Ухвала суду № 108017859, 01.12.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10678/22

провадження № 4-с/753/139/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника скаржника - Боримської І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №52268263 з примусового виконання виконавчого листа №753/18437/13 виданого 28.03.2016 р. Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 24 962 грн. 92 коп. Вказує, що 10.11.2016 р. головним державним виконавцем Проц В.С. винесено постанову про арешту майна боржника. 28.12.2016 р. головний державний виконавець, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Зазначає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мире володіння своїм майном. Скаржник вважає, що не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), у зв`язку із чим скаржник звернувся до суду з даною скаргою.

26.10.2022 р. від представника Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги. Зазначив, що відсутня інформація щодо сплати боргу за виконавчим листом №753/18437/13 виданого 28.03.2016 р. Дарницьким районним судом м. Києва, у зв`язку із чим підстав для зняття арешту з майна немає.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала скаргу та просила задовольнити.

Представник Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не прибув, у відзиві на скаргу просив розглядати справу без участі представника Відділу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Встановлено, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №52268263 з примусового виконання виконавчого листа №753/18437/13 виданого 28.03.2016 р. Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 24 962 грн. 92 коп.

19.09.2016 р. головним державним виконавцем Проц В.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52268263.

10.11.2016 р. головним державним виконавцем Проц В.С. винесено постанову про арешту майна боржника.

28.12.2016 р. головний державний виконавець Проц В.С., керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається із матеріалів справи виконавче провадження №52268263 було знищено.

03.08.2022 р. представник скаржника, адвокат Боримська І.О. звернулась до Дарницького ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) з клопотанням про знаття арешту з майна.

31.08.2022 р. Дарницький ВДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) листом повідомив представника скаржника, що підстави щодо зняття арешту з майна боржника відсутні.

Вбачається, що як на підставу своїх вимог, скаржник посилається на те, що відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність вимог до боржника.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями скаржника, з огляду на наступне.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з відсутністю майна у боржника, не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. (Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11)

Законом не передбачено право державного виконавця на зняття арешту при поверненні виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника. Кредитор має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду. (Ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-6568св17)

Таким чином, у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано боржником яким є саме заявник у цій справі.

Належних доказів виконання виконавчого документа, скаржником не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинстава є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Скаржник, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами (ст. ст. 77, 78 ЦПК України), що державним виконавцем було порушено норми чинного законодавства щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, що суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА