Рішення № 107999470, 22.11.2022, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа №375/496/22

Провадження №2/375/377/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Чорненької О.І.

при секретарі судового засідання Киричок В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмата спору: Служба у справах дітей та сім`ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад обставин справи та обгрунтування позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги позивач обґрунтуває тим, що він та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 січня 1994 року по 01 грудня 2020 року. Під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розлучення вони з відповідачкою проживають окремо. Причому, син проживає з ним та перебуває на повному його утриманні і вихованні. Він створює необхідні умови для нормального розвитку, проживання та навчання сина. На даний час дитина навчається у дев`ятому класі Обуховицького Навчально-виховного об`єднання «Загальноосвітня школа 1-3 ступенів - дитячий садок» с. Обуховичі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області.

Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не слідкує за його розвитком та підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується із сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, та фактично не бажає навіть зустрічатися з ним.

За час окремого проживання відповідачка зовсям не надавала йому матеріальної допомоги на утримання дитини, що свідчить про відсутність бажання підтримувати будь-які стосунки з ним та дитиною.

Зазначає, що дитина не має до відповідачки ніяких родинних почуттів, оскільки за всі ці роки остання не приїжджала до дитини, не цікавилась його життям, тобто є для нього чужою людиною.

Зазначені факти як кожен окремо так і у їх сукупності вважає за можливе розцінювати як злісне ухилення від виховання дитини матір`ю без поважних на те причин, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення до своїх батьківських обов`язків.

Вважає, що така поведінка відповідачки є підставою для позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до частин 1, 3 статті 164 СК України).

Відповідачка ОСОБА_2 заявлений до неї позов не визнала та надала відзив на позов.

В обгрунтування своєї позиції зазначила, що їх син ОСОБА_3 проживає з батьком за їх спільною згодою в відповідачем, оскільки вона певний період часу працює за кордоном. Син став проживати разом з батьком з червня місяця 2020 року.

Посилання позивача на те, що вона не піклується про фізичний і духовний розвиток сина та не надає матеріальної допомоги на його утримання не відповідає дійсності оскільки протягом всього періоду своєї відсутності вона перераховує кошти на рахунок позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується копіями банківських переводів.

Щодо вимог позову в частині того, що вона не спілкується з дитиною, зазначила, що вона неодноразово приїздила до місця проживання сина, однак позивач у категоричній формі не дозволяв бачитись з дитиною. Налагодити відносини з позивачем з приводу її спілкування з дитиною їй не вдалося. Оскільки будь-яка її спроба поспілкуватися з дитиною закінчується сваркою, що негативно впливає на дитину, останнім часом вона спілкується із сином виключно за допомогою мобільного зв`язку.

Крім того, за місцем колишнього свого проживання у с. Ромашки Білоцерківського району та за місцем теперішньої її проживання у с. Ольшаниця Білоцерківського району вона характеризується позитивно.

З огляду на викладене, враховуючи що посилання позивача на те, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина - ОСОБА_3 не відповідає дійсним обставинам, просить відмовити у задоволенні заявленого до неї позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей та сім`ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області пояснень щодо суті позову не надала. Однак, на виконання ухвали суду, службою надано висновок органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Київської області щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначений висновок затверджено Рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від 30 серпня 2022 року №203.

Відповідно до вказаного висновку члени комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області на засіданні комісії 23 черпня 2022 року одноголосно підтримали пропозицію вважати недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Позовна заява разом з доданими до неї документами надійшла до Рокитнянського районного суду Київської області 06.07.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 справа передана у провадження судді Чорненької О.І.

На виконання вимог частини 6 статті 187 ЦПК України, 07.07.2022 судом подано запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Інформація на запит надійшла на адресу суду 18.07.2022, де вказано, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданої інформації місце реєстрації відповідача співпадає із місцем реєстрації, зазначеним у позовній заяві.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 23 липня 2022 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Зазначену ухвалу разом з позовною заявою та додатками до неї, рекомендованим листом відправлено відповідачці та третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за місцем реєстрації.

Крім того, зазначеною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування від Служби у справах дітей та сім`ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області письмового висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та витребувано зазначений висновок.

Представником позивача - адвокатом Іллінським О.В. заявлено клопотання про виклик свідків.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 02.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні призначеному на 02.11.2022 позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав та просив його задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача - адвокат Іллінський О.В. підтримав позицію свого довірителя та просив заявлений позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибула. Заявлений до неї позов не визнала.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Рокитнянської селищної ради Київської області Секрет Л.М. у судове засідання прибула, просила відмовити у його задоволенні.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

У судовому засідання позивач підтримав заявлений ним позов та просив його задоволити. В обгрунтування позову додав, що син проживає з ним уже чотири роки. Мати не спілкується з дитиною вже три роки. Коли відповідачка їхала у Польщу на роботу, то сказала йому забрати сина до себе, бо за кордоном він їй не потрібний. Після початку війни - 24 лютого 2022 року, відповідачка телефонувала йому та просила дати їй змогу поговорити "в останнє з дитиною". На його прохання забрати дитину у Польщу, відповідачка сказала що їй не має куди його забирати. Після звільнення їх села, відповідачка їм нічим не допомагає.

Представник позивача - адвокат Іллінський О.В. підтримав позицію свого довірителя та просив задоволити заявлений позов.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула.

Однак, разом з відзивом на позов нею подана заява, відповідно до якої вона просить відмовити у задоволенні заявленого до неї позову та слухати справу у її відсутності.

Свою позицію відповідачка виклала у наданому нею відзиві на позов.

Так, відповідачка в обгрунтування своєї позиції зазначила, що їх син ОСОБА_3 проживає з батьком за їх спільною згодою в відповідачем, оскільки вона певний період часу працює за кордоном. Син став проживати разом з батьком з червня місяця 2020 року.

Посилання позивача на те, що вона не піклується про фізичний і духовний розвиток сина та не надає матеріальної допомоги на його утримання не відповідає дійсності оскільки протягом всього періоду своєї відсутності вона перераховує кошти на рахунок позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується копіями банківських переводів.

Зокрема: 31 грудня 2020 року на банківську картку ОСОБА_1 переведено 250 PLN, що відповідно до офіційного курсу відповідає 1842, 77 грн.;

31 січня 2021 року - 210,01 PLN, що відповідає 1532, 91 грн.;

30 березня 2021 року - 226,14 PLN, що відповідає 1532, 91 грн.;

30 квітня 2021 року - 216,61 PLN, що відповідає 1532, 91 грн.;

22 травня 2021 року - 230 PLN, що відповідає 1655,70 грн.;

25 червня 2021 року - 250 PLN, що відповідає 1751, 06 грн.;

26 липня 2021 року - 240 PLN, що відповідає 1615, 44 грн.;

25 червня 2021 року - 250 PLN, що відповідає 1751, 06 грн.;

01 червня 2022 року - 147 PLN, що відповідає 1002 грн.;

03 липня 2022 року - 156,3 PLN, що відповідає 1002 грн.;

01 серпня 2022 року - 127,42 PLN, що відповідає 1002 грн..

Щодо вимог позову в частині того, що вона не спілкується з дитиною, зазначила, що вона неодноразово приїздила до місця проживання сина, однак позивач у категоричній формі не дозволяв бачитись з дитиною. Налагодити відносини з позивачем з приводу її спілкування з дитиною їй не вдалося. Оскільки будь-яка її спроба поспілкуватися з дитиною закінчується сваркою, що негативно впливає на дитину, останнім часом вона спілкується із сином виключно за допомогою мобільного зв`язку.

Крім того, за місцем колишнього свого проживання у с. Ромашки Білоцерківського району та за місцем теперішньої її проживання у с. Ольшаниця Білоцерківського району вона характеризується позитивно.

З огляду на викладене, враховуючи що посилання позивача на те, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина - ОСОБА_3 не відповідає дійсним обставинам, просить відмовити у задоволенні заявленого до неї позову.

До відзиву на позов відповідачка також додала копію Талона-повідомлення №955 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 квітня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_2 звернулась до відділу поліції із заявою про те, що ОСОБА_1 , 1966 року народження, перешкоджає у спількуванні із сином ОСОБА_3 , 2006 року народження.

З доданої до відзиву Довідки-характеристики №83 від 02 серпня 2022 року, виданої старостинським округом №2 Рокитнянської селищної ради Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована у с. Ольшаниця з ІНФОРМАЦІЯ_3 у будинку своєї дочки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_2 за адресою реєстрації проживає періодично, оскільки виїздить на роботу за кордон. На даний час вона працює та проживає у Польщі.

Довідки-характеристики №36 від 05 серпня 2022 року, виданої старостинським округом №3 Рокитнянської селищної ради Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 17 липня 2020 року була зареєстрована та постійно проживала по АДРЕСА_2 .

Разом з нею проживали діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До вибуття із с. Ромашки ОСОБА_2 працювала касиром Ромашківської сільської ради та зарекомендувала седе відповідальним та сумлінним працівником. Спокійна, врівноважена та вела здоровий спосіб життя.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмата спору: Служби у справах дітей та сім`ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_8 у судовому засідання просила відмовити у задоволенні заявленого позову та не позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_3 , 2006 року народження.

Зазначила, що позиція органу опіки та піклування щодо цього питання викладена у висновку органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради №203 від 30 серпня 2022 року. Так, відповідно до зазначеного висновку, члени комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області вважають недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та одноголосно підтримали пропозицію вважати недоцільним позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Крім того зазначила, що їй як представнику органу опіки та піклування зі слів ОСОБА_2 відомо, що син залишся проживати разом з батьком за спільною домовленівстю між батьками, оскільки мати виїздила у Польщу на роботу. Їхати у Польщу з матір"ю син відмовився, оскільки там обов"язково потрібно навчатись, а у нього є проблеми з вивченням іноземних мов. З телефонної розмови працівника служби з дитиною ОСОБА_3 ій відомо, що дитина любить маму і не хоче щоб її позбавляли батьківських прав. Однак він не хоче образити і батька, а тому у судовому засіданні скаже те, про що попросить батько.

Також відмітила, що мати особисто із заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною до служби не зверталась. У висновку позиція ОСОБА_1 викладена із його позовної заяви, позиція відповідачки - з її слів та наданих документів.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 показав суду, що він не хоче спількуваптись з матір"ю бо вона поїхала за кордон на заробітки. Чи телефонує йому мати він не знає, оскільки номера свого мобільного телефону матері він не давав. З батьком він живе близько 4 років. В останнє бачив матір 02 вересня 2021 року. Погано до матері він став відноситись приблизно 2 роки тому, тому що вона поїхала на заробітки. Мати пропонувала поїхати з нею, але він не захотів. Працівники служби до нього телефонували але він не може повторити про що вони говорили. Хоче щоб маму позбавили батьківських прав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона є дружиною ОСОБА_1 . З ними проживає також син її чоловіка - ОСОБА_3 . Цього року вони будуть в четверте святкувати разом день народження ОСОБА_3 . Вже минуло два з половиною роки як ОСОБА_3 називає її мамою. За чотири роки маму ОСОБА_3 вона бачила тільки один раз. Матеріально сина забезпечує тільки батько, мати нічим не допомагає. Мама доглядала за ОСОБА_3 до того часу поки не поїхала за кордон на роботу. Чи спількується ОСОБА_3 з мамою вона не знає, оскільки він сам їй цього не говороив, а вона не запитувала. Чому у ОСОБА_3 негативне відношення до матері вона не знає, можливо йому не вистачало материнської любові.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона по сусідству з подружжям ОСОБА_1 : ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та сином ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Вона знає, що ОСОБА_3 відноситься до ОСОБА_9 як до матері. Іншої його матері вона жодного разу не бачила. Зі слів ОСОБА_1 та самого ОСОБА_3 їй відомо, що мати сина не утримує. Чи спілкується ОСОБА_3 з матір`ю вона не знає.

З матеріалів цивільної справи судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 січня 1994 року по 01 грудня 2020 року. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року їх шлюб розірвано.

Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Ромашківської сільської ради Рокитнянського району Київської області 18 січня 2007 року.

Після розлучення позивач з відповідачкою проживають в різних населених пунктах. Причому, син проживає з позивачем.

На даний час дитина навчається у дев`ятому класі Обуховицького Навчально-виховного об`єднання «Загальноосвітня школа 1-3 ступенів - дитячий садок» с. Обуховичі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області. У даному навчальному закладі дитина навчається з 01 вересня 2020 року. Вказаний факт підтверджується характеристикою, наданою класним керівником дитини - ОСОБА_3 . Зазначена характеристика надана 26 травня 2022 року класним керівником дитини та директором Обуховицького Навчально-виховного об`єднання «Загальноосвітня школа 1-3 ступенів - дитячий садок» с. Обуховичі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 621 від 20.05.2021, виданою Центром надання адміністративних послуг Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 23.06.2020 і до часу надання довідки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 58 від 09.08.2021, виданою Центром надання адміністративних послуг Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 05.08.2021 і до часу надання довідки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно здовідкою №124 від 23.05.2022, виданою виконавчим комітетом Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та має склад сім`ї:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - дружина;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син.

Відповідно до акту обстеження соціально-побутових умов життя сім`ї №133, складеного комісією Обуховицького старостинського округу Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області 26 травня 2022 року, сім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який тимчасово не працює у зв`язку з воєнним станом в Україні, у складі його дружини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка тимчасово не працює та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , учня Обуховицького НВО «Загальноосвітня школа 1-3 ступенів - дитячий садок», проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_1 . У сім`ї створені всі умови для проживання та виховання дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Рокитнянської селищної ради Київської області визнано недоцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначений висновок затверджено Рішенням виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області від 30 серпня 2022 року №203.

Відповідно до вказаного висновку члени комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради Київської області на засіданні комісії 23 червня 2022 року одноголосно підтримали пропозицію вважати недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Щодо позбавлення батькіських прав

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з частиною 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі №459/3411/17 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Суд на перше місце має ставити «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має грунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька (або матері) як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Частиною 1 статті 19 СК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з частиною 2 статті 19 СК України, рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У зазначеній справі суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про не доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо їх неповнолітнього сина, оскільки він є виваженим, грунтується на фактичних даних та захищає як інтереси дитини так і інтереси відповідачки.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Оцінюючи надані докази, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачка піклувалася про фізичний і духовний розвиток свого неповнолітнього сина, систематично перераховує на банківську карту батька кошти, не дивлячись на перешкоди батька в її спілкуванні з дитиною, намагається спілкуватись із сином.

Висновки суду

Вирішуючи даний спір, належно і повно дослідивши та оцінивши представлені сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні належними та достатніми доказами не доведено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_3 , оскільки вона добровільно та систематично пересилає на банківську карту позивача кошти на утримання сина. Разом з тим, позивач заперечує отримання таких перерахунків, що ставить під сумнів і всі інші доводи щодо ухиляння відповідачки від виконання батьківських прав.

Окрім того, суд бере до уваги і той факт, що позивач перешкоджав відповідачці у спілкуванні з дитиною, оскільки постійно змінював місце проживання як своє так і сина, змінював номери телефонів, забороняв матері спілкуватись з сином у телефонному режимі, вчиняв сварки з відповідачкою при її приїзді для побачення та спілкування з дитиною за місцем їх проживання.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись як найкращими інтересами дитини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відповідно до вимог статті 164 СК України, оскільки вона не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доказів, які б спростовували вищевикладене, судом не здобуто.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.ст.19, 150-155,164-166, 170, 180, 181, 182, 183, 184 191 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмата спору: Служба у справах дітей та сім`ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено 02 грудня 2022 року.

Повне найменування сторін

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;

представник позивача: адвокат Іллінський Олександр Васильович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 903/10 від 19.12.2016, доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12.08.2022 № 216, місце здійснення діяльності: АДРЕСА_6 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_9

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмата спору:

Служба у справах дітей та сім`ї Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ 44402638, юридична адреса: 09601, Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вул. Незалежності, 2.

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА