Рішення № 108024167, 13.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2022Справа № 757/36650/16-ц

За позовом ОСОБА_1 м. Києва

до 1. Державного агентства меліорації та рибного господарства України, 2. Державного підприємства "Укрриба" м. Києва

про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та строку дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Божко Д.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 ,

від відповідачів: 1. ОСОБА_3 , 2. ОСОБА_4 , ОСОБА_5

СУТЬ СПОРУ :

у липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з указаним позовом в Печерський районний суд м. Києва.

Постановою Верховного Суду від 8 червня 2022 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 р. та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 р. скасовано, провадження у справі № 757/36650/16-ц закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 р. справу передано для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.

Після змін та уточнень позивач остаточно виклав свої вимоги у заяві від 30 серпня 2022 р.

При цьому зазначав, що 19 вересня 2014 р. між ним та Державним агентством рибного господарства України укладено контракт № 89 від 19 вересня 2014 року, згідно з яким його було призначено на посаду директора Державного підприємства "Укрриба" терміном на 5 років.

Наказом Державного агентства рибного господарства України № 11-к від 15 квітня 2016 р. його звільнено з цієї посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи.

Трудові відносини були фактично припинені 30 червня 2016 р. після складення ним своїх повноважень.

Вказував, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, запроваджені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" № 1255-VII від 13 травня 2014 р., не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, яким було очолюване ним підприємство.

За вказаних обставин позивач на підставі ст.ст. 41, 233, 235, 2371 КЗпП України, ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України просив задовольнити позов, визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства рибного господарства України № 11-к від 15 квітня 2016 р. про його звільнення, поновити його на посаді директора Державного підприємства "Укрриба" з 30 червня 2016 р., поновити дію контракту № 89 від 19 вересня 2014 р. з керівником Державного підприємства "Укрриба", що є у державній власності, з дати звільнення 30 червня 2016 р., стягнути з відповідачів солідарно на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення 30 червня 2016 р. до дня винесення рішення у справі у розмірі 2524334,12 грн., 30000 грн. моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати, у т.ч. 100000 грн. витрати на професійну допомогу адвоката, 551,20 грн. витрати по оплаті судового збору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідачі у відзивах на позовну заяву, їхні представники у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Ухвалою суду від 11 листопада 2022 р. замінено відповідача Державне агентство рибного господарства України його правонаступником Державним агентством меліорації та рибного господарства України.

Вказували, що звільнення позивача проведене з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, їх правомірними діями позивачу не було заподіяно моральної шкоди.

Також вказували, що внаслідок внесених до статуту Державного підприємства "Укрриба" змін посаду директора було ліквідовано.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 2014 р. між позивачем та Державним агентством рибного господарства України укладено контракт № 89 від 19 вересня 2014 року, згідно з яким позивача було призначено на посаду директора Державного підприємства "Укрриба" терміном на 5 років.

Наказом Державного агентства рибного господарства України № 11-к від 15 квітня 2016 р. позивача звільнено з посади директора Державного підприємства "Укрриба" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи.

Указані обставини підтверджується поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями згаданих трудового контракту та наказу про звільнення.

Спірні відносини виникли під час здійснення Державним агентством рибного господарства України повноважень власника по управлінню Державним підприємством "Укрриба" щодо призначення та звільнення керівника цього підприємства.

Поняття та зміст права власності, умови його здійснення визначені ст.ст. 316-320 ЦК України.

Згідно з цими положеннями правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Однією із правомочностей власника щодо використання свого майна є створення ним юридичної особи. Залежно від порядку створення юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ст. 81 ЦК України).

Згідно зі ст. 82 ЦК України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У розумінні ст. 92 ЦК України, ст.ст. 65, 72 ГК України призначення керівника державного унітарного підприємства (юридичної особи публічного права) є функцією власника з управління, тобто господарського використання об`єкта державної власності.

Відповідно до ст. 65 ГК України у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Таким чином, відносини з найму та звільнення керівника підприємства, хоча й містять елементи правового регулювання трудових відносин, проте їх правова природа фактично зводиться до здійснення власником правомочностей з управління належним йому майном на власний розсуд.

Такі особливості регулювання праці керівників підприємств визначені ст.ст. 7, 41 КЗпП України.

Відповідно до умов п.п. "г" п. 5.2 контракту між позивачем та Державним агентством рибного господарства України цей контракт припиняється з інших підстав, передбачених законодавством України та цим контрактом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України перебачено, що трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

У розумінні розділу 10 статуту Державного підприємства "Укрриба" в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин директор як керівник був посадовою особою цього підприємства, оскільки був наділений відповідними організаційно-розпорядчими функціями.

За таких обставин відповідач як орган державної влади, до сфери управління якого входило очолюване позивачем підприємство, будучи представником власника і виконуючи його функції у межах, визначених законодавстом, був вправі розірвати трудовий договір з позивачем у зв`язку з припиненням повноважень.

Право припинити повноваження посадової особи в будь-який час кореспондуються з правомочністю власника здійснювати свої права на власний розсуд.

Матеріальною ж компенсацією звуження трудових прав посадових осіб через можливість такої поведінки власника є встановлене ст. 44 КЗпП України право на одержання вихідної допомоги.

Враховуючи наведене підстави вважати заявлені до захисту трудові права позивача порушеними відсутні.

Доводи відповідача про те, що положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, запроваджені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" № 1255-VII від 13 травня 2014 р., не поширюються на посадових осіб юридичних осіб публічного права, є безпідставними, оскільки не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 13 Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У розумінні цих положень держава, яка через належні їй підприємства вкладає гроші та/або інші активи з метою їх збереження та примноження, є рівним з-поміж інших інвесторів економіки.

Тому підстав для звуженого застосування вищевказаних положень КЗпП України немає.

Посилання позивача на те, що його звільнення вимагало попередню згодою виборного органу первинної профспілкової організації підприємства відповідача суперечать вимогам ст. 43 КЗпП України, тому є небгрунтованими.

За таких обставин, коли дії відповідача, пов`язані зі звільненням позивача з посади директора Державного підприємства "Укрриба", є правомірними, а наказ про його звільнення законним, права останнього у зв`язку з цим не порушені, то у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено понесені у справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 21 грудня 2022 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар