою, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, витрат за послуги аварійного комісара.

У відповідності до положень ст.ст. 13, 81, 83 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Суд під час розгляду справи безпосередньо дослідив докази у справі та надав їм оцінку.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та вважає за необхідним, стягнути з відповідача у порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, витрат за послуги аварійного комісара.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (платіжне доручення № 9805468 від 23.06.2022 року), а тому з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 гривень.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 128, 133, 141, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст.993, ст.1166 ч.1 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягненнясуми сплаченогомайнового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131),

- суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі6738.18гривень (шість тисяч сімсот тридцять вісім гривень 18 копійок), з яких 5275.24 гривень сума завданих збитків внаслідок ДТП та 1462.94 - сума понесених витрат на послуги аварійного комісара;

- суму сплаченого судового збору в розмірі2481.00гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заява про перегляд заочного рішення має відповідати вимогам, встановленим ст. 285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О.Висоцький