Рішення № 108049594, 14.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року Справа № 160/15602/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.10.2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Никоненко Олег Олександрович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 047350004441 від 15.04.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати в якості пільгового стажу 12 років 01 місяць 08 днів - час роботи ОСОБА_1 на посаді машиніст електровозу поверхні, позиція 2010100а -14295 підрозділу 1 розділу 1 Списку №2, затвердженого постановою КМ України від 26.01.1991 року №10, та позиція 2010100а-14282 підрозділу 1 розділу 1 Список №2, затвердженого постановою КМ України від 11.03.1994 року №162, в період з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року; з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року; з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного віку, оскільки вважає, що при вирішення вказаного питання відповідач протиправно керувався положеннями Закону України від02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року, відповідно до яких у позивача виникає право на призначення пенсії на пільгових у мовах в 50 років, а не в 55 років. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

18.10.2022 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 18.11.2022 року. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

04.11.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві з наступних підстав. 06.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Рішенням від 15.04.2022 року №047350004441 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_2 про відмову у призначенні пенсії листом від 05.05.2022 року за №0400-010226-8/47126. На дату звернення з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося повних 50 років. Страховий стаж позивача складає 31 рік 11 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 12 років 01 місяців 08 днів. До пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховано періоди роботи: 29.06.1993 року по 31.05.1994 року, з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року та з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року, з наступних підстав. Згідно довідки про підтвердження пільгового трудового стажу від 29.03.2022 року №91 ОСОБА_1 працює на шахті "Ювілейна" (ВСП "Шахтоуправління Першотравенське" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") з 29.06.1993 року по теперішній час (29.03.2022 року). Як зазначено в довідці, протягом періоду з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року позивач працював за посадою машиніста електровоза поверхні, що передбачена Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 позиція 2010100а-14295, та позиція 2010100а-14282 затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року. Згідно постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року "Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение" позиції 2010100а-14295 відповідає посада "машинисты установок по бурению стволов шахт полным сечением", позиція 2010100а-14282 посада «машинисты тяговых агрегатов и их помощники по отгрузке, транспортированию и складировании». Наказами про результати атестації робочих місць № 938 від 17.11.1994 року та №1303 від 17.11.1999 року право на пільгове забезпечення за Списком №2 за посадою машиніста електровоза поверхні не підтверджено. Протягом періоду з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року позивач працювала за посадою машиніста електровоза поверхні, що передбачена Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 позиція 1.1а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року. Наказами та розпорядженнями про результати атестації робочих місць право на пільгове забезпечення за Списком №2 за посадою машиніста електровоза поверхні не підтверджено. З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для зарахування періодів роботи позивача з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року та 17.01.2007 року по 02.08.2016 року за посадою машиніста електровоза поверхні до пільгового стажу за Списком №2. Протягом періоду з 16.01.2003 року по 16.01.2007 року позивач працював за посадою перекидальника, що передбачена Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 позиція 2010100а-16249, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року. Атестація робочих місць ВСП "Шахтоуправління Першотравенське" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", до складу якого увійшла шахта "Ювілейна" проводилась згідно наступних наказів: № 938 від 17.11.1994 року, №1303 від 17.11.1999 року, №1442 від 27.05.2005 року. Термін дії атестації, затвердженої наказом №1303 від 17.11.1999 року (5 років) закінчився 17.11.2004 року, а термін дії наступної атестації, затвердженої наказом № 1442 розпочався 27.05.2005 року. Перерва в проведені атестації становить період з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року. Враховуючи вищезазначене, відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача період його роботи на шахті "Ювілейна" з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року в проміжок часу коли на підприємстві виникла перерва в проведені атестації робочих місць. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.11.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено наступне. 06.04.2022 року позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На день подання заяви позивач досягла 50 років 11 місяців, загальний страховий стаж склав 31 рік 11 місяців 29 днів, стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 - 12 років 01 місяць 08 днів. До пільгового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи: з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року, оскільки не було підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 саме «машиністам електровозу поверхні» наказами про результати атестації робочих місць № 938 від 17.11.1994 року та № 1303 від 17.11.1999 року. Згідно довідки про підтвердження пільгового трудового стажу від 29.03.2022 року № 91 протягом періоду з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року позивач працювала на посаді «машиніста електровоза поверхні», що передбачена позиціями 2010100а-14295 та 2010100а-14282 підрозділом І розділу І Списку № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року та позицією 2010100а-14282 підрозділу І розділу І Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162. Однак, позиція 2010100а-14282 підрозділу І розділу І Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 іменується як «Машиністи тягових агрегатів», а позиції 2010100а-14295 та 2010100а-14282 підрозділу І розділу І Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року іменуються як «Машиністи установок буріння стволів шахт повним перетином» та «Машиністи тягових установок». Будь-яких інших уточнюючих довідок не було надано. З 17.11.2004 року по 26.05.2005 року, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці більше 5 років (наказ від 17.11.1999 року та наказ від 27.05.2005 року); з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року, оскільки за результатами атестації робочих місць не було підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 працівникам на посаді «машиніста електровозу поверхні». 15.04.2022 року за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву від 06.04.2022 року та додані до неї документи та прийнято рішення № 047350004441 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.04.2022 року № 047350004441 вважає правомірним. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 06.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою №562 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням від 15.04.2022 року №047350004441 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_2 про відмову у призначенні пенсії листом від 05.05.2022 року за №0400-010226-8/47126. Так, у вказаному рішенні зазначено, що на дату звернення з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 50 років 11 місяців. Страховий стаж позивача складає 31 рік 11 місяців 29 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 12 років 01 місяців 08 днів. До пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховано періоди роботи:

- за професією «машиністелектровозу поверхні» з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року, оскільки згідно з довідкою від 29.03.2022 року № 91, в якій зазначено, що посада машиніст електровозу поверхні передбачена в позиції 2010100а-14295 "машинисты установок по бурению стволов шахт полным сечением" підрозділу 1 розділу 1 Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 року №10, та в позиції 2010100а-14282 «машиністи тяглових агрегатів» підрозділу 1 розділу 1 Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року та від 17.11.1999 року право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 підтверджено «машиністам електровозу поверхні». Крім того, в довідці відсутня інформація щодо характеру виконуваних робіт та на відповідних установках та агрегатах. Будь-яких уточнюючих або підтверджуючих документів не надано;

- з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці від 17.11.1999 року та від 27.05.2005 року;

- з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року, оскільки за результатами атестації робочих місць за умовами праці не підтверджено право працівникам за посадою «машиніст електровозу поверхні».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першоїстатті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).

Щодо не зарахуванням відповідачем періодів роботи позивача з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року; з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року; з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року до пільгового стажу роботи, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 26.06.1989 року остання у спірні періоди працювала на шахті «Ювілейна» (ВСП «Шахтоуправління Першотравенське «ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») за професією машиніста електровозу поверхні.

До заяви про призначення пенсії надано довідку підтверджуючу пільговий характер робіт від 29.03.2022 року № 91, видану Відокремленим підрозділом «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», якою підтверджено пільговий характер роботи позивача у спірні періоди.

Із оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року; з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року; з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року, у зв`язку з відсутністю або перервою в атестації робочого місця за професією «машиніст електровозу поверхні».

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз пункту 3 Порядку № 383 свідчить про те, що до 21.08.1992 року підтвердження пільгового стажу за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці не здійснювалось, тому відповідач безпідставно не зарахував позивачу період роботи з 11.02.1992 року по 21.08.1992 року до пільгового стажу з підстав відсутності наказу про проведення атестації.

Також слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Слід зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41.

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 року № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.

Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженимпостановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.

Пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій встановлено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

У пункті 4.2 Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку №383 проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Суд зазначає, що наказами про результати атестації робочих місць від 17.11.1994 року та від 17.11.1999 року була проведена атестація робочих місць за умовами праці та було підтверджено право на пільгове пенсію за Списком №2 професії, за якою позивач була працевлаштована.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було протиправно не зараховано періоди роботи з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року; з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року; з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати в якості пільгового стажу час роботи ОСОБА_1 на посаді машиніст електровозу поверхні, позиція 2010100а -14295 підрозділу 1 розділу 1 Списку №2, затвердженого постановою КМ України від 26.01.1991 року №10, та позиція 2010100а-14282 підрозділу 1 розділу 1 Список №2, затвердженого постановою КМ України від 11.03.1994 року №162, в період з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року; з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року; з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року.

Щодо відсутності у позивача необхідного пенсійного віку (55 років) для призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає про таке.

Відповідно достатті 2 Закону № 1788-XII, за цимЗакономпризначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «б»статті 13 Закону № 1788-XII(в редакціїЗакону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У свою чергуЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон №2148-VIII),Закон №1058-IVдоповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з цимЗаконом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки уЗаконі №2148-VIII, наведені вище нормизаконупочали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першоїстатті 13 Закону № 1788-ХІІу редакціїЗакону № 213-VIIIта пунктом 2 частини другоїстатті 114 Закону №1058-IVу редакціїЗакону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняттяКонституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020"У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннямиЗакону № 1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішеннястаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІв редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, з 23.01.2020 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першоїстатті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років запунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 047350004441 від 15.04.2022 року, загальний страховий стаж позивача становить 31 роки 11 місяці 29 дні, пільговий стаж становить 12 років 01 місяць 08 днів.

Тобто відповідачем не заперечується наявність у позивача достатньої кількості загального страхового та пільгового стажу роботи, який дає право на право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. При цьому, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач покликається лише на те, що позивач не досягла віку 55 років, що відповідно до вимогстатті 114 Закону №1058-IVунеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другоїстатті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістомстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IVсуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), у якому вказано, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, вказав, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування». Так, в рішенні від 20.05.2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «належного урядування».

За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливийзакон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосувавзакон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Враховуючи приписи частини п`ятоїстатті 242 КАС Українипри вирішенні цієї типової справи суд враховує вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20 та вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» частини першоїстатті13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII.

Слід також зазначити, що наявність пільгового стажу позивача до 01.04.2015 року відповідачами не заперечується.

Таким чином, суд констатує, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягла 50-річного віку, вона до 01.04.2015 року працювала на посадах, що дають право на пільгову пенсію, її пільговий стаж роботи за Списком № 2 становив 12 років 01 місяць 08 днів (без зарахованих в межах даної справи спірних періодів роботи позивача), загальний страховий стаж складав 31 рік 11 місяців 29 дні, що відповідачем не заперечується та, на переконання суду, є достатнім для призначення позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Таким чином, суд вважає рішення № 047350004441 від 15.04.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи в позовній заяві позивачем ставиться питання, зокрема, щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати в якості пільгового стажу 12 років 01 місяць 08 днів - час роботи ОСОБА_1 на посаді машиніст електровозу поверхні, позиція 2010100а -14295 підрозділу 1 розділу 1 Списку №2, затвердженого постановою КМ України від 26.01.1991 року №10, та позиція 2010100а-14282 підрозділу 1 розділу 1 Список №2, затвердженого постановою КМ України від 11.03.1994 року №162, в період з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року; з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року; з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року.

Проте, як було встановлено судом під час розгляду справи, у позивача є право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тоді як позивачем позовні вимоги щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах в позовній заяві не заявляються.

Що стосується дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія, то суд зауважує, що за приписами пункту 1 частини першоїстатті 45 Закону №1058-ІVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної нормиЗакону №1058-ІVвбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що 50-річного віку, який є достатнім для призначення даного виду пенсії,позивач набула 05.05.2021 року. Із заявою про призначення пенсії звернулася 06.04.2022 року, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.

Відтак позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 06.04.2022 року.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. б) ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з 06.04.2022 року.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи всі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 992,40 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 744,30 грн.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246,250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 047350004441 від 15.04.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати в якості пільгового стажу час роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді машиніст електровозу поверхні, позиція 2010100а -14295 підрозділу 1 розділу 1 Списку №2, затвердженого постановою КМ України від 26.01.1991 року №10, та позиція 2010100а-14282 підрозділу 1 розділу 1 Список №2, затвердженого постановою КМ України від 11.03.1994 року №162, в період з 29.06.1993 року по 31.05.1994 року; з 17.11.2004 року по 26.05.2005 року; з 17.01.2007 року по 02.08.2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пільгову пенсію відповідно до п. б) ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з 06.04.2022 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54008, код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 744,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна