Рішення № 108022758, 04.10.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49194/19

Провадження № 2/761/2186/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Ганущака А.М.

представника позивача Антіпова С.Г.

представника відповідача Жиліна О.Ф.

розглянувши у загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» до Головного управління Національної поліції в Київській області, Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області , Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

в грудні 2019 року позивач ТОВ "Транспортна компанія "МАГНАТ" звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, згідно з яким, враховуючи уточнену позовну заяву, в якій в якості відповідачів зазначено ГУ Національної поліції в Київській області, Києво-Святошинський відділ поліції ГУ Національної поліції в Київській області та ГУ Державної казначейської служби України у Київській області, просив суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування матеріальної шкоди, завдане втратою доказів (вартість втраченого майна): автомобілю марки "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , середньою ринковою вартістю на момент звернення - 569 400,00 грн.; напівпричеп марки "ROBUSTE KAISER S3803A", реєстраційний номер НОМЕР_2 , середньою ринковою вартістю на момент звернення - 157 950,00 грн., що належать їх власнику, шляхом безспірного списання бюджетних коштів на адресу ТОВ "Транспортна компанія "МАГНАТ";

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування недоотриманої вигоди у зв`язку з втратою доказів, з моменту набрання Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2018 року законної сили (23.04.2019 року) до моменту надання уточненої позовної заяви (травень 2019 року), за 12 місяців, що відповідно складає 202 567,92 грн., шляхом безспірного списання бюджетних коштів на адресу ТОВ "Транспортна компанія "МАГНАТ".

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2018 року, що набрав законної сили 23.04.2019 року, зазначено наступне: "Речові докази: Автомобіль марки "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Києво-Святошинського відділення поліції - повернути власнику ТОВ "ТК "Магнат"; напівпричеп марки "ROBUSTE KAISER S3803A", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Києво-Святошинського відділення поліції - повернути власнику ТОВ "ТК "Магнат".

У зв`язку з зазначеним, 06.06.2019 року представник позивача звернувся до Києво-Святошинського відділення поліції з приводу повернення вищезазначеного майна, на що отримав відповідь, що у Києво-Святошинському відділ поліції ГУ НП в Київській області вказане майно на зберіганні не перебуває.

07.06.2019 року представник позивача звернувся до Відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП в Київській області з приводу місця знаходження та повернення автомобіля марки "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу марки "ROBUSTE KAISER S3803A", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на що 01.07.2019 року отримав відповідь від 24.06.2019 року, відповідно до якої зазначене майно перебуває на території Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, котрий знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Хрещатик, 88, та власник має право на безперешкодне отримання вказаних транспортних засобів. Також, були повернуті реєстраційні документи на майно та надано супровідний лист на адресу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області.

01.07.2019 року представник позивача звернувся до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області з приводу отримання майна, на що в усному порядку отримав відповідь про відсутність такого.

Крім того, незважаючи на його повторне звернення до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області 02.07.2019 року, останній відповіді на нього не надав.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що його майно втрачене, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити з підстав, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Ухвалою від 26.12.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 04.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

05.03.2020 року до суду надійшов відзив Головного управління НП в Київській області на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки вилучене майно було передано на збереження ДП МВС України "Розвиток" за договором № 154 від 29.06.2016 року. При цьому, вказав на відсутність обгрунтування позивачем суми матеріальної шкоди, оскільки у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують придбання рухомого майна та перебування його на балансі ТОВ "ТК "МАГНАТ".

05.03.2020 року до суду надійшло клопотання Головного управління НП в Київській області про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державну казначейську службу України.

18.03.2020 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог та відповідь на відзив ГУ НП в Київській області.

26.03.2020 року до суду надійшли пояснення ГУ НП в Київській області.

05.05.2020 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ГУ ДК України у Київській області.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року вказане клопотання представника позивача задоволено та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ГУ ДК України у Київській області.

Ухвалою від 05.08.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.10.2020 року до суду надійшов відзив ГУ ДК України у Київській області на позовну заяву, в якому він зазначив, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки не несе відповідальності за дії органів державної влади.

04.11.2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив ГУ ДК України у Київській області.

Ухвалою від 18.02.2021 року за клопотанням представника позивача витребувано з ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, копії результатів експертних досліджень, що проводилися в рамках кримінального провадження № 62020100000000429 щодо визначення вартості втрачених доказів.

01.07.2021 року до суду надійшов лист з ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, де зазначено, що станом на 18.05.2021 року до органу досудового розслідування результати експертних досліджень, що проводилися в рамках досудового розслідування кримінального провадження 62020100000000429, не надходили.

Ухвалою від 30.11.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ГУ НП в Київській області про закриття провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача - ГУ ДКС України у Київській області у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Інші відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що, як зазначено у вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2018 року, що набрав законної сили 23.04.2019 року, "Речові докази: Автомобіль марки "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Києво-Святошинського відділення поліції - повернути власнику ТОВ "ТК "Магнат"; напівпричеп марки "ROBUSTE KAISER S3803A", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Києво-Святошинського відділення поліції - повернути власнику ТОВ "ТК "Магнат".

07.06.2019 року представник позивача звернувся до Відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП в Київській області з приводу місця знаходження та повернення автомобіля марки "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу марки "ROBUSTE KAISER S3803A", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на що 01.07.2019 року отримав відповідь від 24.06.2019 року, відповідно до якої зазначене майно перебуває на території Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, котрий знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Хрещатик, 88, та власник має право на безперешкодне отримання вказаних транспортних засобів (т.1 а.с.10-11). Також, були повернуті реєстраційні документи на майно та надано супровідний лист на адресу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області.

24.06.2019 року та 02.07.2019 року представник позивача звернувся до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області з приводу отримання належного товариству майна.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази щодо надання Києво-Святошинським ВП ГУ НП в Київській області відповіді на вказані звернення представника позивача, які б підтверджували втрату транспортних засобів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, посилаючись на те, що його майно втрачене, звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити з підстав, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Разом з тим, суд зауважує, що вказаний Закон України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки норми цього Закону регулюють питання відшкодування шкоди виключно громадянину, а не юридичній особі, якою у даному випадку є позивач у справі.

У свою чергу, як передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 56 Конституції України Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В свою чергу, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

При цьому, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Так, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові від 12.03.2019 року у справі №920/715/17.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, на підтвердження протиправності дій відповідачів щодо втрати майна позивача останній посилається на наявні у матеріалах справи його звернення до відповідачів, а також на відповідь Відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП в Київській області.

Однак, у розумінні вищенаведених положень ст. 76-77 ЦПК України, вказані документи не може вважатися належними та допустимим доказами, які б підтверджували викладені позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог обставини, адже для відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, їх неправомірність повинна бути встановлена відповідним судовим рішенням, якого, у свою чергу, матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не надано доказів щодо встановлення/ визнання незаконними дій чи бездіяльності відповідачів та, як наслідок, не визначено яку бездіяльність та хто саме з відповідачів допустив і у який період.

Відтак, позивачем не доведено, що протиправна бездіяльність одного чи обох відповідачів є причиною заподіяння йому шкоди.

Натомість, наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності жодним чином не підтверджують факт втрати майна позивача, а навпаки свідчать про те, що вказане майно перебуває на території Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, котрий знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Хрещатик, 88. Доказів зворотнього судом не встановлено.

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений ч.4 ст.168 КПК України.

Постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 №1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» затверджений в тому числі і порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (надалі - Порядок).

Пунктом 20 Порядку визначено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Відповідно до п.27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Матеріали вказаної цивільної справи не містять беззаперечних доказів втрати відповідачами ГУ НП в Київській області та Києво-Святошинським відділом поліції ГУ НП в Київській області доказів: автомобілю марки "DAF XF 105.410", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепа марки "ROBUSTE KAISER S3803A", реєстраційний номер НОМЕР_2 , тому в даному випадку судом не встановлено наявність складу цивільного правопорушення, який став би підставою для стягнення матеріальної шкоди.

Отже, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як протиправності дій відповідачів, так і наявності причинного зв`язку між шкодою, заподіяною позивачу, і протиправним діянням відповідачів, а також не доведено наявність шкоди.

Тобто, оскільки відсутні елементи протиправності (незаконності) поведінки органу державної влади та наявності спричиненої шкоди, - відсутні і підстави для притягнення державного органу до цивільно-правової відповідальності та стягнення з державного органу (державного бюджету) матеріальної шкоди.

Враховуючи відсутність правових підстав для стягнення матеріальної шкоди, в задоволенні похідної позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди, також слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При цьому, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, з врахуванням тієї обставини, що позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» до Головного управління Національної поліції в Київській області, Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст складений 19.12.2022.

Суддя: