Ухвала суду № 108033131, 21.12.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9516/22

провадження № 2-с/753/34/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі № 753/9516/22 від 12 вересня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2022 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУДОВА» заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 8898 грн 12 коп., що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , а також судовий збір у розмірі 248 грн 10 коп.

28 жовтня 2022 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, обґрунтована тим, що вимоги стягувача незаконні та необґрунтовані, оскільки розрахунки надані стягувачем здійснені особою, про посаду та повноваження якої заявником не надано ніяких документів. Також ОСОБА_1 з 1 серпня 2019 року не отримувала жодної вимоги про оплату заборгованості. З 26 лютого 2022 року по 28 травня 2022 року ОСОБА_1 не проживала за вказаною адресою, є внутрішньо переміщеною особою та вважає, що має право на перерахунок вартості наlаних послуг.

Вивчивши доводи заявника, дослідивши додані до заяви документи, матеріали справи, суддя дійшов висновку про задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Копія судового наказу та копія заяви про видачу судового наказу були направлені боржнику засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , які отримані особисто боржником 7 жовтня 2022 року, що підтверджується трекінг-повідомленням з сайту "Укрпошта".

З урахуванням викладеного, строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, передбачений статтею 170 ЦПК України, ОСОБА_1 не пропустила.

Згідно з частиною третьою статті 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Враховуючи, що заяву про скасування судового наказу боржник подала з дотриманням строків на її подання, підстави для її повернення відсутні, відповідно до вимог частини третьої статті 171 ЦПК України, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу.

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом заяви про скасування судового наказу, які понесені боржником.

Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі. Отже стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.

Таким чином суддя вважає, що у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід також відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника.

При цьому, з огляду на приписи ч.2 ст.164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч.2 ст.160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.

Отже боржник не позбавлений права стягнути відповідні витрати з стягувача (заявника) в порядку позовного провадження.

При цьому, суд наголошує, що ч.2 ст.164 ЦПК України визначає, що в разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись норами ст. 170-171, 258-261, 353 ЦПК України, суд,

ПОВТАНОВИВ:

заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі № 753/9516/22 від 12 вересня 2022 року - задовольнити.

Скасувати судовий наказ, виданий 12 вересня 2022 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі №753/9516/22 (провадження № 2-н/753/497/22) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУДОВА» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8898 грн 12 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , а також судовий збір у розмірі 248 грн 10 коп.

У стягненні судових витрат - відмовити.

Роз`яснити стягувачу його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.В. Шаповалова