Рішення № 108003279, 21.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 160/24302/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації в частині не вжиття заходів в межах власних повноважень для забезпечення виконання Конституції України;

зобов`язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію в межах власних повноважень вжити заходи для забезпечення виконання Конституції України, а саме виконання судових рішень вказаних у позовній заяві.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач не може тривалий час виконати рішення місцевих загальних судів. А відповідач не дивлячись на численні звернення позивача не виконує вимоги статті 119 Конституції України в частині виконання Конституції України та законів України, забезпечення законності та правопорядку, додержання права та свобод людини і громадянина.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 29.09.2022 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року та постанову Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 року та направлено справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа надійшла до суду 26.10.2022 року.

Ухвалою суду від 28.10.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) інших учасників справи.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву; ухвала суду від 28.10.2022 року направлена відповідачу засобами електронного зв`язку на електронні адреси, розміщені на офіційному сайті відповідача.

Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача стосовно не вжиття заходів для виконання рішень Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2017 року у справі № 202/3778/17, від 05.12.2008 року у справі № 202/6695/17, від 28.02.20217 року у справі № 202/7140/16-ц, від 13.07.2016 року у справі № 202/3697/16-ц, від 24.05.2019 року у справі № 202/2283/19, від 02.02.2016 року у справі № 202/7924/15-ц, від 02.09.2021 року у справі № 202/1675/21, від 01.12.2020 року у справі № 202/6379/19, від 07.07.2015 року у справі № 202/4873/15-ц та рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014 року у справі № 202/6384/14-ц.

З вказаних вище судових рішень судом встановлено, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація не є позивачем, відповідачем або третьої особою з самостійними або без самостійних вимог; предметом спору у даних справах є вирішення трудового спору, всі справи розглянуті у порядку цивільного судочинства.

Предметом спору позивач у позовній заяві не визначив порушення відповідачем порядку розгляду звернення громадян згідно Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. (ч.1 ст. 118 Конституції України).

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 1 статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що порядок виконання судових рішень визначено Законами України «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Судовий контроль за виконанням судових рішень постановлених за правилами цивільного судочинства здійснює суд, який ухвалив судове рішення згідно вимог розділу VIII ЦПК України.

Кримінальний кодекс України містить статтю 382, яка передбачає відповідальність за умисне не виконання судового рішення.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідач є саме місцевою державною адміністрацією.

Стаття 25 вказаного вище закону України встановлення повноваження в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян місцевої державної адміністрації, до яких не віднесено виконання судових рішень або здійснення контролю за виконанням судових рішень.

Крім того, до прав місцевих державних адміністрацій, які перераховано у статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не віднесено здійснення впливу на органи, які здійснюють виконання судових рішень або на органи, які здійснюють контроль за виконанням судових рішень.

Суд зазначає, що на території Дніпропетровської області функціонують органи державної виконавчої служби, які здійснюють виконання судових рішень згідно Закону України «Про виконавче провадження», функціонують суди, які можуть здійснювати контроль за виконанням судових рішень, а також здійснюють повноваження правоохоронні органи.

Позивачем не надано суду доказів звернення вказаних у позовній заяві судових рішень до виконання та/або звернення до суду, який постановив судове рішення, для здійснення судового контролю за виконанням вказаних судових рішень.

Також позивачем не надано суду доказів звернення із заявою до правоохоронних органів стосовно умисного не виконання судового рішення.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суду належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

На думку суду, задоволення заявлених позивачем позовних вимог не призведе до виконання судових рішень, які вказані у позовній заяві, оскільки заявлені позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

В даному випадку позивачу необхідне пред`явити до виконання вказані у позовній заяві рішення судів до державного виконавця згідно Закону України «Про виконавче провадження», а у випадку неналежного виконання рішень суду звернутися до суду, який видав виконавчий документ, за судовим контролем за виконанням рішення суду. Крім того, позивач не позбавлений можливості подати до правоохоронних органів заяву про умисне не виконання судового рішення.

За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, пр-т. О. Поля, 1, код ЄДРПОУ 33717820) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили

Суддя С.В. Златін