Ухвала суду № 107986555, 12.12.2022, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/2514/22

Провадження № 1-кп/535/364/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), у присутності обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у cмт. Борова Борівського району Харківської області, освіта неповна середня, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

У судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у cмт. Борова Борівського району Харківської області, освіта неповна середня, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

У клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому продовжено.

В період не раніше 11 квітня 2022 року та не пізніше 14 квітня 2022 року військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званих «днр», здійснили тимчасову окупацію смт. Борова Ізюмського району Харківської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

В період часу приблизно з 10.05.2022 по 20.06.2022, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення територій, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на тимчасово окупованій території в смт. Борова Ізюмського району Харківської області, діючи умисно, протиправно, достеменно знаючи, що співробітники Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо його життєдіяльності, а окупаційні війська є незаконними і провадять свою діяльність на території України всупереч нормам чинного законодавства України та міжнародних договорів при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, під час воєнного стану, маючи злочинний умисел на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, добровільно зайняв посаду «народного поліцейського» та проводив діяльність із виявлення та запобігання злочинів (патрулювання території смт. Борова, затримання осіб, доставка затриманих осіб до відділу «народної поліції») у новоствореному правоохоронному органі «народній поліції», який був розташований за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт. Борова, пров. Майстрів, 1.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

02.11.2022 о 17 год. 00 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру за ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення - злочину підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 не одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні немає, на обліку лікарів психіатра або нарколога не перебуває, не працює, однак вказані факти недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного, у тому числі, щодо забезпечення його явки до суду та правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочину, який інкримінується, та не стали для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя. ОСОБА_4 , усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, здійснювати вплив на свідків, а саме мешканців смт. Борова Ізюмського району Харківської області, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладені обставини, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин та з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, він може переховуватись від органу досудового розслідування або суду з метою уникнути відповідальності. Крім того, згідно ст. 177 КПК України ОСОБА_4 також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючі в сукупності всі зібрані обставини у кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, яка вказані у клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вивчивши клопотання прокурора та матеріали додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання прокурора, зокрема, міркування прокурора щодо доведеності наданими суду доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, підозрюваного, захисника, щодо можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результаті розгляду клопотання прокурора між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.

Як вбачається з наданих суду обвинувального акту вбачається, що до надійшло до суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022 року за № 12022221070000808 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, не одружений, не працює, враховуючи також існування ризиків незаконного впливу на свідків з метою схилення їх до надання суду неправдивих свідчень на його користь, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно положень ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-2585, 260, 261, 437-442 КК України.

Оскільки на теперішній час в Україні введено воєнний стан, а ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, суд не визначає розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.

Керуючись ст. ст.176-178,182-184,186,187,193-194,196,197,202,205, 309, 314, 372, 376, 395КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою з триманням останнього в умовах Державної Установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, без визначення розміру застави, а саме до 09.02.2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено протягом п`яти днів.

Суддя: ОСОБА_15 ОСОБА_16