Рішення № 108049601, 08.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року Справа № 160/11843/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної комісії Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 13.08.2020 (№06/08) оформлене постановою від 13.08.2020 б/н про оголошення догани ОСОБА_1 за зберігання зарядного пристрою до мобільного телефону;

- визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної комісії Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 26.01.2021 (№09/01) оформлене постановою від 26.01.2021 б/н про оголошення догани ОСОБА_1 за обладнання спального місця без дозволу адміністрації установи;

- визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної комісії Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 11.02.2021 (№07/02) оформлене постановою від 11.02.2021 б/н про оголошення суворої догани ОСОБА_1 за обладнання спального місця на підвіконні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні постанови Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», а саме: від 13.08.2020 б/н про оголошення догани ОСОБА_1 за зберігання зарядного пристрою до мобільного телефону; від 26.01.2021 (№09/01) оформлене постановою від 26.01.2021 б/н про оголошення догани ОСОБА_1 за обладнання спального місця без дозволу адміністрації установи; від 11.02.2021 (№07/02) оформлене постановою від 11.02.2021 б/н про оголошення суворої догани ОСОБА_1 за обладнання спального місця на підвіконні є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на те, що позивача з часу прибуття та перебування в установі виконання покарань не було ознайомлено з порядком і умовами відбування покарання та зі своїми правами та обов`язками, встановленими законодавством України. Дані відомості в особовій справі ОСОБА_1 відсутні. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 30.08.2022 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 відкрито провадження у справі №160/11843/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22.09.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що прийняття засудженого ОСОБА_1 здійснено на підставі Конституції України, КК України, КПК України, КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5. Також зазначено, що засуджений ОСОБА_1 був ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, однак надати даний документ не має можливості, оскільки він міститься в матеріалах справи, яка 26.04.2021 відправлена до ДУ «Машівська виправна колонія (№9)», та на даний час там знаходиться.

03.10.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві та зазначено, що особова справа засудженого не містить інформації про обізнаність його з порядком та умовами відбування покарання, також про право на зустріч із працівником консульства Азербайджанської Республіки в Україні, яким надано право захищати права та інтереси своїх громадян за кордоном.

04.11.2022 суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю. до Державної установи «Машівська виправна колонія (№9)» було направлено запит стосовно підтвердження відомостей щодо факту ознайомлення Державною установою «Дніпровська виправна колонія (№89)» засудженого ОСОБА_1 з порядком і умовами відбування покарання, а також з його правами та обов`язками.

07.12.2022 на адресу суду від Державної установи «Машівська виправна колонія (№9)» надійшов лист на запит суду від 04.11.2022.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вироком Красноармійського міського суду Донецької області від 25.09.2019 ОСОБА_1 проживаючого на території України, громадянина Азербайджанської Республіки, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України і призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.

Згідно з розпорядженням про виконання судового рішення, що набрало законної сили, вирок суду набрав законної сили 19.05.2020 і підлягав негайному виконанню.

06.08.2020 ОСОБА_1 прибув для подальшого відбування покарання до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», з Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Під час перебування ОСОБА_1 в ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)» до позивача були застосовані дисциплінарні стягнення, що оформлені постановами:

- від 13.08.2020 б/н про оголошення догани ОСОБА_1 за зберігання зарядного пристрою до мобільного телефону;

- від 26.01.2021 б/н про оголошення догани ОСОБА_1 за обладнання спального місця без дозволу адміністрації установи;

- від 11.02.2021 б/н про оголошення суворої догани ОСОБА_1 за обладнання спального місця на підвіконні.

Вважаючи, що дії посадових осіб відповідача є протиправними, а притягнення до дисциплінарної відповідальності безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з положеннями п. 13-1 ч. 1 ст. 537, п. 1 ч. 2, ч. 9 статті 539 КПК України засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно зі статтею 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КВК України правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Режим у виправних і виховних колоніях, відповідно до частини 1 статті 102 Кримінально-виконавчого Кодексу України, це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

У частині першій статті 8 КВК України визначено, що засуджені мають право на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КВК України, засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Частиною 2 статті 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Статтею 107 КВК України визначено права і обов`язки засуджених до позбавлення волі.

Частиною третьою статті 107 КВК України передбачено, що засуджені до позбавлення волі зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії.

Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов`язані, серед іншого: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо ставитись до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

Пунктом 1 розділу V Правил визначено, що прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи.

Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи.

Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов`язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань, інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.

Вимоги Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарання засудженими, доводяться до їх відома під розписку за формою згідно з додатком 6 до цих Правил.

Засудженим іноземцям або особам без громадянства така розписка надається на одній з офіційних мов Організації Об`єднаних Націй, якою володіють зазначені особи (англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька). Офіційною є лише редакція цих Правил українською мовою.

Крім того, персонал установи виконання покарань інформує засудженого іноземця або особу без громадянства про його право на зустріч із консульською посадовою особою.

Режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених (ч.1 ст.102 КВК України).

Згідно із статтею 70 КВК України, правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Частиною першою статті 131-1 КВК України визначено, що дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

В силу частини другої вищевказаної статті персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 132 КВК України, за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Аналізуючи викладені приписи законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті засуджених до установ виконання покарань персонал установи зобов`язаний ознайомлювати останніх з порядком і умовами відбування покарання, з їх правами та обов`язками, встановленими законодавством України.

Крім того, персонал установи виконання покарань зобов`язаний інформувати засудженого іноземця або особу без громадянства про його право на зустріч із консульською посадовою особою.

Суд звертає увагу, що представник позивача в позовній заяві та у відповіді на відзив наголошував на тому, що відповідач приймаючи спірні постанови про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган та суворої догани, не врахував того, що при прийнятті засудженого ОСОБА_1 до установи, його не було ознайомлено з порядком і умовами відбування покарання, а також з його правами та обов`язками, що в свою чергу свідчить про не обізнаність позивача з предметами, які заборонені в установі, а також правилами поведінки в установі.

Відповідач, в свою чергу, у відзиві на позов зазначив, що засуджений ОСОБА_1 був ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, однак надати даний документ не має можливості, оскільки він міститься в матеріалах справи, яка 26.04.2021 відправлена до ДУ «Машівська виправна колонія (№9)», та на даний час там знаходиться.

Поряд з цим, листом Державної установи «Машівська виправна колонія (№9)» №2/5/1-3127 від 07.12.2022 було повідомлено, що в особовій справі засудженого ОСОБА_1 відсутні матеріали про ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання, а також його правами та обов`язками Державною установою «Дніпровська виправна колонія (№89)».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, всупереч викладеному відповідачем не доведено належними та достатніми доказами факту ознайомлення позивача з порядком і умовами відбування покарання, а також з його правами та обов`язками.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дисциплінарні стягнення відповідача до ОСОБА_1 у вигляді доган та суворої догани застосовано неправомірно.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної комісії Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 13.08.2020 (№06/08) оформлене постановою від 13.08.2020 б/н про оголошення догани ОСОБА_1 за зберігання зарядного пристрою до мобільного телефону.

Визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної комісії Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 26.01.2021 (№09/01) оформлене постановою від 26.01.2021 б/н про оголошення догани ОСОБА_1 за обладнання спального місця без дозволу адміністрації установи.

Визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної комісії Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 11.02.2021 (№07/02) оформлене постановою від 11.02.2021 б/н про оголошення суворої догани ОСОБА_1 за обладнання спального місця на підвіконні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко