Рішення № 108010496, 22.12.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 року Справа № 480/6465/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , і просить суд визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.09.2022 за №184250008420 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пп.2 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку неправомірним та скасувати його; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати пільгового стажу за Списком №2 період навчання за фахом у Шосткинському професійно-технічному училищі №1, з 01.09.1984 по 14.07.1987, а також період роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 01.12.1988 на посаді перфораторник плівок і фотопаперу цеху обробки кіно фотоплівки таз 01.12.1988 по 15.11.1993 на посаді обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кіно фотоплівки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням зарахованих періодів роботи до пільгового Списку №2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після направлення заяви про призначення пенсії позивач отримала від відповідача рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з тих підстав, що позивач не має пільгового стажу, оскільки пільгові довідки не відповідають п.20 Постанови №637. Позивач зазначає, що до територіального органу були подані всі документи, на підставі яких можливо встановити, що позивач навчалася у Шосткінському професійно-технічному училищі, і на наступний день після закінчення навчання працювала на посаді, робота на якій надає право позивачу на пільгове обчислення стажу роботи. Таким чином, як зазначає позивач і період навчання, а також період роботи повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача. При цьому загальний стаж позивача становить 35 років 05 міс. 18 днів. Таким чином позивач зазначає, що у зв`язку із досягненням 50 років має право на призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує права на отримання пенсійних виплат.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає наступне. Позивач звернулася до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для підтвердження пільгового стажу роботи надано: довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.12.2012 року №494, видану ВАТ Свема, про період роботи з 15.07.1987 по 01.12.1988рр.; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.12.2012 року №495, видану ВАТ Свема, про період роботи 3 01.12.1988 по 15.11.1993рр.

Разом із тим, пільгові довідки не відповідають п. 20 постанови № 637, а саме відсутній підсумок пільгового стажу по періодам, що передбачено формою довідки. Після долучення оновлених довідок та після надходження акту перевірки можливо буде повернутися до вирішення питання перегляду пільгового стажу роботи. З документів, наданих 29.08.2022 р. гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для призначення пенсії за віком на пільгових умовах показує, що пільговий стаж роботи за Списком №2 на дату подачі заяви не підтверджений в установленому законодавством порядку.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийнято Рішення №184250008420 від 05.09.2022 ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 п. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи стажу роботи , підтвердженого в установленому законодавством порядку, та недосягненням відповідного пенсійного віку.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судом витребувано копію пенсійної справи позивача у ГУ ПФУ в Сумській області.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою від 29.08.2022 про призначення пенсії за віком (а.с. 8).

Рішенням відповідача від 05.09.2022 за №184250008420 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114, у зв`язку із відсутністю необхідного пенсійного віку та відсутність пільгового стажу позивача (а.с. 9).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням від 05.09.2022 за №184250008420, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у зв`язку із досягненням 50 років, звернулася із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 та на час звернення із цією заявою мала страховий стаж 35 років 05 міс. 18 днів, про що зазначено у спірному рішенні від 05.09.2022 за №184250008420.

Стосовно відсутності у позивача пільгового стажу, оскільки відсутні документи, що підтверджують пільговий стаж позивача, суд визнає такі твердження відповідача неправомірними та безпідставними, з огляду на наступне.

Матеріалами пенсійної справи підтверджується, а також не заперечується відповідачем, разом із заявою про призначення пенсії ля підтвердження пільгового стажу роботи позивачем надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.12.2012 року №494, видану ВАТ Свема, про період роботи з 15.07.1987 по 01.12.1988.; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.12.2012 року №495, видану ВАТ Свема, про період роботи з 01.12.1988 по 15.11.1993. В зазначених довідках міститься інформація про роботу позивача, характер виконуваних робіт. Зазначені довідки видані на підставі особових карток, розрахункових листів, наказів по підприємству.

Згідно записів в трудовій книжки позивача, позивач в період з 15.07.1987 по 01.12.1988 працювала в Шосткинському виробничому об`єднанні «Свема» (на даний час ВАТ «Свема») на посаді перфораторника плівок та фотобумаги цеху обробки кінофотоплівки, а з 01.12.1988 по 15.11.1993 на посаді перфораторник плівок цеху обробки кіно фотоплівки, тобто період роботи позивача, зазначений в довідках та трудовій книжки є ідентичний.

Підрозділом 2 розділу XI «Хімічне виробництво» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173, передбачені «Рабочие и мастера, занятые на ремонте, профилактике и обслуживании технологического оборудования в производствах, перечисленных в Списке № 2, электрооборудования, контрольно-измерительных приборов и вентиляции химических цехов и участков химических производств, перечисленных в Списке № 1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах».

Слід зазначити, що посада позивача « 2110А06а-16324 - обробник кінофотоматеріалів» міститься в розділі « 2110А060 5» «Виробництво кінофотоплівки», в затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення».

В даному випадку, судом враховується, що під час розгляду заяви позивача зауваження у відповідача щодо назви посади, на якій працювала позивач були відсутні.

Зауваження відповідача стосувалися виключно у зв`язку із не зазначенням підприємством ВАТ «Свема» у виданих довідках підсумку пільгового стажу по періодам.

Суд такі твердження визнає необґрунтованими, з урахуванням того, що період роботи позивача зазначено в трудовій книжці, зазначено у довідках, наданий позивачем до заяви.

Також слід зазначити, що в матеріалах пенсійної справи позивача наявна уточнююча довідка №1262 від 10.12.2012 про характер виконуваної роботи позивача з 15.07.1987 по 15.11.1993.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.

Враховуючи зазначене, відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення не надано жодних належних та допустимих доказів того, що посада позивача, на якій працювала позивач в період з 15.07.1987 по 01.12.1988 на посаді перфораторник плівок і фотопаперу цеху обробки кіно фотоплівки таз 01.12.1988 по 15.11.1993 на посаді обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кіно фотоплівки не передбачена Списком №2 і зазначений період роботи не повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що період навчання позивача також не підлягає врахуванню під час обчислення пільгового стажу, зазначений період також не враховано відповідачем, що підтверджується розрахунком стажу позивача.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач з 01.09.1984 по 14.07.1987 навчалася в СПТУ-13 м.Шостка, про що отримала диплом № НОМЕР_1 , що зазначено у трудовій книжці позивача.

Позивачем надано копію диплому згідно якого підтверджується, що позивач з 01..09.1984 почала навчання в Шосткинському професійно-технічному училищі №13, який закінчила 14.07.1987, професія апаратник обробки кінофотоматеріалів 3 розряду.

Відповідно до пункту д частини 3 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР Про професійно-технічну освіту, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач навчалася на денній формі, щзо підтверджується довідкою від 26.08.2022 №111 (а.с.22), закінчила навчання 14.07.1986 та 15.07.1986 була прийнята на роботу до Шосткинського виробничого об`єднання Свема на посаду перфораторника плівок та фотобумаги.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується, що позивачка після навчання на наступний день почала працювати на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, то наведений період навчання з 01.09.1984 по 17.07.1987 підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідач, як суб`єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені відповідачем в основу прийнятого рішення, не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення, а також висновків та підстав відмови позивачу у призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 05.09.2022 за №184250008420 про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах.

Крім того, в адміністративному позові позивач зазначає, що право на отримання пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку передбачено п. «б» ст. 113 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788- XII.

Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано та не зазначено правомірність підстав застосування до спірних правовідносин норм Закону України №1058-IV.

Разом із тим, в спірному рішенні відповідачем зазначено, що позивач не має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-IV.

Доказів того, що позивач не має права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788- XII відповідачем не надано, підстав для неврахування норм зазначеного закону відповідачем не зазначено.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

При прийнятті спірного рішення у відповідача зауваження щодо відсутності посади та роботи позивача у переліку, зазначеним Списком №2, відсутні, відповідачем не заперечувалося.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон України №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Стосовно посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що позивач не досягла пенсійного віку згідно п.п. 2 ч. 2 с. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.

У даному випадку, під час перевірки документів позивача, відповідачем встановлено та відображено у спірному рішенні, що пільговий стаж роботи позивач за Списком №2 становить 11 років 02 міс. 05 днів, загальний страховий стаж складає 26 років 10 міс. 22 днів, до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи позивача.

На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.

Згідно з пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону від 02.03.2015 р. № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Таким чином Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п. б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

Згідно п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п. б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Між тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017. Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Вивчивши матеріали справи, суд зазначає, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь, у даному випадку, позивача.

У даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, зазначила наступне:

<…>Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. <…>.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Суд не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.

При розгляді даної справи, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, про що також зазначено вище.

Враховуючи вищезазначене, для повного захисту порушеного права позивача, суд у відповідності до ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.09.2022 за №184250008420, а також зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період навчання за фахом у Шосткинському професійно-технічному училищі №1 з 01.09.1984 по 14.07.1987, а також період роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 01.12.1988 на посаді перфораторник плівок і фотопаперу цеху обробки кіно фотоплівки та з 01.12.1988 по 15.11.1993 на посаді обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кіно фотоплівки та та повторно розглянути заяву позивача від 29.08.2022 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та у відповідності п. б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, а також із урахуванням пільгового стажу за Списком № 2 період навчання за фахом у Шосткинському професійно-технічному училищі №1, з 01.09.1984 по 14.07.1987, а також період роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 01.12.1988 на посаді перфораторник плівок і фотопаперу цеху обробки кіно фотоплівки таз 01.12.1988 по 15.11.1993 на посаді обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кіно фотоплівки та прийняти рішення по суті заяви.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 05.09.2022 за №184250008420 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (м.Полтава, вул..Соборності, 66, і.к. 13967927) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_2 ) до пільгового стажу за Списком №2 період навчання за фахом у Шосткинському професійно-технічному училищі №1 з 01.09.1984 по 14.07.1987, а також період роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 01.12.1988 на посаді перфораторник плівок і фотопаперу цеху обробки кіно фотоплівки та з 01.12.1988 по 15.11.1993 на посаді обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кіно фотоплівки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (м.Полтава, вул..Соборності, 66,і.к. 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_2 ) від 29.08.2022 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та у відповідності п. б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, а також із урахуванням пільгового стажу за Списком № 2 період навчання за фахом у Шосткинському професійно-технічному училищі №1, з 01.09.1984 по 14.07.1987, а також період роботи на заводі ВАТ АК «Свема» з 15.07.1987 по 01.12.1988 на посаді перфораторник плівок і фотопаперу цеху обробки кінофотоплівки таз 01.12.1988 по 15.11.1993 на посаді обробник кінофотоматеріалів цеху обробки кіно фотоплівки та прийняти рішення по суті заяви.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (м.Полтава, вул..Соборності, 66, і.к. 13967927) суму судового збору в розмірі 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета