Рішення № 107976548, 21.12.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 р. № 400/4507/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 29.09.2022 №336434,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.09.2022 № 336434.

Позов позивач обґрунтував тим, що:

він не здійснював перевезення вантажу 03.08.2022 автомобілем Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобільним перевізником у спірних правовідносинах було ТОВ «СТРАТЛЕН»;

суб`єктами правопорушень законодавства про автомобільний транспорт можуть бути лише суб`єкти господарювання, яким позивач не є;

у перевізника відсутня будь-яка вина в порушенні законодавства про автомобільний транспорт, оскільки під час керування процесом навантаження транспортного засобу вжив ужив усіх залежних від нього заходів, щоб такого порушення не відбулося;

згідно з товарно-транспортною накладною загальна маса транспортного засобу становила 42,5 т, тобто була в межах допущеного 2 % перевищення вагових параметрів (не більше 42,84 т);

на момент зважування відповідачем транспортного засобу позивача була відсутня методика вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантажень на вісь (осі) транспортного засобу, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

отримання дозволу на перевезення подільних вантажів законодавством не передбачено, що виключає притягнення до відповідальності за перевищення вагових параметрів у разі відсутності такого дозволу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що:

позивачем не доведено, що ним належним правовим чином передано у користування транспортний засіб іншій особі для здійснення підприємницької (господарської) діяльності (укладено договір найму транспортного засобу та оформлено тимчасовий реєстраційний талон);

переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу;

у відповідача відсутній обов`язок під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

18.10.2022 Миколаївським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 КАС України з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.

У встановлений судом строк позивач подав до суду позовну заяву (в уточненій редакції), в якій вірно зазначив найменування відповідача у справі, а саме: Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 39816845) (далі відповідач).

11.11.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку з цим відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Адміністративний позов і ухвала суду від 11.11.2022 про відкриття провадження надіслані Державній службі України з безпеки на транспорті в її електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані ним відповідно 12.10.2022 і 14.11.2022, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У встановлений ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Поряд з цим, 20.12.2022 від представника Державної служби України з безпеки на транспорті через канцелярію суду засобами електронної пошти надійшов відзив на позовну заяву, тобто із значним порушенням строку для його подання.

У вищезазначеній процесуальній заяві представник Державної служби України з безпеки на транспорті заперечив проти задоволення позову і просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю, а також клопотав про поновлення строку для надання відзиву з додатками.

Разом з тим, у цій заяві не зазначено, чим обумовлено таке значне прощення Державною службою України з безпеки на транспорті строку для подання відзиву. Будь-яких аргументів і доводів з цього приводу не наведено.

Відтак суд прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення строку для надання відзиву. Зазначена процесуальна заява представника відповідача не може вважатися заявою по сутті справи.

Зазначений документ представника відповідача та додані до нього докази долучені до матеріалів справи.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач є власником вантажного спеціалізованого сідлового тягача ВОЛЬВО ФХ12 (VOLVO FH12), реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , та напівпричепа СТАС С34-3Ц1 (STAS S34-3C1), реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ).

Згідно з товарно-транспортній накладній від 03.08.2021 № 0033, яку надав водій посадовим особам відповідача під час проведення відповідної перевірки, автомобільним перевізником, який перевозив кукурудзу транспортним засобом ВОЛЬВО ФХ12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було ТОВ «СТВОСТЛІН».

03.08.2022 посадова особа відповідача провела на автомобільній дорозі с. Проліски по вул. Броварській Р-03 під`їзд до М-03 4 км + 100 м ваговий контроль транспортного засобу ВОЛЬВО ФХ12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепа СТАС С34-3Ц1, реєстраційний номер НОМЕР_3 , про що склала Довідку № 040111 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.08.2022 та Акт № 0058852 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.08.2022. Відповідно до зазначено акта під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу (кукурудзи) з перевищенням габаритно-вагових норм, а саме: при нормативно допустимому осьовому навантаженні 11,00 т фактичне навантаження на одну з осей становило 12,420 т, загальна маса 43,080 т при допустимій 42 тонни.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 332381 від 03.08.2022 щодо ТОВ «СТВОСТЛІН». Відповідно до зазначеного акта автомобільним перевізником допущено перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків.

22.08.2022 відповідач направив на адресу позивача Запрошення № 26051/34/24-22 у розгляді справи за актом № 332381 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт в Одеській області, відповідно до якого позивачу запропоновано прибути 15.09.2022 у відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи про допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Зазначене Запрошення відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом, яке позивач отримав 30.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу.

29.09.2022 відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 336434.

Згідно з цією постановою позивачем допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу Вольво держ. номер НОМЕР_1 (акт № 332381), а також постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф 8 500,00 гривень.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, має повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, а його посадові особи розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті утворені як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та Відділ державного нагляду (контролю) в Київській області.

Таким чином, Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та Відділ державного нагляду (контролю) в Київській області не мали статусу юридичної особи, а його посадові особи були посадовими особами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.

З огляду на це суд прийшов до висновку, що посадові особи відповідача, зокрема, такого структурного підрозділу його апарату як Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та Відділ державного нагляду (контролю) в Київській області, мали повноваження на розгляд справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Абзацом першим пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Оскаржувана постанова винесена відповідачем 29.09.2022, тобто в межах двомісячного терміну з дня складення відповідного акта (03.08.2022).

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри який перевищують нормативні допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розміри плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктами «б» і «в» абзацу першого пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (у редакції, чинній з 16.02.2022 до 31.12.2023), встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема:

фактичної маси комбінованого транспортного засобу двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною довжиною 13,716 метра на автомобільних державного значення 42 т;

навантаження на одинарну вісь або на здвоєні осі, якщо відстань між осями менш як 1 метр на автомобільних дорогах державного значення 11,5 тонн.

Відповідно до абзацу чотири пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (у редакції, чинній з 16.02.2022 до 31.12.2023), транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Таким чином, законодавством передбачено можливість перевезення з перевищенням габаритно-вагових норм лише неподільних вантажів. Перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами заборонено без будь-яких виключень. Відтак дозволи на такі перевезення, не порушуючи законодавство, не можуть бути виданні.

Тому твердження відповідача про те, що у разі перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, суперечить законодавству.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній з 01.10.2021) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено юридичну відповідальність за перевезення:

неподільного вантажу з перевищенням законодавчо встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу;

подільного вантажу з перевищенням законодавчо встановлених габаритно-вагових норм.

Тому твердження позивача про те, що в діях автомобільного перевізника відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», не відповідає дійсності.

Суд встановив, що відповідно до акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 332381 від 03.08.2022 автомобільним перевізником допущено перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків.

Відтак аргументація позивача про те, що відповідач притягнув його до юридичної відповідальності за перевезення подільного вантажу без відповідного дозволу, спростовується матеріалами справи до нього було застосовано адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні подільного вантажу (кукурудзи).

При цьому суд звертає увагу на те, що юридична відповідальність автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільних вантажів була введена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» шляхом викладення в новій редакції абзаців чотирнадцять-шістнадцять частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Набрав чинності зазначений Закон України 01.10.2021, тобто на момент виникнення спірних правовідносин він уже був чинним.

Що стосується тверджень позивача, що згідно з товарно-транспортною накладною загальна маса транспортного засобу становила 42,5 т, тобто була в межах допущеного 2 % перевищення вагових параметрів (не більше 42,84 т), та що у перевізника відсутня будь-яка вина в порушенні законодавства про автомобільний транспорт, оскільки під час керування процесом навантаження транспортного засобу вжив ужив усіх залежних від нього заходів, щоб такого порушення не відбулося, суд зазначає таке.

Згідно з Довідкою № 040111 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.08.2022 під час перевірки посадовими особами відповідача перевізника виявлено порушення: перевезення вантажу (кукурудзи) з перевищенням габаритно-вагових норм, а саме: при нормативно допустимому осьовому навантаженні 11,00 т фактичне навантаження на одну з осей становило 12,420 т, загальна маса 43,080 т при допустимій 42 тонни.

Відповідно до Акта № 0058852 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.08.2022, який підписаний водієм відповідного транспорту, водій від надання пояснень відмовився.

Вищенаведене свідчить, що на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу були відсутні будь-які зауваження до Акта № 0058852 та процедури проведення перевірки.

Відтак суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення автомобільним перевізником габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу.

Що стосується суб`єкта адміністративного правопорушення, то суд встановив наступне.

Абзацом першим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Таким чином, суб`єктами адміністративних правопорушень, диспозиції яких передбачені статтею 60 зазначеного Закону України, є автомобільні перевізники.

Відповідно до абзацу дев`ятнадцять частини першої статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з абзацом сімнадцятим глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відтак суб`єктом правопорушень, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи, не залежно від того чи здійснюють вони господарську діяльність (мають статус фізичної особи-підприємця), чи ні.

У позовній заяві позивач, посилаючись на закріплену статтею 241 Господарського кодексу України дефініцію адміністративно-господарських штрафів, стверджував, що до нього не можна застосувати адміністративно-господарські штрафи, встановлені Законом України «Про автомобільний транспорт», оскільки він не є суб`єктом господарювання.

Суд відхилив вказану аргументацію позивача, оскільки правові норми, якими передбачено можливість застосування до фізичних осіб адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт (статті 1, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») є спеціальними по відношенню до правових норм Господарського кодексу України (статті 241).

Поряд з цим, частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Будь-яких вимог щодо того, щоб перевізник зобов`язаний при перевезенні використовувати виключно ті транспортні засоби, які перебувають у його власності або в оренді, законодавством не встановлено.

Таким чином, автомобільний перевізник може використовувати при перевезені вантажів транспортні засоби, що йому не належать на праві власності або не перебувають в нього в оренді.

За правопорушення, передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», притягаються автомобільні перевізники не залежно від того, чи належить їм відповідний транспортний засіб на праві власності, а також чи перебувають транспортні засоби в них в оренді.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацами першим і другим пункту 11.1 глави 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, водій транспортного засобу при перевезені вантажів обов`язково повинен мати при собі і зобов`язаний пред`явити посадовим особам відповідача при здійсненні ними контрольних заходів товарно-транспортну накладну, у якій повинно бути зазначено інформацію про автомобільного перевізника.

Суд встановив, що автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній від 03.08.2021 № 0033, яку надав водій посадовим особам відповідача під час проведення відповідної перевірки, вказаний ТОВ «СТВОСТЛІН», а не позивач.

Більше того, відповідач на момент виникнення спірних правовідносин достеменно володів інформацією, що згідно з товарно-транспортною накладною автомобільним перевізником був ТОВ «СТВОСТЛІН», а не позивач, що підтверджується складеними 03.08.2022 посадовими особами відповідача актом № 0058852 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів і актом № 332381 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивач був автомобільним перевізником. Відповідач будь-яких доказів, які підтверджували б протилежне, суду не надав.

При цьому суд відхилив твердження представника відповідача про те, що він правомірно склав протокол на власника транспортного засобу, а не на автомобільного перевізника, оскільки під час рейдової перевірки водієм не було надано договору оренди та тимчасового реєстраційного талону з таких підстав.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, посадові особи відповідача при здійсненні контролю мали право вимагати у водія надання їм договору оренди та тимчасового реєстраційного талону. А у разі відмови в наданні таких документів, притягнути автомобільного перевізника до юридичної відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Проте, представник відповідача не надав жодних доказів того, що посадові особи відповідача просили у водія транспортного засобу пред`явити зазначені документи, встановивши факт, що власник транспортного засобу і автомобільний перевізник згідно з транспортною накладною є різними особами.

Відповідно до абзаців першого і другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивач не був автомобільним перевізником, а отже адміністративних правопорушень, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не вчиняв.

Тобто Постанова № 306522 прийнята з порушенням абзацу першого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки складена стосовно неналежного суб`єкта (не автомобільного перевізника), а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

Що стосується відсутності на момент проведення перевірки транспортного засобу методики вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантажень на вісь (осі) транспортного засобу, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, суд зазначає таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2022 № 105 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2021 р. № 1306 і 27 червня 2007 р. № 879» (набрала чинності 16.02.2022) до 31.12.2023 у підпункті 2 пункту 2 Порядку № 879 слова «, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології» виключено.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин під час проведення відповідної перевірки правова норма щодо дотримання під час визначення маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу за методикою затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, була нечинною.

Тому твердження позивача про те, що відсутність такої методики унеможливлює притягнення автомобільних перевізників за перевищення вагових параметрів, є необґрунтованими.

З огляду на вищевстановлені порушення абзацу першого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», допущеного відповідачем при складені оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про те, що Постанова № 336434 є протиправною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Абзацом першим частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.

Судові витрати у цій справі становить судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений позивачем 12.10.2022, що підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 03135; код ЄДРПОУ: 39816845) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.09.2022 № 336434.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 03135; код ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 992 (Дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 21 грудня 2022 року