Рішення № 108003309, 21.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 160/17083/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність та скасувати рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 03.05.2022 року №5150 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року;

- зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року, на підставі заяви від 05.04.2022 року з березня 2022 року у розмірі 2000 гривень за кожен місяць.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою. Позивач не звертався до органу соціального захисту із заявами щодо призначення йому державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. 05.04.2022 року позивач подав до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради письмову заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Проте, відповідач відмовив в призначенні соціальної допомоги згідно зп.2 та п.3 Положення про порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженогоПостановою КМУ від 20.03.2022 року №332, а саме: так як згідно наданих документів позивач не переміщався у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримували станом на 1 березня 2022 р. щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 01.12.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

08.11.2022 року на адресу суду від Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що до 24.02.2022 року позивача було обліковано як внутрішньо переміщену особу у Дніпропетровській області. Для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку №332 позивачем мало бути дотримано дві умови: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 року; або бути облікованим на території, включеній уРозпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-року«Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території. Позивач не підпадає під вказані умови, оскільки взагалі не отримував допомогу, та не був переміщеною особою з території у відповідності дорозпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-рв первісній редакції до змін розпорядженням від 11.03.2022 року №213-р, та не був облікований на такій території до 24.02.2022 року.

14.11.2022 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він вважає, що у відзиві відповідач не спростував твердження позивача та аргументи стосовно суті позовних вимог. Зазначає, що позивач перемістився з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204, а тому він належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332. З огляду на викладене, вважає, що він має право на призначення та нарахування з березня 2022 року допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20 березня 2022 року №332. Таким чином, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному управлінні соціального захисту населення Дніпровської міської ради як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання/перебування АДРЕСА_1 (адреса вказана у заяві про взяття на облік від 19.12.2019 року), Самарський район з 19 грудня 2019 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.12.2019 року № 1243-5000248208, як особа яка перемістилась з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській області, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. Обставини, що спричинили внутрішнє переміщення: проведення АТО/ООС.

За призначенням адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 позивач не звертався.

29 березня 2022 року позивач особисто звернувся до спеціаліста управління за отриманням довідки внутрішньо переміщеної особи у зв`язку зі зміною фактичного місця проживання. В той же день у довідку № 1243-5000248208 від 19.12.2019 року були внесені відомості про нове місце фактично проживання/перебування, а саме: АДРЕСА_2 .

05 квітня 2022 року позивачем подано до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

03.05.2022 року Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради сформовано повідомлення про відмову в призначенні державних допомог № 5150, яким позивачу було відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам з 01.03.2022 року, згідно п.2 та п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332, у зв`язку з тим, що позивач не переміщався у зв`язку з проведенням бойових дій та не отримували станом на 1 березня 2022 року щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

До 20.03.2022 року механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".

Позивач, відповідно до вимогПостанови КМУ від 01.10.2014 року №505зареєстрований відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа.

Станом на 24.02.2022 року позивач не отримував державну допомогу у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послу, про що зазначає і сам позивач.

20 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (даліПорядок № 332).

Пунктом 2 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. (абзац 7 пункту 3).

Отже, як вбачається зі змісту Порядку №332, пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога, а пункт 3 містить деякі виключення, коли така допомога не надається.

Так, з пункту 2 Порядку №332 вбачається, що допомога надається, зокрема, особам, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що особа має право на допомогу, визначену Порядком №332, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204.

Судом встановлено, що Горлівська міська територіальна громада Донецької області, з якої у 2019 році перемістився ОСОБА_1 , є територією, що належить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 28.04.2022 року № 80.

Також судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204 (як у первинній редакції, так і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Донецька область, з якої перемістився ОСОБА_1 , визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Таким чином, позивач перемістився з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204, а тому позивач належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332.

Суд звертає увагу, що Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу.

При цьому, позивач не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.

Так, за змістом абзацу 7 пункту 3 Порядку №332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, затвердженомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204.

Проте, Дніпропетровська область, у якій 19.12.2019 року ОСОБА_1 став на облік як внутрішньо переміщена особа, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць відповідно дорозпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тому, позивач не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року, у регіонах, що не включені до переліку, затвердженомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204, а отже позивач не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.

Проте, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні допомоги, у своєму рішенні послався на пункт 3 Порядку №332 та зазначив, що особа перемістилась з території проведення бойових дій раніше, ніж 24.02.2022 року.

Проте, пункт 3 Порядку №332, як і інші його пункти, не містять такої підстави для не надання особі допомоги, як переміщення з території проведення бойових дій раніше, ніж 24.02.2022 року.

Натомість, як зазначалось вище, Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись для того, щоб вона мала право на допомогу.

Суд зауважує, що лише після змін, внесених до абзацу сьомого пункту 3 Порядку № 332 відповідно до Постанови КМ№ 923 від 19.08.2022 року, набула чинності редакція Порядку № 332, відповідно до якої допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

Проте, позивач звернувся із заявою про отримання допомоги у квітні 2022 року, коли вказана вище редакція Порядку № 332 не діяла, а тому відповідна редакція не регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів відповідача, що позивач не був переміщеною особою з території у відповідності до розпорядження Кабінет Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р в первісній редакції до змін розпорядженням від 11.03.2022 року №213-р, та не була облікована на такій території до 24.02.2022 року, слід зазначити наступне.

Станом на 24.02.2022 року жодна територія не входила та не могла входити до відповідного переліку згідно зрозпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р, оскільки цього переліку не існувало, як це видно із його дати винесення.

Таким чином, Порядок № 332 не містить та не може містити норми, що умовою отримання допомоги є включення саме до 24.02.2022 року певної території до переліку, визначеногорозпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р.

Тобто, як і станом на день затвердження Порядку № 332, так і станом на час виникнення спірних правовідносин, Дніпропетровська область входить до відповідного переліку адміністративно-територіальних одиниць згідно зрозпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення та нарахування з березня 2022 року допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженогоПостановою КМУ від 20 березня 2022 року №332.

Також суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Як вже було зазначено, повідомленням від 03.05.2022 року № 5150 Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради позивачу було відмовлено в призначенні державної допомоги.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки відповідачем (дією) відмовлено, шляхом формування повідомлення від 03.05.2022 року № 5150, в призначенні державної допомоги.

Відповідно до ч.2ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року.

З урахуванням наведеного, рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 03.05.2022 року №5150 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року, на підставі заяви від 05.04.2022 року з березня 2022 року у розмірі 2000 гривень за кожен місяць.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході дослідження матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, діяв не на підставіКонституціїта законів України, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору судом не вирішується.

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.9, 77, 241-246,250,255, 295 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративнийпозов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 03.05.2022 року №5150 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року.

Зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (пр.-т Петра Калнишевського, буд. 55, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 42788389) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року, на підставі заяви від 05.04.2022 року з березня 2022 року у розмірі 2000 гривень за кожен місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна