Рішення № 108024676, 13.12.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3755/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Росєєвої А.М.

розглянувши справу № 916/3755/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: акціонерного товариства Українська залізниця /ЄДРПОУ 40075815, адреса 03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, e-mail: uz@uz.gov.ua/ в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця /ЄДРПОУ 40081200, адреса 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, e-mail: postbox@odz.gov.ua/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Болградзаготзерно /ЄДРПОУ 32314182, адреса 68643, Одеська обл., Ізмаїльський р., с. Кам`янка, вул. Карла Маркса, 2/

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном

за участю представників:

від позивача: адвокат Лісецька Н.В. на підставі ордеру № ВН1088281 від 02.12.2021 року;

від відповідача: адвокат Носенко І.П. на підставі ордеру № ВН 1190883 від 28.09.2022 року.

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 року акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3873/21/ до товариства з обмеженою відповідальністю Болградзаготзерно про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном верхня будова під`їзної колії № 15 ст. Болград шляхом допуску працівників, техніки та обладнання позивача до майна - верхня будова під`їзної колії № 15 ст. Болград для його демонтажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне майно розташоване на території, що огороджена парканом відповідача, чим обмежено доступ до майна.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3755/21; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.01.2022 р. о 10:30 год. У підготовчому засіданні 17.01.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.02.2022 року на 12:00 год.

02.02.2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату /вх. № 2970/22/, також відповідач просить здійснити проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).

У підготовчому засіданні 02.02.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів до 14.03.2022 року; також оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.03.2022 року на 10:30 год. Судом також задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

02.03.2022 року підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з запровадженням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 64/2022 № 2102-IX, строком на 30 діб, який згідно Указу Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено до 25.04.2022 року /затверджено Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 року/.

Ухвалою суду від 20.04.2022 року призначено підготовче судове засідання по справі № 916/3755/21 на 30.05.2022 р. о 11:30 год.

У підготовчому засіданні 30.05.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.06.2022 року на 12:30 год. Також судом оголошено протокольну ухвалу про здійснення наступного підготовчого засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua) за участі представника відповідача.

У підготовчому засіданні 15.06.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3755/21 до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 07.09.2022 року на 10:00 год. Також судом оголошено протокольну ухвалу про здійснення наступного судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua) за участі представника відповідача.

У судовому засіданні 07.09.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 28.09.2022 року на 11:30 год. Також судом оголошено протокольну ухвалу про здійснення наступного судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua) за участі представників сторін.

Представник відповідача по справі був належним чином сповіщений про дату, час та місце судових засідань, однак в судові засідання не з"являвся. Подавав клопотання про відкладення судових засідань в порядку підготовчого провадження на іншу дату. Суд робив оголошення на офіційній інтернет-сторінці про дату, час та місце судового засідання, зокрема, 07.09.2022 року, 28.09.2022 року.

28.09.2022 року на адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату для надання можливості ознайомитися із матеріалами справи /вх. № 20091/22/.

У судовому засіданні 28.09.2022 року судом за участі представників сторін оголошено перерву на 12.10.2022 року на 12:00 год.

07.10.2022 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 21968/22/, в якому відповідач просить поновити строк для подання відзиву, поновити строк для подання доказів, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідач не являється власником цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р., с. Залізничне, вул. Болградська, 1. Власником вказаного майна, як вказує відповідач, є ТОВ «СП «Бікар». Відповідач вказує, що він являється неналежним відповідачем у даній справі.

Судом, з урахуванням положень ст. 207 ГПК України, поновлено строк для подання відзиву відповідачу у справі.

12.10.2022 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив /вх. № 22352/22/. Позивач просить відкласти судове засідання на іншу дату.

У cудовому засіданні 12.10.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про розгляд справи по суті в розумні строки. Також оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 02.11.2022 року на 11:30 год. Судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 26.10.2022 року.

25.10.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 23772/22/, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач наголошує, що оскільки спірне майно використовується саме відповідачем, у зв`язку із чим саме ТОВ Болградзаготзерно є належним відповідачем у даній справі.

У судовому засіданні 02.11.2022 року судом за участі представників сторін оголошено перерву на 16.11.2022 року на 14:00 год.

16.11.2022 року о 14:00 год судове засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електроенергії через екстрені відключення світла в Одеському регіоні. У зв`язку з чим, ухвалою суду від 18.11.2022 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті по справі № 916/3755/21 на 23.11.2022 р. о 12:30 год.

23.11.2022 року о 12:30 год судове засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електроенергії через екстрені відключення світла в Одеському регіоні. У зв`язку з чим, ухвалою суду від 23.11.2022 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті по справі № 916/3755/21 на 01.12.2022 р. о 10:15 год.

01.12.2022 року о 10:15 год судове засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електроенергії через екстрені відключення світла в Одеському регіоні. У зв`язку з чим, ухвалою суду від 01.12.2022 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті по справі № 916/3755/21 на 13.12.2022 р. о 12:30 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Представник пояснила, що спірне майно знаходиться у користуванні відповідача на підставі договору, у зв`язку із чим наполягає на тому, що саме відповідач є належним відповідачем у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

27.11.2018 року проведено державну реєстрацію «Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця» у новій редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.10.2018 року № 938, у наслідок чого найменування Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінене на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Пунктом 2 Постанови встановлено, що товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200.

Пунктом 31 Статуту встановлено, що майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, зокрема права господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінних паперів, а також інших активів, відображених у самостійному балансі товариства.

Згідно пункту 32 Статуту, що майно товариства формується в тому числі за рахунок майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства.

Пунктом 33 Статуту передбачено, що здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства.

Згідно із Зведеним переліком майна Одеська залізниця, що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» затвердженим 18.08.2015 року міністром інфраструктури України А.М. Пивоварським, до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», в тому числі увійшла верхня будова під`їзної колії №15 ст. Болград (інвентарний номер 14701).

Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 01.12.2015 року №046 «Про наділення майном регіональної філії «Одеська залізниця» верхня будова під`їзної колії №15 ст. Болград відноситься до майна ПАТ «Укрзалізниця», яким наділено регіональну філію «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» як балансоутримувача.

Відповідно до інвентарної карти у 2015 році майну - верхня будова під`їзної колії №15 було присвоєно новий інвентарний номер №1810201000224.

Судом встановлено, що верхня будова під`їзної колії №15 ст. Болград розташована на земельній ділянці, що знаходиться на праві постійного користування позивача, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею в межах Болградського району ІІ-ОД №003025 від 17.02.2000 року.

Позивач вказує, що майно - верхня будова під`їзної колії №15 ст. Болград розташоване на території, що огороджена парканом відповідача, чим обмежено доступ до зазначеного майна працівників позивача. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Так, судом встановлено, що згідно наказу від 13.05.2013 року № 085-ЦЗ/ОД за підписом заступника генерального директора Укрзалізниці прийнято рішення щодо списання під`їзної колії №15, яке реалізується шляхом демонтажу.

На виконання наказу №085-ЦЗ/ОД 06.11.2013 року позивачем направлено лист відповідачу вих. №ПЧ-17/263 щодо можливості доступу працівників ДП «Одеська залізниця» (правонаступник позивач) до майна - верхня будова під`їзної колії №15 ст. Болград.

Листом від 27.11.2013 року №27-1 відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути питання про призупинення робіт з демонтажу під`їзної колії №15 у зв`язку з можливою потребою використання вказаної колії у новій галузі з виробництва біопалива.

Згідно наказу від 20.08.2019 року №394-Н/од станцію Болград закрили. Згідно п. 2 зазначеного наказу, начальника служби колії Залевського Р.Ю. зобов`язано забезпечити виконання робіт по тимчасовому зняттю матеріалів верхньої будови колії на станції Болград, в тому числі під`їзної колії №15 з оформлення відповідних документів на їх списання, забезпечивши зберігання матеріалів верхньої будови колії до отримання дозволу на подальше цільове використання за призначенням.

17.12.2019 року позивач повторно звернувся з листом до відповідача вих. №ПЧ- 17/64, у якому зазначив, що у зв`язку з закриттям станції Болград згідно наказу від 20.08.2019 року №394-Н/од та на виконання вимог даного наказу позивач просить про допуск працівників позивача до майна - верхня будова під`їзної колії №15 ст. Болград для проведення робіт з демонтажу.

Листом від 23.12.2019 року №27-1 відповідач повідомив позивача про неможливість допуску працівників на територію ТОВ «Болградзаготзерно» для проведення робіт з демонтажу верхньої будови під`їзної колії №15 ст. Болград, оскільки зазначена під`їзна колія є частиною майнового комплексу «Болградський КХП».

Позивач листом від 03.01.2020 року №114-17/1 звернувся до відповідача з прохання надати засвідчені копії правовстановлюючих документів ТОВ «Болградзаготзерно» на право власності на під`їзну колію №15 станції Болград. Відповіді на даний лист позивачу не надано.

22.10.2021 року на адресу відповідача було направлено адвокатський запит щодо надання правовстановлюючих документів на право власності під`їзної колії №15 по ст. Болград. відповіді на адвокатський запит не надано.

19.11.2021 року на адресу відповідача було направлено лист №ПЧ-17/48, у якому позивач втретє звернувся до відповідача з проханням допустити працівників позивача на територію ТОВ «Болградзаготзерно» 26.11.2021 року для проведення робіт з демонтажу матеріалів верхньої будови під`їзної колії №15.

26.11.2021 року працівники позивача прибули на прохідну підприємства відповідача з метою демонтажу під`їзної колії №15 ст. Болград, однак не були допущені до майна позивача, а саме верхньої будови під`їзної колії №15 ст. Болград, працівниками відповідача, а саме директором ТОВ «Болградзаготзерно» Чебан Г.Х., про що складено акт від 26.11.2021 року.

Суд критично оцінює наданий позивачем акт від 26.11.2021 року, оскільки як вбачається із 03.02.2017 року директором ТОВ «Болградзаготзерно» є Топал Б.Г., про що свідчить протокол загальних зборів ТОВ «Болградзаготзерно» № 1/02-17 від 02.02.2017 року та виписка з ЄДРПОУ, досліджені судом.

Разом із тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 04.03.2002 року, виданого Залізничанською селищною радою Болградського району на підставі розпорядження № 47 від 27.02.2002 року, цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: Одеська обл., с. Залізничне, вул. Болградська, 1, в цілому належить на праві приватної власності ТОВ «Бікар» /а.с. 125/.

Судом досліджено договір № 04-09/17 передання прав користування та експлуатації майна від 01.03.2017 року, укладений між ТОВ «СП «Бікар» /«пользодатель» (мовою оригіналу/ та ТОВ «Болградзаготзерно» /«пользователь» (мовою оригіналу)/.

Відповідно до п. 1.1 договору, ТОВ «СП «Бікар» зобов`язується передати ТОВ «Болградзаготзерно» тимчасове право користування та експлуатації майна, що знаходиться в єдиному майновому комплексі за адресою: Одеська обл., Болградський р., с. Залізничне, вул. Болградська, 1, у кількості, узгодженій додатковою угодою, яка може бути укладена як в усній, так і в письмовій формі.

Згідно п. 2.1 договору ТОВ «СП «Бікар» має право одночасно передати майно в користування третій особі. Права на майно у такому випадку розподіляються між сторонами за їх домовленостями.

Даний договір набирає сили з моменту підписання договору, передання майна у строк до 29.09.2018 року. Якщо ТОВ «Болградзаготзерно» продовжує користуватися майном після закінчення строку даного договору за відсутності заперечень зі сторони ТОВ «СП «Бікар», догові вважається поновленим на тих же умовах на невизначений термін /п. 7.1, п. 7.2 договору/.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном верхня будова під`їзної колії № 15 ст. Болград шляхом допуску працівників, техніки та обладнання позивача до майна - верхня будова під`їзної колії № 15 ст. Болград для його демонтажу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За правилами ст. 85 ГК України, що кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, судом приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що згідно ст. 85 ГК України, ст. 115 ЦК України АТ «Укрзалізниця» набуло право власності на майно - верхня будова під`їзної колії №15 ст. Болград.

Згідно із ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 Цивільного кодексу України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як визначено статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право.

Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надання доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, пункт 7.44).

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного, господарський суд зазначає про те, що суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Господарський суд приходить до висновку, що оскільки власником цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р., с. Залізничне, вул. Болградська, 1, є ТОВ «СП «Бікар», якому як власнику належать відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України належить право володіння, користування та розпоряджається своїм майном, то належним відповідачем у справі є ТОВ «СП «Бікар». У зв`язку чим, суд зазначає, що відповідач ТОВ «Болградзаготзерно» є неналежним відповідачем у даній справі

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті. (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 910/20154/16).

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Оскільки позивач із клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача до суду не звертався, то господарський суд питання щодо заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача ТОВ «СП «БІКАР» у порядку статті 48 ГПК України, не вирішує.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 925/958/16 та від 05.03.2019 у справі № 920/497/18.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця до товариства з обмеженою відповідальністю Болградзаготзерно про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном з огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця до товариства з обмеженою відповідальністю Болградзаготзерно про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - відмовити.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 22 грудня 2022 р.

Суддя Н.Д. Петренко