Рішення № 107981557, 19.12.2022, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/661/22

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

секретар судового засідання: Рисухін Д.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: Васинчук С.М. - адвокат, ордер серії АМ №1033873 від 12.10.2022,

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрій Транс"

до Фермерського господарства "Агро Юніверс"

про стягнення 142600,72 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрій Транс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства "Агро Юніверс" про стягнення заборгованості у розмірі 142600,72 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.08.2022 позовну заяву ТОВ "Юрій Транс" залишено без руху та встановлено останньому строк для усунення виявлених недоліків.

19.09.2022 на виконання вимог вказаної ухвали на поштову адресу суду від позивача супровідним листом від 13.09.2022 надійшли належним чином засвідчені додатки до позовної заяви (а.с.46-78).

Ухвалою суду від 21.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; cудове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.10.2022.

У судовому засіданні 12.10.2022 оглянуто оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги (а.с.85-86).

Ухвалою суду від 12.10.2022 відкладено розгляд справи по суті на 07.11.2022.

Ухвалою суду від 21.11.2022 продовжено строк розгляду справи на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено розгляд справи по суті за клопотанням представника відповідача (а.с.89-92) на 19.12.2022.

Відповідач уповноваженого представника у засідання не направив, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений завчасно і належним чином.

19.12.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про передачу справи №906/661/22 до справи №906/1076/22 в межах питання про банкрутство ФГ «Агро Юніверс», у якому останній також повідомив про неможливість прибути в судове засідання через участь у розгляді справи №910/2118/22 в Господарському суді міста Києва (а.с.110-111).

Представник позивача зазначив, що не вбачає перешкод для розгляду справи у даному засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи від 19.12.2022 та заслухавши думку представника позивача, суд не знайшов підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до абз.1 ч.2, ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідача. Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щ о д о я к о г о в і д к р и т о п р о в а д ж е н н я у с п р а в і п р о б а н к р у т с т в о, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2022 у справі №925/162/20 (711/6697/19).

Імперативний припис ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства про передачу справи, стороною якої є боржник, до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, підлягає реалізації в порядку ст.31 ГПК України невідкладно після отримання судом, що розглядає справу позовного провадження, інформації про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони у спорі.

Судом встановлено, що 21.11.2022 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява ТОВ "Нор-Ест Агро" до ФГ "Агро Юніверс" про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ. Ухвалою господарського суду від 06.12.2022 розгляд вказаної заяви відкладено на 12.01.2023.

Тобто станом на дату розгляду справи №906/661/22 питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Агро Юніверс" не вирішено.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи від 19.12.2022.

Оскільки суд вжив усі залежні від нього заходи для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи, при цьому явка останнього в судове засідання обов`язковою не визнавалась, в матеріалах справи достатньо необхідних для вирішення спору по суті доказів, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 та ст.202 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

У засіданні 19.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з перевезення №19/11/21 від 19.11.2021 в частині оплати вартості послуг з перевезення вантажу.

В якості правових підстав позову зазначає положення ст.193 ГК України та ст.ст.530, 610, 692 ЦК України.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не подав, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив, власного контррозрахунку не надав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.11.2021 між Фермерським господарством "Агро Юніверс" (відправник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрій Транс" (перевізник) укладено договір про надання послуг з перевезення №19/11/21 (далі - договір) (а.с.6-7), відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж (згідно з транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення i видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особi (вантажоодержувач), а відправник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Маршрут прямування та вартість послуг з перевезення вантажу за даним договором визначаються у актах здачі-прийняття наданих послуг, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

У розділі 4 договору сторони погодили порядок розрахунків і плати за перевезення вантажу. Так, розрахунки між перевізником і відправником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п.4.1). За перевезення вантажу відправник зобов`язується сплатити перевізнику плату згідно розрахунку, зазначеного в актах прийняття наданих послуг, які є невід`ємною частиною до даного договору (п.4.2). Рахунок за даним договором здійснюється відправником у строк оплати протягом трьох робочих днів після підписання актів приймання-передачі наданих послуг. Рахунок за даним договором здійснюється відправником за узгоджувальними розрахунками (п.4.3).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скіплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п.7.1 цього договору, і закінчується 31.12.2021. Закінчення його строку не звільняє сторін від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.7.1 - 7.3 договору).

Згідно з п.7.5 договору, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовому форматі, підписані сторонами та скріплені печаткою.

Якщо сторони договору не мають жодних претензій одна до одної, то термін дії договору автоматично продовжується на наступний рік (п.7.7 договору).

19.11.2021 ФГ "Агро Юніверс" (відправник) та ТОВ "Юрій Транс" (перевізник) підписали додаткову угоду №1 до договору про надання послуг з перевезення №19/11/21 від 19.11.2021, за змістом якої дійшли спільної згоди викласти п.5.1 договору в такій редакції: «5.1. Сторони за договором погодилися, що вартість перевезення розраховується за такою тарифною сіткою: місце завантаження: за межами села Бабичівка Житомирського р-ну, що входить до складу Пулинського ОТГ; місце розвантаження: Низгірецька вулиця, 111, Бердичів, Житомирська область, 13306, ТОВ «Бердичівський елеватор»; 468 грн з ПДВ /1т; вид зернової культури - кукурудза». Інші умови договору, не зазначені у даній додатковій угоді, залишаються без змін. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (а.с.8).

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, на виконання умов вказаного договору позивач у перiод з 21.11.2021 по 27.11.2021 надав відповідачу послуги з перевезення кукурудзи за маршрутом м.Житомир - Житомирська обл., Пулинський р-н с.Видумка - Житомирська обл., м.Бердичів - м.Житомир на загальну суму 424800,72 грн, що слідує з акта звірки взаємних розрахунків за листопад 2021 року, підписаного уповноваженими представниками сторін і скріпленого відбитками їх печаток (а.с.47).

У свою чергу відповідач здійснив оплату за перевезення вантажу на загальну суму 282200,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №179 від 14.12.2021, №187 від 23.12.2021, №199 від 30.12.2021, №218 від 12.01.2022, №230 від 14.01.2022, №259 від 31.01.2022 (а.с.49-53).

За розрахунком позивача (а.с.41), неоплаченими залишились послуги з перевезення, надані згідно з товарно-транспортними накладними від 25.11.2021 №№12/4, 12/5, 12/6, 12/7, 12/8, 12/9, 12/10 і від 26.11.2021 №№268, 2612, 264, 265, 266 та актами надання послуг від 25.11.2021 №№291, 292, 293, 294, 295, 296, 297 і від 26.11.2021 №№298, 300, 301, 302, 303, на загальну суму 142600,72 грн (а.с.54-77).

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу у повному обсязі, позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частинами 1 та 2 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст.610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін у даній справі виникли за договором, який за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.908 ЦК України).

Відповідно до положень ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Згідно з приписами ст.ст.306, 307 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно- матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 цих Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу відповідно до умов договору №19/11/21 від 19.11.2021 на суму 142600,72 грн (з урахуванням здійснених відповідачем проплат) підтверджується матеріалами справи, зокрема, товарно-транспортними накладними, які складені з дотриманням форми, наведеної у Додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а також актами надання послуг, у яких визначено найменування послуги «перевезення кукурудзи», міститься посилання на договір № 19/11/21 від 19.11.2021, зазначено маршрут транспортних послуг, кількість вантажу в тоннах, ціну без ПДВ і суму без ПДВ, загальну вартість послуг, у т.ч. з ПДВ (а.с.54-77).

Спірні товарно-транспортні накладні та акти надання послуг підписані сторонами та скріплені їх печатками, що є підставою для здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг, відповідно до п.п.4.2, 4.3 договору №19/11/21 від 19.11.2021.

Відповідач факту надання йому позивачем послуг перевезення вантажу не заперечив і не спростував, доказів належного виконання зобов`язань за договором в частині оплати вартості отриманих послуг у повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, на дані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отримані послуги з перевезення вантажу становить 142600,72грн, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не сплачена і не спростована.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агро Юніверс" (вул.Коцюбинського, 14, с.Видумка, Пулинський р-н, Житомирська обл.,12041, код ЄДРПОУ 43357087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрій Транс" (вул.Свідерської, 55, с.Слобода Селець, Житомирський р-н, Житомирська обл.,12430, код ЄДРПОУ 22048987) 142600,72 грн основного боргу та 2481,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.12.22

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2-3 - сторонам (рек.)

+ представнику відповідача на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.