Рішення № 108003328, 21.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 160/16633/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.10.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №091630011065 від 04.10.2022 року з відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу з 09.09.1994 року по 01.07.1998 року та у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 09.09.1994 року по 01.07.1998 року, призначити та виплатити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року з 26.09.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення за призначенням пенсії набула 46 річного віку. Відповідно до вищевикладеної норми для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 9 років мала мати 7 років пільгового стажу за Списком №1 (7 * 1 рік 4 місяці = 112 міс./12= 9 років 4 місяці). Відповідач-1 загальний стаж позивача визнає у розмірі достатньому для призначення пенсії, а саме: 24 роки 06 місяців 2 дні, що визнається ним у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 04.10.2022 року №091630011065 та у розрахунку стажу. Пільговий стаж позивача за Списком №1 відповідач визнає лише у розмірі 07 років 03 місяців 11 днів, проте його достатньо для призначення пенсії з 46 річного віку. Тому відмова відповідача-1 у призначенні позивач, яка на момент звернення досягла 46-річного віку та мала необхідний загальний та пільговий стаж роботи, пенсії за віком на пільгових умовах із посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

26.10.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

11.11.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням, в якому просить залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області співвідповідачем у справі.

11.11.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обгрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено призначення пенсії на пільгових умовах за наявності пільгового стажу у розмірі 7 років 3 місяці 11 днів у жінок.

15.11.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про залучення співвідповідача задоволено.

Залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) в адміністративній справі №160/16633/22.

25.11.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено призначення пенсії на пільгових умовах за наявності пільгового стажу у розмірі 7 років 3 місяці 11 днів у жінок та підтримав позицію відповідача-1 у його відзиві.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

26.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах.

04.10.2022 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №091630011065 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з недостатністю пільгового стажу за Списком №1 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме 7 років 06 місяців.

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 02 дні, а пільговий стаж по Списку №1 07 років 03 місяці 11 днів.

Вік пенсіонера 46 років 10 місяців 29 днів.

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача-1, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.

Як встановлено судом, пільговий стаж позивача за Списком №1 становить 07 років 03 місяці 11 днів, в свою чергу, необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII становить для жінок 7 років 6 місяців.

Однак, абзацом 5 пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ передбачено зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи жінкам, при наявності не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Суд зазначає, що у позивача наявний пільгових стаж за Списком №1 у розмірі більшому ніж половина необхідного стажу, встановленого п.«а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII.

Таким чином, до позивача застосовується дія абзацу 5 пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Відповідно до статті 12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають:

- чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

- жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, на 9 років 4 місяці, виходячи з розрахунку 7 повних років пільгового стажу * 1 рік 4 місяці зменшення), підлягає зменшенню пенсійний вік позивача, визначений у статті 12 Закону №1788-ХІІ.

Таким чином, пенсійний вік, визначений у статті 12 Закону №1788-ХІІ, підлягає зменшенню в даному випадку до 45 років 08 місяців.

В свою чергу, на час звернення до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах вік позивача становив 46 років 10 місяців 29 днів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 46 років, мала страховий стаж роботи 24 роки 06 місяці 02 дні, у тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 07 років 03 місяці 11 дні, а тому відмова відповідача-1 у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за віком, з посиланням на недостатність пільгового стажу, є протиправною.

А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже, в цій частині її позов підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.

Щодо вимог позивача, пов`язаних із зарахуванням стажу з 09.09.1994 року по 01.07.1998 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи абомістяться неправильні чи неточні записи про періодироботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки позивача № НОМЕР_1 позивач в період з 09.09.1994 року по 01.07.1998 року працювала в Акціонерному товаристві «Днепр» на посаді повара 4 розряду.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що їй було частково враховано даний період роботи до періоду догляду за дитиною до 3 років, а саме: з 26.08.1996 року по 01.07.1998 року.

Однак, решта періоду вказаної роботи, а саме: з 09.09.1994 року по 25.08.1996 року не враховано до страхового стажу позивача.

В свою чергу, оскаржуваним рішенням не відмовлялось у врахуванні вказаного періоду роботи позивача.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем-2 протиправно не розглянуто питання щодо врахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 09.09.1994 року по 25.08.1996 року в Акціонерному товаристві «Днепр» на посаді повара 4 розряду, а отже, суд доходить висновку, що належним відновленням порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача-2 розглянути питання врахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 09.09.1994 року по 25.08.1996 року в Акціонерному товаристві «Днепр» на посаді повара 4 розряду.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 661,60 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області області №091630011065 від 04.10.2022 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не розгляду питання щодо врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 09.09.1994 року по 25.08.1996 року в Акціонерному товаристві «Днепр» на посаді повара 4 розряду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути питання щодо врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 09.09.1994 року по 25.08.1996 року в Акціонерному товаристві «Днепр» на посаді повара 4 розряду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 26.09.2022 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 661,60 грн. (шістсот шістдесят одна гривня 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський