Рішення № 107981270, 20.12.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2022 р. Cправа № 902/1023/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" (провулок Цегельний, 2, м. Вінниця, 21020)

про стягнення 8134,47 грн,

В С Т А Н О В И В :

Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про стягнення 8134,47 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №5958 від 02.09.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, внаслідок чого Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" 8134,47 грн - основного боргу за період з лютого по серпень 2022 року.

Ухвалою суду від 21.10.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1023/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору.

14.11.2022 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

17.11.2022 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що користуючись правом, передбаченим п. 11.4. Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеріт" двічі зверталося до позивача щодо розірвання Договору № 5958 від 02.09.2013, і це пов`язано з тим, що нежитлове приміщення за адресою м. Вінниця вул. В. Городецького 7 (стара назва вулиці Ч. Партизан) не використовуються Товариством як офісне та навіть як складське, в ньому відсутні будь-які системи теплоспоживання, відсутня система холодного-гарячого водопостачання та водовідведення. Це приміщення є підвальним приміщенням будинку по вул. В.Городецького 7, що потребує ремонту та не є придатним для його використання як офісу.

Однак, в порушення умов укладеного Договору, приписів чинного законодавства України, позивач двічі листами від 30.01.2022 року № 438-1262-21 та 04.10.2022 року за № 2301-3550-22 відмовив в розірванні договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, на думку відповідача, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини сторін, укладений договір фактично розірваний в односторонньому порядку з моменту надіслання відповідного листа ТОВ "Олеріт".

Окрім того, як стверджує відповідач, надані позивачем на підтвердження позовних вимог докази, зокрема, дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт, виписка з журналу нарахувань і оплати, не є первинними документами та не можуть розцінюватись судом, як належні та достатні докази отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" теплової енергії.

Дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт, виписка з журналу нарахувань і оплати, копії описів вкладень до цінних листів сформовані позивачем в односторонньому порядку і не містять в собі доказів їх вручення відповідачу.

Водночас інших первинних документів на підтвердження проведених між сторонами господарських операцій, в тому числі, рахунку, належним чином оформлених актів здачі-прийняття виконаних робіт, загального рахунку на оплату теплової енергії, акту звірки взаємних розрахунків, розгорнутого розрахунку суми боргу з посиланням на первинні документи, дату виникнення заборгованості, її розмір позивачем не надано.

За таких обставин, відповідач просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив на позовну заяву Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" зазначає, що доказів письмового звернення до позивача із вимогою про припинення Договору № 5958 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 02.09.2013 у строк до 30.11.2021, тобто за місяць до закінчення строку дії Договору, відповідач не надав, а тому відповідно до пункту 11.4. цього Договору він вважається пролонгованим на наступний 2022 календарний рік.

Крім того, на теперішній час вбудоване у житловий будинок нежитлове приміщення ТОВ "Олеріт" за адресою: вул. В. Городецького, 7 у м. Вінниці не від`єднано від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання у встановленому законодавством порядку, і відповідно до укладеного Договору до зазначеного приміщення відповідача здійснюється постачання теплової енергії позивачем.

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" вказує, що згідно з умовами укладеного між сторонами Договору № 5958 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 02.09.2013 обов`язок з отримання відповідних рахунків та актів здачі-прийняття виконаних робіт покладено саме на відповідача, тому посилання останнього на те, що надані позивачем дублікати актів та копії описів вкладень до цінних листів не є належними та достатніми доказами отримання відповідачем теплової енергії, є безпідставними та необґрунтованими.

Також позивач акцентує увагу, що після подання позовної заяви - 20.10.2022 відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 200 грн, тому такі дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" свідчать про визнання ним договірних зобов`язань перед КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" та визнання факту отримання послуг з постачання теплової енергії за Договором № 5958 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, який укладено 02.09.2013.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

02.09.2013 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" (Споживач, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5958 (Договір), відповідно до предмету якого (п.1) за цим договором Постачальник бере на себе зобов`язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та за параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід`ємним додатком цього договору.

Згідно із п. 6.1. Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 цього Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 6.2. Договору Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане навантаження, визначене в додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов`язковим для Сторін з моменту введення їх в дію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3. Договору).

За змістом п. 6.4. Договору розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку:

- Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в Додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період;

- остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому Договору (п. 6.5. Договору).

Пунктом 6.6. Договору сторони погодили, що у разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаний споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Договір набуває чинності з 02.09.2013 року та діє до 31.12.2013 року. В частині розрахунків Договір діє до повного їх проведення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 11.1., 11.4. Договору).

Додатком № 4 до Договору (а.с. 14, т. 1) сторони погодили сплату за теплову енергію по двоставковому тарифу.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору оформлено акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за приєднане навантаження та теплову енергію за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року на загальну суму 9 537,87 грн (а.с. 18-23, том 1). Поряд з цим такі акти, за виключенням актів за лютий, липень та серпень 2022 року, направлялися відповідачу, що підтверджується змістом описів вкладень до цінних листів (а.с. 24-31, том 1).

Разом з тим відповідач повного погашення вартості отриманої теплової енергії та приєднаного навантаження не здійснив, внаслідок чого заборгував за Договором (за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року) на загальну суму 8 134,47 грн, що підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати за період з лютого 2022 р. по вересень 2022 р. по особовому рахунку №5958 (а.с. 11, т. 1).

Несплата відповідачем зазначеної вартості отриманої теплової енергії та приєднаного навантаження слугувала підставою для звернення Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 5958 від 02.09.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу з елементами договору про надання послуг (змішаний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За умовами ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватися вимог договору, а саме вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплений обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок).

Згідно із п. 1 Порядку він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (п. 2).

Відповідно до п. 5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії.

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання гарячої води - вартість одиниці послуги (1 куб. метр) як грошовий вираз відповідної умовно-змінної частини вартості планованого обсягу теплової енергії, необхідної для надання послуги з постачання гарячої води, витрат на електроенергію та холодну воду для потреб гарячого водопостачання.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно - змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме:

- вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);

- вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плату за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Зі змісту Порядку слідує, що абонентська плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

Так, відповідно до пункту 6.2. Договору сторони обумовили, що споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження та окремо сплачує за спожиту теплову енергію. При цьому згідно із п. 6.4. розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку:

- Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в Додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період;

- остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки матеріали справи містять ряд актів здачі-прийняття виконаних робіт в дублікаті, що не містять підпису зі сторони відповідача, суд бере до уваги, що за умовами пунктів 6.5., 6.6. Договору передбачено, що по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому Договору. У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаний споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Отже, за змістом вищевказаних умов Договору, обов`язок отримання рахунків на оплату теплової енергії та актів здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання та подальшого повернення підписаного примірника Постачальнику покладено саме на відповідача як Споживача.

Поряд з цим акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за приєднане теплове навантаження з березня по червень 2022 року направлялися позивачем відповідачу, що підтверджується змістом описів вкладень до цінних листів (а.с. 24-31, том 1). Водночас відповідач обопільно підписаних актів не повернув, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Факт відсутності у матеріалах справи опису вкладення про направлення відповідачу актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за лютий, липень та серпень 2022 року не спростовує обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" в силу приписів п. 6.5. Договору отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по Договору.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання надісланих актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за відповідний період, а відтак суд дійшов висновку, що теплову енергію з урахуванням приєднаного навантаження прийнято відповідачем на загальну суму 9 537,87 грн (сума усіх актів за спірний період).

Слід зазначити, що Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" відповідно до виписки з журналу нарахувань і оплати за період з лютого 2022 р. по вересень 2022 р. по особовому рахунку № 5958 (а.с. 11, т. 1) зафіксовано основний борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" в сумі 8 134,47 грн, з урахуванням здійсненого відповідачем погашення за спірний період в розмірі 1 403,38 грн. Водночас до врахування такої проплати позивачем відображено суму боргу 9 537,85 грн, що є на 0,02 грн меншим від загальної суми за актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), що є правом позивача.

Відтак матеріалами справи підтверджено, що на дату звернення із даним позовом до суду відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором здійснено остаточної оплати вартості поставленої теплової енергії та приєднаного навантаження на загальну суму 8 134,47 грн.

Крім того, як підтверджує позивач, після подання позову - 20.10.2022 відповідач сплатив Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" кошти за Договором в сумі 200 грн, внаслідок чого до відповіді на відзив позивачем додано заяву про закриття провадження у справі в цій частині. Таку проплату відображено Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у відомості про платежі по о/р 5958.

Суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент подання позову та припинив своє існування після його пред`явлення, тобто в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в сумі 200 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Водночас несплаченим на дату прийняття рішення залишається основний борг в розмірі 7 934,47 грн (8 134,47 грн - 200 грн = 7 934,47 грн), позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. Тому позов підлягає до задоволення у вказаній сумі.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 200 грн основного боргу.

Слід зазначити, що доводи відповідача в заперечення позову повністю спростовуються вищезазначеними мотивами для його задоволення. Мотиви, що договір є розірваний в односторонньому порядку за зверненням відповідача не заслуговують на увагу, позаяк останнім не дотримано строків звернення з відповідним повідомленням.

Так, відповідно до п. 11.4. Договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін

Зважаючи, що заборгованість стягується за спірний період у 2022 році, то відповідач мав звернутися із заявою про припинення дії договору не пізніше як за місяць до початку 2022 року, чого останнім зроблено не було, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять. Водночас споживання теплової енергії за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" у 2022 році підтверджується також фактом здійснених відповідачем часткових проплат.

Поряд з цим, враховуючи письмове звернення відповідача до позивача у 2022 році про розірвання Договору, наявні підстави вважати, що Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №5958 від 02.09.2013 з ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" не пролонговано на 2023 рік, позаяк таке звернення мало місце 13.09.2022 за №07/09-22, тобто з дотриманням строку, передбаченого п. 11.4. Договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас в силу приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір доведено до суду внаслідок неправильних дій відповідача і часткове погашення основного боргу відбулося вже після подання позову, то витрати позивача за подання позовної заяви покладаються на відповідача повністю в сумі 2 481 грн відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України. Поряд з цим суд зазначає, що ставка судового збору в сумі 2 481 грн є мінімальною.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74 - 79, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 902/1023/22 в частині стягнення з відповідача 200 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" (провулок Цегельний, 2, м. Вінниця, 21020; код ЄДРПОУ 31836183) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021; код ЄДРПОУ 33126849) 7 934,47 грн - основного боргу та 2 481 грн - витрат на сплату судового збору.

4. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - office@vmte.vn.ua; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1

Повне рішення складено 20 грудня 2022 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21021;

3 - відповідачу - провулок Цегельний, 2, м. Вінниця, 21020.