Рішення № 108023581, 14.12.2022, Господарський суд Вінницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2022 р. Cправа № 902/314/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект", вул. Перша Ливарна, 40, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, код - 38563155

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К", вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012, код - 32719261

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підприємства "Вінницький консервний завод", вул. Дубовецька, 33, м. Вінниця, 21012 та Компанії Ukinvest Development Limited, вул. Хрисанту Мілома, 3, м. Лімасол, Кіпр (вул. Дубовецька, 29, м. Вінниця, 21012)

В С Т А Н О В И В :

12.05.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 12.05.2022 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 01-04-2018 р. від 01.04.2018 року.

Ухвалою суду від 17.05.2022 року відкрито провадження у справі № 902/314/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.06.2022 року.

Ухвалою суду від 22.06.2022 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" адвоката Коновала Дениса Володимировича у розгляді справи № 902/314/22 у судовому засіданні 27.06.2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв`язку EasyCon.

27.06.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 1/25 від 25.06.2022 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

13.07.2022 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 11.07.2022 року).

13.07.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 11.07.2022 року) про витребування доказів.

19.07.2022 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 1/25 від 25.06.2022 року). Додатком до відзиву додано ряд документів.

21.07.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вих. № 1/20 від 20.07.2022 року).

26.07.2022 року до суду засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вих. № 1/20 від 20.07.2022 року).

02.08.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 02.08.2022 року) (вх.канц. № 01-34/6332/22), в якому останній просить суд об`єднати справу № 902/481/22, яка перебуває на розгляді у судді Маслія І.В. в одне провадження.

У судовому засіданні 03.08.2022 року судом постановлено протокольні ухвали про задоволення клопотання представника позивача (б/н від 11.07.2022 року) про витребування доказів та відмову у задоволенні клопотання (б/н від 02.08.2022 року) (вх.канц. № 01-34/6332/22) про об`єднання справ в одне провадження.

За результатами проведеного судового засідання 03.08.2022 року судом оголошено перерву до 16.08.2022 року, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 16.08.2022 року судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Представники сторін клопотали про визначення іншої дати з розгляду справи по суті.

Тому, за результатами судового засідання 16.08.2022 року судом оголошено перерву до 07.09.2022 року.

У судовому засіданні 07.09.2022 року судом постановлено ухвали про залучення Підприємства "Вінницький консервний завод" та Компанії Ukinvest Development Limited в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та про відкладення судового засідання у справі № 902/314/22 на 27.09.2022 року о 12:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 15.09.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання з розгляду справи по суті.

27.09.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 27.09.2022 року) (вх.канц. № 01-34/8140/22), в якій останній в зв`язку з відсутністю можливості прийняти участь в судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 27.09.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду по суті справи № 902/314/22 на 05.10.2022 року о 12:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, судом забезпечено проведення судового засідання призначеного на 05.10.2022 року о 12:30 год. у справі № 902/314/22 за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" адвоката Коновала Д.В. в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 29.09.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

05.10.2022 року на електронну адресу від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 04.10.2022 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 02.11.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 30.11.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, судом забезпечено проведення судового засідання у справі № 902/314/22 за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 04.11.2022 року повідомлено учасників справ про дату наступного судового засідання.

Також, Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2022 року встановлено, що при написанні Ухвал Господарського суду Вінницької області від 15.09.2022 року, від 29.09.2022 року та від 11.10.2022 року допущено описки, а саме зазначені ухвали не містять відомостей про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/314/22 до судового розгляду по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.08.2022 року.

Як наслідок, у резолютивній частині вказаних ухвал суду помилково зазначено інформацію щодо дати, часу та місця підготовчого судового засідання, в той час як вірним є зазначення стадії судового провадження - розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки або арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Тому, судом виправлено описки в Ухвалах Господарського суду Вінницької області від 15.09.2022 року, від 29.09.2022 року та від 11.10.2022 року у справі № 902/314/22.

21.11.2022 року від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення (б/н від 21.11.2022 року).

У судовому засіданні 30.11.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 14.12.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, судом забезпечено проведення судового засідання у справі № 902/314/22 за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 02.12.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

12.12.2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача, у якому зазначається про неможливість прийняти участь у судовому засіданні через обмеження електропостачання.

Представник відповідача також просить розглядати справу у його відсутність та наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання з розгляду справи по суті 14.12.2022 року прибув представник позивача, який підтримав доводи позовної заяви та інших процесуальних заяв по суті спору.

Представники відповідача та третіх осіб правом участі у судовому засіданні не скористалися.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача, з урахуванням клопотання про розгляд справи за його відсутності (від 12.12.2022 року вх. №01-34/10689/22).

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Днем вручення судового рішення є: день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

На підставі ч. 1 ст. 202 ГПК України, не прибуття у судове засідання третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Судом враховано, що ухвали суду відносно повідомлення третіх осіб неодноразово направлялися судом за відомими адресами місцезнаходження, згідно даних державного реєстру, договорів, які наявні у матеріалах справи та адресами, які повідомлені представниками сторін, зокрема відносно юридичної особи Республіки Кіпр у судовому засіданні 07.09.2022 року.

Однак, ухвали суду повернуто органами поштового зв`язку (т. 1 а.с. 175, 176; 235, 236; 245-250; т. 2 а.с. 16-27).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Тому, суд вважає, що вжив усіх можливих заходів для належного повідомлення третіх осіб щодо дати, часу та місця розгляду справи.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

У позовній заяві ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" вважає недійсним Договір оренди №01-04-18 від 01.04.2018 року нежитлового приміщення по вул. Дубовецькій, 33 у м. Вінниці, укладений з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Риф-К".

Позивач стверджує, що відповідач не є власником орендованого майна (згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником значиться інша юридична особа), а тому Відповідач на не міг виступати Орендодавцем, укладати договір та передавати приміщення в оренду.

Відповідачу незаконно було передано майно на підставі договору позички від 01.12.2018 року. Під час розгляду справи 908/2277/21, що розглядалась Господарським судом Вінницької області з`ясувалося, що у Відповідача це майно також знаходиться в користуванні на підставі безоплатного договору позички від 01.12.2018 року, укладеному з Компанією "Ukinvest Development Limited".

У Відповідача не виникло право користування майном на час укладення оскаржуваного договору оренди.

Відповідач передав майно в платне користування Позивачу, хоча міг передавати річ, яка є предметом договору позички від 01.12.2018 року, лише у безоплатне тимчасове користування іншій особі.

Під час підписання 01.04.2018 року договору оренди №01-04-18 нежитлового приміщення сторонами були допущенні дефекти змісту договору. У Договорі оренди не визначена така істотна умова договору як об`єкт оренди (склад і вартість майна).

Зі змісту Додатків до договору оренди приміщення не можна дійти однозначного беззаперечного висновку, чи змінювалась площа орендованого приміщення з однієї на іншу, чи навпаки площа орендованого приміщення збільшувалась шляхом плюсування цих площ.

У договорі оренди приміщення від 01.04.2018р. відсутні обов`язкові його реквізити як печатка Орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".

Правові підстави недійсності договору визначено позивачем з посиланням на ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. 13 Конституції України (т. 1 а.с. 1-5).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи що Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписувались самим позивачем, а також Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03 лютого 2022 року по справі № 908/2277/21 (спір між позивачем та відповідачем щодо стягнення з ТОВ «Науково-дослідний інститут «УКРЕКОПРОЕКТ» заборгованості по орендній платі за Договором), залишеним без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 травня 2022 року по справі № 908/2277/21, яке набрало законної сили, підтверджується та обставина, що ТОВ «Науково-дослідний інститут «УКРЕКОПРОЕКТ» орендується саме три приміщення площами: 185 кв.м., 125 кв.м, 370 кв.м.

Судами першої та апеляційної інстанції також визначено що заперечення ТОВ «Науково-дослідний інститут «УКРЕКОПРОЕКТ», відносно того що ТОВ Науково-виробниче підприємство «Риф-К» не є власником орендованого майна, та не міг виступати Орендодавцем, укладати відповідний Договір та передавати приміщення в оренду спростовуються належністю ТОВ Науково-виробниче підприємство «Риф-К» на праві тимчасового безоплатного користування переданих ТОВ «Науково-дослідний інститут «УКРЕКОПРОЕКТ» в оренду приміщень за Договором користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладеним з власником таких приміщень - Компанією «Ukinvest Development Limited».

У Компанії Компанією «Ukinvest Development Limited» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Риф-К» не було обмежень та перешкод щодо укладення Договору користування № 1/3-16 від 28 березня 2016 року та Договору користування № 1/12-18 від 01 грудня 2018 року відносно приміщень, розташованих у м. Вінниці по вул. Енгельса 33 (29). Позивач не є стороною договору користування № 1/3- 16 від 28 березня 2016 року та договору користування № 1/12-18 від 01 грудня 2018 року, отже не має підстав для оспорювання умов вказаних договорів.

У відзиві відповідач також просить застосувати строк позовної давності, який сплинув 01.04.2021 року (т. 1 а.с. 62-66).

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено про нікчемність договору позички, оцінено даний договір як удаваний правочин, спрямований на ухилення від оподаткування.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідач не являється власником та не уповноважувався власником на укладення договору оренди зданого в оренду приміщення, будь-які докази, які б вказували на те. що відповідач правомірно уклав оспорювану угоду в матеріалах справи відсутні.

У сторони Позивача є обґрунтовані підстави вважати, що господарська операція безоплатного користування (позички) між Компанією «Ukinvest Development Limited» та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Риф-К» не проводилася Відповідачем як господарська операція, не відображена в базі ДПС.

Обставини, що ТОВ «НВП «Риф-К» не є власником майна стали відомі позивачу в 2021 році. В результаті чого ТОВ «НВП «Риф-К» подав позов про стягнення заборгованості з орендної плати з ТОВ «НДІ «Укрекопроект» справа « 908/2277/21, що розглядалась Господарським судом Вінницької області.

Тому, позивач вважає строк позовної давності не пропущеним (т. 1 а.с. 51-59).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказує, що посилання сторони позивача у відповіді на відзив відносно того, що сторони договору № 01-04-18 від 01.04.2018 р. не мали наміру реального настання правових наслідків, на які був спрямований спірний договір, то такі посилання не відповідають дійсності. Щодо передання нерухомого майна у платне користування позивача то така обставина не заперечується і самою стороною позивача, і стороною відповідача, а також підтверджується, зокрема, копіями підписаних зі сторони позивача та відповідача Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо оренди нерухомого майна, яке відповідач падав у оренду позивачу.

Позивачем та відповідачем, як сторонами спірного договору реально виконувались умови, а також всі зобов`язання за спірним договором з дати його укладення та до лютого 2021 року, після чого позивач припинив сплачувати орендні платежі, хоча продовжив користуватися орендованим майном, а сторона відповідача була змушена стягувати суму заборгованості за орендними платежами у судовому порядку (т. 1 а.с. 131-150).

На основі наведених доводів сторін та досліджених доказів, судом встановлено наступне.

28 березня 2016 року між Компанією «Ukinvest Development Limited» (Позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Риф-к» (Користувач) укладено Договір користування № 1/3-16 відповідно до умов якого Позичкодавець передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать Позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності.

Передача Користувачу Об'єкта, вказаного в п. 1.1. Договору, оформлюється Актом приймання-передачі. Підписанням сторонами Акту приймання - передачі свідчить про початок користування (п. 2.1. Договору).

Згідно Розділу 3 Договору, Користувач наділений правами та обов'язками, зокрема: самостійно проводити за власний рахунок необхідний поточний, капітальний та інші види ремонту; утримувати об'єкт користування в належному стані; забезпечувати охорону об'єкта; за погодженням з Позичкодавцем здійснювати технічне переоснащення, поліпшення стану об'єкта, що не зменшує його вартості.

Позичкодавець зобов'язаний передати об'єкт Користувачу за Актом приймання-передачі не пізніше семи днів з моменту набрання чинності Договором; надати Користувачу можливість встановлювати прилади обліку електроенергії, охоронну, пожежну сигналізацію тва інші необхідні пристрої, а також має право контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання об'єкта (Розділ 4 Договору).

Договір укладений на 360 днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі. Якщо жодні із сторін в строк один місяць до закінчення дії Договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (п. 9.1. Договору) (т. 1 а.с. 85-87).

01.04.2016 року Компанією «Ukinvest Development Limited» та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Риф-к» підписано Акт приймання-передачі в тимчасове безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця (т. 1 а.с. 88).

01.12.2018 року між Компанією «Ukinvest Development Limited» (Позичкодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Риф-к» (Користувач) укладено Договір користування № 1/12-18, предметом якого є передача у користування безоплатне користування виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012, які належать Позичкодавцю на праві власності, для ведення господарської діяльності.

Положення Договору користування № 1/12-18 від 01.12.2018 року повністю відповідають змісту попереднього Договору користування № 1/3-16 від 28.03.2016 року (т. 1 а.с. 13, 14).

Факт передачі позивачу в тимчасове безоплатне користування ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Риф-к» виробничих, складських та офісних приміщень, розташованих за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33 у м. Вінниця, підтверджується Актом приймання-передачі майна від 06.12.2018 року (т. 1 а.с. 15).

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Риф-К" в особі директора Сорокіна Віктора Володимировича (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди приміщення №01-04-18 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець надає в оренду приміщення (об`єкт Оренди) загальною площею 185 кв.м., розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33.

Термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об`єкта, що орендується, за актом прийому-передачі (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.2. Договору якщо жодна із сторін в термін 1 місяць до закінчення Договору не заявить про намір його розірвати, то Договір пролонгується на термін передбачений п. 3.1. і на умовах визначених Договором, за винятком орендної плати, яка узгоджується окремо.

Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати на день підписання Договору становить 40 грн за 1 кв.м, без ПДВ.

Орендар здійснює оплату шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Орендодавця або в касу Орендодавця в повному обсязі до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути переглянуто за згодою сторін, про що сторони підписують додаткову угоду до Договору (п. п. 4.4., 4.5. Договору).

За змістом пункту 4.6. Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки.

Об'єкт оренди, переданий Орендарю, повертається Орендодавцеві не пізнше п'яти днів після закінчення терміну дії Договору (якщо не буде досягнуто згоди про продовження оренди), або в разі його дострокового розірвання за Актом приймання-передачі (п. 8.1. Договору) (т. 1 а.с. 10, 11).

01.04.2018 року Сторонами підписано Акт приймання-передачі в оренду приміщення загальною площею 185 кв.м., що розташоване за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33 (т. 1 а.с. 76).

Додатком №01 до Договору від 01.04.2019 року сторони визначили, що розмір орендної плати на день підписання додатку до Договору становить 48,1 грн за 1 кв.м., без ПДВ (т. 1 а.с. 76).

Згідно Додатку №05 від 27.06.2019 року та Додатку №02 від 01.07.2019 року до Договору, сторонами погоджено додаткове надання в оренду приміщень, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, загальною площею 370 кв.м та 125 кв.м відповідно (т. 1 а.с. 12).

На основі встановлених обставин, судом надано правову оцінку предмету спірних правовідносин.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

На підставі ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 759, 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

За приписами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом, між сторонами існують правовідносини, які виникли на підставі Договору оренди №01-04-18 від 01.04.2018 року, який оспорюється позивачем.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої зазначеної статті).

Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Приписами процесуального права також визначено (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вказані положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, в чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору. Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну та припинення яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами учасниками такого правочину.

Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним дговору оренди, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення (Постанова КГС ВС від 09 лютого 2022 року у справі №910/6640/21).

Позивачем наведено різні підстави, з якими ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" пов`язує недійсність Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року, тому судом оцінено кожну з підстав позовних вимог.

При цьому, у суду відсутні підстави для оцінки дійсності договору оренди внаслідок ухилення від оподаткування, про що зазначено у відповіді на відзив, оскільки позивачем не збільшено та не доповнено підстави позовних вимог.

З приводу посилань позивача на відсутність обов`язкових реквізитів договору - печатки Орендаря, суд зазначає наступне.

Обставина відсутності печатки відповідача на Договорі не створює юридичних наслідків, оскільки починаючи з 20.07.2017 (набрання чинності Законом № 1982-VIII від 23.03.2017, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 581 Господарського кодексу) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатку, проте використання печатки не є обов`язковим.

При цьому, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2020 року по березень 2021 року, окрім підпису зі сторони відповідача, містять чіткий відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України, використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Втановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (Постанови КГС ВС від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 18.08.2020 у справі №927/833/18).

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

З урахуванням приписів ст. 181 ГК України та ст. 207 ЦК України саме правочин (договір), а не підпис на документі скріплюється печаткою юридичної особи. Таким чином, наявність печатки на договорі оренди обладнання свідчить про наявність волевиявлення відповідача на його схвалення (Постанова КГС ВС від 23.07.2019 у справі №918/780/18).

Оскільки, позивач виконував умови договору оренди, підписував акти здачі-приймання наданих послуг, які долучено до матеріалів справи, проводив розрахунки, то посилання на недійсність договору за відсутності печатки суперечить ст. ст. 3, 6 ЦК України, засадам добросовісності та суперечить попереднім вчинкам юридичної особи.

Тому, суд вважає доводи позивача у цій частині вимог необґрунтованими.

Щодо підстав недійсності договору оренди внаслідок не визначення таких істотних умов, як об`єкт оренди (склад і вартість майна), суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ст. 181 ГК України).

Таким чином, недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору оренди може стати підставою для його оцінки як неукладеного, однак не призводить до визнання недійсним.

Позивачем помилково ототожнено критерії неукладеності договору з підставами його недійсності, котрі мають відмінну правову природу.

За усталеною практикою Верховного Суду неукладений договір не може визнаватися недійсним. ВП ВС зробила висновок, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним (Постанова ВП ВС від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Водночас, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 зі справи № 922/189/18).

З наданих сторонами доказів слідує виконання умов договору оренди, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) у березні-квітні 2021 року (т. 1 а.с. 79-84), інформацією АТ «Укрсиббанк» відносно руху по рахунку ТОВ НВП «Риф-К» з 01.01.2018 по 31.12.2021.

Отже, за наявності доказів виконання сторонами договору оренди, суд доходить висновку про погодження усіх істотних умов відповідного договору, питання конкретизації об`єкта оренди позивач міг з`ясувати на стадії укладення договору.

Тому, суд вважає доводи позивача у цій частині вимог необґрунтованими.

Водночас, суд зауважує, що виконання договору оренди не впливає на можливість визнання його недійсним у судовому порядку.

Якщо предметом спору у справі є недійсність договору й такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не можуть розцінюватись як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета.

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

З огляду на зазначене, у постанові від 27.11.2018 у справі №12-112гс18 ВП ВС дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВСУ від 23.12.2015 у справі №918/144/15, оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Таким чином, обставини виконання оспорюваного договору не можуть обмежувати сторони у зверненні до суду з вимогами про визнання такого договору недійсним, оскільки оцінка даному факту надається судом на момент вчинення договору, а не на стадії його виконання.

Також, сторони можуть у процесі виконання узгодити істотні умови договору, що виключає його оцінку, як неукладеного, однак сторони власними діями не можуть змінити правову кваліфікацію договору на момент укладення або усунути невідповідність імперативним нормам законодавства.

Тому, судом відхилено відповідні посилання відповідача з приводу неможливості визнання недійсним договору оренди внаслідок його виконання, а також оцінено інші підстави позовних вимог.

Судом також надано оцінку позиції відповідача відносно встановлення обставин дійсності договору оренди при розгляді іншої судової справи, предметом якої було стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

Згідно Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 року у справі № 908/2277/21, яке залишено в силі Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду та набрало законної сили 10.05.2022 року, підтверджено прострочення оплати з орендних платежів зі сторони ТОВ НДІ «Укрекопроект» в сумі 282 270 грн (т. 1 а.с. 101-118).

У мотивах винесеного рішення зазначено «заперечення відповідача, що позивач не є власником орендованого майна, не міг виступати Орендодавцем, укладати відповідний Договір та передавати приміщення в оренду спростовуються належністю позивачу на праві тимчасового безоплатного користування переданих відповідачу в оренду приміщень за Договором користування №1/12-18 від 01.12.2018, укладеним з власником таких приміщень - Компанією "Ukinvest development Limited" в особі директора П. Константіноу.

Крім того, судом встановлено, що відповідач користувався орендованим приміщенням, що підтверджується актами приймання-передачі».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 зазначила, що преюдиційне обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Як зазначено У Постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 2а-161/11, не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір.

Однак, до предмету судового розгляду по справі №908/2277/21 не входила оцінка дійсності Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року, обсягу повноважень сторін згідно Договору користування № 1/3-16 від 28 березня 2016 року, аналіз документів, на підставі яких виникло та зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке передано в оренду згідно оспорюваного договору.

Враховуючи, що відповідні договори не є нікчемними, то їх оцінка як оспорюваних правочинів може надаватись в окремому судовому процесі, однак не при вирішенні інших справ.

Тому, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки висновки у справі №908/2277/21 зроблені у межах іншого предмету спору та на основі відмінних доказів, котрі містяться у матеріалах справи №902/314/22.

Позивач посилався на ті обставини, що ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Риф-К» не є власником об`єкта оренди, майно було незаконно передано відповідачу на підставі договору позички.

В силу ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідачем не заперечувались обставини, що ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Риф-К» не є власником об`єкта оренди, право володіння нерухомим майном перейшло до відповідача згідно договорів позички, котрі долучено до матеріалів справи.

Тому, судом оцінено обсяг повноважень (цивільної дієздатності) ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Риф-К» на передачу майна в оренду третім особам на підставі Договору користування № 1/3-16 від 28 березня 2016 року, укладеного з Компанією «Ukinvest Development Limited», який був чинним на момент підписання оспорюваного Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року.

Суд виходив з доцільності розмежування правової оцінки юридичних фактів:

- укладення договору користування майном, на предмет визначення обсягу повноважень Орендодавця у оспорюванму договорі, та

- передачі нерухомого майна в оренду відповідачем, як особою, котра може бути уповноважена вчиняти дії з майном виключно власником.

Відповідно до ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК України, користувач зобов`язаний: користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, законодавцем закріплена загальний обов`язок Користувача щодо особистого використання предмета позички.

Також, сторони договору позички уповноважені відступити від цієї загальної засади користування майном, встановивши у договорі умови використання майна третіми особами.

Крім того, до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (ч. 3 ст. 827 ЦК України).

Отже, на правовідносини сторін договору позички поширюються загальні умови укладення та виконання договорів найму (оренди).

В силу ч. 2 ст. 761 ЦК України, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ч. 1 ст. 773 ЦК України).

Тобто, Користувач майна, який діє на основі договорі позички, повинен бути уповноважений згідно такого договору на передачу речі у найм (оренду).

Дане твердження також узгоджується зі змістом ч. 1 ст. 774 ЦК України, згідно якого передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Застосовуючи ч. 1 ст. 774 ЦК України до відносин з користування майном (позички), суд зауважує, що передача Користувачем нерухомого майна у володіння та користування іншій особі можливе лише за згодою Позичкодавця.

Таким чином, положення п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК України, які регулюють договір позички узгоджуються з ч. 1 ст. 774 ЦК України, котра також застосовується до відносин позички на підставі ч. 3 ст. 837 ЦК України.

На основі системного тлумачення наведених норм законодавства суд доходить висновку, що за загальним правилом Користувач повинен використовувати об`єкт позички особисто.

Лише за умови отримання згоди Позичкодавця, зокрема шляхом делегування відповідного права умовами договору позички, має право передавати майно у користування третім особам.

Досліджений судом Договір користування № 1/3-16 від 28 березня 2016 року, на який як підставу наявності повноважень передавати майно в оренду посилався відповідач, не містить пунктів, котрі безпосередньо уповноважували б Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" передавати виробничі, складські та офісні приміщення, розташовані за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця у користування третім особам.

Зазначення у тексті договору мети використання майна: «для ведення господарської діяльності» не передбачає видів такої господарської діяльності, відсутнє також посилання на норми ЦК України, котрі регулюють можливість передачі майна у володіння третім особам.

Суд вважає, що волевиявлення Позичкодавця з приводу надання можливості використання майна не лише особисто Користувачем, а також третіми особами, повинно бути чітким та однозначним, не допускати прихованого змісту.

Суду не надано доказів внесення змін до договору позички, письмового повідомлення Компанії Ukinvest Development Limited, як Позичкодавця, про передачу нерухомого майна в оренду ТОВ "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".

Тому, досліджений договір позички, який надано відповідачем з метою підтвердження обсягу повноважень, не містить відступу від положень п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК України, яким право користування закріплено особисто за Користувачем.

Підсумовуючи, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не мало достатнього обсягу дієздатності на укладення оспорюваного Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року.

Укладення даного договору суперечило нормам ЦК України, а саме п. 2 ч. 2 ст. 833, у взаємозв`язку з ч. 2 ст. 761, ч. 1 ст. 773, ч. 1 ст. 774 ЦК України.

Наведені обставини є самостійною підставою для визнання Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Судом також оцінено інші підстави позову, які зведено до недійсності оспорюваного договору внаслідок того, що відповідач не є власником нерухомого майна та не міг його передавати в оренду внаслідок реєстрації права власності за третьою особою.

Оцінка відповідної підстави позовних вимог пов`язана з аналізом наявних у справі доказів щодо належного власника нерухомого майна, яке розташовано за адресою вул. Енгельса, 29 та вул. Енгельса, 33, м. Вінниця.

Частиною 1 статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, суд враховує правові позиції Верховного Суду стосовно вірогідності доказів та стандарту доказування.

Зокрема, ст. 79 ГПК України викладено у новій редакції: поняття "Достатність доказів" змінено на "Вірогідність доказів", фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Постанова ВС КГС від 11 вересня 2020 року справа № 910/16505/19).

На підтвердження права власності Компанії «Ukinvest Development Limited» на приміщення, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса, 33 та Енгельса, 29 до матеріалів справи надано свідоцтво № 662 про право власності на виробничі будівлі та споруди від 10.11.2005 року, загальною площею 30 594 кв.м.

На підставі вказаного свідоцтва 16.11.2005 року Компанії «Ukinvest Development Limited» було видане відповідне Реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам.

Згідно відповіді Вінницького міського бюро технічної інвентаризації № 1869 від 22.06.2010 року виробничі будівлі у м. Вінниця по вулиці Енгельса, 33 зареєстровані за Компанією «Ukinvest Development Limited».

Взамін свідоцтва про право власності № 662 від 10.11.2005 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 29.11.2012 року № 3008 Компанії «Ukinvest Development Limited» було видане свідоцтво про право власності САЕ № 726132 від 29.11.2012 року.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Компанії «Ukinvest Development Limited» на виробничі будівлі згідно свідоцтва про право власності САЕ № 726132 від 29.11.2012 року було зареєстроване 28.02.2013 року (т. 1 а.с. 93-100).

Рішенням Вінницької міської ради 2 сесії 7 скликання від 25.12.2015 № 71 «Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця», яке знаходиться у загальному доступі, вулицю Енгельса перейменовано на вулицю Дубовецьку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Дубовецька, буд. 33, м. Вінниця, станом на 01.12.2021 року власником нежитлового приміщення, виробничих будівель та споруд загальною площею 30594 кв.м, що складається з цілісного майнового комплексу є Підприємство "Вінницький консервний завод".

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №287825604: об`єкт нерухомого майна по вул. Дубовецька, 33 в м. Вінниці складається з цілісного майнового комплексу «Вінницький консервний завод» нежитлових приміщень, виробничих будівель та споруд.

Загальна площа об`єкту нерухомості складає 30 594,00 кв.м. Власником орендованого майна значиться Підприємство «Вінницький консервний завод» (код 31255205).

Право власності за Підприємством «Вінницький консервний завод» (код 31255205) зареєстровано 02.03.2018 року (т. 1 а.с. 17, 18).

Судом, з використанням інформації з відкритих джерел, доступ, до якої забезпечено судовим установам, також встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за Компанією «Ukinvest Development Limited» зареєстровано, починаючи з 20.07.2010 року, право власності на 7/1000 комплексу, нежитлові будівлі та споруди за адресою нерухомого майна: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Енгельса, будинок 29 / вулиця Енгельса, будинок 33, на підставі свідоцтва про право власності, САА 363785 від 12.01.2006 року, виданого Виконкомом Вінницької міської ради; починаюи з 06.08.2010 року - на 91/100, згідно свідоцтва про право власності №662 від 10.11.2005 року, виданого Виконкомом Вінницької міської ради.

Відповідні відомості не містять площі нерухомого майна, яке належить Компанії «Ukinvest Development Limited» (т. 2 а.с. 39-41).

Таким чином, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься суперечлива інформація з приводу власника нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди за адресою нерухомого майна: Вінницька обл., м. Вінниця, вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 29 / вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 33.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має (Постанова КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14).

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6).

З приводу юридичного статусу внесених до Державного реєстру прав на нерухоме майно відомостей, суду слід надавати оцінку змісту відображених у реєстрі відомостей, з урахуванням положень ст. ст. 73-80 ГПК України.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.

Тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права.

Однак, державна реєстрація одночасно створює спростовувану презумпцію права власності особи на нерухоме майно, яка може бути підтверджена або спростована іншим учасником спірних правовідносин.

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

З урахуванням наведених правових висновків судом надано оцінку первинним документам, з метою з`ясування дійсних обставин виникнення права власності на нерухоме майно.

Суд зауважує, що відомості відносно Підприємства «Вінницький консервний завод», як власника нерухомого майна, внесено до державного реєстру 02.03.2018 року, які були чинними на момент укладення оспорюваного Договору оренди 01.04.2018 року і є актуальними на даний час.

До справи долучено матеріали інвентаризаційної справи по об`єкту нерухомого майна: м. Вінниця, вулиця Енгельса (Дубовецька), будинок 29 (33).

Витребування відповідних документів здійснено на основі протокольної ухвали суду, проголошеної у присутності представників обох сторін у судовому засіданні 07.09.2022 року, заперечень від учасників справи не надходило.

Зокрема, судом повідомлено про наявність різних відомостей у державному реєстрі, на підставі сформованого витягу, та з`ясовувались у представників сторін питання відносно права власності третіх осіб, пояснень та доказів з даного приводу сторонами не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неоднозначних відомостей щодо власника нерухомого майна, яке передано в оренду, оскільки сторонами самостійно не надано суду первинних документів, які підтверджували підстави виникнення права власності на нерухоме майно у третіх осіб, за відсутності у оспорюваному договорі відомостей про власника майна, реквізитів (літер, номерів) приміщень, котрі передано в оренду, з огляду на відсутність у наданому відповідачем договорі позички повноважень на передачу майна у користування третім особам, суд дійшов висновку про недобросовісне здійснення учасниками справи процесуальних обов`язків щодо подачі усіх доказів, котрі стосуються предмету спору.

Крім того, Ухвалами Господарського суду Вінницької області від 11.10.2022 року та від 04.11.2022 року зобов`язано відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" та Компанію «Ukinvest Development Limited» надати інформацію та технічні документи, які ідентифікують об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса) 29, 33 (вказати номери або назви літер будівель та споруд згідно матеріалів технічної інвентаризації), які було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" згідно Договору №01-04-18 від 01.04.2018 року.

Вимоги зазначених ухвал учасниками справи не виконано.

Згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

На основі наведених положень ГПК України судом досліджено матеріали інвентаризаційної справи, які надані органом технічної інвентаризації (т. 1 а.с. 174, 187-233).

Судом встановлено, що Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі №3/12/2011/5003, залишена без змін судом касаційної інстанції, визнано за Компанією "Ukinvest Development Limited" (Республіка Кіпр, м. Лімасол, вул. Хрисанту Мілона, 3) право власності на приміщення прибудови до котельної загальною площею 671,1 кв.м., літ. "1" загальною вартістю 156381,00 грн., за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса 29(33), а саме: перший поверх: № 11 торговий зал - 64,2кв.м.; № 12 кабінет - 34,1кв.м.; № 13 коридор - 13,1кв.м.; № 14 коридор - 8,2кв.м.; № 15 кладова - 4,7кв.м.; № 16 кладова - 11,7кв.м.; № 17 кладова - 4,7кв.м.; № 18 кабінет - 25,6кв.м.; № 19 коридор - 14,0кв.м.; № 20 кабінет - 11,3кв.м.; № 21 кабінет - 21,5кв.м.; № 22 коридор - 9,4кв.м.; № 23 сходова клітина - 15,5кв.м.; № 24 коридор - 13,3кв.м.; другий поверх: № 17 кабінет - 33,1кв.м.; № 23 кабінет -12,3кв.м.; № 24 кабінет - 10,8кв.м.; третій поверх: № 7 кабінет - 64,2кв.м.; № 8 кабінет - 10,4кв.м; № 9 кабінет - 21,0кв.м; № 10 кабінет - 35,6кв.м.; № 11 кабінет - 47,4 кв.м.; № 12 сходова клітина -15,5кв.м.; № 13 туалет -1,5кв.м.; № 14 туалет - 1,5кв.м.; № 15 коридор - 2,5кв.м.; № 16 умивальник - 2,7кв.м.; № 17 кабінет - 10,4кв.м.; № 18 кабінет - 10,5кв.м.; №19 кабінет - 23,1кв.м.; № 20 кабінет -23,0кв.м.; гаражі: № 25 - 15,1кв.м.; № 26 - 20,5кв.м.; № 27 - 29,3 кв.м.; № 28 - 29,4кв.м." (т. 1 а.с. 190-192, 220-222).

Таким чином, у судовому порядку підтверджено право власності Компанії "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED" на приміщення прибудови до котельної загальною площею 671,1 кв.м. у м. Вінниця по вул. Енгельса, 33, із загальної площі 30594,00 кв.м.

Однак, суд констатує, що згідно Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року та Додатків №05 від 27.06.2019 року; №02 від 01.07.2019 року сторонами погоджено надання в оренду приміщень, розташованих за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, загальною площею 680 кв.м. (185 + 370 + 125), що є більшим за відповідні розміри, які зазначені у судовому рішенні.

Також, перелічені у Постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі №3/12/2011/5003 приміщення не містять відповідних площ, розміром 185, 370 або 125 кв.м.

На основі наявних у справі матеріалів судом оцінено докази щодо набуття Компанією "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED" права власності на комплекс приміщень площею 30594,00 кв.м. згідно Свідоцтва про право власності САЕ № 726132 від 29.11.2012 року, виданого на підставі Рішення виконкому Вінницької міської ради від 29.11.2012 року № 3008 Компанії «Ukinvest Development Limited» (т. 1 а.с. 16).

З матеріалів інвентаризаційної справи встановлено перебування у провадженні господарського суду Вінницької області справи № 10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод" (т. 1 а.с. 230, 231).

Питання щодо належного власника нерухомого майна у м. Вінниця по вулиці Енгельса (Дубовецька), будинок 29, 33 було предметом дослідження КГС ВС у межах справи № 10/52-05 про банкрутство Підприємства "Вінницький консервний завод", зокрема на предмет його належності Компанії "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED" (т. 2 а.с. 42-49).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, учасниками справи №10/52-05 були Підприємство "Вінницький консервний завод" та Компанія "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED", предметом дослідження були докази набуття права власності на нерухоме майно, яке є об`єктом оспорюваного договору, тому судом враховано висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 10/52-05.

Зокрема, 16.10.2000 Вінницьке ООБТІ видало РВ ФДМ по Вінницькій області довідку-характеристику ВАТ "Вінницький консервний завод" № 6428 будинковолодіння № 29(33) по вул. Енгельса, м. Вінниця, де в п. 2 "будівлі і споруди" вказано за літ. 1 адмінбудинок площею 2352,0кв.м., літ. 19 насосна № 2 площею 53,6кв.м., літ. 51 пральня площею 58,4кв.м. та інші споруди, а в п. 2 "По заяві власника відчужується" зазначено: частина літ№1 (цокольний поверх приміщення з №1-1 по №1-21; приміщення 1 поверху з №2-3 по №2-10, з №2-29 по №2-44; приміщення 2 поверху з №3-1 по №3-16, з №3-18 по №3-22; з №3-25 по №3-41; приміщення 3 поверху з №4-1 по №4-6, №21, №22 загальною площею 1679,9кв.м., літера №2,4,5,6,7,9,10 та інш. Загально площею 30594,90кв.м. та балансовою вартістю 5168320 грн, які згідно з проведеним розрахунком становлять реальну ідеальну частку.

17.10.2000 на засіданні ліквідаційної комісії ВАТ "Вінницький консервний завод" було встановлено, що на ім`я голови ліквідаційної комісії надійшла лише одна заява від компанії "Ukinvest Development Limited", Республіка Кіпр та застава його заявника в сумі 38470,45евро на валютний рахунок ліквідаційної комісії, а тому вирішили уповноважити голову ліквідаційної комісії на укладання договору купівлі-продажу ЦМК за ціною не нижче 1800000грн, про що зазначено в протоколі.

19.10.2000 ліквідаційна комісія ВАТ "Вінницький консервний завод" уклала з компанією "Ukinvest Development Limited", Республіка Кіпр договір купівлі продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод", розташованого в м. Вінниця, по вул. Енгельса,33 та вул. Чехова, б/н. В п. 1.1. договору визначено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцю цілісний майновий комплекс "Вінницький консервний завод", згідно акту інвентаризації на 01.10.2000, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса, 33, на земельній ділянці 82167,45 кв.м згідно акту землекористування та пристанційний майданчик, який знаходиться по вул. Чехова, б/н на земельній ділянці площею 15000кв.м разом. Перелік об`єктів цілісного майнового комплексу, який продавець зобов`язується передати покупцю підтверджується довідкою-характеристикою Вінницького БТІ № 6428 від 16.10.2000 та Реєстраційним свідоцтвом Вінницького БТІ від 18.05.1999, які є невід`ємною частиною цього договору.

Після укладання договору купівлі продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод", ліквідаційна комісія ВАТ "Вінницький консервний завод" та компанія "Ukinvest Development Limited" уклали 10.12.2000, 20.12.2000 та 14.01.2001 додаткові угоди.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.02.2008 по справі № 5/64-08 додаткові угоди від 20.12.2000 та 14.01.2001 визнані недійсними. Рішення в цей частині залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.07.2008.

Водночас, договір купівлі продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод", розташованого в м. Вінниця, по вул.Енгельса,33 та вул. Чехова, б/н недійсним не визнавався, що підтверджує набуття у 2000 році Компанією "Ukinvest Development Limited", Республіка Кіпр права власності не нерухоме майно.

21.11.2000 наказом реєстраційної палати Вінницької міської Ради № 693 було зареєстровано Підприємство "Вінницький консервний завод" засноване на повній власності кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited". В п. 2.1 Статуту підприємства "Вінницький консервний завод" зазначено, що засновник є власником підприємства. Засновником та власником підприємства є компанія "Ukinvest Development Limited". В ст. 8 даного Статуту визначено, що джерелом формування майна підприємства є: засоби та майно передане підприємству власником в повне господарське відання.

04.10.2001 року компанія "Ukinvest Development Limited" звернулася до Вінницького ВОБТІ з листом №1/4-10-01 про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, розташованого в м. Вінниці по вул. Енгельса, 33 та вул. Чехова б/н.

11.10.2001 Вінницьким ООБТІ оформлено компанії "Ukinvest Development Limited" право власності на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, а саме: реальна частка яких складається з виробничих будівель загальною площею 30594,0 кв.м, в тому числі частина літ.№1 площею 1679,9кв.м., про що видано реєстраційне посвідчення.

15.01.2001 компанія "Ukinvest Development Limited" в особі її представника Шевченка Ю.А. та підприємство "Вінницький консервний завод" склали акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод" (том.24 а.с.132 зворотна сторона аркушу), придбаного компанією згідно умов договору купівлі-продажу від 19.10.2000 та прийнятого нею від ліквідаційної комісії ВАТ "Вінницький консервний завод" згідно акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу 15.01.2001. Також, у даному акті зазначено, що компанія "Ukinvest Development Limited" передає підприємству "Вінницький консервний завод" дане майно як майнову інвестицію для формування Статутного фонду підприємства за ціною вказаною в договорі купівлі-продажу від 19.10.2000.

Акт приймання передачі цілісного майнового комплексу скріплено підписами і печатками уповноважених представників юридичних осіб (т. 1 а.с. 200-205).

Тобто, підписаний Компанією "Ukinvest Development Limited" акт свідчить про волевиявлення юридичної особи передати цілісний майновий комплекс Вінницького консервного заводу у власність (до статутного фонду) Підприємства «Вінницький консервний завод».

Тому, з моменту підписання акту прийому - передачі майна, Підприємство «Вінницький консервний завод» набуло право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.

25.10.2001 виконавчим комітетом Вінницької міської Ради прийнято рішення № 1881 про оформлення права власності підприємству "Вінницький консервний завод" на виробничі будівлі загальною площею 30594,0кв.м. у тому числі частина літ.№1 площею 1679,9кв.м., про що видано свідоцтво про право власності № 106 та реєстраційне посвідчення від 30.10.2001.

29.10.2001 Вінницьке ООБТІ видано Підприємству "Вінницький консервний завод" довідку-характеристику Вінницького консервного заводу заснованого на повній власності кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" на будинковолодіння № 29(33) по вул. Енгельса, м. Вінниця, де в п.2 "будівлі і споруди" вказано за літ.1 адмінбудинок площею 2352,0кв.м., літ.19 будівля насосної площею 53,6кв.м., літ.51 пральня площею 58,4кв.м., літ.11 туалет та інші споруди.

Таким чином, у сукупності, взаємні дії сторін з передачі майна у власність, оформлення такого права шляхом прийняття адміністративним органом рішення про реєстрацію права власності підтверджують, що виникнення у Підприємства «Вінницький консервний завод» права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса, 29 (33) ґрунтується на нормативно визначених підставах (ст.ст.4, 41, 128 ЦК УРСР).

14.04.2005 Виконавчим комітетом Вінницької міської Ради прийнято рішення № 691 "Про часткові зміни в рішенні виконкому міської ради від 25.10.2001 № 1881, а саме пункту 1 виклавши його в наступній редакції: "Оформити право власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав компанії "Ukinvest Development Limited" на виробничі будівлі та споруди по вул.Єнгельса, 33, що складаються з приміщень загальною площею 30594,0кв.м в тому числі частина літ.№1 площею 1679,9кв.м. Будівлі знаходяться в повному господарському віданні підприємства "Вінницький консервний завод", заснованого на повній власності кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited". На підставі даного рішення видано свідоцтво про право власності № 440.

25.04.2005 Вінницьким ООБТІ зареєстровано за компанією "Ukinvest Development Limited" будівлі, що знаходяться в повному господарському віданні підприємства "Вінницький консервний завод" заснованого на повній власності кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" на праві власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав за адресою вул. Енгельса, 33, який складається з виробничих будівель загальною площею 30594,0кв.м в тому числі частина літ. №1 площею 1679,9кв.м., про що видано реєстраційне посвідчення.

28.09.2005 виконавчим комітетом Вінницької міської Ради прийнято рішення № 2196 "Про часткові зміни в рішенні виконкому міської ради від 14.04.05 року № 691, а саме пункту 1 виклавши його в наступній редакції: Оформити право власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав компанії "Ukinvest Development Limited" на виробничі будівлі та споруди по вул. Єнгельса,33, що складаються з приміщень загальною площею 30594,0кв.м в тому числі частина літ.№1 площею 1679,9кв.м., та видано свідоцтво про право власності №440.

28.09.2005 на підставі вищезазначеного рішення, компанії "Ukinvest Development Limited" видано свідоцтво №662 про право власності на виробничі будівлі та споруди по вул. Єнгельса,33, що складаються з приміщень загальною площею 30 594,00 кв.м, в тому числі частина літ. №1 площею 1679,9кв.м.

16.11.2005 Вінницьким ООБТІ зареєстровано за компанією "Ukinvest Development Limited" на праві власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав виробничі будівлі та споруди за адресою вул. Енгельса, 33, який складається з приміщень: виробничих будівель загальною площею 30 594,0кв., в тому числі частина літ.№1 площею 1679,9кв.м., про що видано реєстраційне посвідчення.

Також, 12.01.2006 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення про оформлення за Компанією "Ukinvest Development Limited" права власності на будівлю контори загальною площею 226,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса, 33.

Таким чином, право власності на цілісний майновий комплекс Вінницького консервного заводу загальною площею: 30594,00 кв.м. зареєстровано за Компанією "Ukinvest Development Limited" на підставі трьох рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.04.2005, 28.09.2005 та 12.01.2006, видано відповідні свідоцтва про право власності та реєстраційні посвідчення.

На підставі зазначених рішень органу місцевого самоврядування внесено записи про право власності Компанії "Ukinvest Development Limited" до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Незважаючи на винесення Виконавчим комітетом Вінницької міської Ради відповідних рішень, матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджували б вчинення власником майна - Підприємством «Вінницький консервний завод» юридичних дій з передачі цілісного майнового комплексу у власність Компанії "Ukinvest Development Limited".

Також, вчинені сторонами дії щодо передачі майна у власність Підприємства «Вінницький консервний завод», підписаний акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінницький консервний завод" від 15.01.2001 в судовому порядку не спростовувались, недійсними не визнавались.

Зміна або розірвання правочину з передачі у власність Підприємства «Вінницький консервний завод» цілісного майнового комплексу могло бути здійснено виключно за згодою обох сторін.

Як наслідок, Прокурором м. Вінниця винесено протест прокурора від 05.03.2008 №223-вих-08 щодо скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.01.2006 №14 «про оформлення права власності на будівлю контори по вул. Енгельса, 33»; а також протести щодо скасування Рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради №691 від 14.04.2005 та №2196 від 28.09.2005 (т. 1 а.с. 195).

Виконавчим комітетом Вінницької міської ради задоволено протести прокурора, винесено:

- Рішення №465 від 27.02.2008 року про скасування Рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради №691 від 14.04.2005 та №2196 від 28.09.2005, згідно яких зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна за Компанією "Ukinvest Development Limited";

- Рішення від 27.03.2008 року №728 «Про розгляд протесту прокурора від 05.03.2008 №223-вих-08 щодо скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.01.2006 №14 «Про оформлення права власності на будівлю контори по вул. Енгельса,33» (том. 1 а.с. 193, 196);

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент внесення протестів та прийняття рішень виконавчого комітету), протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов`язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Отже, з моменту внесення прокурором відповідних протестів зупинено дію рішення виконавчого комітету на підставі яких оформлено право власності Компанії "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED".

Таким чином, органом місцевого самоврядування правомірно, з дотримання чинної на той час нормативної процедури скасовано рішення, які були правовою підставою для оформлення права власності на майновий комплекс Вінницького консервного заводу.

Компанія "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED" звернулася в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення від 27.03.2008 №728 «Про розгляд протесту прокурора від 05.03.2008 №223-вих-08 щодо скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.01.2006 №14 «про оформлення права власності на будівлю контори по вул. Енгельса, 33».

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 11.07.2012 адміністративний позов Компанії "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED" задоволено повністю, рішення відповідача від 27.03.2008 №728 скасовано.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 по справі №212/8882/2012 вказане рішення залишено в силі.

Отже, у судовому порядку скасовано лише одне з рішень виконавчого комітету, якими кіпрську компанію позбавлено права власності на нерухоме майно.

Крім того, Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №3/12/2011/5003, залишена без змін судом касаційної інстанції, визнано за Компанією "Ukinvest Development Limited" (Республіка Кіпр, м. Лімасол, вул. Хрисанту Мілона, 3) право власності на приміщення прибудови до котельної загальною площею 671,1кв.м., літ. "1" загальною вартістю 156381,00 грн., за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса 29(33), а саме: перший поверх: № 11 торговий зал - 64,2кв.м.; № 12 кабінет - 34,1кв.м.; № 13 коридор - 13,1кв.м.; № 14 коридор - 8,2кв.м.; № 15 кладова - 4,7кв.м.; № 16 кладова - 11,7кв.м.; № 17 кладова - 4,7кв.м.; № 18 кабінет - 25,6кв.м.; № 19 коридор - 14,0кв.м.; № 20 кабінет - 11,3кв.м.; № 21 кабінет - 21,5кв.м.; № 22 коридор - 9,4кв.м.; № 23 сходова клітина - 15,5кв.м.; № 24 коридор - 13,3кв.м.; другий поверх: № 17 кабінет - 33,1кв.м.; № 23 кабінет -12,3кв.м.; № 24 кабінет - 10,8кв.м.; третій поверх: № 7 кабінет - 64,2кв.м.; № 8 кабінет - 10,4кв.м; № 9 кабінет - 21,0кв.м; № 10 кабінет - 35,6кв.м.; № 11 кабінет - 47,4 кв.м.; № 12 сходова клітина -15,5кв.м.; № 13 туалет -1,5кв.м.; № 14 туалет - 1,5кв.м.; № 15 коридор - 2,5кв.м.; № 16 умивальник - 2,7кв.м.; № 17 кабінет - 10,4кв.м.; № 18 кабінет - 10,5кв.м.; №19 кабінет - 23,1кв.м.; № 20 кабінет -23,0кв.м.; гаражі: № 25 - 15,1кв.м.; № 26 - 20,5кв.м.; № 27 - 29,3 кв.м.; № 28 - 29,4кв.м.".

Таким чином, судовими установами поновлено право власності Компанії "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED" на будівлю контори площею 226,7 кв.м.; та приміщення прибудови до котельної загальною площею 671,1 кв.м. у м. Вінниця по вул. Енгельса, 33 із загальної площі 30 594,00 кв.м.

Саме на підставі вказаних судових рішень Компанії "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED" видано свідоцтво про право власності на 988/1000 комплексу, розташованого у м. Вінниця, вул. Енгельса, 29.

Однак, винесене на підставі протесту прокурора Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №465 від 27.02.2008 року, яким скасовано відповідне рішення про оформлення права власності за Компанією "Ukinvest Development Limited", не оспорено, незаконними не визнано.

Також, Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності підприємству «Вінницький консервний завод», та свідоцтво №106 від 25 жовтня 2001 року на виробничі будівлі та споруди, розташовані за вказаною адресою, виданого підприємству «Вінницький консервний завод», які складаються з виробничих будівель загальною площею 30594 кв.м. є чинним на даний час, в установленому порядку не скасовано, незаконним або нечинним не визнано.

Посилання Компанії на свідоцтво про право власності на виробничі будівлі та споруди від 20.04.2005 №440, як на доказ, що засвідчує право власності Компанії на ЦМК є необґрунтованим так як таке свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 14.04.2005 №691, взамін свідоцтва про право власності №106 від 25.10.2001, та як зазначалося вище на підставі протестів прокурора рішенням виконкому Вінницької міської ради №465 від 27.02.2008 рішення виконкому Вінницької міської ради від 14.04.2005 №691 було скасовано.

У вересні 2010 року Компанія "Ukinvest Development Limited" звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності підприємству «Вінницький консервний завод», заснованого на повній власності Кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" по вул. Енгельса, 33 в м. Вінниці та скасування свідоцтва №106 від 25 жовтня 2001 року про право власності на виробничі будівлі та споруди, розташовані за вказаною адресою, виданого підприємству «Вінницький консервний завод», заснованому на повній власності Кіпрської компанії "Ukinvest Development Limited" на праві міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав, які складаються з виробничих будівель загальною площею 30594 кв.м.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 вересня 2010 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та скасування свідоцтва на право власності скасовано із закриттям провадження у справі в цій частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2013 року у справі №К/9991/46778/11, постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто, в період з 31 травня 2011 року по 01 серпня 2013 року Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності підприємству «Вінницький консервний завод» було скасовано.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.08.2013 по справі №127/19213/13-а, залишено без розгляду позовну заяву «Ukinvest Development Limited» Республіка Кіпр, третя особа підприємство «Вінницький консервний завод», до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання нечинним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності.

Компанією "Ukinvest Development Limited" пред`явлено позов про скасування Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вінницького міського суду м. Вінниця від 27 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року позовну заяву Компанії "Ukinvest Development Limited" залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 (справа №К/800/52590/13) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії "Ukinvest Development Limited" на постанову Вінницького міського суду м. Вінниця від 27 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у адміністративній справі за позовом Компанії "Ukinvest Development Limited" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа: Підприємство "Вінницький консервний завод" про визнання нечинним та скасування рішення.

Остаточне судове рішення про скасування Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс підприємству «Вінницький консервний завод» - відсутнє.

Відомості про таке право власності внесено у період чинності рішень органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на компанію, які в подальшому скасовані на підставі протесту прокурора, а також згідно Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року, яка в серпні 2013 року скасована судом касаційної інстанції.

Таким чином, правові підстави для реєстрації права власності на майно за Компанією "Ukinvest Development Limited" втратили свою чинність, наявний у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис не ґрунтується на актах цивільного законодавства або рішеннях компетентних органів, котрі наділені повноваженнями для передачі об`єктів у власність.

Дійсно, Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №3008 від 29.11.2012 видано Компанії "Ukinvest Development Limited" свідоцтво про право власності на 988/1000 комплексу, розташованого за адресою нерухомого майна в м. Вінниця вул. Енгельса, 29 (раніше вул. Енгельса, 33).

Отже, дане свідоцтво видано у зв`язку зі зміною адреси об`єкту нерухомості, тобто не є самостійною підставою для виникнення права власності в розумінні ст.11 ЦК України підстав виникнення права власності.

У даному свідоцтві зазначено, що воно видане взамін свідоцтва про право власності №662 від 10.11.2005, виданого на підставі Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2196 від 28.09.2005.

Однак, як зазначено вище Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №465 від 27.02.2008 року, яке незаконним не визнавалося, скасовано Рішення №2196 від 28.09.2005.

Свідоцтво від 29.11.2012 року про право власності на 988/1000 комплексу, розташованого за адресою нерухомого майна на м. Вінниця вул. Енгельса, 29 (раніше вул. Енгельса, 33), видано взамін свідоцтва, виданого на підставі скасованого рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, видане органом місцевого самоврядування свідоцтво про право власності від 29.11.2012 року не має для суду правового значення, оскільки видане без урахування юридичного факту скасування Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2196 від 28.09.2005.

При переході права власності на майно до Підприємства «Вінницький консервний завод» сторонами чітко визначено предмет правовідносин (передача до статутного фонду), зазначено відомості по об`єкт (цілісний майновий комплекс), засвідчено факт передачі майна набувачеві, тобто досягнуто згоди відносно всіх істотних умов правочину.

Положеннями чинного законодавства на момент передачі у власність Підприємства «Вінницький консервний завод» цілісного майнового комплексу передбачалося внесення відомостей про реєстрацію права власності виключно виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування, яке здійснювалось без застосування електронного реєстру.

Отже, Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25 жовтня 2001 року №1881 про оформлення права власності Підприємству «Вінницький консервний завод» є самостійною та достатньою підставою виникнення права власності на майно у Підприємства «Вінницький консервний завод».

За наведеного вище, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не вважав помилковим внесення 02.03.2018 року об`єкта нерухомості за реєстраційним номером №1500848405101 до Державного реєстру прав на нерухоме майно, який зареєстровано право власності за Підприємством "Вінницький консервний завод".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 у справі №3/12/2011/5003 лише встановлено, що Компанія "Ukinvest Development Limited" набула право власності на спірне майно за договором купівлі-продажу від 19.10.2000 правомірно, проте не встановлено судом обставин щодо подальшого розпоряджання компанією таким майном та чи є Компанія "Ukinvest Development Limited" власником спірного ЦМК на момент винесення такого рішення.

Отже, за матеріалами справи №10/52-05 спростовано презумпцію правомірного набуття Компанією "UKINVEST DEVELOPMENT LIMITED" права власності на приміщення, розташовані за адресою: 21012, Україна, м. Вінниця, вул. Дубовецька, 33, площа яких співпадала б з розмірами приміщень, котрі були предметом оренди згідно оспорюваного договору.

З огляду на описані висновки та встановлені обставини, судом враховано при вирішенні даного справу фактичні обставини, які були предметом розгляду та дослідження у справі №10/52-05 (т. 2 а.с. 42-49).

Врахувавши наведені висновки суд констатує, що дійсним власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Дубовецька (Енгельса), 33 було Підприємство «Вінницький консервний завод», а не Компанія «Ukinvest Development Limited».

Наявні у справі докази щодо площі нерухомого майна, яке належало Компанії «Ukinvest Development Limited», не дозволяють зробити висновок про наявність достатнього обсягу повноважень на передачу прав ТОВ «Науково-виробниче підприємство "Риф-К"» укладати Договір оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року.

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Тому, за дослідженими судом доказами, Договір користування майном № 1/3-16 від 28 березня 2016 року укладений від імені Позичкодавця особою, котра не була власником відповідного нерухомого майна.

Відтак, відповідний договір не є належним доказом на підтвердження обсягу повноважень та дієздатності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К", як Орендодавця за Договором оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року.

Підсумовуючи суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" не мало достатнього обсягу дієздатності на укладення оспорюваного Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року.

Укладення даного договору оренди суперечило ст. 761 ЦК України.

Наведені обставини є підставою для визнання Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Встановивши підстави недійсності оспорюваного договору оренди, суд констатує, що необхідність захисту порушених прав позивача полягає не лише у юридичному визнанні у судовому рішення факту недійсності договору, а також спрямована на захист його майнових інтересів.

Судовому захисту підлягає не лише порушено право, але й майновий інтерес (Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №18-рп/2004).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Судом встановлено, що в силу п. 3.2. Договору оренди №01-04-18 від 01.04.2018 року останній діє до 31.03.2023 року, що створює зобов'язання позивача зі сплати орендних платежів.

Крім того, виконанню зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" підлягає Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 року у справі №908/2277/21, яким стягнуто з позивача 282 270,00 грн - основного боргу; 2 844 грн - 3% річних; 10 572,19 грн - інфляційних втрат; 12 013,64 грн - пені та 4 615,49 грн - витрат на сплату судового збору.

Тому, чинність оспорюваного договору покладає на позивача майнові зобов'язання, визнання даного договору недійсним унеможливить порушення майнових прав позивача після набрання рішення у даній справі законної сили.

На основі викладеного, суд вважає достатньо обґрунтованими посилання позивача на порушення майнових прав товариства та необхідність їх судового захисту.

З огляду на досліджені обставини, які підтверджують недійсність Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року, суд зазначає, що задоволення позовних вимог залежить від своєчасного звернення до суду з позовом і перебігу строків позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у поданому відзиві.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено обґрунтованість позовних вимог та необхідність судового захисту прав позивача.

До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Судом враховано, що оспорюваний договір підписано позивачем 01.04.2018 року.

Загальнодоступними були відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно реєстрації права власності на приміщення, розташовані у м. Вінниці по вул. Дубовецькій, 33 за Підприємством «Вінницький консервний завод», починаючи з 02.03.2018 року.

При укладанні договору позивач мав можливість проявити достатню обачність та витребувати у контрагента необхідні відомості щодо власника нерухомого майна, обсягу повноважень Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" на підписання Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року.

Тому, суд доходить висновку, що позивач міг дізнатися про порушення своїх прав з дати укладення договору 01.04.2018 року.

Таким чином, трирічний строк позовної давності спливав 02.04.2021 року.

Однак, 30.03.2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, яким внесено зміни до ЦК України.

Згідно п. 12 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України, які вступили у дію 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, перебіг строків позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Карантин в Україні встановлено з 12.03.2020 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

23 серпня опублікована та набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №928, якою продовжено до 31 грудня 2022 року на всій території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України, строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 ст. 5 ЦК України).

На момент набрання чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року термін позовної давності за вимогами про визнання недійсним Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року не сплинув.

Тому, позивачем при зверненні до суду 12.05.2022 року пред`явлено позов у межах строків позовної давності, визначених законом.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про застосування строків позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні обґрунтованих вимог.

З урахуванням досліджених обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи клопотання представника відповідача у відзиві, на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання з приводу розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" (вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012, код - 32719261) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (вул. Перша Ливарна, 40, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, код - 38563155).

3. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 17.01.2023 року о 09:30 год.

4. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 19.12.2022 року включно.

5. Забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Риф-К" у розгляді справи № 902/314/22 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

6. Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом, з повідомлення про вручення, та засобами електронного зв`язку: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22 грудня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Перша Ливарна, 40, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002)

3 - відповідачу (вул. Дубовецька, 33, корпус 14, м. Вінниця, 21012)

4 - Підприємству "Вінницький консерний завод" (вул. Енгельса, 33, м. Вінниця, 21012)

5 - Компанії Ukinvest Development Limited (вул. Хрисанту Мілома, 3, м. Лімасол, Кіпр (вул. Дубовецька, 29, м. Вінниця, 21012)