Рішення № 107981880, 08.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/4791/22

За позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ"простягнення 184 846 332,95 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Дігтярь М.М. - представник за довіреністю;

Добролюбова Т.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4791/22 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" про стягнення 158 647 392,88 грн основного боргу, 8 383 571,20 грн пені, 5 589 430,56 грн інфляційних втрат, 1 120 620, 81 грн 3% річних, 11 105 317,50 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання за договором купівлі-продажу електричної енергії від 30.12.2021 № 65-150-SD-21-00523.

21.09.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи доказів часткової оплати суми боргу в розмірі 97 404 506, 43 грн.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 27.10.2022 призначено судове засідання у справі на 08.12.2022.

06.12.2022 до суду позивачем подано клопотання про долучення доказів оплати відповідачем суми основного боргу та закриття провадження у справі в частині стягнення 158 647 392,88 грн.

Крім того, 07.12.2022 відповідачем заявлено про відкладення розгляду справи з огляду на можливість у майбутньому долучити сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин.

Безпосередньо в судовому засіданні 08.12.2022 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та заперечував проти відкладення слухання справи.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 08.12.2022 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з положеннями ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав - перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, строки розгляду спору по суті, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено поважних причин неявки, підстав для відкладення слухання справи немає, наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 08.12.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (далі - як покупець) було укладено договір № 65-150-SD-21-00523 за умовами якого продавець зобов`язаний продати електричну енергію покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).

Відповідно до п. 2.2. договору, обсяги електричної енергії, що продаються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору покупцем електричної енергії та може бути перепродана покупцем з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про ринок електричної енергії".

Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з першого календарного дня по останній день такого періоду (період постачання), що зазначаються у Додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. У Додатковій угоді для періоду постачання зазначаються години, в які буде здійснюватися відпуск/відбір електричної енергії, для кожного Торгового дня (Доби постачання) у періоді постачання (п. 3.1.).

Кожна сторона самостійно зобов`язана до 10:00 за 2 дні до кожного Торгового дня (доби постачання) здійснити реєстрацію обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам торгового дня (доби постачання), на електронній платформі ОСП (п. 3.4. договору).

У розділі 4 договору сторони погодили, що купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з урахуванням акцизного податку та податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України. Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у Додатковій угоді для періоду постачання. Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Покупець оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов Додаткової угоди для періоду постачання.

Відповідно до п.п. 4.10.-4.11. договору, після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають Акт купівлі-продажу електричної енергії. Продавець не пізніше 2 (другого) робочого дня після закінчення розрахункового місяця, у якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає покупцю з накладенням кваліфікованого електронного підпису Акт купівлі-продажу електричної енергії. Покупець в дводенний термін після отримання Акту купівлі-продажу електричної енергії зобов`язаний підписати його з накладенням кваліфікованого електронного підпису та направити продавцю. Покупець надсилає протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання Акту купівлі-продажу електричної енергії з накладенням кваліфікованого електронного підпису продавця два оригінальних примірники підписаних із своєї сторони Акта купівлі-продажу електричної енергії поштою або через свого уповноваженого представника.

Згідно з п. 12.1. договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікованим електронним підписом (КЕП) та діє до 31.12.2022 включно. У частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання.

Додаткову угоду № 4 до договору було укладено за результатам електронного аукціону № ЕР-210222-13, що відбувся 21.02.2022, а відповідно до п. 2 цієї угоди періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.03.2022 по 31.03.2022 (далі також - березень 2022). Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов Додаткової угоди № 4 становить 425 739,000 МВт*год, вартість 1 242 501 662,40 грн.

Листом № 50-02/0933 від 06.04.2022, який є невід`ємною частиною договору, змінено умови Додаткової угоди № 4 у частині обсягу та вартості електричної енергії, які після внесення змін становлять: 123 120,000 МВт*год, вартість 359 320 627,60 грн.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 4 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Покупець здійснює оплату електричної енергії в три етапи:

- до 25.02.2022 (включно) - розмірі не менше 30% від вартості електричної енергії, що становить 107 796 188,28 грн (з ПДВ);

- з 02.03.2022 по 04.03.2022 (включно) - у розмірі не менше 30% від вартості електричної енергії у розрахунковому місяці, що становить 107 796 188,28 грн (з ПДВ);

- до 16.03.2022 (включно) - у розмірі не менше 40% від вартості електричної енергії у розрахунковому місяці, що становить 143 728 251,04 грн (з ПДВ).

Як стверджує позивач, відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2022 у березні 2022 позивачем продано відповідачу електричну енергію обсягом 123 120,000 МВт*год вартістю 359 320 627,60 грн (з ПДВ). Загальна сума оплат електричної енергії за березень 2022, яка надійшла від покупця становить 200 673 234,72 грн (з ПДВ).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як наголошує позивач, що відповідач не оплатив варість проданої/купленої електричної енергії у березні 2022 на загальну суму 158 647 392,88 грн (з ПДВ).

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- відсутні правові підставі для стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу;

- НКРЕКП 25.02.2022 прийнято Постанову № 332 за п. 16 якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування передбачено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії;

- розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення позивачем є неспівмірно великим у порівнянні із сумою основної заборгованості за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про постачання електричної енергії.

За ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отриману електричну енергію у березні 2022 на загальну суму 158 647 392,88 грн (З ПДВ).

Однак, під час розгляду справи позивачем та відповідачем було повідомлено про повну оплату сум основного боргу, що підтверджується, зокрема, наданою позивачем випискою з банківського рахунку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, сума основного боргу, заявлена позивачем до стягнення, погашена відповідачем в повному обсязі, предмет спору у справі в частині стягнення 158 647 392,88 грн відсутній, за таких обставин, провадження у даній справі підлягає закриттю в частині таких вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1 120 620,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 589 430,56 грн, пеню в розмірі 8 383 571,20 грн та штраф в розмірі 11 105 317,50 грн за прострочення сплати вартості купленої електричної енергії.

Факт прострочення відповідачем оплати за отриману електричну енергію підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними та під час вирішення спору спростований не був.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У першу чергу суд вважає за необхідне наголосити, що інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а тому на них не розповсюджуються положення Постанови НКРЕКП № 322 від 25.02.2022.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 07.03.2022 по 09.06.2022 судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 120 620,81 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, за якими заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення становить 4 918 069,18 грн, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на цю суму.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 6.4.,6.5. договору, за у випадку не здійснення (здійснення у неповному обсязі) покупцем будь-якого платежу за цим договором у строк, передбачений Додатковою угодою до цього договору, покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період прострочення, від простроченої суми платежу, без врахування дня фактичної оплати. За прострочення здійснення покупцем будь-якого платежу за цим договором на строк понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від простроченої суми такого платежу.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Так, судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

26.04.2022 Постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Тобто, оскільки спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», то вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до них.

При цьому, суд зауважує, що період нарахування пені позивачем заявлено такий, який, у тому числі, входить в період дії воєнного стану.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, позивач нарахував до стягнення пеню за період з 26.04.2022 по 09.06.2022 необґрунтовано.

Здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 3 558 891,85 грн за загальний період нарахування з 07.03.2022 по 25.04.2022.

У той же час, за результатами перевірки нарахованого до стягнення штрафу, суд дійшов висновку, що позивачем такий розрахунок виконано вірно, а період нарахування не підпадає під дію п 16. Постанови НКРЕКП № 332, оскільки прострочення здійснення відповідачем платежу за договором почалося з 05.03.2022, а п. 16 постанови прийнято 26.04.2022.

Позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 11 105 317,50 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України у постанові від 27.04.2012 справа № 06/5026/1052/2011, Вищий господарський суд України у постанові від 09.02.2011 № 25/46-10-1432 та Верховний Суд у постанові від 08.08.2018 по справі № 908/1843/17.

Судом також прийняті до уваги доводи відповідача про право суду зменшити розмір штрафних санкцій та встановлено таке.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Надавши оцінку обставинам, викладеним у відзиви стосовно зменшення розміру штрафних санкцій, встановивши відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, на користь позивача підлягає поверненню судовий збір в сумі 475 365,90 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/4791/22 в частині позивних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" про стягнення заборгованості в сумі 158 647 392,88 грн.

2. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (01010, м. Київ, вул. Левандовська, 8А, нежиле приміщення, 1-8, гру. прим. 10; код ЄДРПОУ 41963985) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 42041573) пеню в розмірі 3 558 891,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 918 069,18 грн, 3% річних в розмірі 1 120 620, 81 грн, штраф в розмірі 11 105 317,50 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 310 543,48 грн. Видати наказ.

4. Повернути Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 42041573) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 475 365,90 грн, перерахований згідно з платіжним дорученням № 602 від 08.06.2022, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/4791/22.

5. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко