Рішення № 108005580, 15.12.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2022 р. Справа № 400/10724/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Офісу Генерального прокурора, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора з не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у період з 05.01.2016 року по 19.06.2017 року грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури»;

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора здійснити перерахунок належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.01.2016 року по 19.06.2017 року з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказів Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 та від № 260 та виплатити різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що станом на час призначення його у листопаді 2015 року на посаду заступника військового прокурора Донецького гарнізону військової прокуратури сил антитерористичної операції діяли норми постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі Постанова № 505), пунктом 4.1 якої визначені складові грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, а саме: посадовий оклад та інші виплати, установлені цією постановою, а також оклад за військовим званням і надбавка за вислугу у розмірі та у порядку, визначених законодавством для військових (у т.ч. наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року № 638/15329).

З урахуванням викладеного, розмір посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України був визначений у додатку 1 до Постанови № 505, а розміри окладів за військовим званням та надбавки за вислугу років військовослужбовцям визначені у додатках 24 та 29 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» і наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони від 07.06.2018 року № 260).

Приписи вказаних нормативних актів застосовувались відповідачем при обчисленні належного до виплати позивачу, як військовослужбовцю, грошового забезпечення з дати призначення його на посаду.

Але у подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 09.12.2015 року № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», яку з 05.01.2016 року фінансовий орган безпідставно почав застосовувати при обрахуванні грошового забезпечення військовим прокурорам, у т.ч. і позивачу, припинивши застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2017 року № 1294 та наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260.

Із зазначеними рішенням та діями позивач не згоден та зазначає, що у період з 05.01.2016 року по 19.06.2017 року, тобто у період проходження ним служби у військовій прокуратурі Донецького гарнізону, Генеральною прокуратурою України невірно застосовувались при нарахуванні мені грошового забезпечення норми Постанови № 1090 замість Постанови № 1294 та Наказу № 260, що виразилось у безпідставному неврахуванні окладу за військовим званням для розрахунку вислуги років, а відтак, зменшенні її розміру (01.03.2018 року дата втрати чинності Постанови № 1294 у зв`язку з набранням чинності Постанови № 704).

Вказане порушення суттєво впливало на загальну суму нарахованого позивачу грошового забезпечення (щомісячно у зазначений період), оскільки надбавка за вислугу років, у свою чергу, враховується при нарахуванні надбавки за виконання особливо важливої роботи та премії (пп. 1 п. 2 Постанови № 505).

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, для військовослужбовців, серед іншого, визначено нові розміри окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у бік збільшення оклад за військовим званням «підполковник» з 135,00 грн. до 1480,00 грн., а надбавка за вислугу 15 і більше років з 25% до 40% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Ухвалою від 12.11.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що збільшивши розмір надбавки за вислугу років позивача, необхідно буде пропорційно зменшити розмір премій або інших надбавок, нарахованих відповідно до вимог чинного законодавства України, які на думку ОСОБА_1 , не мали на нього, як військового прокурора, поширюватися, що все одно призведе до нарахування ОСОБА_1 тієї загальної суми грошових коштів, яка вже йому була виплачена за період з 05.01.2016 року по 19.06.2017 року.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі. З квітня 2003 року по 10.09.2020 року позивач безперервно проходив службу на різних посадах в органах прокуратури України.

02.02.2005 року позивачем укладено з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та відряджено до Генеральної прокуратури України.

У період з 04.11.2015 року по 19.06.2017 року позивач проходив службу на посаді заступника прокурора у військовій прокуратурі Донецького гарнізону, яка підпорядковувалась військовій прокуратурі сил антитерористичної операції.

У зв`язку з тим, що військова прокуратура сил антитерористичної операції дислокувалась безпосередньо в зоні бойових дій, функції кадрового та бухгалтерського підрозділу з серпня 2015 ро купо 01.01.2019 року покладались на вказані підрозділи Генеральної прокуратури України.

Як зазначає позивач, у період проходження ним служби у військовій прокуратурі Донецького гарнізону, Генеральною прокуратурою України невірно застосовувались при нарахуванні йому грошового забезпечення норми Постанови № 1090 замість Постанови № 1294 та Наказу № 260, що виразилось у безпідставному неврахуванні окладу за військовим званням для розрахунку вислуги років, а відтак, зменшенні її розміру. Вказане порушення суттєво впливало на загальну суму нарахованого позивачу грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Згідно ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ (далі Закон № 1697) військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.

Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.

Отже, названою нормою Закону № 1697 встановлено відмінності правового статусу прокурорів військової прокуратури, які проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, та інших прокурорів.

Відповідно до частини 2-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 505 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (пункт 4-1).

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі та раніше за текстом Постанова № 1294) визначено розмір надбавки за вислугу років від 5 до 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.

Натомість відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону № 1697 заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про внесення змін до Бюджетного конкурсу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 26, яким, серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам прокуратури» затверджено «Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», яким визначено механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки (далі Порядок № 1090).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку № 1090 дія цього Порядку поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, інших працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників), а також на слідчих органів прокуратури - до початку діяльності Державного бюро розслідувань.

Надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Частинами 7, 8 ст. 81 Закону № 1697 визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік 10 відсотків, понад 3 роки 15 відсотків, понад 5 років 18 відсотків, понад 10 років 20 відсотків, понад 15 років 25 відсотків, понад 20 років 30 відсотків, понад 25 років 40 відсотків, понад 30 років 45 відсотків, понад 35 років 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.

Таким чином, військовослужбовцям незалежно від місця проходження служби визначено розмір надбавки за вислугу років у відповідному відсотковому співвідношенні від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, натомість прокурорам військової прокуратури, які також проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідачем визначено розмір надбавки за вислугу років у відповідному відсотковому співвідношенні виключно від посадового окладу.

Враховуючи те, що ч. 4 ст. 27 Закону № 1697 встановлено відмінності правового статусу прокурорів військової прокуратури, які проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, від інших прокурорів, які не є військовослужбовцями, отже при виплаті та нарахуванні грошового забезпечення прокурорам військової прокуратури та, зокрема, позивачу підлягають застосуванню норми Постанови № 1294, якими врегульовано питання нарахування грошового забезпечення саме військовослужбовцям, оскільки зазначені нормативно-правові акти є спеціальними по відношенню до Порядку № 1090.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 року № 1153 «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1090 та визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців (підпункт 2 пункту 1). Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 27.11.2018 року, крім підпункту 2 пункту 1, який застосовується з 01.03.2018 року.

Отже, Кабінетом Міністрів України постановою від 27.12.2018 року № 1153 також розмежовано порядок нарахування надбавки за вислугу років військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури та іншим прокурорам.

При цьому, військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, надбавка за вислугу років виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 640/19556/18 та постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 380/757/20, які в силу приписів ч. 5 ст. 262 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин, виплата надбавки за вислугу років військовослужбовцю, який проходить службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, повинна здійснюватися у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців. Відтак, починаючи з 05.01.2016 року обчислення надбавки за вислугу років за правилами Порядку №1090 здійснювалося відповідачем безпідставно.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що виплата позивачу надбавки за вислугу років у період 05.01.2016 року по 19.06.2017 року здійснювалась відповідно до Постанови № 1090.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора з не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у період з 05.01.2016 року по 19.06.2017 року грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури».

3. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) здійснити перерахунок належного ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 05.01.2016 року по 19.06.2017 року з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказів Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 та від № 260 та виплатити різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.12.2021 року.

Суддя О.В. Малих