Рішення № 108010484, 22.12.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 року Справа № 480/6914/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6914/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі по тексту - відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправним рішення №182950007265 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.09.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.09.1982 р. по 03.11.1997 р. та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «По загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що у вересні 2022 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 14.09.2022 № 182950007265 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного стажу (страховий стаж складає 21 рік 4 місяці 16 днів). Також до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи у колгоспі згідно з записами трудової книжки з 30.09.1982 р. по 03.11.1997 р. через відсутність довідки про кількість відпрацьованих днів та у трудовій книжці записи оформлені не належним чином . Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його права.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача. Крім того даною ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві через систему "Електронний суд" та отримана ним 14.11.2022, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 37). Проте вимоги суду не виконано, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Також на виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через систему "Електронний суд" було надано копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 40-62). Проте відзиву на позовну заяву, надано суду не було

Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , позивач працював, зокрема, з 30.09.1982 року по 03.11.1997 року у колгоспі ім.Кірова (а.с. 59 (зворотній бік).

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 08.09.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 57).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 14.09.2022 № 182950007265 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому в даному рішенні зазначено, що відповідно до п. 4 частини 1 статті 115 Закону право па призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідка про проходження військової служби, військовий квиток) страховий стаж складає 21 рік 4 місяці 16 днів. Не враховано до стажу період роботи у колгоспі з 30.09.1982. по 03.11.1997 (відсутня довідка про кількість відпрацьованих днів, у трудовій книжці записи оформлені не належним чином) (а.с. 10).

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За приписами п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

В свою чергу відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Тобто, якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю у визначеному Законом порядку.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З оскаржуваного рішення судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 30.09.1982 року по 03.11.1997 року у колгоспі ім.Кірова, у зв`язку з відсутністю довідки про кількість відпрацьованих днів та у трудовій книжці записи оформлені не належним чином (а.с. 10).

Суд зазначає, постановою Ради Міністрів СССР от 21.04.1975 № 310 (далі по тексту - Постанова № 310 та мовою оригіналу), було затверджено Основные положения о порядке выдачи и ведения трудовых книжек колхозников (мовою оригіналу).

Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 310, "трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов.

Трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза".

Згідно п. 5 Постанови № 310, "в трудовую книжку колхозника вносятся:

- сведения о колхознике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность;

- сведения о членстве в колхозе: прием в члены колхоза, прекращение членства в колхозе;

- сведения о работе: назначение на работу, перевод на другую работу, прекращение работы;

- сведения о трудовом участии: принятый в колхозе годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве, его выполнение;

- сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий, награждения и поощрения за успехи в работе, предусмотренные уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, другие поощрения в соответствии с действующим законодательством;

- сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях".

Отже у трудовій книжці колгоспника, зазначається, зокрема, встановлений колгоспом та вироблений особою мінімум трудової участі в колективному господарстві

При цьому судом встановлено, що в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 позивача, в розділі "Трудовое участие в общественном хозяйстве" (мовою оригіналу) містяться записи з 1982 по 1997 рік про встановлений колгоспом та вироблений позивачем мінімум трудової участі в колективному господарстві, а саме:

- в 1982 році позивачем було вироблено трудо-днів 31, при встановленому мінімумі - 300;

- в 1983 році в графі відсутній запис про вироблення позивачем трудо-днів, при встановленому мінімумі - 298;

- в 1984 році позивачем було вироблено трудо-днів 317, при встановленому мінімуму - 305;

- в 1985 році позивачем було вироблено трудо-днів 156, запис про встановлення мінімуму - відсутній;

- в 1987 році міститься запис про проходження позивачем військової служби;

- в 1988 році позивачем було вироблено трудо-днів 250, запис про встановлення мінімуму трудо-днів - відсутній;

- в 1989 році позивачем було вироблено трудо-днів 319, при встановленому мінімумі - 303;

- в 1990 році позивачем було вироблено трудо-днів 306,5, при встановленому мінімумі - 303;

- в 1991 році позивачем було вироблено трудо-днів 308, при встановленому мінімумі - 280;

- в 1992 році позивачем було вироблено трудо-днів 319, при встановленому мінімумі - 285;

- в 1993 році позивачем було вироблено трудо-днів 295, при встановленому мінімумі - 285;

- в 1994 році позивачем було вироблено трудо-днів 301, при встановленому мінімумі - 285;

- в 1995 році позивачем було вироблено трудо-днів 320,5, при встановленому мінімумі - 280;

- в 1996 році позивачем було вироблено трудо-днів 221,5, при встановленому мінімумі - 282;

- в 1997 році позивачем було вироблено трудо-днів 152, при встановленому мінімумі - 242 (а.с.61(зворотній бік)-62).

Тобто фактично у період роботи в колгоспі ім.Кірова в 1996 році та в 1997 році, позивачем було вироблено людино-днів менше від встановленого мінімуму. При цьому в трудовій книжці не зазначено причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві. Разом з тим, у період роботи в колгоспі ім.Кірова в 1983 році взагалі відсутній запис про вироблення позивачем трудо-днів, а запис про встановлений мінімум - наявний. Водночас запис щодо 1986 року в трудовій книжці взагалі відсутній, а за 1987 рік міститься запис щодо проходження позивачем військової служби.

Отже не зарахування відповідачем, з урахуванням ч. 2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи позивача періоду його роботи з 30.09.1982 року по 03.11.1997 року у колгоспі ім.Кірова за фактично відпрацьований час, з підстав відсутності довідки про кількість відпрацьованих днів є безпідставним, оскільки такий стаж роботи позивача підтверджений документально записами в трудовій книжці.

Щодо посилання відповідача-1 в оскаржуваному рішенні, що у трудовій книжці записи оформлені не належним чином, суд зазначає наступне.

Пунктом 13 Постанови № 310 визначено, що "ответственность за своевременное и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо

Отже, з вищенаведеної норми слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником колгоспу, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Разом з тим в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Разом з ти згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином суд зазначає, що при виникненні у Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві перевірки достовірності відомостей про позивача.

Відтак суд зазначає, що трудова книжка колгоспника та відповідні записи у ній є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача з 30.09.1982 року по 03.11.1997 року у колгоспі ім.Кірова, а відтак відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 30.09.1982 року по 03.11.1997 року у колгоспі ім.Кірова за фактично відпрацьований час, відповідно до записів у трудовій книжці.

Враховуючи викладене та, оскільки, оскаржуване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 14.09.2022 № 182950007265 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.09.1982 року по 03.11.1997 року у колгоспі ім.Кірова за фактично відпрацьований час, відповідно до записів у трудовій книжці.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «По загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві дострокову пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов`язковою передумовою призначення дострокової пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та враховуючи те, що оскаржуване рішення було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві та ним не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періоду, врахованого судом у даному рішенні, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду. А відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «По загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», задоволенню не підлягають.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо відшкодування судових витрат у даній справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 14.09.2022 № 182950007265 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 30.09.1982 року по 03.11.1997 року у колгоспі ім.Кірова за фактично відпрацьований час, відповідно до записів у трудовій книжці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 08.09.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек