Рішення № 108024334, 22.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/11037/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовомАкціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код: 21560766)

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 134-А; ідентифікаційний код: 24597296)

простягнення 120255,12 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртелеком» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» про стягнення 120255,12 грн, з яких 106487,77 грн основного боргу, 6325,76 грн пені, 859,32 грн 3% річних та 6582,27 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 не здійснив оплату за телекомунікаційні послуги за період з лютого по вересень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 106487,77 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6325,76 грн пені, 859,32 грн 3% річних та 6582,27 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 відкрито провадження у справі №910/11037/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

23.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав (підтвердив) наявну заборгованість за Договором №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 водночас, вказавши, що він сплатив частину заборгованості у розмірі 36706,60 грн.

Крім того, відповідач, посилаючись на лист ТППУ від 28.02.2022 та постанову НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», вказав на існування форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими відповідач не мав можливості своєчасно виконувати зобов`язання з оплати за надані позивачем телекомунікаційні послуги, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат.

30.11.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі щодо стягнення з відповідача частини суми основного боргу у розмірі 36706,62 грн.

02.12.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзиву, яку суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 між Акціонерним товариством «Укртелеком» (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» (бізнес-абонент) укладено Договір №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до умов якого оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі, що визначаються у замовленні послуг та відповідних угодах/додатках до цього договору, а бізнес-абонент отримує послуги, визначені у відповідних угодах, додатках та замовленні, та сплачує їх вартість.

Відповідно до п. 1.2 Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонента, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.

Згідно з п. 4.1 Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 бізнес-абонент здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами, зазначеними у додатках до угод до цього договору та Умовами Укртелекому.

Відповідно до п. 4.2 Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг - кредитна.

Відповідно до п. 5.1 Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

У разі, якщо жодна із сторін за 2 тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах (п. 5.2 Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019).

Угодами №1 від05.06.2019, №2 від 05.06.2019, №3 від 05.06.2019 та №4 від 30.07.2019 сторони визначили та конкретизували послуги, які надаються позивачем відповідно до умов Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019.

Крім того, між сторонами були погоджені замовлення про надання/зміну послуг від 25.02.2019, від 30.06.2019, від 07.04.2020, від 29.08.2019, від 23.07.2019, від 07.04.2020.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 не здійснив оплату за телекомунікаційні послуги за період з лютого по вересень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 106487,77 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6325,76 грн пені, 859,32 грн 3% річних та 6582,27 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що він сплатив частину заборгованості у розмірі 36706,60 грн. Крім того, відповідач, посилаючись на лист ТППУ від 28.02.2022 та постанову НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», вказав на існування форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими відповідач не мав можливості своєчасно виконувати зобов`язання з оплати за надані позивачем телекомунікаційні послуги, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 14 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг надання послуг здійснюється у разі: 1) укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ; 2) їх оплати споживачем. Надання програмної послуги абонентові здійснюється на підставі угоди, укладеної між абонентом і провайдером такої послуги відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та інших нормативно-правових актів.

Надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору (п. 16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг).

Згідно з п. 68 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг порядок оплати і форма розрахунків за послуги визначаються договором. Розрахунки за послуги можуть здійснюватися на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати. Оператор, провайдер зобов`язаний пропонувати та надавати споживачам на їх вибір послуги (пакети послуг) на умовах, які передбачають попередню (авансову) та/або наступну оплату. Споживачі здійснюють розрахунки з оператором телекомунікацій самостійно або через суб`єктів господарювання, що відповідно до законодавства мають право приймати платежі.

Згідно з п. 5.1 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг розрахунки за послуги здійснюються за затвердженими тарифами з урахуванням вимог законодавства. Розрахунки з Абонентом ведуться з використанням одного або декількох особових рахунків (згідно умов Договору). Оплата Послуг проводиться у національній валюті України в готівковій чи безготівковій формі.

Судом встановлено, що у лютому 2022 року позивачем були надані відповідачу телекомунікаційні послуги на суму 27041,92 грн, у березні 2022 року на суму 9257,22 грн, у квітні 2022 року на суму 11789,02 грн, у травні 2022 року на суму 13301,98 грн, у червні 2022 року на суму 16022,34 грн, у липні 2022 року на суму 15026,21 грн, у серпні 2022 року на суму 9664,68 грн та у вересні 2022 року на суму 4384,40 грн, що разом становить 106487,77 грн, що підтверджується виставленими позивачем рахунками та складеними актами здавання-приймання телекомунікаційних послуг за вказаний період.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не було висловлено будь-яких заперечень ані щодо фату отримання ним телекомунікаційних послуг у вказаному періоді, ані щодо їх обсягів та вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.4 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» у разі здійснення розрахунків за отримані Послуги на умовах наступної (кредитної) форми оплати рахунок за телекомунікаційні послуги оплачується Абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом якщо інше не передбачено Договором.

У п. 4.3 Договору №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 погоджено, що рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 36706,60 грн, що підтверджується квитанцією №11-190К від 08.11.2022 та квитанцією №15 від 10.11.2022.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/11037/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» частини суми основного боргу у розмірі 36706,60 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 69781,17 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» за Договором №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 у сумі 69781,17 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечувались, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртелеком» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» суми основного боргу у розмірі 106487,77 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 69781,17 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 6325,76 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.6.1 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за Договором Абонент сплачує Укртелекому штрафні санкції, передбачені Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.6.2 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» у разі затримки оплати за надані Послуги Абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених Послуг, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Згідно з п. 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртелеком» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» пені у розмірі 6325,76 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 859,32 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртелеком» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» 3% річних у розмірі 859,32 грн підграють задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6582,27 грн.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем були допущені арифметичні помилки при розрахунку інфляційних втрат за прострочення оплати послуг, наданих у березні та квітні 2022 року, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок.

Розрахунки інфляційних втрат за прострочення оплати телекомунікаційних послуг за лютий, травень, червень та липень 2022 року визнаються судом обгрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртелеком» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» інфляційних втрат у розмірі 6582,27 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 6581,66 грн.

Що стосується викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву обставин про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими відповідач не мав можливості своєчасно виконати оплату, суд зазначає наступне.

Приписами частин першої, другої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Однак, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України» саме сертифікат, виданий ТПП, може бути доказом на підтвердження існування обставин форс-мажору у кожній конкретній ситуації.

Відповідачем такого сертифікату суду не надано, а отже, не надано доказів, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання з оплати грошових коштів за Договором №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019.

Крім того, відповідно до п. 8.1 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» Укртелеком та Абонент звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання договірних зобов`язань, якщо це невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (війни, актів збройної агресії, захоплення обладнання, будівель та/або споруд, актів державних органів, пожежі, повені, землетрусу тощо), або інших не залежних від них обставин, яких вони не могли передбачити, уникнути або усунути їх наслідки і які настали після укладення Договору.

Згідно з п. 8.2 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» не пізніше 3 (трьох) календарних днів від виникнення таких обставин сторона, яка не в змозі виконати взяті на себе за Договором зобов`язання, зобов`язана проінформувати іншу сторону про початок і закінчення вищезазначених обставин:

- належним способом інформування Абонента є розміщення оголошення на офіційному веб-сайті та/або в засобах масової інформації;

- належним способом інформування Укртелекому є письмове повідомлення за допомогою поштового зв`язку або кур`єрською службою доставки.

Відповідно до п. 8.3 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» належним доказом наявності вказаних вище обставин та їх тривалості є документи та (або) акти, видані відповідним компетентним органом, уповноваженим підтверджувати зазначені в цьому розділі обставини.

Згідно з п. 8.4 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» невиконання окремо кожною зі сторін обов`язку щодо інформування іншої сторони про факт виникнення обставин непереборної сили не дає такій стороні права посилатись на ці обставини.

Згідно з п. 8.5 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» у випадку дії обставин непереборної сили більше ніж один місяць сторони з метою пошуку альтернативних варіантів виконання взятих на себе зобов`язань повинні провести відповідні переговори.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Відповідачем не надано суду доказів (не долучено до відзиву на позов) повідомлення ним у встановлені Договором №598302/12-987 про надання послуг бізнес-мережі від 05.06.2019 строки позивача про настання форс-мажорних обставин, а відповідно до п. 8.4 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг Акціонерного товариства «Укртелеком» невиконання окремо кожною зі сторін обов`язку щодо інформування іншої сторони про факт виникнення обставин непереборної сили не дає такій стороні права посилатись на ці обставини.

Крім того, судом встановлено, що постановою НБУ від 24.02.2022 №18 зупиненоздійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів; 3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки); 4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів; 5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов`язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками; 6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях).

Як вказує відповідач, він не мав можливості здійснити оплату за отримані від позивача телекомунікаційні послуги у зв`язку з тим, що до вересня 2022 бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» був громадянин росії.

Втім, суд критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, оскільки відповідач не позбавлений був можливості вносити оплати готівкою через касу банку від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» через будь-яку фізичну особу (зокрема, такий платіж був здійснений відповідачем 10.11.2022).

За наведених обставин, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 605,84 грн.

В іншій частині позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» частини суми основного боргу у розмірі 36706,60 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 134-А; ідентифікаційний код: 24597296) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код: 21560766) суму основного боргу у розмірі 69781 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 17 коп., пеню у розмірі 6325 (шість тисяч триста двадцять п`ять) грн 76 коп., 3% річних у розмірі 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 6581 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят одна) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 95 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код: 21560766) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 84 коп, сплачений за платіжним дорученням №2966 від 14.10.2022.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак