Ухвала суду № 107962546, 20.12.2022, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

20 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/759/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Ноувен М.П., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс агро» про ухвалення додаткового рішення

у справі № 927/759/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс агро»,

пр-т Леся Курбаса, буд.17, кв.24, м. Київ, 03194;

ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванівка АГ»,

вул. Садова,26А, с. Красне, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 15572;

про стягнення 188069,30 грн;

без виклику сторін

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа № 927/759/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма «Іванівка АГ» про стягнення 188069,30 грн заборгованості, а саме: 147562,74 грн боргу, 17568,24 грн пені, 17707,53 грн штрафу,1758,63 грн 5% річних, 3472,16 грн інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

29.11.2022 Господарським судом Чернігівської області ухвалено рішення у справі.

15.12.2022 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, розглянувши яку суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, перевірка доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання такого порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У зв`язку із викладеним, заява про відшкодування судових витрат має бути подана/заявлена до закінчення проведення судового засідання в суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/13193/19.

Суд зазначає, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. А відтак докази щодо розміру понесення судових витрат подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічний правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №922/376/20 від 06.10.2020.

Так, до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано Акт виконаних робіт про надання юридичних послуг згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2022 та додатку № 1 від 01.08.2022 щодо стягнення заборгованості з контрагента ТОВ «Агрофірма Іванівка АГ», ордер на надання правничої допомоги від 12.12.2022.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2022, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.07.2010.

При цьому, в поданій разом з позовом заявою, позивачем повідомлено суд орієнтовний розмір судових витрат та повідомлено, що докази про точний розмір судових витрат буде наданий суду у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено вище, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження та повний текст рішення було складено 29.11.2022, отже датою ухвалення рішення у даній справі є 29.11.2022, а тому, докази, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України мали бути подані не пізніше 05.12.2022 (ураховуючи, що 04.12.2022 - вихідний день).

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, конструкція частини 1 статті 119 ГПК України передбачає можливість поновлення строку за умови подачі зацікавленою стороною відповідної заяви, що виключає ініціативу суду у питанні поновлення строку за відсутності такої заяви.

Натомість, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом з доданим до неї актом виконаних робіт (доказом обсягу та вартості наданих послуг) подана (направлена засобами поштового зв`язку) позивачем до суду 12.12.2022 - після закінчення строку встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України та не містить клопотання про поновлення пропущеного строку.

При цьому заявник у поданій заяві посилається на те, що рішення отримано позивачем тільки 05.12.2022, а також на те, що позивач наперед не знав про порядок розгляду справи (спрощене провадження, можливого складення відповіді на відзив тощо) та результату розгляду справи, тому акт виконаних робіт було підписано після прийняття рішення у справі.

Зазначені доводи не приймаються судом до уваги на підставі наступного.

Як зазначалось вище, ухвалою суду від 27.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.

Вказану ухвалу Позивач отримав 28.09.2022.

В силу норм ст. 248 ГПК України строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження становить не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом, при ухваленні рішення у справі, прийнято до розгляду як відзив на позов, поданий відповідачем 13.10.2022, так і відповідь на відзив, подана позивачем 26.10.2022.

Тобто, фактично на стадії розгляду справи по суті, в розумінні норм ст. 252 ГПК України, сторонами були подані доводи та заперечення по суті спору.

Разом з тим, позивач мав можливість отримати інформацію щодо ходу розгляду позовної заяви та звернутись до суду з відповідною заявою про розподіл судових витрат з доказами їх понесення у строк, визначений ст.129 ГПК України або в разі пропуску строку з клопотанням про його поновлення. Проте цього зроблено не було.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на викладені обставини, враховуючи, що позивачем не дотримано порядку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд приходить до висновку про залишення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.

Керуючись ст. 129,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбіс агро» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №927/759/22 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен