Рішення № 107998462, 20.12.2022, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1120/22

20 грудня 2022 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та пояснив, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився за час перебування у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 . Сімейне життя у сторін не склалося і рішенням суду від 20 жовтня 2021 року шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу малолітній син залишився проживати з позивачкою. Ще за час перебування у шлюбі відповідач не приділяв потрібної уваги щодо виховання та утримання сина. Він постійно виїжджав на сезонні роботи за межі території України, однак ніякої матеріальної підтримки сім"ї не надавав, вихованням сина не цікавився.

Після розірвання шлюбу відповідач своєї поведінки не змінив, вихованням та утриманням сина не займається, більше року з дитиною не спілкується. Всі клопоти, пов`язані з утриманням та вихованням дитини, взяли на себе позивачка та її батьки. Зважаючи на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, просить позбавити його батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. Про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. У зв`язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Представник служби у справах дітей Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судовому засіданні підтримав висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення представника позивача, представника служби у справах дітей, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2015 року. Сімейне життя не склалося і рішенням Богородчанського районного суду від 20 жовтня 2021 року шлюб між сторонами розірвано. За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю і перебуває на повному її утриманні. Як під час шлюбу, так і з часу розлучення відповідач не бере участь у вихованні сина, не займається його розвитком, не підтримує матеріально.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов №10/11-12-31 від 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 проживає разом із сином, батьками та сестрою у приватному житловому будинку в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки, Богородчанського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області ОСОБА_5 у період з 20 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року не отримувала аліментів від ОСОБА_2 на утримання сина за виконавчим листом №338/862/21.

Згідно з висновком щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконкому Богородчанської селищної ради від 16 лютого 2022 року №472-18/2022 відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а позбавлення його батьківських прав буде відповідати інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 і може ствердити, що відповідач не бере жодної участі у житті сина, не підтримує його та не допомагає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказала, що відповідач ОСОБА_2 з того часу як розлучився із позивачкою у селі не появляється і не цікавиться життям сина, матеріально його не утримує.

Беручи до уваги сукупність досліджених та перевірених у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських щодо свого сина.

Також, згідно із ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2481 грн .

На підставі наведеного, ст.ст.150, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Копію рішення направити органу опіки та піклування Богородчанської селищної ради та державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко