Рішення № 107999148, 21.12.2022, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/665/22

Провадження № 2-а/364/10/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2022 року Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Глазкової Ю.О.,

за участю секретаря судового засіданняКулинич Г.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача та скасувати постанову, винесену інспектором відділення №4 Білоцерківського РУП в Київській області Момотюком Максимом Юрійовичем серії БАД № 711947 від 04.11.2022 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 126 КУпАП.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.11.2022 о 11.45 год. відносно нього працівником поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1ст.126КУпАП у зв`язку із порушенням п. 2.1 г ПДР України, накладено адміністративний штраф.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що 04.11.2022 приблизно об 11 годині 40 хвилин, позивач керуючи транспортним засобом марки «Мерседес Бенц 109 СДІ», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вулиці Заводській в смт Володарка, при цьому почув сигнали та мигання фар поліцейського автомобілю, який рухався позаду нього, у зв`язку з чим зупинився.

Після цього до нього підійшов працівник поліції та запропонував надати поліс обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту поліс), на що позивач відмовив, надавши на вимогу поліцейського посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, після зазначеного на нього було складено оскаржувану постанову. Позивач посилається на те, що жодних правил дорожнього руху він не порушував при керування автомобілем, інших постанов про притягнення його до відповідальності поліцейським на місці не виносилось, причини зупинки транспортного засобу не повідомлялись, а тому поліцейські безпідставно вимагали, щоб водій надав поліс. Зазначав, що відповідний поліс має пред`являтись водієм лише у двох випадках, а саме при складанні постанови про порушення правил дорожнього руху та при оформленні дорожньо транспортної пригоди, а тому не пред`явлення чинного полісу не є порушення вимогПДРта не містить ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом за наявної відсутності страхового полісу, вважає дії інспектора відділення №4 Білоцерківського РУП в Київській області Момотюка М.Ю. незаконними, а постанову серії БАД № 711947 від 04.11.2022, з якої не погодився, просив скасувати.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.11.2022 відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Від інспектора СРПП ВП №4 Білоцерківського РУП в Київській області Момотюка М.Ю. 21.12.2022 надійшов відзив на позовну заяву, який поданий з порушенням строку, визначеного в ухвалі суду від 25.11.2022 та підписаний останнім, який не є учасником справи.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про повернення наданого відзиву без розгляду на підставі ч.2 ст. 167 КАС України, оскільки останній не відповідає вимогам ст. ст. 162 та 167 КАС України.

Заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, до суду не надходило, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6ст.162 КАС України).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306(із змінами та доповненнями).

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 711847 від 04.11.2022, позивач ОСОБА_1 , цього ж дня близько о 11 години 45 хвилин, керував транспортним засобом марки «Мерседес Бенц 109 СДІ», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Заводській в смт Володарка, без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ , чим порушивп. 2.1 г ПДР.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 126 КпАП Українита накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

З копії вищезазначеної постанови встановлено, що вона складена інспектором СРПП ВП № 4 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Момотюком Максимом Юрійовичем у смт. Володарка по вул. Коцюбинського.

У ч. 2ст.19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Як передбачено ч. 1ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керуєтьсяКонституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно дост. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушенняніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно дост. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з ч. 1ст. 287 КУпАП Українипостанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимогст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушеннямає право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо заст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положеньст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення(зі змінами), доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зіст. 280 КУпАП Україниорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП Україниадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.п. 3, 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про національну поліцію»поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПДРУкраїни його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 1ст. 126 КпАП Українипередбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») та тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно доп. 2.4 Правил дорожнього рухуна вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Такими документами, зазначеними в п. 2.1 ґ) Правил, є: поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Уст. 16 Закону України «Про дорожній рух»зазначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Такі випадки визначеніЗаконом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» (далі Закону).

Відповідно до п. 21.2ст. 21 цього Законувстановлено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами МВС України при складанні протоколів щодо порушеньправил дорожнього рухута оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

У п. 21.3 ст. 21 Закону встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Тобто, законом встановлено вичерпні випадки, коли інспектор поліції має право вимагати у водія пред`явлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, серед яких складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Відповідачем винесена постанова відносно позивача за ч. 1ст.126 КУпАП, в якій зазначено, що 04.11.2022 позивач не мав при собі та не пред`явив для перевірки чинний страховий поліс.

Як вже зазначалось вище, відповідачем не надано доказів на спростування доводів, викладених у позові та на підтвердження правомірності дій при винесенні оскаржуваної постанови.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача складався протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил дорожнього руху чи оформлювались матеріали дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 1.3 ПДРвстановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимогиПДР.

Уп. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст.73,74 КАС Україниналежними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст.75,76 КАС Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Позивачем заперечується факт порушення нимПравил дорожнього рухуУкраїни, відповідальність за яке передбачена ч. 1ст. 126 КУпАП. Він вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 126 КУпАПє незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки вінПравил дорожнього рухуне порушував, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

При цьому, позивач посилається на те, що відповідач не мав правових підстав вимагати пред`явлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тому позивач вважає, що в його діях, які кваліфікуються за ч. 1ст. 126 КУпАП, відсутній склад правопорушення, адже відсутня суб`єктивна сторона вищевказаного адміністративного правопорушення. Винних дій він не вчиняв,правил дорожнього рухуне порушував.

Згідно ч. 1ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Всупереч вимогамст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачемПравил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото-чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 126 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії БАД № 711947 від 04.11.2022 та не підтверджується жодними іншими доказами.

Статтями 245-246 КУпАП Українивстановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283і284 КУпАП. У ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Відповідно дост. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушенняніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Позивач, як особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, не визнав подію та вину у вчиненні правопорушення, вказуючи на їх відсутність. Доказів правопорушення в діях порушника, які б спростували його доводи, постановою не наведено. Також не відібрано пояснення від свідків та очевидців події адміністративного правопорушення, щодо події та вини особи у вчиненні правопорушення, які могли б засвідчити чи спростувати факт адміністративного правопорушення, не засвідчено показаннями технічних приладів та засобів, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч.3ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.3ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 711947 від 04.11.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпідлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті згідно з положеннями цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.5 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на це суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Київській області на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6,9,72-77,90, 139, 241-243,245,246,250,286,289 КАС України, ст.ст.126,247,251,280,283,284,288,293 КУпАП,суд,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 711947 від 04.11.2022 року, якою на ОСОБА_1 накладений штраф в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП скасувати, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь держави судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію рішення направити учасникам справи.

Суддя Ю. О. Глазкова