Рішення № 108049581, 13.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року Справа № 160/15469/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням їх митної вартості, що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, відповідач витребувавши у ТОВ "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 р., яким скоригована митна вартість та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2022/000058 від 14.04.2022 р. Товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA110150/2022/003917 від 14.04.2022 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій в сумі 100 980,11 грн. з ПДВ та мита у розмірі 4 999,02 грн. Таким чином, внаслідок прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів було порушено майнові інтереси позивача, що й стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання ухвали суду 28.10.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до графи 21 ЕМД заявлено умови поставки FOB NINGBO, що не відповідає відомостям рахунку-інвойсу від 16.01.2022 р. № DN-005 FOB SHANGHAI. Враховуючи умови поставки FOB, продавцем здійснено митне оформлення товару в країні відправлення. У разі здійснення оплати, митницею запропоновано декларанту надати банківські платіжні документи відповідно до ч.2 ст.53 МКУ. Згідно з заявкою від 10.01.2022 р. № CLL14607, визначено маршрут прямування вантажу порт Нінгбо Одеса м.Дніпро та узгоджено тариф на перевезення оцінюваної партії товару 16420 дол.США, що включає вартість морського фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт в порту призначення, експедирування, доставку автомобільним транспортом за маршрутом Чорноморськ м.Дніпро. У рахунку від 08.04.2022 р. № 201/22 та заявці від 10.01.2022 р. № CLL14607 визначені різні відомості щодо порту прибування (Одеса або Чорноморськ). Згідно з пунктом 4.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 30.10.2019 р. № KL-387/19 винагорода виконавця окремо відображається в акті приймання-передачі робіт, що складається за фактом його надання. Вказаний документ до митного оформлення не було надано.

Крім того відповідач зазначив, що за результатами здійсненого розрахунку вартості послуг у національній валюті складає 541 860 грн., що не відповідає відомостям рахунку від 08.04.2022 р. № 201/22 (556 160 грн. (без ПДВ) або 570 900 грн. (з ПДВ). Також в графі 14 копії митної декларації країни відправлення від 17.01.2022 р. №310420220549976507 вказано транспортний документ № OOLU2129835020А, який декларантом до митного оформлення також не надавався. Декларантом до митного оформлення надано коносамент від 21.01.2022 р. №S0122011495-A. Наявність іншого транспортного документу може свідчити про перевантаження контейнеру №SEKU4541033 та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару відповідно до ч.10 ст.58 МКУ. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 року прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а тому позивачу слід відмовити у задоволенні позову повністю.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" 14.04.2022 року звернулося до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення партії товару «Пофарбована тканина полотняного переплетення, повністю виготовлена з поліефірних комплексних текстурованих ниток, не має ворсу, покриття, армування або просочення, яке сприймається неозброєним оком, щільність 90+/-1, 90+/-1, 81+/-1, 81+/-1, 81+/-1, 84+/-1, 80+/-1, 79+/-1, 80+/-1, 80+/-1, 80+/-1, 81+/-1, 78+/-1, 84+/-1, 81+/-1, 78+/-1, 80+/-Див. доп..» (далі - товари), ввезеного на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.12.2021 р. №ADF/SWIE2020, укладеного позивачем (покупцем) із компанією-виробником «SHAOXING WENKOU IMPORT AND EXPORT CO., LTD» та заявлені до митного оформлення шляхом електронного декларування за електронною митною декларацією №UA110150/2022/003892 (далі - ЕМД).

Поставка товару здійснена на умовах FOB, NINGBO, China.

Судом також встановлено, що під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією TОB «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема: контракт №ADF/SWIE2020 від 01.12.2021 р.; комерційний інвойс DN-005 від 16.01.2022 р.; переклад комерційного інвойсу DN-005 від 16.01.2022 р.; комерційний інвойс DN-005 від 16.01.2022 р. з уточненнями; переклад комерційного інвойсу DN-005 від 16.01.2022 р. з уточненнями; пакувальний лист б/н від 16.01.2022 р.; переклад пакувального листа б/н від 16.01.2022 р.; комерційну пропозицію від 16.01.2022 р.; комерційну пропозицію від 27.12.2021 р. з уточненнями; переклад комерційної пропозиції від 27.12.2021 р.; переклад комерційної пропозиції від 27.12.2021 р. з уточненнями; ЦМР 1495-в від 13.04.2022 р.; коносамент SO122011495-а від 21.01.2022 р.; рахунок 201/22 від 08.04.2022 р.; довідку про транспортні витрати від 08.04.2022 р.; довідку про транспортні витрати від 08.04.2022 р. з уточненнями; заявку на перевезення №CLL146 від 10.01.2022 р.; заявку на перевезення №CLL146 від 10.01.2022 р. з уточненнями; платіжне доручення №4360 від 08.04.2022 р.; акт здачі- приймання робіт (надання послуг) №201/22 від 15.04.2022 р.; договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2018 р.; договір про перевезення №KL-387/19 від 30.10.2019 р.; сертифікат якості від 16.01.2022 р.; сертифікат якості від 16.01.2022 р. з уточненнями; сертифікат про походження товару 22С3306К1783/00013R від 23.02.2022 р.; митну декларацію країни відправлення 310420220549976507 від 17.01.2022 р.

Однак митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про її коригування №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 р. та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2022/000058 від 14.04.2022 р.

Декларантом 14.04.2022 р. було повідомлено митницю, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД від 14.04.2022 р. №UA110150/2022/003892 надати у 10-денний термін немає можливості.

Декларант відповідно до листа вих. № 07/06 від 07.06.2022 року направив: заявку на перевезення №CLL14607 від 10.01.2022 р. з уточненнями; комерційний інвойс DN-005 від 16.01.2022 р. з уточненнями; переклад комерційного інвойсу DN-005 від 16.01.2022 року з уточненнями; комерційну пропозицію від 27.12.2021 р. з уточненнями; переклад комерційної пропозиції від 27.12.2021 р. з уточненнями; сертифікат якості від 16.01.2022 р. з уточненнями; платіжне доручення №4360 від 08.04.2022 р.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №201/22 від 15.04.2022 р.

З урахуванням положень ч.7 ст.55 МКУ товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA110150/2022/003917 від 14.04.2022 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X МКУ. Фінансові гарантії склали 100 980,11 грн. з ПДВ та мита у розмірі 4 999,02 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1статті 51 МКУвстановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУпередбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті відповідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема,статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимогстатті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд вважає, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 р. не зазначені обґрунтовані підстави щодо неможливості визначення митної вартості товарів заявлених декларантом, з огляду на таке.

01.12.2021 року між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНИЧЕ» та Компанією, «SHAOXING WENKOU IMPORT AND EXPORT CO. LTD» Китай, укладено контракт АDF/SWIЕ2020 (далі - Контракт).

За Контрактом Продавець продає, а покупець купує тканини, в подальшому «товари», з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Проформах-інвойсах або Інвойсах до цього Контракту (п.1.1. Контракту).

Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Проформах-інвойсах або Інвойсах і Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною (п.1.2. Контракту).

Ціни товарів вказуються в Проформах-інвойсах або Інвойсах і включають в себе вартість Товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п.4.9 цього Контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні Продавця (п.2.1 Контракту).

Ціни на товар розуміються на умовах обумовлених в Проформах-інвойсах або Інвойсах, відповідно до умов Інкотермс 2010 (п.2.2. Контракту).

Умови оплати вказуються в інвойсах на кожну окрему поставку і є невід`ємною частиною даного контракту (п.3.2 Договору).

Відповідно до комерційного інвойсу DN-005 від 16.01.2022 р. з уточненнями, сторони погодили умову поставки товару FOB Ningbo (Китай), за умови оплати після митного оформлення в Україні протягом 20 днів.

Отже, на момент митного оформлення строк оплати ще не настав, і відповідно, до вимог ст.53 МКУ, надання банківських документів не є обов`язковим.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення було надано: договір транспортного експедирування від 30.10.2019 р. №KL-387/19 з ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» (експедитор); рахунок від 08.04.2022 р. №201/22; довідку про транспортні витрати №CLL14607-2 від 08.04.2022 р.; заявку на перевезення №CLL14607 від 10.01.2022 р.; заявку на перевезення №CLL14607 від 10.01.2022 р. з уточненнями; платіжне доручення №4360 від 08.04.2022 р.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №201/22 від 15.08.2022 р.

Відповідно до відомостей рахунку від 08.04.2022 р. №201/22, визначені наступні витрати на транспортування оцінюваної партії товарів: відшкодування витрат на морський фрахт порт Нінгбо - порт Одеса на користь лінійного агента - 482 460 грн. (без ПДВ); відшкодування витрат на транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, послуги в порту, експедиторська винагорода на території України - 73 700 грн. (з ПДВ).

У заявці на перевезення №CLL14607 від 10.01.2022 р. з уточненнями зазначено, що вартість усіх послуг складає 18 810 дол.США, що в еквіваленті складає 570 900 грн., яка у повній мірі співпадає з відомостями зазначеними у рахунку від 08.04.2022 р. №201/22 та довідці про транспортні витрати №CLL14607 від 08.04.2022 р.

У рахунку від 08.04.2022 р. №201/22 та заявці від 10.01.2022 р. №CLL14607 з уточненнями зазначено порт прибування «Одеса».

Також сторони домовились про експедиторську винагороду тільки по території України, що вбачається з рахунку від 08.04.2022 р. №201/22 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №201/22 від 15.08.2022 р. Розмір експедиторської винагороди та її зміст визначається сторонами добровільно на підставі їх волевиявлення.

За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару, для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна.

Отже, експедиторська винагорода по території України не входить до складової митної вартості товару.

За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна. Термін FOB не покладає на покупця обов`язку здійснювати обов`язкове страхування товару, це його право. Товари які постачалися відповідно до інвойсу DN-005 від 16.01.2022 р. не страхувалися.

Відповідно до вимог пункту 4.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 30.10.2019 р. №КL-387/19, якщо інше не обумовлено в заявці, розрахунок між замовником та виконавцем здійснюється на умовах 100% передоплати вартості перевезення, не пізніше 3 (трьох) банківських днів після отримання оригіналу рахунку та акту виконаних робіт на кожний окремий контейнер/вантаж.

Згідно з умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 30.10.2019 р. №KL-387/19 вартість транспортних послуг оплачена у повному обсязі відповідно до платіжного доручення №4360 від 08.04.2022 р.

Таким чином, заявлені декларантом транспортні витрати підтверджуються вищезазначеними документами, які надавалися митниці та у повній мірі дають можливість визначити числове значення транспортних витрат та митної вартості товарів.

Відповідно до вимог ст.257 МКУ в митній декларації було зазначено виробника «SHAOXING WENKOU IMPORT AND EXPORT СО.» (Китай). Також таку інформацію щодо виробника було зазначено в електронному інвойсі.

Відповідно до ст.257 МКУ не обов`язково визначати виробника у комерційних та товаросупровідних документах.

Крім того, відповідач у оскаржуваному рішенні не зазначив яким чином ці обставини заважають визначити йому числове значення митної вартості товару.

В силу ст.53 МКУ декларація країни відправлення не є обов`язковим документом необхідним для митного оформлення.

Таким чином, зазначені документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 МКУ.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-\Т "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 року (справа №804/4365/16).

У відзиві на позов відповідач також зазначив, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно з УКТЗЕД 5407520000 «Тканина з ниток різних кольорів складного комбінованого переплетення. Виготовлена з синтетичних комплексних нетекстурованих поліефірних ниток на 100%», країна виробництва та відправлення Китай, комерційні умови поставки FOB SHANGHAI, у співставних обсягах (17699,37 кг), митне оформлення якого здійснено за ціною самостійно визначеною декларантом за резервним методом та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 06.01.2022 р. № UA209140/2022/000754 за ціною 5,52 дол.США/кг, що розраховується як 0,4047 дол.США/кв.м. З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2 ґ) - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, обсяги ввезення, призначення, товару № 1 до рівня ЕМД від 06.01.2022 р. № UA209140/2022/000754 5,52 дол.США/кг або 0,4047 дол.США/кв.м.

Щодо посилання відповідача про наяву в нього інформацію про вартість товару, суд зазначає, що у постанові від 25.02.2020 року (справа №260/718/19) Верховний Суд дійшов висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльностіМитним кодексом Українине передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Відтак, інформація відповідача з Центральної бази даних ЄАІС з посилання декларації інших осіб за попередні періоди щодо вищих рівнів митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути прийнята до уваги, оскільки така митна вартість була погоджена митним органом за інших умов поставки, а тому використання її відповідачем при коригуванні митної вартості товарів було необґрунтованим.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що позивачем для оформлення товару надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 р., відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з адвокатським бюро «Майя Сергєєва та партнери» договір №44 про надання правової допомоги від 14.09.2022 р.

Відповідно до п.1.1. договору №44 клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 р.

Вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку відповідно до договору №44, передбачено додатковою угодою.

Так, відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №44 від 14.09.2022 року встановлено фіксований розмір гонорару у розмірі 7000 грн.

Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №4977 від 20.09.2022 року.

Згідно з п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з постановою від 03 жовтня 2019 р. Об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

В своєму відзиві на позов щодо витрат на правову допомогу відповідач вказав, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а також відсутній акт виконаних робіт витрат часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), що унеможливлює перевірку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату у порядку ч.5 ст.134 КАС України. Внаслідок чого відповідач вважає необґрунтованою суму витрат у розмірі 7 000 грн. на правову допомогу.

З огляду на викладене, та враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., не є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Враховуючи, викладене, суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в розмірі 3 500 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 481 грн., тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 2 481 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 грн., що разом складає 5 981 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2022/000015/1 від 14.04.2022 року, прийняте Дніпровською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" (Звенигородське шосе, б.1, м.Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 38524231) судові витрати по справі у розмірі 5981 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма