Рішення № 107982340, 21.12.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2022 р. Справа № 916/2512/22Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595),

до: Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; код ЄДРПОУ 14333937),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси, м. Одеса,

про стягнення 47269,61 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про стягнення 47269,61 грн., посилаючись на наступне.

18 липня 2013 року між Комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеси і Приватним акціонерним товариством МТС Україна було укладено договір оренди № ТГО-293/13 на об`єкт оренди, загальною площею 2,0 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 41/1 (частина крівлі будівлі ЦТП № 81б).

Керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 № 1962-VII Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 № 56-V Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 № 2284 - VII Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, та на підставі акта приймання-передачі від 16 квітня 2018 року, сторони, за взаємною згодою уклали додатковий договір від 16.04.2018 № 1 та внесли зміни до договору оренди у преамбулі та розділі Місцезнаходження сторін в частині зміни назви орендодавця з Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси на Департамент комунальної власності Одеської міської ради та назви орендаря з Приватне акціонерне товариство МТС Україна на Приватне акціонерне товариство ВФ Україна, продовжено термін дії договору до 01.06.2018.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на положення ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції чинній до 01.02.2020), за якими якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач зазначає, що враховуючи відсутність заперечення орендодавця та балансоутримувача об`єкта оренди (КП Теплопостачання міста Одеса) щодо припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, строк дії вказаного договору оренди було автопролонговано до 09.03.2020.

Між тим як вказує позивач, відповідно до вимог ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального манна (у редакції чинній до 01.02.2020) 26.02.2020 листом № 01-13/691 було проінформовано орендаря, що строк дії договору оренди від 18.07.2013 № ТГО-293/13 закінчується 09.03.2020 та запропоновано сплатити заборгованість з орендної плати та здійснити фактичне повернення співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі об`єкта оренди, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 41/1. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення даний лист отримано орендарем 02.03.2020, однак зазначені у повідомленні вимоги станом на 08.12.2021 не виконані відповідачем.

При цьому позивач посилається на п. 2.2. Договору оренди, згідно якого за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплатити орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди/, місяць 2000 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Умовами п. 2.4. Договору оренди визначено, щодо орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Позивач стверджує, що ПрАТ ВФ Україна не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання в частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди визначених в п.п. 2.2, 2.4 договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі). В порушення вищенаведених приписів законодавства та умов Договору (п. 2.2, 2.4), орендар не сплачує орендну плату у повному обсязі за користування об`єктом оренди, внаслідок чого станом на дату закінчення строку дії наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 6788,38 грн., яка є несплаченою станом на день подання позовної заяви.

Як наголошує позивач, 30.01.2020 на адресу Департаменту надійшло звернення КП Теплопостачання міста Одеса від 28.01.2020 р. № 02-01-01-37 щодо підписання угод про зарахування зустрічних однорідних вимог між КП Теплопостачання міста Одеса та ПрАТ ВФ Україна щодо за договорами оренди: від 02.11.2009 № ТГО-568/09, від 01.01.2010 № ТГО-74/10, від 18.07.2013 № ТГО-293/13, від 18.07.2013 № ТГО-294/13, від 18.07.2013 № ТГО-296/13, від 18.07.2013 № ТГО-297/13, від 18.07.2013 № ТГО-292/13, від 18.07.2013 № ТГО-291/13.

Позивач зазначає, що згідно з п. 25 рішення Одеської міської ради від 12.12.2018 № 3991- VII Про бюджет міста Одеси на 2019 рік та п. 26 рішення Одеської міської ради від 12.12.2019 № 5453- VII Про бюджет міста Одеси на 2020 рік у разі передачі в оренду Департаментом майна, балансоутримувачем якого є комунальне підприємство, загальна площа якого перевищує 200 кв.м на одного балансоутримувача, 95% коштів за оренду є джерелом доходів відповідного комунального підприємства та використовуються на поповнення власних обігових коштів підприємства балансоутримувача.

Позивач звертає увагу, що положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальної власності відповідних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. При цьому позивач наголошує, що відповідно до п. 1.3 статуту КП Теплопостачання міста Одеси засновником підприємства є Одеська міська рада.

Частиною 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов`язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Таким чином, на думку позивача, діючим законодавством України заборонено зарахування зустрічних однорідних вимог у вигляді взаємозаліків у негрошовій формі.

В свою чергу листом Департаменту від 27.02.2020 № 01-13/718 балансоутримувача - КП Теплопостачання міста Одеси було повідомлено, що Законом України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, а з 01.02.2020 - Законом Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ, не передбачено прямої норми щодо можливості погашення заборгованості з орендної плати шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та ПрАТ ВФ України є боржником перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради за договорами оренди від 02.11.2009 № ТГО-568/09, від 01.01.2010 № ТГО-74/10, від 18.07.2013 № ТГО-293/13, від 18.07.2013 № ТГО-294/13, від 18.07.2013 № ТГО-296/13, від 18.07.2013 № ТГО-297/13, від 18.07.2013 № ТГО-292/13, від 18.07.2013 № ТГО-291/13, та у подальшому буде вжиті заходи зі стягнення вказаної заборгованості.

Поряд з цим, з огляду на те, що строк дії договору було автопролонговано до 09.03.2020, відповідно позивач вважає, що за період з 10.03.2020 до 30.11.2021 зазначений об`єкт, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 41/1 використовувався Приватним акціонерним товариством ВФ Україна без належних правових підстав.

Наразі позивач посилається на п. 4.4. договору оренди, згідно якого після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-дений термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Так, враховуючи закінчення 09.03.2020 року дії договору оренду та неповернення відповідачем за актом приймання-передачі об`єкта оренди, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 10.03.2020 по 30.11.2020 складає 40481,23 грн.

Наразі позивач повідомляє, що з метою досудового врегулювання спору Департаментом була направлена претензія від 26.02.2020 № 01-13/691.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 позовна заява (вх. № 2599/22 від 27.09.2022) була передана на розгляд судді Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2022 відкрито провадження у справі № 916/2512/22. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

19 жовтня 2022 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про залучення КП Теплопостачання міста Одеси до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

19 жовтня 2022 року від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти обставин, викладених у позовній заяві. Зокрема, відповідач підтверджує, що 18.07.2013 між КП ТМО (орендодавець або балансоутримувач) та ПрАТ МТС Україна (орендар) укладено договір оренди № ТТО-293/13. Об`єктом оренди є частина крівлі будівлі ЦТП № 80, загальною площею 2,0 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова 41/1. Так, за актом приймання-передачі від 18.07.2013 орендодавець передав орендарю об`єкт оренди, який знаходиться у комунальної власності та перебуває на балансі КП ТМО, під розміщення телекомунікаційного обладнання. В подальшому відповідно до рішення Одеської міської ради від 26.07.2017 № 2284-VІІ Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси було визначено, що орендодавцем комунального майна, переданого на баланс комунальних підприємств виступає Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідач зазначає, що 16 квітня 2018 року за ініціативою позивача було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору, яким змінено орендодавця - КП ТМО на Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Орендаря на ПрАТ ВФ Україна. КП ТМО визначено у вказаному додатковому договорі як балансоутримувач. Одночасно даною додатковою угодою продовжено термін дії договору до 01 червня 2018 року (п. 1.1., п. 1.3. Додаткового договору).

Окрім того, відповідач зазначає, що додатковим договором доповнено підпункт 2.2. п. 2 Договору щодо порядку розрахунків, а саме було визначено, що з 01.01.2018 орендар перераховує орендну плату у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: № 37326027001909, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595. Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.

Відповідач зауважує, що згідно пункту 27 рішенням Одеської міської ради № 2733-VІІ від 14.12.2017 Про бюджет міста Одеси на 2018 рік встановлено, що у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім КП Міжнародний аеропорт Одеса, та коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду не перевищує 200 кв.м, договори оренди укладаються департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та орендні платежі розподіляються орендарем у наступному порядку:

- 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи ПДВ, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача;

- 5 відсотків, включаючи ПДВ, перераховуються орендарем на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий в управлінні Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області, в порядку, визначеному п. 26 даного рішення.

Викладене на думку відповідача свідчить про те, що у КП ТМО як у балансоутримувача майна на підставі зазначеного нормативного акту органу міського самоврядування та договору виникло право на отримання частки щомісячних орендних платежів у розмірі 95 % коштів за оренду майна, переданого відповідачу.

Так, з внесенням зазначених змін до договору у орендаря виник обов`язок самостійно проводити розподіл щомісячної суми орендної плати та перераховувати її в визначених частинах безпосередньо на рахунок балансоутримувача майна - КП ТМО та орендодавця - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у порядку, встановленому рішенням Одеської міської ради.

В свою чергу, окрім зобов`язання ПрАТ ВФ Україна по оплаті орендної плати на користь балансоутримувача - КП ТМО, у КП ТМО були зобов`язання перед ПрАТ ВФ Україна за окремими договірними відносини для задоволення потреб у передачі інформації пристроями, які зчитають та передають дані з вузлів обліку (природного газу, теплової енергії, тощо).

Зокрема, sim-картки оператора ПрАТ ВФ Україна встановлені у пристроях передачі інформації (модемах) на:

- вузлах обліку газу котелень підприємства (відповідно до вимог пунктів 1,2 глави 3 розділу X Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2494);

- вузлах обліку теплової енергії котелень підприємства (для оперативного контролю справного стану приладів та коректної роботи котельні);

- вузлах обліку споживання теплової енергії у житлових будинках (для контролю споживання теплової енергії);

- приладах обліку підживлення районних та квартальних котелень;

- котельнях, які обладнані диспетчерськими системами.

За ствердженнями відповідача, у КП ТМО рахувалася заборгованість перед ПрАТ ВФ Україна за договором про надання послуг № СА-№ 295378927813/ТМО-16/17 від 10.02.2017. Вказану заборгованість у певний період КП ТМО не могло погасити через арешти, накладені органами Державної виконавчої служби на рахунки підприємства, і вона могла стати підставою для відключення КП ТМО від обслуговування пристроїв зчитування інформації з вищезазначених вузлів обліку (природного газу, теплової енергії тощо), що унеможливило б належну підготовку до майбутнього опалювального періоду. З огляду на такі обставини, між КП ТМО та ПрАТ ВФ Україна були проведені заліки зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, як повідомляє відповідач, 95-тивідсоткова частка КП ТМО від коштів за оренду майна за договором є джерелом доходів підприємства та використовується на поповнення власних обігових коштів, тому заборона передбачена Бюджетним кодексом України, зокрема у ч. 6 ст. 45, на проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі шляхом взаємозаліку, не стосується КП ТМО. Зазначені кошти належать КП ТМО та не підлягають перерахуванню до бюджету, а також на розрахункові рахунки Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідач зазначає, що враховуючи обставину, що зустрічні однорідні вимоги КП ТМО та ПрАТ ВФ Україна не підпадають під випадки, встановлені у ст. 602 Цивільного кодексу України, то проведення взаємозаліку є цілком законним та обґрунтованим.

Поряд з цим відповідач наголошує, що 16.04.2018 за ініціативою позивача було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору, проте первісний термін дії договору був встановлений з 18.07.2013 до 18.06.2016, тобто на 2 роки та 11 місяців.

У пункті 7.8. Договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, на думку відповідача, з 18.06.2016 відбулося продовження терміну дії договору знову на 2 роки та 11 місяців, тобто по 18.05.2019.

Між тим відповідач наголошує, що під час автоматичного продовження терміну дії Договору згідно пункту 7.8. (з 18.06.2016 по 18.05.2019) позивач, укладаючи додатковий договір № 1, продовжив термін дії договору до 01.06.2018 (п. 1.1., п. 1.3. Додаткового договору), але фактично скоротив термін його дії. Отже, на думку відповідача, новий термін дії договору був встановлений вже з 18.06.2016 по 01.06.2018 (2 роки, 11 місяців, 14 днів).

Відповідач зазначає, що сторонами не вносилися зміни в редакцію пункту 7.8. Договору, яка визначає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За таких обставин, на думку відповідача, процедура припинення договору повинна відбуватися шляхом направлення письмової заяви протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто, в період з 01.06.2018 р. по 01.07.2018.

Між тим, відповідач повідомляє, що позивач направив у лютому 2020 року листа від 26.02.2020 № 01-13/683 про закінчення строку дії договору з 09.03.2020. Але на думку відповідача, з огляду на вимоги пункту 7.8. договору процедура його припинення є вочевидь порушеною.

Отже, на думку відповідача, у період з 01.06.2018 по 01.07.2018 договір не був припинений належним чином. З огляду на це, у 2018 році на підставі п. 7.8. договору строк його дії було продовжено ще на 2 роки 11 місяців 14 днів, тобто до 15 травня 2021 року (з подальшою пролонгацією). В свою чергу оскільки дія договору не припинена, то відсутні правові підстави для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України щодо сплати орендарем неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 клопотання Приватного акціонерного товариства ВФ Україна (вх. суду № 23179/22 від 19.10.2022) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача задоволено. Залучено Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Зобов`язано позивача (протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали суду) в порядку ч. 2 ст. 172 ГПК України надіслати на адресу Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази направлення надати до суду. Запропоновано третій особі надати до суду (протягом 10 днів з дня отримання позовної заяви з додатком) пояснення щодо позову або відзиву в порядку ст. 168 ГПК України.

03 листопада 2022 року третьою особою подано до суду письмові пояснення щодо позовної заяви. Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси зазначає, що розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік. КП ТМО звертає увагу суду на те, що згідно пункту 27 рішенням Одеської міської ради № 2733-VII від 14.12.2017 Про бюджет міста Одеси на 2018 рік встановлено, що у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім КП Міжнародний аеропорт Одеса, та коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду перевищує 200 кв.м, договори оренди укладаються департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та орендні платежі розподіляються орендарем у наступному порядку:

- 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи ПДВ, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача;

- 5 відсотків, включаючи ПДВ, перераховуються орендарем на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий в управлінні Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області, в порядку, визначеному п. 26 даного рішення.

Викладене свідчить, що у КП ТМО як у балансоутримувача майна, на підставі зазначеного нормативного акту органу міського самоврядування та договору, виникло право на отримання частки щомісячних орендних платежів у розмірі 95% коштів за оренду майна, переданого відповідачу.

КП ТМО зазначає, що з внесенням зазначених змін до договору в орендаря виник обов`язок самостійно проводити розподіл щомісячної суми орендної плати та перераховувати її в визначених частинах безпосередньо на рахунок балансоутримувача майна - КП ТМО та орендодавця - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у порядку, встановленому рішенням Одеської міської ради.

КП ТМО підтверджує, що окрім зобов`язання ПрАТ ВФ Україна по оплаті орендної плати на користь балансоутримувача - КП ТМО, у КП ТМО були зобов`язання перед ПрАТ ВФ Україна за окремими договірними відносини для задоволення потреб у передачі інформації пристроями, які зчитають та передають дані з вузлів обліку (природного газу, теплової енергії, тощо).

КП ТМО повідомляє, що в нього рахувалася заборгованість перед ПрАТ ВФ Україна за договором про надання послуг № СА-№ 295378927813/ТМО-16/17 від 10.02.2017. Вказану заборгованість у певний період КП ТМО не могло погасити через арешти, накладені органами Державної виконавчої служби на рахунки підприємства, і вона могла стати підставою для відключення КП ТМО від обслуговування пристроїв зчитування інформації з вищезазначених вузлів обліку (природного газу, теплової енергії тощо), що унеможливило б належну підготовку до майбутнього опалювального періоду. З огляду на це між КП ТМО та ПрАТ ВФ Україна - відповідачем у справі, були проведені заліки зустрічних однорідних вимог.

Як вже зазначалось вище, 95-тивідсоткова частка КП ТМО від коштів за оренду майна за договором є джерелом доходів підприємства та використовується на поповнення власних обігових коштів, тому заборона передбачена Бюджетним кодексом України, зокрема у ч. 6 ст. 45, на проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі шляхом взаємозаліку, не стосується КП ТМО. Зазначені кошти належать КП ТМО та не підлягають перерахуванню до бюджету, а також на розрахункові рахунки Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. На думку КП ТМО, враховуючи, що зустрічні однорідні вимоги КП ТМО та ПрАТ ВФ Україна не підпадають під випадки, встановлені у ст. 602 Цивільного кодексу України, то проведення взаємозаліку є цілком законним та обґрунтованим.

Щодо продовження дії договору оренди, КП ТМО зазначає, що з огляду на укладення між сторонами додаткового договору, а також недотримання позивачем вимог пункту 7.8. договору, процедура припинення договору є порушеною, із чого випливає, що у період з 01.06.2018 по 01.07.2018 договір не був припинений належним чином. З огляду на це, КП ТМО вважає, що у 2018 році на підставі п. 7.8. договору строк його дії було продовжено ще на 1 рік 11 місяців 14 днів, тобто до 15 травня 2020 року (з подальшою пролонгацією).

При цьому КП ТМО зазначає, що оскільки дія договору не припинена, то і не має правових підстав для застосування ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України щодо сплати орендарем неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала про відкриття провадження у справі від була надіслана на адреси сторін у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Зазначена ухвала суду отримана позивачем та відповідачем, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти про вручення (т. 1, а.с. 52-53).

Судом, також, враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Від сторін у справі жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, відсутність протягом тривалого часу електроенергії в приміщенні Господарського суду Одеської області, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 18.07.2013 між Комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеси і Приватним акціонерним товариством МТС Україна було укладено Договір оренди № ТГО-293/13, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди загальною площею 2,0 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 41/1 (Частина крівлі будівлі ЦТП № 81б) (об`єкт оренди).

Відповідно до умов п. 1.2. Договору передача в оренду об`єкта, зазначеного у п. 1.1. цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Розпорядження міського голови від 11.07.2013 № 726-01р Про передачу в оренду Приватному акціонерному товариству МТС Україна частини дахів центральних теплових пунктів, що розташовані в м. Одеса.

Відповідно до умов п. 1.3. Договору встановлено термін дії договору оренди: з 18.07.2013 до 18.06.2016.

Згідно умов п. 2.1. Договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 з наступними змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради і виконкому Одеської міської ради. За орендоване нерухоме майно орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 402,70 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Орендна плата з урахуванням податку на додану вартість складає 483,24 грн., ПДВ 80,54 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (відповідно до умов п. 2.2. Договору).

Згідно умов п. 2.3. Договору, до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Відповідно до умов п. 2.4. договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно умов п. 5.2. Договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати на протязі 3-х місяців поспіль.

Орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду об`єкт оренди згідно з п. 1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (п. 3.3. Договору).

Відповідно до умов п. 5.3. Договору, у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем об`єкту оренди за його профільним призначенням в порядку передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди. Договір є розірваним з моменту укладення акту приймання-передачі орендованого приміщення.

Відповідно до умов п. 7.5. Договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вноситься до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.

Згідно умов п. 7.7. Договору, після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру щодо передачі об`єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.

Згідно положень п. 7.8. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається судом із акту приймання-передачі до договору оренди № ТГО-293/13 від 18.07.2013 КП Теплопостачання міста Одеси передало, а ПрАТ МТС Україна прийняло в строкове платне користування частину покрівлі будівлі ЦТП № 76 площею 2,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 41/1, що перебуває на балансі КП Теплопостачання міста Одеси, під розміщення телекомунікаційного обладнання.

В подальшому, 16.04.2018 сторонами було укладено додатковий договір № 1 до вказаного договору оренди від 18 липня 2013 № ТГО-292/13, згідно якого:

1.1. Керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1962 - VII Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської рад від 27.06.2006 року № 56-V Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284 - VII Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, та на підставі акту приймання - передачі від 16 квітня 2018 р. у преамбулі та розділі Місцезнаходження сторін договору назву орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

1.2. У преамбулі цього договору назву орендаря змінено на Приватне акціонерне товариство ВФ УКРАЇНА.

1.3. Пункт 1.3. розділу Предмет договору доповнено наступним: 1.3. Продовжити термін дії цього Договору до 01 червня 2018 року

1.4. Підпункт 2.2. пункту 2. Порядок розрахунків договору доповнено наступним:

З 01.01.2018 р. Орендар перераховує орендну плату, у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ на поточний рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради: № 37326027001909, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області МФО 828011 код ЄДРПОУ 26302595.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.

1.5. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

1.6. Сплату фактичних витрат за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, а також земельною ділянок орендар здійснює за вказаними балансоутримувачем банківськими реквізитами, на підставі наданих балансоутримувачем рахунків.

Відповідно до п. 2 додаткового договору № 1 інші умови договору залишаються без змін.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 6788,38 грн. та неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі 40481,23 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду частину покрівлі будівлі згідно п. 2.2, 2.4 Договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

Як стверджує позивач, відповідачем всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 2.2, 2.4 Договору оренди відповідачем не сплачено орендну плату у повному обсязі за користування об`єктом оренди, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість в сумі 6788,38 грн.

Разом із тим, як вбачається зі змісту договору, в п. 2.2. Договору (в редакції додаткового договору № 1) сторонами погоджено, що з 01.01.2018 орендар перераховує орендну плату у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, на поточний рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, при цьому розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.

При цьому, згідно пункту 27 рішення Одеської міської ради № 2733-VІІ від 14.12.2017 "Про бюджет міста Одеси на 2018 рік", у разі коли орендодавцем нерухомого майна є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, кошти за оренду майна, сумарна площа, якого на одне комунальне підприємство не перевищує 200 кв.м. є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів. Кошти за оренду майна, яке знаходиться на балансі бюджетних установ, організацій, сумарна площа якого на одну установу, організацію не перевищує 200 кв.м є джерелом власних надходжень відповідних бюджетних установ, організацій. Також вказаним рішенням ОМР встановлено, що у разі коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду перевищує 200 кв.м, договори оренди укладаються департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та орендні платежі розподіляються орендарем у наступному порядку:

1) у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємствам, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім КП «Міжнародний аеропорт Одеса» (орендодавець-департамент комунальної власності Одеської міської ради):

- 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи ПДВ, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача;

- 5 відсотків, включаючи ПДВ, перераховуються орендарем на рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий в управлінні Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області, в порядку, визначеному п. 26 даного рішення.

Аналогічні за змістом положення також містяться у пункті 25 рішення Одеської міської ради № 3991-VІІ від 12.12.2018 "Про бюджет міста Одеси на 2019 рік" та пункті 26 рішення Одеської міської ради № 5453-VІІ від 11.12.2019 "Про бюджет міста Одеси на 2020 рік".

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач був зобов`язаний сплачувати на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» як балансоутримувача майна на підставі зазначених рішень міськради та договору орендну плату у розмірі 95% коштів за оренду майна, переданого відповідачу, а на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 5%.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, відповідачем було сплачено на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 5% орендної плати, натомість заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості складається з частини орендних платежів, які відповідач мав сплачувати на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» в розмірі 95% орендної плати.

В обґрунтування своїх доводів позивач вважає, що умови договору наділяють його правом на отримання від орендаря повної суми орендної плати, а в подальшому саме позивач має здійснювати розподіл щомісячної орендної плати з перерахуванням відповідної частини на рахунок балансоутримувача у порядку, визначеному рішенням одеської міської ради на відповідний рік. Проте, судом критично оцінюються такі доводи позивача, оскільки вказана позиція позивача не узгоджується з умовами договору та суперечить їм. Позивач, укладаючи додатковий договір № 1 до договору оренди, погодився з наведеними в ній умовами, зокрема, з порядком сплати відповідачем орендної плати, за яким розподіл щомісячної суми орендної плати і перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться саме орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.

За змістом положень статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 ЦК України.

Виходячи із зазначеного, на кожну з сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань укладення договору до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони.

Відтак, при внесенні сторонами змін до договору оренди умови додаткового договору мали бути проаналізовані позивачем на предмет їх справедливості та прийнятності для позивача на момент укладення додаткового договору, а не за фактом його подальшого виконання.

При цьому судом з`ясовано, що заборгованість у Приватного акціонерного товариства ВФ Україна перед Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» відсутня. Наразі суд зауважує, що форма проведення розрахунків Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» та Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» у негрошовій формі шляхом взаємозаліку не стосується предмету спору у даній справі.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року, справа Трофимчук проти України).

Отже, враховуючи те, що порядок розрахунків між ПрАТ «ВФ Україна» та КП «Теплопостачання міста Одеси» не відноситься до предмету спору, тому суд не вбачає підстав надавати оцінку цим доводам сторін і третьої особи. Більш того, навіть у разі наявності у відповідача заборгованості по орендній платі перед балансоутримувачем, позивач не наділений правом на стягнення цієї заборгованості в судовому порядку.

З огляду на вищевикладене та враховуючи відсутність у відповідача заборгованості перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради щодо сплати належної йому частки в розмірі 5% орендної плати, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди № ТГО-293/13 від 18.07.2013 в сумі 6788,38 грн. Адже судом встановлено відсутність обов`язку сплачувати орендні платежі у 100%-му розмірі на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки в сумі 40481,23 грн., суд зазначає наступне.

Чинним законодавством передбачена відповідальність наймача за невиконання обов`язку щодо своєчасного повернення об`єкту оренди. Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка підлягає сплаті орендарем у разі прострочення повернення об`єкту оренди.

Як вказує позивач, відповідача було проінформовано, що строк дії договору оренди від 18.07.2013 № ТГО-293/13 закінчується 09.03.2020 та запропоновано сплатити заборгованість з орендної плати та здійснити фактичне повернення співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі об`єкта оренди, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова 41/1. З огляду на те, що, на думку позивача, строк дії договору було автопролонговано до 09.03.2020, відповідно позивач вважає, що за період з 10.03.2020 до 30.11.2021 зазначений об`єкт, загальною площею 2,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова 41/1, використовувався Приватним акціонерним товариством «ВФ Україна» без належних правових підстав, що в свою чергу стало підставою для нарахування спірної суми неустойки.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами в п. 1.3. договору № ТГО-293/13 від 18.07.2013 було погоджено строк його дії з 18.07.2013 по 18.06.2016. Таким чином, строк дії договору складає 2 роки та 11 місяців.

Згідно додаткового договору № 1 пункт 1.3 договору оренди було доповнено наступним змістом: „Продовжити термін дії цього договору до 01 червня 2018.

За умовами п. 7.8. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, як встановлено судом та не оспорюється сторонами, з огляду на відсутність, передбаченої п. 7.8. договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, договір № ТГО-293/13 від 18.07.2013 було продовжено автоматично після 01.06.2018. Наразі суд зауважує, що з огляду на положення п. 7.8 договору автоматична пролонгація договору відбулась на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В свою чергу суд вважає безпідставними доводи позивача про автоматичне продовження договору на строк, на який діяв договір оренди згідно додаткового договору № 1 з 19.06.2016 до 01.06.2018, тобто до 09.03.2020.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Окрім того, відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тому, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18.

Наразі положеннями спірного договору оренди не передбачено обов`язкового укладання письмової додаткової угоди для продовження терміну дії відповідного договору у випадку наявності підстав для його автоматичного продовження за правилами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». При цьому, у даному випадку має значення лише те чи збіг встановлений законом місячний строк для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов`язане автоматичне продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: відсутнє письмове повідомлення однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору, також оренда продовжує користування орендованим майном. Вказана сукупність фактів є достатнім вважати автоматично продовженим договір оренди на вказаній підставі. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/3324/16.

Наявні в матеріалах справи докази не містять заперечень Департаменту щодо неможливості подальшого продовження договору № ТГО-296/13 від 18.07.2013 у зв`язку із закінченням строку його дії, та оскільки заперечення на продовження дії договору мали бути висловлені позивачем у місячний строк, претензія позивача № 01-13/691 від 26.02.2020 як заперечення на подальшу пролонгацію договору не приймається судом до уваги.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів направлення Департаментом повідомлення саме на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку, суд погоджується з доводами відповідача про те, що договір № ТГО-293/13 від 18.07.2013, вважається продовженим без обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

До того ж, як встановлено судом, орендар продовжує користуватися орендованим майном, що не спростовано позивачем та підтверджується балансоутримувачем майна (КП «ТМО»), також відповідачем вноситься орендна плата і така сплата приймається позивачем. До того ж позивачем не вживалось ніяких дій, направлених на звільнення відповідачем об`єкту оренди. Також судом не встановлено інших підстав, які б безумовно свідчили про розірвання орендних відносин.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження позивача про припинення дії договору № ТГО-293/13 від 18.07.2013.

Отже, оскільки договір оренди № ТГО-293/13 від 18.07.2013 не припинив свою дію, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, відповідно у відповідача відсутній обов`язок із повернення орендованого майна.

В свою чергу вказане свідчить про відсутність у відповідача простроченого зобов`язання із повернення орендованого майна, що унеможливлює нарахування неустойки.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено і підписано 21 грудня 2022 р.

Суддя Нікітенко С.В.