Рішення № 10795744, 16.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/359-46/2716.08.10

За позовомзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

1)          Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва,

2)          Міністерства фінансів України

До           Національної телекомпанії України

Третя особана стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

1)          Головне управління Державного казначейства в місті Києві,

2)          Державне казначейство України

на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Державний комітет телебачення і радіомовлення України

Простягнення 19246915,98 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від прокуратури Морозов В.Ю. (прокурор відділу прокуратури м. Києва посвідчення від 21.07.2009 р. № 137)

Від позивача-1 Тюшкевич С.І. —представник за довіреністю від 17.11.2008 р. № 5439/9/10-114

Від позивача-2 Наталич А.А. —представник за довіреністю від 02.07.2008 р. № 31-28020-02-2/15

Від відповідачаІщенко Н.О. —представник за довіреністю від 07.04.2010 р. № 8-01/16/668, Буцан Є.А. —представник за довіреністю від 21.05.2010 р. № 8-01-16/1065

Від третьої особи-1Новіцька Л.О. —представник за довіреністю від 02.06.2010 р. № 05-04/668-6292

Від третьої особи-2 не з’явився

Від третьої особи-3 не з’явився 16.08.2010 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частин рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2008 року заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Міністерства фінансів України про стягнення з Національної телекомпанії України 19246915,86 грн. заборгованості за кредитною угодою від 16.10.1996 р. № 08/06-134, а саме: 6094566,73 грн. боргу з самоокупної частини кредиту і 44683,89 грн. відсотків за користування кредитом, а також 13043408,86 грн. боргу з бюджетної частини кредиту і 64246,50 грн. пені, нарахованої відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 р. № 77.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 р. у справі № 6/359 позов заступника прокурора міста Києва задоволено частково та стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 53 850 465 японських єн основного боргу, 969795 японських єн відсотків по кредиту, 3220,15 грн. державного мита і 14,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 р. у справі № 6/359 скасовано, позовні вимоги задоволені повністю, шляхом стягнення з відповідача 19246915,98 грн. заборгованості за кредитною угодою від 16.10.1996 р. № 18/06-134.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 р. у справі № 6/359 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з резолюцією заступника голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. справу № 6/359 передано на новий розгляд судді Омельченку Л.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. справу № 6/359 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В., присвоєно № 6/359-46/27, призначено до розгляду на 14.12.2009 р.

В ході нового розгляду справи судові засідання у ній неодноразово відкладалися відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Також судом оголошувалися перерви у засіданнях згідно з положеннями вказаної статті цього ж Кодексу.

Згідно з заявами прокурора та відповідача-1 про збільшення позовних вимог заявленою до стягнення з відповідача є сума боргу за кредитною угодою від 16.10.1996 р. № 18/06-134 в сумі 23973503,68 грн.

Під час розгляду спору по суті прокурор та представники позивачів заявлені вимоги підтримували та просили задовольнити заявлений в інтересах держави позов, стягнувши з відповідача борг по кредиту, відсотки за користування ним та пеню, нараховану за несвоєчасну сплату відсотків, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та положень законодавства, що регулюють відповідну сферу спірних правовідносин.

Представники відповідача заперечували проти задоволення заявлених вимог з мотивів, викладених у письмових поясненнях, що залучені судом до матеріалів справи. Зокрема відповідач вказує на недостатність бюджетного фінансування для виконання покладених на нього обов’язків з погашення кредиту, відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за невиконання кредитної угоди, оскільки він не є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких мало відбуватися погашення кредиту, невірне застування прокурором та податковим органом законодавства, що регулює правовідносини щодо виконання договору, пропуск позивачами строків давності для стягнення заборгованості та нарахованої на неї пені.

Третя особа-1 свою правову позицію у спорі не визначила, подавши лише документи, що підтверджують відсутність документів, витребуваних судом в якості доказів по справі у зв’язку з їх знищенням через сплив строків зберігання.

Третя особа-2 надала пояснення, в яких також повідомила про знищення по закінченню строків зберігання документів про розподіл асигнувань бюджетних коштів, розпорядником яких виступав Державний комітет телебачення і радіомовлення України за 1997-2001 роки. У поданих поясненнях третя особа-2 вказала, що станом на 01.07.2010 р. прострочена заборгованість відповідача становить 93797572,00 японських єн, несплачені відсотки –969 795,00 японських єн, пеня –15557237,77 грн., нарахована на несплачені відсотки пеня –83845,24 грн.

Третя особа-3 свою правову позицію у спорі не визначила, представників в судові засідання не направляла.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників і прокурора, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.1995 р. Україною в особі Міністерства фінансів України та Експортно-імпортним банком Японії було укладено угоду про позику, яка була ратифікована в установленому порядку згідно з Законом України “Про ратифікацію Угоди про позику між Україною (що діє через Міністерство фінансів України) та Експортно-імпортним Банком Японії щодо надання експортного кредиту в сумі, еквівалентній 50 млн. дол. США” від 26.03.1996 р.

Відповідно до постанови Верховної ради України “Про використання кредиту Експортно-імпортного банку Японії” від 07.06.1996 р. № 239/96-ВР частину вищевказаного кредиту на загальну суму 1 млрд. 341,6 млн. японських єн було постановлено використати Національною телекомпанією України на проведення розрахунків згідно з зовнішньоекономічними контрактами купівлі-продажу телевізійного обладнання, укладеними з “Соні корпорейшн” та “Іточу корпорейшн”.

27.08.1996 р. Кабінетом Міністрів України винесено розпорядження № 539-р, яким встановлено порядок обслуговування та погашення частини наданого Японією кредиту, а саме: встановлено, що відповідач за рахунок надходжень від власної господарської діяльності здійснює погашення 530 млн. 895 тис 947 японських єн основного боргу та відповідних відсотків і комісій. Погашення решти суми в обсязі 810млн. 766 тис. 795 японських єн основного боргу та відповідних відсотків і комісії покладено на Міністерство фінансів за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на щорічне фінансування підприємств та організацій Держтелерадіо.

Відповідно до п. 2 зазначеного розпорядження на Міністерство фінансів покладено обов’язок передбачити починаючи з 1997 року в проектах Державного бюджету України у складі коштів на фінансування підприємств та організацій Держтелерадіо витрати на погашення та обслуговування зазначеного кредиту з урахуванням здійснення авансового платежу.

Згідно з п. 4 вказаного розпорядження на Міністерство фінансів та Укрексімбанк разом з Національною телекомпанією України покладено обов’язок опрацювати порядок погашення та обслуговування кредиту та укласти відповідну угоду на виконання даного розпорядження.

16.10.1996 р. Міністерство фінансів України (позивач-2) в якості кредитора та Національна телекомпанія України (відповідач) в якості позичальника, а також Державний експортно-імпортний банк України уклали кредитну угоду № 18/06-134.

У п. 3 вказаної угоди “Предмет угоди” визначено, що кредитор надає, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки, а банк —надавати банківські та інші послуги щодо здійснення пов’язаних з цим розрахунків на умовах, викладених в угоді.

Пунктом 2.1 підписаного правочину під поняттям “кредит” сторони домовилися розуміти грошові кошти в сумі 1 млрд. 140 млн. 413 тис. 330 японських єн, які надаються шляхом оплати 85 відсотків вартості контрактів, з яких 530 млн. 895 тис. 947 японських єн надаються на умовах повернення, строковості та оплатності.

Згідно з п. 2.4 вказаної угоди відсотками за кредит є платіж на користь кредитора за надання частини кредиту в розмірі 530 млн. 895 тис. 947 японських єн на умовах повернення, строковості та оплатності, який складається з: відсотків, визначених угодою про позику від 28.12.1995 р. в розмірі 2,6 відсотків річних від непогашеної частини кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості, платності (п. 2.4.1); з відсотків, які сплачуються кредитору в доларах США в розмірі 0,5 відсотка від суми непогашеної заборгованості по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, починаючи з дати першої оплати контрактів у календарному році до повного виконання зобов’язань за угодою, виходячи з року, умовно прийнятого рівним 365 дням, та фактичної кількості днів у місяці (п. 2.4.2).

Відповідно до п. 2.5 під “відсотками банку” сторони погодилися розуміти відсотки, які сплачуються на користь банку у розмірі 0,5 відсотків від суми непогашеної заборгованості по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, починаючи з дати першої оплати контрактів у календарному році до повного виконання зобов’язань за угодою, виходячи з року, умовно прийнятого 365 дням, та фактичної кількості днів у місяці. Відсотки по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності сплачуються позичальником 2 рази на рік разом з погашенням основного боргу.

За умовами угоди № 18/06-134 кредитор зобов’язався надати кредит шляхом сплати вартості контрактів на умовах, які визначаються угодою (п. 5.1).

Кредитор має право у разі невиконання позичальником умов угоди, розірвати угоду та достроково стягнути суму кредиту з оплатою штрафу у розмірі 20 відсотків від неї (п. 5.2).

Згідно з п. 5.3 вказаної угоди позичальник зобов’язується повернути частину кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності шляхом десяти рівних платежів у валюті кредиту кожні шість місяців 5 травня та 5 листопада, починаючи з 5 травня 1997 року на рахунок та сплатити відсотки по ньому два рази на рік разом з поверненням суми кредиту; на вимогу кредитора відшкодувати йому всі витати, які він здійснив на виконання угоди про позику від 28.12.1995 р. в частині, що припадає на кредит; оплачувати банку надані банківські та інші послуги відповідно до наданих ним рахунків; сплатити комісію інобанку; не пізніше 31.12.2996 р. відшкодувати кредитору частину суми, компенсованої Ексімбанку Японії на підготовку та укладення кредитних угод від 28.12.1995 р., яка визначається шляхом множення відношення 85 відсотків суми кредиту до суми кредиту по угоді про позику на суму 9 млн. 500 тис. японських єн; достроково погашати кредит.

Умовами п. 5.5.2 угоди № 18/06-134 на банк покладено обов’язок скласти графік повернення кредиту та відсотків, який є невід’ємною частиною угоди, вести облік заборгованості позичальника по угоді та сповіщати кредитора про її стан на перше число кожного місяця не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до графіку погашення кредиту повернення відповідачем коштів мало відбутися у строк до 16.11.2001 р. (дата останнього платежу –15.11.2001 р.).

За твердженнями прокурора, підтриманими позивачами, відповідач порушив умови угоди № 18/06-134, оскільки несвоєчасно та не в повному обсязі перераховував необхідні до сплати суми як з погашення кредиту та відсотків, нарахованих на суму 530895947 японських єн, так і на суму 810766795 японських єн (з врахуванням 201249411 японських єн авансу). З метою захисту інтересів держави, прокурором було подано відповідний позов до суду.

Виходячи з наявних в матеріалах справи письмових заяв та пояснень прокурора та позивача-1 заявленою до стягнення є сума боргу в розмірі 23973503,68 грн.

09.08.2010 р. третя особа-2 надала суду письмові пояснення, згідно з якими станом на 01.07.2010 р. заборгованість відповідача дорівнює 24025079,14 грн., з них: 93797572,00 японських єн (8352636,27 грн.) боргу, 969795,00 японських єн (86359,86 грн.) відсотків, 15557237,77 грн. пені та 83345,24 грн. пені, нарахованої на несплачені відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вище зазначалося відповідач був зобов’язаний повернути отримані на умовах повернення, строковості та оплатності кошти в сумі 530895947,00 японських єн у строк до 16.11.2001 р. та сплати планові відсотки в розмірі 37365417,00 японських єн.

Відповідно до графіку погашення кредиту та документів, отриманих а якості доказів по справі від банку та органів Державного казначейства вбачається, що станом на час розгляду спору її розмір становить 26262560,00 японських єн та 969795,00 японських єн відсотків, а згідно з п. 2.4.2 угоди № 18/06-134 —10484,80 доларів США пені (за курсом Національного банку України станом на 17.05.2010 р. –дати останньої заяви про збільшення позовних вимог).

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Нормами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі встановлених судом обставин справи, позовні вимоги про стягнення боргу, нарахованого на суму кредитних коштів, що надавалися на умовах повернення, строковості й оплатності та зобов’язання за якими мали бути погашені відповідачем за рахунок надходжень від власної господарської діяльності, а також щодо нарахованих відсотків кредитора підлягають задоволенню в сумі 26262560,00 японських єн боргу та 969795,00 японських єн відсотків.

Задовольняючи позовні вимоги в даній частині, суд враховує відсутність між сторонами роздрібностей щодо сум боргу за весь прострочений період з кредиту, що надавався на умовах повернення, строковості й оплатності та наявність письмових підтверджень банку щодо фактично сплачених відповідачем сум.

Крім того, кредитні кошти в сумі 810 766795,00 японських єн основного боргу та відповідних відсотків і комісії також мали бути повернуті в указаний строк. При цьому, виходячи з приписів розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.08.1996 р. № 539-р, умов угоди № 18/06-134 та наданих представниками пояснень, фактичне перерахування вказаних коштів на спеціальні рахунки, відкриті для цього банком, проводить також відповідач, який отримує їх від головного для нього розпорядника бюджетних коштів –Державного комітету телебачення і радіомовлення України в межах асигнувань, передбачених Міністерством фінансів для таких цілей на кожен плановий рік.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2009 р. № 6/359 та з метою всебічного з’ясування обставин справи, судом неодноразово витребовувалися від учасників процесу докази підтвердження відповідного бюджетного фінансування Національної телекомпанії України у складі фінансування підприємств Держкомтелерадіо у 1997-2001 роках, в тому числі щодо фінансування витрат на погашення заборгованості за кредитною угодою від 16.10.1996 р. № 18/06-134 тощо.

За твердженнями позивача-2 такі асигнування для здійснення платежів з погашення кредиту за вказаною угодою з розрахунку щодо суми 810766795,00 японських єн передбачалися в установленому порядку в законах про державний бюджет на 1996-1999 роки в повному обсязі, але у 2000-2001 роках такі асигнування передбачені не були, а у наступні роки —частково. На виконання вимог ухвали суду щодо подання необхідних для правильного вирішення спору доказів, позивач-2 та третя особа-2 надали пояснення та додаткові документи, з яких слідує, що документи, які підтверджують суми асигнувань знищенні, оскільки закінчився строк їх зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторонами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачі та прокурор не надали суду розрахунок ціни позову, що від них неодноразово вимагався судом (ухали про відкладення розгляду справи в матеріалах справи) та не підтвердили належними доказами факт того, що Міністерство фінансів планувало кошти для відповідача згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.1996 р. № 539-р, того, що відповідач фактично отримував з бюджету кошти на погашення заборгованості, що виникла з розрахунку стосовно суми 810766795,00 японських єн, але не сплачував борг, відповідні відсотки та комісії. Не маючи документального підтвердження належного та фактичного фінансування відповідача, суд не в змозі самостійно провести відповідний розрахунок ціни позову. Крім того, виходячи з позиції прокурора та позивачів, відповідач порушив бюджетне законодавство, оскільки отримував бюджетне фінансування, але не використовував його за належністю, тобто допустив порушення законодавства на значну суму. Доказів фактичного порушення відповідними посадовими особами законодавства в цій частині та притягнення винних до відповідальності суду не надано.

З наведеного слідує, що прокурор та позивачі не довели заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача боргу по кредиту з розрахунку стосовно суми 810766795,00 японських єн та відповідно пені, нарахованої на прострочені суми, розмір та правильність визначення яких документально не підтверджені. За наведених обставини у задоволенні позову в даній частині слід відмовити повністю через недоведеність позовних вимог. При цьому, суд враховує подані відповідачем докази неналежного фінансування Національної телекомпанії України у спірний період та те, що позивачі відповідні посилання відповідача не спростували, доказів зворотнього не подали.

Крім того, заявленими до стягнення з відповідача є суми пені, нарахованої в національній грошовій одиниці України на відсотки, визначені від суми боргу в японських єнах, але які сплачують в доларах США. Позивачами та прокурором не подано обґрунтованого розрахунку таких сум та не визначено, чому така сума є заявленою до стягнення в національній грошовій одиниці України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до задоволених вимог, з врахуванням того, що погашення частини боргу відбулося після звернення позивача до суду з указаним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, ідентифікаційний код 23152907) в доход Державного бюджету України 26262560 (двадцять шість мільйонів двісті шістдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят) японських єн боргу, що еквівалентно 2250176 (двом мільйонам двомстам п’ятдесяти тисячам ста семидесяти шести) грн. 14 коп., 10 484 (десять тисяч чотириста вісімдесят чотири) долари 80 центів відсотків за кредитом, що еквівалентно 969 795 (дев’ятистам шістдесяти дев’яти тисячам семистам дев’яносто п’яти) японським єнам або 83092 (вісімдесяти трьом тисячам дев’яносто двом) грн 04 коп., 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 19 (дев’ятнадцять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 17.08.2010 р.