Рішення № 108024547, 12.12.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 Справа № 914/1829/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю., за участі секретаря судових засідань Копача М.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн», с. Чайки Київської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Онікс», м. Львів,

про визнання недійсним Договору позики

За участі представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн», с. Чайки Київської області, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним Договору позики № ФД-030321 від 03.03.2021 р., який укладено між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Онікс», м. Львів.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач вважає, що у п. 5.4. спірного Договору встановлено подвійне стягнення штрафу за одне й те ж правопорушення, а саме за несвоєчасне виконання зобов`язання з повернення позики. Вказане суперечить нормам ст. 61 Конституції України.

Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач посилається на норми ст. 6, ч.ч. 1-3, 5 ст. 203, ст.ст. 525, 526, 546, 627, 628 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 180, 216, 230, 231 ГК України.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на таке.

Відповідач вважає, що позивачем подано позов з метою ухилення від виконання покладених на нього цивільно-правових зобов`язань щодо сплати коштів в якості повернення позики.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання, штрафу та пені не суперечить положенням ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.ст. 217, 230 ГК України - видами штрафних санкцій. В межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідь на відзив позивача.

Позивач вказує, що у позові він зазначає таку підставу недійсності договору як одночасне стягнення штрафу за одне й теж порушення умов Договору (стягнення штрафу за прострочення повернення позики на строк більше 3-х банківських та одночасне стягнення штрафу за прострочення повернення позики на строк більше 30 календарних днів).

Позивач вважає, що відзив підписано та подано неуповноваженим представником відповідача, оскільки Ордер серії АА № 1232594, виданий 06.09.2022 р., не містить номеру посвідчення адвоката та дати його видачі.

Заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач повторно наводить аргументи, викладені у відзиві, та повідомляє суд про подання ним вірної копії ордеру серії АА № 1232594, яка містить номер та дату посвідчення адвоката. Відповідач також посилається на те, що твердження позивача містять ознаки «правового пуризму», під яким загальнопринято розуміти надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Позивачем подано заяву про зміну підстав позову шляхом їх доповнення. У цій заяві, позивач додатково посилається на те, що спірний договір є недійсним з підстав, встановлених ст.ст. 92, 214 ЦК України, ч. 1-3 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю».

Позивач посилається на те, що ціна спірного договору перевищує 50 % вартості чистих активів відповідача, відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності. Тому загальні збори учасників товариства відповідача мали надати згоду на вчинення спірного правочину, якщо інше не передбачено статутом ТзОВ «Онікс».

Пояснення відповідача щодо заяви позивача про зміну підстав позову.

Відповідач наводить суду зміст ч. 3 ст. 92 та ст. 241 ЦК України, частин 1 та 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», а також повідомляє, що відповідно до п. 3.15. нової редакції Статуту відповідача, яку затверджено 11.06.2019 р., його директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів Учасників.

Згідно з п. 3.6. Статуту відповідача рішенням загальних зборів учасників товариства надається згода на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Подана органам статистики фінансова звітність відповідача (баланс на 31 грудня 2020 р.) свідчить про те, що власний капітал товариства на цю дату становив 436708300 грн. Довідкою відповідача від 06.10.2022 р. підтверджується та обставина, що станом на 03.03.2021 р. власний капітал (чисті активи рядок 1495) відповідача становив 261289400 грн. Враховуючи наведені обставини, відповідач стверджує, що керівник відповідача мав необхідні повноваження для укладення та виконання спірного Договору позики, його вчинено керівником відповідача без перевищення повноважень щодо представництва юридичної особи.

Відповідач зазначає, що позивач не виконав взятих на себе за договором позики обов`язків із своєчасного повернення позики і подаючи позов про визнання недійсним цього договору, він намагається ухилитись від його виконання.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява ухвалою суду залишалась без руху. Після усунення недоліків позовної заяви суд відкрив провадження у справі та ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.10.2022р. прийнято заяву позивача про зміну підстав позову б/н від 29.09.2022р. (Вхідн. № 3169/22 від 03.10.2022р.) до розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.11.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1829/22 до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі призначалось з підстав, зазначених в наявній у матеріалах справи ухвалі суду.

Відповідачем 04.11.2022 р. скеровано на електронну адресу суду заяву про стягнення з позивача 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами у справі, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування того факту, що обставини, наведені позивачем у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову, фактично існували на момент укладення спірного договору, вони порушували права та охоронювані інтереси позивача та є підставами для визнання спірного договору недійсним в цілому.

До предмета доказування учасника справи, який має у ній протилежний процесуальний інтерес, належить спростування наявності наведених вище обставин.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, які є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву, заяви про зміну підстав позову та інших заяв, пояснень тощо, які подані та знаходяться у матеріалах справи.

З огляду на характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Позивачем долучено до позовної заяви належно завірену копію спірного Договору позики № ФД-030321 від 03 березня 2021 р. та Додатків № 1 і № 2 до нього, які не підписано самим позивачем.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено належно завірену копію спірного Договору з Додатками № 1 та № 2, які підписано директорами позивача та відповідача і скріплено круглими печатками кожної із сторін.

У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували факт укладення цього Договору між сторонами у справі. Сторони у поданих суду заявах факт укладення договору визнають.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд встановив, що у п. 5.4. Договору сторони встановили штраф у розмірі 10 % від суми неповерненої позики, у випадку порушення Позичальником строків повернення позики, згідно з п. 4.1 Договору, більше 3-х банківських днів.

У п. 5.5. Договору сторони додатково встановили штраф у розмірі 20 % від суми неповерненої позики, у випадку порушення Позичальником строків повернення позики, згідно з п. 4.1 Договору, більше 30 календарних днів.

Проте можливість одночасного стягнення штрафу за порушення Позичальником строків повернення позики на строк більше 3-х банківських днів та штрафу за порушення Позичальником строків повернення позики на строк більше 30 календарних днів є подвійним притягненням Позичальника до відповідальності одного виду (стягнення штрафу за порушення строку повернення позики, встановленого п. 4.1. Договору позики), яке не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України. Згідно з цією правовою нормою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Вказана норма Конституції України має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі. Сторони у п. 5.4. та у п. 5.5. Договору фактично встановили можливість двічі притягнути позичальника до відповідальності одного й того ж виду (штрафу) за порушення ним строків повернення позики, які встановлено п. 4.1. Договору, більш як на три банківські дні.

Такий висновок суду відповідає висновкам великої Палати Верховного Суду з аналогічного питання, який викладено у постанові від 1 червня 2021 р. у справі № 910/12876/19.

З огляду на викладене, пункт 5.4. та посилання на цей пункт у п. 5.5. Договору позики № ФД-030321 від 03 березня 2021 р. визнаються судом недійсними. Однак визнання вказаних положень Договору позики недійсними не тягне за собою визнання недійсним усього Договору позики з цих підстав.

Що стосується решти доводів позивача, то суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання Договору недійсним з підстав порушення при його укладенні вимог ст. ст. 92, 241 ЦК України та частин 1-3 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», слід відмовити, виходячи з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 92 та ст. 241 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

У матеріалах справи немає доказів того, що позивач у момент укладення спірного договору знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що вартість майна, що є предметом спірного правочину, перевищувала 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідача відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Відповідач у заявах, поданих суду, зазначає про те, що ним виконано взяті на себе за спірним Договором зобов`язання. Відповідач долучив до відзиву на позовну заяву належно завірені копії платіжних доручень та листа № 32 від 12 серпня 2022 р. як докази, які свідчать про прийняття спірного Договору до виконання.

Учасниками справи не надано суду доказів того, що вартість майна, яке є предметом спірного правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності (ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю»), або ж перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу (ч. ч. 2-3 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» та п.п. 14 п. 3.6. Статуту відповідача).

У матеріалах справи також немає доказів того, що спірний договір порушує права та охоронювані законом інтереси позивача з підстав, наведених ним у заяві про зміну підстав позову.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного правочину з мотивів, викладених у заяві про зміну підстав позову.

На підставі приписів статті 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивача, оскільки спір у справі щодо визнання договору недійсним в цілому виник внаслідок неправильних дій позивача. У задоволенні позову з підстав, викладених у заяві про зміну підстав позову, позивачу відмовлено. З підстави невідповідності п. 5.4. Договору Конституції України, визнанню недійсними підлягають лише окремі положення Договору, які стосуються цього питання, що не тягне за собою визнання договору недійсним в цілому.

Що стосується клопотання відповідача про стягнення з позивача 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то вказана заява підлягає задоволенню частково. Відповідачем не надано суду відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, на підставі яких згідно з п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу між сторонами судових витрат визначається розмір гонорару адвоката. Відповідач у заяві від 03.11.2022 р. виклав лише узагальнену інформацію щодо опису наданих послуг та їх вартості. Проте юридичний аналіз документів та обставин справи, підготовка висновків та рекомендацій для відповідача не можуть не включати у себе аналіз судової практики щодо можливості одночасного стягнення за договором пені та штрафних санкцій. Підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу не була необхідною. Ці вимоги могли бути включені окремим рядком до першої заяви відповідача по суті спору.

Вартість зазначених вище послуг відповідачем не вказана. Тому суд не може самостійно визначити загальний розмір обґрунтованих та пропорційних до предмета спору таких витрат у справі, а також пропорційно до задоволених позовних вимог розподілити ці витрати.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях цього суду у справах: «Баришевський проти України» (п. 95), «Гімайдуліна і інші проти України» (п.п. 34, 35) та «Меріт проти України» (п. 88), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Очевидним є факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. З урахування наявної у матеріалах справи інформації та наведених вище критеріїв, суд вважає прийнятним покладення на позивача 3500 грн. витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн» (08135, Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код ЄДРПОУ 39234659) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОНІКС» (79011, м. Львів, вул. Рутковича, 1, кв.2, код ЄДРПОУ 32461475) задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 5.4. та посилання на п. 5.4. у п. 5.5. Договору позики № ФД-030321 (поворотньої фінансової допомоги), який укладено 03 березня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн» (08135, Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код ЄДРПОУ 39234659) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОНІКС» (79011, м. Львів, вул. Рутковича, 1, кв.2, код ЄДРПОУ 32461475).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн» (08135, Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код ЄДРПОУ 39234659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОНІКС» (79011, м. Львів, вул. Рутковича, 1, кв.2, код ЄДРПОУ 32461475) 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення складено 21.12.2022 р.

Суддя Бортник О.Ю.