Ухвала суду № 108043133, 19.12.2022, Новосанжарський районний суд Полтавської області

УХВАЛА

Іменем України

справа № 542/1701/22

провадження № 1-кп/542/158/22

19 грудня 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2022 за № 12022170480000202 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,

в с т а н о в и в :

Начальник Новосанжарського відділу Решетилівської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України.

У клопотанні також вказував, що щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 04.01.2023.

Посилався на наявність ризиків, а саме:

-переховування від суду;

-незаконний вплив на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

Вказував, що зазначені ризики на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, пояснення надав аналогічні, викладеним у ньому.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання з тих підстав, що ризик впливу на свідка, на який посилається прокурор у клопотанні є необґрунтованим, оскільки свідок ОСОБА_7 та обвинувачений проживають у різних населених пунктах Полтавського району.

Зазначив, що за місцем проживання обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, оскільки має дитину, на утримання якої сплачує аліменти, проживає разом з батьками, які є особами похилого віку та потребують допомоги з його боку.

Вказав також на ту обставину, що обвинувачений був незаконно затриманий. Вважав достатнім застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Дослідивши подане клопотання, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29.11.2022 продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до04 січня 2023 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У своєму рішенні «Лабіта проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання розумності строків тримання особи під вартою вирішується судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканість.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Згідно з ч. 1ст. 197 КПК Українистрок дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Частиною 3ст. 176 КПК Українивстановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, щоіснує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Водночас, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. ВодночасКПК Українине вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду.

При цьому необхідно зауважити, що позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить метою передбачити можливе покарання за інкримінований обвинуваченому злочин.

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, суд враховує встановленуКПК Українипроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченомуст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Суд вважає, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а потерпіла та свідки судом не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Разом з тим, суд не знаходить переконливими доводи захисника щодо необгрунтованості клопотання прокурора в частині наявності ризику впливу на свідка ОСОБА_7 з тих підстав, що вона проживає в іншому населеному пункті.

Водночас відповідно до обвинувального акту та реєстру матеріалів кримінального провадження-свідок ОСОБА_7 та обвинувачений проживають в одному населеному пункті.

Між тим, на переконання суду, зазначена захисником обставина жодним чином не виключає можливість обвинуваченого, у разі перебування його на свободі, здійснювати вплив на вказаного свідка.

На підставі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, суд під час продовження запобіжного заходу, враховує наступні обставини:

- кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно зіст. 12 ККУкраїни відноситься до особливо тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років;

- про наявність тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою, суд учасники провадження не повідомляли, доказів наявності стійких соціальних зв`язків, сім`ї не надали, інших характеризуючих ОСОБА_4 даних також;

- відповідно до відомостей, що зазначені в обвинувальному акті ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України не судимий;

- відомостей щодо застосування раніше до ОСОБА_4 запобіжних заходів чи наявність повідомлення йому про підозру про вчинення іншого кримінального правопорушення суду не надано;

- під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою.

Водночас, надані прокурором відомості свідчать про вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

В той же час, суд вважає, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, інший, більш м`який запобіжний захід є недостатнім для запобігання цим ризикам та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так, оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд, використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особиста порука та зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від суду та/або впливу на свідків у провадженні. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості обвинуваченого у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його позапроцесуальних дій.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

Більш м`які, аніж зазначені, запобіжні заходи, а саме: особиста порука та особисте зобов`язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені судом ризики, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання ним процесуальних обов`язків.

При цьому, стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про відсутність ризиків, встановлених стороною обвинувачення, можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, не спростовано мотивів та доводів клопотання прокурора, не надано відповідних доказів.

Непереконливими та безпідставними суд також вважає твердження захисника щодо наявності в обвинуваченого за місцем проживання стійких соціальних зв`язків у зв`язку з тим, що він має дитину, на утримання якої сплачує аліменти.

Разом з цим, в судовому засіданні обвинувачений зазначив, що не проживає разом із своєю дитиною. Натомість, вказав, що на протязі приблизно одного року до моменту затримання він проживав разом зі співмешканкою по АДРЕСА_1 .

Водночас, факт сплати аліментів на утримання дитини, яка проживає окремо від обвинуваченого не може слугувати підставою для встановлення обставини щодо наявності в обвинуваченого стійких соціальних зв`язків за місцем проживання.

Разом з тим, зазначена стороною захисту обставина щодо незаконного затримання обвинуваченого на стадії досудового розслідування, на яку посилається захисник як на підставу для відмови у задоволенні клопотання прокурора, є предметом судового розгляду в даному кримінальному провадженні, оскільки передбачає можливість вирішення з необхідністю заслухати показання осіб, дослідити письмові докази, і може бути об`єктивно вирішено лише після перевірки усіх доказів.

При цьому, суд не може виходити за межі предмету розгляду у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдаватися до дослідження обставин кримінального провадження,

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою умежах строку,визначеного ч.1ст.197КПК Українита вважаєза необхідневизначити строкдії ухвалисуду до 15 лютого 2023 року.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи наявність обставин, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України, встановлені суддею ризики та обставини, що визначені у ст. 177, 178 КПК України суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду суд дійшов таких висновків.

Прокурор під час проведення підготовчого судового засідання вважав можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, зазначив про відсутність підстав, які б перешкоджали чи унеможливлювали призначення кримінального провадження до судового розгляду. Разом з тим, просив доручити органу пробації скласти досудову доповідь.

Обвинувачений, його захисник проти зазначеного прокурором не заперечували.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження дійшов до таких висновків.

Підстави для прийняття рішення в порядку, передбаченому п. 1 - 4 ч. 3ст. 314 КПК Українивідсутні.

Підстави для закриття кримінального провадження, визначені п. 4-8, 10 ч. 1 та ч. 2ст.284КПК України відсутні.

Обвинувальний акт відповідає вимогамст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону. При цьому, порушень вимогКПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та були б підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Кримінальне провадження підсуднє Новосанжарському районному суду Полтавської області відповідно до статей 32-33 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинуваченим не було заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи.

Відтак, перешкод для призначення кримінального провадження до судового розгляду судом не встановлено.

Приймаючи до уваги те, що відсутні підстави, визначені частиною 2 статті 27 КПК України кримінальне провадження підлягає розгляду у відкритому судовому засіданні.

Судом проведено підготовку до судового розгляду, визначено склад осіб, що підлягають виклику, час та місце судового розгляду, з урахуванням дати отримання обвинуваченим копії обвинувального акту.

Всі питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені статтею 315 КПК України, вирішені.

За таких обставин суд вважає можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження.

Відповідно до частини 1 статті 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Щодо вирішення питання про складення органом пробації досудової доповіді, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Оскільки санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, підстави для надання доручення органу пробації щодо складення досудової доповіді відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 7, 27, 31, 177, 178, 183, 314-316, 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» строком на 59 днів, тобто до15 лютого 2023 року.

Строк діїухвали судупро триманняпід вартою визначити до 15 лютого 2023 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій, Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2022за №12022170480000202по обвинуваченню ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною1статті 115 ККУкраїни призначити до судового розгляду на 28грудня 2022року на10год.30хв. у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новосанжарського районного суду Полтавської області.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово.

Викликати в судове засідання учасників кримінального провадження.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

В іншійчастині ухвалаоскарженню непідлягає,заперечення протинеї можутьбути включенідо апеляційноїскарги насудове рішення,передбачене ч.1ст.392КПК України.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1 .

Повний текст ухвали оголошено о 14 год 00 хв 23 грудня 2022 року.