Рішення № 108041344, 12.12.2022, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1213/22

провадження № 2-о/445/66/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживанння із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років, у с. Княже Золочівського району Львівської області. В обгрунтування заяви вказує, що померла ОСОБА_2 доводилася її матір`ю. У зв`язку з її смертю відкрилася спадщина. За життя ОСОБА_2 на її користь склала заповіт, яким усе належне їй на момент смерті майно заповіла заявниці. Заявниця зазначає, що вона постійно проживала разом з матір`ю за однією адресою: АДРЕСА_1 . Однак в її паспорті, зареєстрованим місцем проживання вказано лише населений пункт с. Княже, без зазначення конкретної вулиці та номера будинку. Вказані неточності є перешкодою в оформленні її спадкових прав в нотаріальному порядку, зокрема, в отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті матері.

В судове засідання заявниця не з`явилася, подала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними звукозаписувальними засобами не здійснювалося.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, статтею 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В даному випадку від встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, в разі, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

За змістом статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.

Відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо такі обставини підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Аналогічного висновку дійшов ВС у своїй постанові від 04 липня 2018 року по цивільній справі № 404/2163/16-ц.

Відповідно до п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом від 03 березня 2004 № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії свідоцтва про народження та копії свідоцтва про одруження судом встановлено, що ОСОБА_2 доводилася матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно заповіту складеного 18.06.1997 року, посвідченого секретарем Княжівської сільської ради Золочівського району Львівської області О.Й. Немировською, ОСОБА_2 заповіла усе належне їй майно на день смерті своїй дочці ОСОБА_1 .

Згідно довідки, виданої Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області № 293 від 01.07.2022 року, останнім місцем проживання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 постійно проживала разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 , без реєстрації, з 1955 року по день її смерті.

Як вбачається із паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , належного заявниці ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Княже Золочівського району Львівської області, остання зареєстрована в населеному пункті с. Княже.

Таким чином, судом встановлено обставини, що підтверджені належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення факту постійного проживання заявниці разом із своєю матір`ю на момент відкриття спадщини.

Враховуючи те, що встановлення даного факту необхідно заявниці для реалізації її спадкових прав, суд приходить до висновку, що заява є підставною та підлягає до задоволення.

Керуючись ч.2 ст. 247, ст. 315,319, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкодавцем - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2022 року.

Суддя В. М. Сивак