Рішення № 108024701, 22.12.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2749/22

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАЗМА АГРО (вул.Соснова буд.17 кім.202,Зарванці,Вінницький район, Вінницька область,23223) до відповідача: Фермерське господарство ФЕНІКС (вул.Хіміків буд.18 кв.171, Южне, Одеська область, 65481) про стягнення 220630,75 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛАЗМА АГРО звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства ФЕНІКС, в якому просить господарський суд: про стягнення 220630,75 грн., з яких основна заборгованість складає 103427,27грн., 37545,50грн. - пеня., 15514,09грн. - штраф, 33455,75грн. - курсова різниця вартості товару та 30688,14грн. - 30% річних за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/495/22, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була вручена, що підтверджується поштовим повідомленням.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

15 квітня 2021 року між ТОВ «ПЛАЗМА АГРО» (далі Позивач) та Фермерським господарством «ФЕНІКС»(далі Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 64-04/2021(надалі Договір).

Згідно п.1.1 Договору Продавець (Позивач) зобов`язується передати, а Покупець (Відповідач) прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, мікродобрив, іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додатків та Специфікацій до нього).

Відповідно до п. 1.3. Договору конкретний асортимент Товару, кількість, ціна, загальна вартість, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід`ємною частиною даного Договору. У випадку розбіжностей даних у Специфікаціях щодо найменування, кількості і ціни Товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна.

Умови оплати відповідної партії Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до Договору. Оплата вартості Товару проводиться Покупцем (Відповідачем) у безготівковій формі в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (Позивача) ( п.п.3.1., 3.2. Договору).

Умовами Договору визначено, що ціна Товару встановлена за домовленістю сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті Долар США або Євро. Оплата Товару (виконання зобов`язання) передбачено у гривні. ( п. 1.4. Договору).

На виконання умов договору Позивачем було поставлено товар на загальну суму 103 427,27 грн., що доводиться: Специфікацією № 1 від 15.04.2021 року, видатковою накладною № 345 від 13.05.2021 року на суму 101 909, 27 грн. Специфікацією № 2 від 02.06.2021 року, видатковою накладною № 472 від 03.06.2021 року на суму 1518,00 грн.

Таким чином, Позивач вважаэ, що свої зобов`язання по Договору виконав в повному обсязі. Відповідач, в свою чергу свої зобов`язання не виконав та оплату за отриманий товар не здійснив.

Позива зазначає, що Відповідачем порушено строки оплати товару. Строк оплати товару поставленого відповідно до умов Специфікації № 1 від 15.04.2021 року сплив 01.10.2021 року, але оплати не надійшло. Строк оплати товару поставленого відповідно до умов Специфікації № 2 від 02.06.2021 року сплив 30.07.2021 року, але оплати не надійшло.

Таким чином, враховуюи порушення Відповідачем умов Договору в частині власних фінансових зобов`язань взивачем відповідачу нараховано пеня за порушення строків оплати згідно п. 5.4. Договору в розмірі 37 545,50 гривень за період з 01.10.2021 27.09.2022 року; штрафні санкції за прострочення оплати понад 10 календарних днів згідно п.5.5. Договору в розмірі 15 514,09 грн.; курсова різниця вартості товару внаслідок збільшення курсу валют становить 33 455,75 грн.; 30% річних за користування чужими коштами згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, п. 5.6. Договору у сумі 30 688,14 грн..

Враховуючи, що відповідач своїми діями порушив права та законні інтереси позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛАЗМА АГРО звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства ФЕНІКС, в якому просить господарський суд: про стягнення 220630,75 грн., з яких основна заборгованість складає 103427,27грн., 37545,50грн. - пеня., 15514,09грн. - штраф, 33455,75грн. - курсова різниця вартості товару, 30688,14грн. - 30% річних за користування чужими коштами. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 103427,27грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати згідно п. 5.4. Договору в розмірі 37 545,50 гривень за період з 01.10.2021 27.09.2022 року; штрафні санкції за прострочення оплати понад 10 календарних днів згідно п.5.5. Договору в розмірі 15 514,09 грн.; курсова різниця вартості товару внаслідок збільшення курсу валют становить 33 455,75 грн.; 30% річних за користування чужими коштами згідно ч. 2 ст.625 ЦК України, п. 5.6. Договору у сумі 30 688,14 грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.4. Договору за порушення зобов`язань з оплати, встановлених договором або специфікаціями до нього, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Для обрахунку враховується ставка НБУ на день нарахування пені на загальну суму прострочення оплати за весь час прострочення. Станом на 27.09. 2022 року пеня за порушення строків оплати становить 37 545,50 грн.

Відповідно до п. 5.5. Договору за порушення Покупцем строку конкретного платежу, встановленого договором та/або специфікаціями до нього, більш ніж на 10 днів, останній сплачує Продавцю штраф у розмірі 15 % від суми прострочення за кожен випадок. За таких обставин ФГ «Фенікс» зобов`язано сплатити штраф за порушення строків оплати у сумі 15 514,09 грн.

Відповідно до п. 5.6. Договору Покупець, у випадку прострочення оплати Товару за неправомірне користування коштами Продавця, сплачує на користь останнього 30% річних. Річні нараховуються на загальну суму прострочення оплати за весь час прострочення. До сплати підлягають 30 % річних. Станом на 27.09.2022 року штрафні санкції за неправомірне користування коштами становлять 30 688, 14грн.

Відповідно до умов розділу 3 Договору, в зв`язку з валютною складовою вартості товару, ціна товару підлягає індексації. У разі зміни курсу валюти, яка визначена у гривневому еквіваленті вартості товару, ціна товару підлягає індексації на дату оплати за отриманий Товар. Станом 27.09.2022 року курсова різниця вартості товару внаслідок збільшення курсу валют становить 33 455, 75грн.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через 3(Три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить 3 (три) роки.

Наданий позивачем розрахунок суми позову, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня в розмірі 37 545,50 гривень, штрафні санкції за прострочення оплати понад 10 календарних днів в розмірі 15 514,09 грн., курсова різниця вартості товару внаслідок збільшення курсу валют в розмірі 33 455,75 грн., 30% річних у сумі 30 688,14 грн. підлягають задоволенню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючи позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства ФЕНІКС (вул. Хіміків буд.18 кв.171, Южне, Одеська область, 65481, код 443923116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАЗМА АГРО (вул. Соснова буд.17 кім.202,Зарванці,Вінницький район, Вінницька область,23223, код 41622807) основну заборгованість в ромірі 103427,27грн., 37545,50грн. - пеню., 15514,09грн. - штраф, 33455,75грн. - курсова різниця вартості товару, 30688,14грн. - 30% річних за користування чужими коштами. та 3309,46грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 22 грудня 2022 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов