Рішення № 107981301, 21.12.2022, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2022 року Справа № 903/813/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши матеріали по справі за № 903/813/22

за позовом: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка (45715, Волинська обл., Горохівський р-н., с. Угринів, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 03735435)

до відповідача: Фізичної особи підприємця Мазарчук Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , код ідентифікаційний НОМЕР_1 )

про стягнення 60 000 грн.

Встановив: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка звернулося до суду з позовом до Фізичної особи підприємця Мазарчук Олени Юріївни та просить стягнути 60000 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про переуступку боргу за №01/2022 від 13.07.2022, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою від 21.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 21.10.2022 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою на адресу позивача

Ухвала суду від 21.10.2022 про відкриття провадження у справі, яка була направлена з рекомендованим листом на адресу відповідача - Фізичної особи підприємця Мазарчук Олени Юріївни, була отримана відповідачем 16.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №4301805024385.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

28 січня 2020 між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченко (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес Волинь» (дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторський договір №28/01/2020.

Відповідно до п.1.1.даного договору сторони домовились про співпрацю з метою реалізації Продукції (Товарів) Постачальника. В межах цієї співпраці постачальник зобов`язався постачати дистриб`ютору у власність продукцію (товар), а дистриб`ютор зобов`язався приймати поставлену продукцію (товар) та здійснювати подальший їх продаж.

Згідно з п.1.2. договору сторонами передбачено, що найменування, характеристики (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого буде здійснюватись у відповідності до договору, вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору або у накладних.

Відповідно до п.1.3. договору загальна сума договору визначається сумою вартостей товару, вказаної у всіх накладних, згідно яких товар буде передано покупцеві в період його дії.

Згідно п. 2.3 договору визначено, що сторони домовились, що оплата за продукцію здійснюється на 14 ий календарний день з моменту отримання продукції.

Пунктом 7.1. вказаного договору сторони встановили, що даний договір діє з моменту підписання його сторонами до 31 грудня 2021 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 7.3. вказаного договору передбачено, що після закінчення цього терміну договір вважається пролонгованим на тих же умовах і на той же строк у випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення дії договору.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було поставлено, а ТзОВ «Велес Волинь» було прийнято товар на загальну суму 480 654,46 грн. за період з 01.01.2022 по 07.02.2022 (дата поставки товару покупцю) і по 27.10.2021, що підтверджується видатковими накладними № МО000004307 від 08.12.2021, № МО000004345 від 11.12.2021, № МО000004399 від 13.12.2021, № МО000004405 від 15.12.2021, № МО000004441 від 17.12.2021, МО000004484 від 20.12.2021, № МО000004492 від 22.12.2021, № МО000004529 від 24.12.2021, № МО000004570 від 28.12.2021, № МО000004576 від 29.12.2021, № МО000000025 від 03.01.2022, № МО000000052 від 05.01.2022, № МО000000064 від 10.01.2022, № МО000000108 від 12.01.2022, № МО000000143 від 14.01.2022, № МО000000179 від 17.01.2022, № МО000000192 від 19.01.2022, № МО000000221 від 20.01.2022 , № МО000000225 від 21.01.2022 , № МО000000237 від 24.01.2022, № МО000000283 від 26.01.2022, № МО000000316 від 28.01.2022, № МО000000329 від 31.01.2022, № МО000000366 від 02.02.2022, № МО000000401 від 04.02.2022, № МО000000403 від 05.02.2022, № МО000000411 від 07.02.2022.

Однак, товариство частково оплатило товар на суму 153 556,93 грн., що додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас в силу ст. 600 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей іншого майна тощо). Розмір строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Як слідує із матеріалів справи 13 липня 2022 між ТзОВ «Велес Волинь» (первісний боржник) та Фізичною особою-підприємцем Мазарчук Оленою Юріївною (новий боржник) та ПОСП ім.Шевченка (кредитор) було укладено договір про переуступку боргу за №01/2022.

Відповідно до п.1.1.первісний боржник відступає, а новий боржник набуває зобов`язань щодо сплати існуючого боргу перед кредитором у відповідності з дистриб`юторським договором №28/01/2020 від 28 січня 2020 ("Основний договір") та іншими усними та письмовими договорами, укладеними між кредитором та первісним боржником.

Згідно п.1.2. договору кредитор одержує право вимагати від нового боржника повного виконання зобов`язань, визначених у вищезазначеному договорі.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що сума зобов`язань, що відступаються за цим договором, від первісного боржника до нового боржника, складає 327 097,53 грн.

Згідно п.п 3.3. договору визначено, що зобов`язання, що передбачене п.2.1 цього договору, має бути виконане в повному обсязі не пізніше 31 грудня 2023.

Пунктом 3.4.договору домовлено, що новий боржник зобов`язався сплачувати існуючий борг у сумі не менше 20 000 грн., щомісяця до повного виконання зобов`язання , але не пізніше строку, що передбачений п. 3.3 договору.

Відповідно до п. 6.2 договору визначено, що після підписання договору всі попередні переговори з ним, листування, попередні договору, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов даного договору.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З цією нормою кореспондується і стаття 175 ГК України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до приписів статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У сторін виникли цивільні права та обов`язки згідно договору переуступки боргу за №01/2022 від 01/2022 на підставі ст. 600 Цивільного кодексу України.

Позивач доводить, що ФОП Мазарчук О.Ю. не виконала свої зобов`язання за умовами п. 3.4 договору переуступки боргу, який вона прийняла від первісного боржника ТзОВ «Велес Волинь».

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.4.договору домовлено, що новий боржник зобов`язався сплачувати існуючий борг у сумі не менше 20 000 грн., щомісяця до повного виконання зобов`язання , але не пізніше строку, що передбачений п. 3.3 договору.

Отже, враховуючи вище викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 000 грн. основного боргу (з 13 липня 2022, за три місяці, 20 000 грн. x 3 місяці = 60 000 грн.), є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2481,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Мазарчук Олени Юріївни ( АДРЕСА_1 , код ідентифікаційний НОМЕР_1 ) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка (45715, Волинська обл., Горохівський р-н., с. Угринів, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 03735435) 60 000 грн.- основного боргу та 2481, 00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

СуддяВ. М. Дем`як