Ухвала суду № 107985102, 19.12.2022, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1132/22

Провадження № 2/193/421/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 грудня 2022 року смт. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., розглянувши позовну заявупредставника позивача, адвоката Пізняка Віктора Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Пізняк В.І. звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив стягнути з відповідача на підставі ст.ст. 1166,1167, 1174 ЦК України моральну шкоду в розмірі 1000000 гривень на користь позивача, завданою протиправною поведінкою органу досудового розслідування, стягнути витрати на правничу допомогу.

При цьому, адвокат вказав наступне.

В провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12017040000000106 від 03.02.2017 в якому ОСОБА_1 є потерпілим. Прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Дніпропетровської області Шестопаловим Р.М. здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12017040000000106 від 03.02.2017. Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області Кукуш А.В., 09.06.2017 кримінальне провадження №12017040000000106 від 03.02.2017 закрито, на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Мотивуючи своє рішення, слідчий вказав, що склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України є матеріальним складом, тобто обов`язкова наявність суспільно небезпечних наслідків, що в даному випадку завдані збитки ОСОБА_1 , які не можливо встановити не провівши комплекс слідчих дій з ОСОБА_1 .. В свою чергу, 12.10.2017 ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпро скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області Кукуш А.В. про закриття кримінального провадження - задоволено. Постанову старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області Кукуш А.В. про закриття кримінального провадження №12017040000000106 - скасовано. В подальшому, на адресу прокурора у даному кримінальному провадженні в порядку передбаченому ст.220 КПК України, скеровано клопотання про проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні. Однак, 28.03.2018 за вих. №21-5178-17, на адресу позивача надійшов лист за підписом заступника прокурора області, згідно до якого ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, не містить будь-яких даних щодо відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, продовження у ньому строків досудового розслідування, виконання конкретних слідчих дій, порядку і способу внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, процесуальний керівник, на його думку, відмовився виконувати ухвалу суду, в зв`язку з чим він був змушений звернутись до суду. У подальшому, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2019 у справі №202/7242/18 у задоволенні моєї скарги відмовлено. Разом з тим, як вбачається з мотивувальної частини вказаної вище ухвали «Формування та ведення органом досудового розслідування та прокуратури Єдиного реєстру досудових розслідувань ніяким чином не впливає на права скаржника. оскільки продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні випливає із самого Факту скасування постанови ПРО закриття кримінального провадження». Після отримання вказаної ухвали та з урахуванням встановлених в ній юридичних фактів, позивач повторно, звернувся до процесуального керівника у даному кримінальному провадженні, в порядку передбаченому ст. 220 КПК України про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні №12017040000000106. Однак, 04.09.2019 за вих. №21-5178-17 від 15.08.2019, на адресу позивача надійшов лист за підписом заступника прокурора області, згідно до якого ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, не містить будь-яких даних щодо відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, продовження у ньому строків досудового розслідування, виконання конкретних слідчих дій, порядку і способу внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Крім цього, прокурором повністю проігноровані строки розгляду клопотань передбачені ст. 220 КПК України, а саме: розгляд клопотання тривав понад три дні, згідно до даних Укрпошти лист №5002905861710 вручений 01.08.2019, в свою чергу дата розгляду, згідно до відповіді - 15.08.2019, тобто - 15 днів. Крім цього, замість вмотивованої постанови підписаної процесуальним керівником, він отримав лист за підписом заступника прокурора області. Таким чином, процесуальний керівник, на його думку, проігнорував юридичний факт, встановлений ухвалою суду, та необґрунтовано зволікав, з розглядом клопотання, у зв`язку з чим він був змушений звернутись до суду. Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.10.2019, його скаргу на бездіяльність прокурора задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області розглянути в порядку статті 220 КПК України клопотання потерпілого ОСОБА_1 про проведення слідчих дій, отримане 01.08.2019. Разом з тим, станом на 20.03.2020 будь-якого рішення про розгляд клопотання ним не отримано, будь-які процесуальні дії за його участі не проводились, що вказує на бездіяльність прокурора, у зв`язку з чим ним на адресу прокуратури Дніпропетровської області скерована заява щодо недотримання прокурором розумних строків під час досудового розслідування. 06.04.2020 на електронну адресу позивача надійшла відповідь прокуратури Дніпропетровської області зі змісту якої неможливо встановити результати розгляду звернення, більш-того прокуратура категорично відмовилась виконувати ухвалу слідчого судді від 16.10.2019. Крім цього, з відповіді він дізнався, що працівники прокуратура Дніпропетровської області не тільки нехтують КПК України, а і не знають його норми, що слідує, зокрема, з зазначення, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12017040000000106 від 03.02.2017 не здійснюється, оскільки воно об`єднано з іншим кримінальним провадженням. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 37 КК України, прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення, тобто до набрання законної сили вироком чи ухвалою суду або винесення постанови про закриття кримінального провадження, яка не скасована. Крім цього, проведеними заходами, зокрема, з вивчення положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» та інших вбачається, що відповідно до даних наявних у ЄРДР в кримінальному провадженні №12017040000000106 від 03.02.2017 до цього часу має бути відображено, що процесуальне керівництво здійснюється, зокрема, прокурором Шестопаловим Р.М. .Таким чином, надана відповідь не відповідає об`єктивній дійсності, з чого вбачається, що прокурор Шестопалов Р.М. умисно створює перешкоди у проведенні досудового розслідування.юКрім цього, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.10.2019 встановлено юридичний факт, а саме: - «Доводи прокурора в судовому засіданні про неможливість проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000106 не можуть бути взяті слідчим суддею до уваги, оскільки процесуальне рішення за заявою ОСОБА_1 не прийнято і його права мають бути поновлені.» Таким чином, посилання прокуратури Дніпропетровської області на те, що досудове розслідування не здійснюється - є безпідставними та незаконними, а не проведення будь-яких слідчих дій - є протиправним. У подальшому 09.04.2020 позивачем на адресу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська скеровано скаргу, у тому числі і на рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2020 у задоволенні скарги відмовлено. Мотивуючи рішення в частині оскарження рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків вказано, що в матеріалах скарги відсутнє рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування, в судовому засіданні встановлено, що таке рішення прокурором Дніпропетровської області чи іншим уповноваженим прокурором не приймалося, вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення виконуючого обов`язки прокурора Дніпропетровської області про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000106 від 03.02.2017 року не підлягають задоволенню. При цьому, слідчий суддя вказує, що відомості за заявою ОСОБА_1 були внесені до ЄРДР у порядку статті 214 КПК України. Наявність чи відсутність у вказаному Реєстрі будь-яких інших відомостей ніяким чином не впливає на права заявника, так як обов`язок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні прямо передбачений законом. У подальшому, 17.09.2020, на адресу Дніпропетровської обласної прокуратури скеровано клопотання про надання постанови про відмову проведенні слідчих дій за клопотанням ОСОБА_1 , яке отримане прокуратурою Дніпропетровської області 01.08.2019. 16.10.2020 на електронну адресу позивача надійшла відповідь Дніпропетровської обласної прокуратури зі змісту якої неможливо встановити результати розгляду звернення, більш-того прокуратура категорично відмовилась виконувати ухвалу слідчого судді від 16.10.2019. У подальшому, 19.09.2020, представником позивача адвокатом Пізняком В.І. на адресу Дніпропетровської обласної прокуратури скеровано адвокатський запит, у тому числі щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні. 26.10.2020 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь прокуратури Дніпропетровської області зі змісту якої неможливо встановити результати розгляду запиту крім-того, що прокуратура категорично відмовилась виконувати ухвалу слідчого судді від 16.10.2019 та проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000106 від 03.02.2017. У подальшому, 27.11.2020, представником позивача адвокатом Пізняком В.І. на адресу Дніпропетровської обласної прокуратури скеровано заяву згідно до якої викладені наступні прохання:

1) в порядку передбаченому ст. 110 КПК України, прийняти постанову якою визнати протиправною бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №12017040000000106 та у порядку передбаченому ст. 308 КПК України, надати прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій.

2) ініціювати перед відповідним органом, питання про притягнення прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Дніпропетровської області Шестопалова Р.М. до відповідальності, встановленої законом, у зв`язку з недотриманням розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000106 від 03.02.2017.

07.12.2020 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь Дніпропетровської обласної прокуратури зі змісту якої неможливо встановити результати розгляду запиту крім-того, що прокуратура категорично відмовилась виконувати ухвалу слідчого судді від 16.10.2019 та проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000106 від 03.02.2017.

У зв`язку з тим, що відповідь Дніпропетровської обласної прокуратури є очевидно незаконною представником позивача на адресу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська скерована скарга в порядку передбаченому п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України на бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. За результатами розгляду скарги, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.01.2021 у справі № 201/12556/20:

Скаргу адвоката Пізняка Віктора Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора вищого рівня керівника Дніпропетровської обласної прокуратури щодо не розгляду клопотання про недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування від 27.11.2020 року задоволено.

Зобов`язано керівника Дніпропетровської обласної прокуратури розглянути відповідно до положень ст. 308 КПК України клопотання адвоката Пізняка Віктора Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування від 27.11.2020 року, про що повідомити заявника. Разом з тим, станом на 09.02.2021 відповідь на клопотання не надходила, в зв`язку з чим виникла необхідність у отриманні інформації про результати виконання ухвали та у отриманні копії постанови винесеної за результатами розгляду скарги від 27.11.2020. В зв`язку з викладеним на адресу Дніпропетровської обласної прокуратури 09.02.2021 скеровано заяву з метою встановлення причин невиконання ухвал суду. У подальшому 02.03.2021 на електронну пошту представника позивача надійшов лист згідно до змісту якого виконувати ухвалу суду Дніпропетровська обласна прокуратура - відмовилась.

Таким чином, Дніпропетровською обласною прокуратурою не виконано дві ухвали суду, а саме: - Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.10.2019; - Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05.01.2021.

Таким чином, з моменту скасування постанови, а саме з 12.10.2017 до теперішнього часу, тобто понад п`ять років, не проведено жодної слідчої дії, що очевидно вказує на порушення розумних строків під час досудового розслідування. Разом з тим, з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2017 до дати подання позову минуло майже шість років, що очевидно вказує на тяганину під час досудового розслідування, яку посадова особа, яка забезпечує розумність вказаних строків - ігнорує. Разом з тим, не проведення слідчим слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області на протязі майже 6 років жодної слідчої дії очевидно вказує на відмову держави від проведення об`єктивного та незалежного ефективного розслідування випадку заподіяння майнової шкоди позивачу (позитивний процесуальний обов`язок) - вказує на порушення вказаного обов`язку держави.

Разом з тим, з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2017 до дати подання позову минуло майже 6 років, що очевидно вказує на тяганину під час досудового розслідування. За такий строк орган досудового розслідування мав би або закрити провадження, або звернутися до суду з обвинувальним актом. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Таким чином з урахуванням викладеного надмірна тривалість досудового розслідування, яке триває майже 6 років з урахуванням того, що особи, які вчинили кримінальне правопорушення відомі та більшість з них в період з 2017 по теперішній час перебувають під вартою за вчинення аналогічних правопорушень, очевидна.

В свою чергу, матеріальна та моральна шкода спричинена тим, що у зв`язку з відмовою у розслідуванні кримінального провадження винні особи, які під впливом погроз та шахрайських дій змушували відповідача укладати кредитні договори за якими техніку та кошти позивач не отримував (у деяких випадках про договори позивачу взагалі не було відомо), до відповідальності не притягнуті, фінансовими установами до ОСОБА_1 подано позови на загальну суму 140 962,28 гри. Так, станом на 24.05.2021 відносно позивача до Софіївського районного суду Дніпропетровської області подано три позови, а саме:цивільна справа №212/9564/18 за позовом АТ "Акцент - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 45875,99 грн., цивільна справа №193/1523/17 за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у сумі 74 341, 05 грн. (7526,36 грн. не стосуються кримінального провадження) та судовий збір 1600 грн., разом 68 414,69 грн; цивільна справа №193/295/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 26 671,60 грн. Крім цього, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар`єю Ігорівною, 13.02.2020 вчинено виконавчий напис № 323, яким посвідчено право вимоги ТОВ "Вердикт Капітал". В свою чергу, 03.03.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької 0.0. відкрито виконавче провадження № 61438534 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 34 196,60 гривень. У подальшому 11.03.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. у виконавчому провадженні № 61438534, здійснено відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 38 185,26 грн. В свою чергу, у зв`язку з передуванням вказаних вище проваджень в провадженні суду постійними телефонними дзвінками від колекторських організацій, надходженням постанови про здійснення відрахування із доходів на адресу підприємства в якому працює ОСОБА_1 та проведення незаконних стягнень відносно нього, він зазнав моральної школи, яку він оцінює в 1 000 000 гривень та, яка виразилась у наступному:

-моральні страждання спричиненні переживаннями щодо проведення незаконних стягнень;

-у порушенні права власності, що виразилось у здійсненні відрахувань з заробітної плати на підставі протиправних документів, у зв`язку з чим сім`я позивача, у тому числі малолітня донька отримувала менший дохід, у зв`язку з чим повинна була скоротити витрати;

-приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, оскільки на телефонні номери дружини позивача та знайомих постійно надходили дзвінки з вимогами про повернення боргів та погрозами, розміщенням в мережі інтернет відомостей, що ОСОБА_1 є нечесною людиною, крім цього, про відрахування стало відомо іншим працівниками підприємства, у зв`язку з чим у них склалась думка, що ОСОБА_1 не виконує своїх зобов`язань.

Таким чином, моральна та матеріальна шкода завдана, протиправними діями та бездіяльністю ГУНП в Дніпропетровській області підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 моральна шкода у сумі 1 000 000 гри.

Крім цього, стягненню підлягають з відповідача судові витрати понесені, у зв`язку з судовим розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу.

Тому просить стягнути з головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 49101, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Троїцька, будинок 20-а, ідентифікаційний код юридичної особи; 40108866 на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , моральну завдану протиправною бездіяльністю органу досудового розслідування у розмірі 1 000 000 грн. та судові втирати понесені у зв`язку з судовим розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню моральна шкода, завдана внаслідок вчинення будь-якої процесуальної дії, що обмежують права громадян.

Посилаючись на приписи ст. 1166, 1167,1174,1176 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року зі змінами, «Про судову практику в стравах про відшкодування моральної (немайнової) адвокат в інтересах позивача просив задовольнити позов та стягнути моральну шкоду, яка складає 1000 000 грн. з Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувши справу № 201/3997/18, вказав, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їхпосадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19) зазначено, що позивач повинен зробити обґрунтований висновок про доведеність факту заподіяння відповідачами йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження та настанням шкоди. Сам по собі факт, що прийняте слідчим поліції у порядку КПК України процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, не свідчить про наявність вини, заподіяння шкоди позивачу, а також про причинний зв`язок із заподіяною майновою та моральною шкодою.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

За такого, позивач повинен посилатись на обставини та докази, що бездіяльністю службових осіб та Державної казначейської служби України йому було заподіяно моральну шкоду.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягають відшкодуванню на підставі ЗУ № 266\94-ВР. За такого, у даному випадку в разі встановлення в рішенні суду факту незаконного здійснення чи нездійснення інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, стягується моральна шкода.

За правовим висновком ВСУ у справі № 6-501цс17, слідує, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статтітака шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

За такого, позивач не врахував зазначених вище норм матеріального права, та залишив поза увагою, що зазначені норми матеріального права регулюють різні підстави, умови, порядок відповідальності за завдану моральну шкоду та коло суб`єктів, на яких покладається така відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 24 КПК зазначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Окрім того, гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.

Статтею 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на розгляд справи упродовж розумного строку. Відповідно до ст. 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини.

За такого, слід надати докази, які підтверджують незаконність дій органу, з якого слід стягнути моральну шкоду.

За приписами ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Правила даної статті також вимагають зазначення ціни позову з обґрунтуванням сум, які підлягають стягненню; зміст позовних вимог передбачає спосіб захисту порушеного права, передбачений законом, або інший спосіб захисту порушеного права, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги саме до визначеного ним відповідача із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів.

Як вбачається із вище викладеного, дані вимоги позивачем не виконані, окрім того, зі змісту (тексту) позовної заяви вбачається саме порушення прокурором своїх обов`язків та надано в якості доказів відповідей, наданих на звернення адвоката, прокуратури.

Також суддя вважає за необхідне зазначити, що зі змісту позовної заяви та доданих документів суддя позбавлений можливості встановити стадію кримінального провадження за участю позивача ОСОБА_1 та строки звернення із позовною заявою відповідно до визначених ст. 257 -261 ЦК України.

Згідно вимог ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. За ч.1 ст. 84 ЦПК України, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175-177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За такого, слід уточнити підстави звернення до суду з посиланням на відповідний закон, викладення обставин, що підтверджують вимоги та посилання на відповідні докази.

У зв`язку з наведеним вище, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

Суд акцентує увагу заявника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст. ст. 175, 177ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Враховуючи зазначене, залишення заяви без руху в даному випадку не є відмовою у доступі до правосуддя, оскільки не позбавляє ОСОБА_1 можливості захисту порушеного права у спосіб, передбачений законом.

Керуючись ст. 175, 185 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну представника позивача, адвоката Пізняка Віктора Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання ним даної ухвали.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк позовна заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскаржується в порядку, передбаченому ст.ст. 352-354 ЦПК України.

Суддя Н.О.Кравченко