Рішення № 107976574, 21.12.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 р. № 400/4105/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14,Миколаїв,54001, Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5,Київ,Київ,01601, про:стягнення коштів у сумі 106434,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України з вимогами стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь 106434,90 гривень суддівської винагороди за серпень 2022 року.

Свою позицію обґрунтував тим, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва. Відповідно до ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2481 гривень. Виходячи з вищевказаних норм законів, належна йому суддівська винагорода має становити за січень 2022 року 106434,90 гривень, виходячи з розрахунку 2481 гривень*30*1,1+30%, а матеріальна допомога 81873 гривні, виходячи з розрахунку 2481 грн*30*1,1. Однак за серпень 2022 року, позивачу суддівську винагороду не виплачено взагалі, що є порушенням його права на оплату праці.

Відповідач ТУ ДСА в Миколаївській області надав відзив в якому позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував наступним. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 та ч.3 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Положенням ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключено Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Положення статтей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Згідно з ст.23 БК України, будь-які зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджету України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. ДСА України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів. Частиною першою ст.48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежів тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до ст.135 Закону, суддівська винагорода регулюються цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актам

28.11.2022 ухвалою суду завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, оскільки від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

За таких обставин, суд розглянув справу 21.12.2022 в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №302/2013 від 23.05.13 ОСОБА_1 призначено суддею Свердловського міського суду Луганської області.

Указом Президента України «Про переведення суддів» № 81/2015 від 14.02.15 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №760/2019 від 17.10.2019 призначено на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва безстроково.

В лютому 2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією.

Протягом березня-липня 2022 року, ОСОБА_1 отримував середньомісячний заробіток.

19.07.2022 головою Ленінського районного суду м. Миколаєва видано наказ «Про припинення виплат середньомісячного заробітку ОСОБА_1 ».

В серпні 2022 ОСОБА_1 не отримав середньомісячний заробіток.

Відповідно до ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України, в редакції яка діяла в період з березня по липень 2022 року: За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX, який набрав законної сили з 19.07.2022, у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Таким чином, ст.119 Кодексу, з 19.07.2022 не передбачає можливості виплати позивачу середнього заробітку за місцем роботи одночасно з проходженням військової служби.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» також не передбачає можливості виплати судді суддівської винагороди або середньомісячного заробітку, який увільнений від роботи у зв`язку із призовом на військову службу.

Підстав для задоволення позову не вбачається.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14,Миколаїв,54001 26299835) Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5,Київ,Київ,01601 26255795) відмовити повністю.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 21.12.2022