Рішення № 10795273, 11.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.2010 Справа № 18/57

За позовом ОСОБА_1, м. Рахів

до Товариства з обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс”, с. Колодне Тячівський район

про визнання недійсними окремих положень Статуту товариства,

Суддя господарського суду Кривка В.П.

представники:

Позивача ОСОБА_2, довіреність від 23.04.2010 року;

Відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1, м. Рахів заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс”, с. Колодне Тячівський район про визнання недійсними окремих положень Статуту товариства.

Позивач та його уповноважений представник просять задоволити позов та визнати недійсними окремі положення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс”, а саме пункт 10.5. і абзац 1 пункту 10.6. Статуту, оскільки зазначені в них положення суперечать вимогам законодавства, призвели та призводитимуть в подальшому до порушення корпоративних прав та охоронюваних законом інтересів заявника. Зокрема, стверджують, що всупереч вимог законодавства щодо встановленої, правомочності загальних зборів товариства за умови присутності на них учасників товариства, які володіють у сукупності більш як 60% голосів, а також з питань, які віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів і рішення з них приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, оскаржуваними положеннями Статуту визначено: для наявності кворуму зборів Товариства присутність учасників, що сукупно володіють 59% голосів, аналогічну кількість голосів статутом неправомірно передбачено і для прийняття рішень з найважливіших питань, які віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів і приймаються кваліфікованою більшістю. В той же час, заявник є учасником Товариства обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс” з майновим вкладом у вигляді грошових коштів в розмірі 14 400 грн., що складає 40% Статутного капіталу Товариства. Незважаючи на це, позивач вказує, що внаслідок вказаних положень статуту його як учасника Товариства фактично усунуто від участі у управлінні товариством через загальні збори, так впродовж 4 років в установленому порядку на загальні збори його не запрошували, письмові вимоги до керівництва товариства про представлення інформації про діяльність товариства ігноруються.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2010 року у справі № 18/57

У ході судового розгляду позивач та його уповноважений представник позов підтримали, обґрунтовуючи свої доводи долученими до матеріалів справи доказами та додатковими поясненнями по суті спору і наполягають на задоволенні позовних вимог. При цьому зазначають, що вказані положення статуту грубо порушують корпоративні права заявника щодо управління справами товариства у спосіб встановлений законом, оскільки незважаючи на вимоги законодавства, значну та контролюючу частку в статутному фонді товариства, а також голосів при прийнятті рішень на загальних зборах, решта учасників Товариства проводять та можуть проводити загальні збори за його відсутності, приймати рішення з найважливіших питань в тому числі щодо змін до установчих документів, збільшення, зменшення статутного фонду Товариства, відчуження майна товариства, тощо, незважаючи на відсутність встановленого законом кворуму, кваліфікованої більшості голосів для їх прийняття. Позивач стверджує, що товариство проводило загальні збори за відсутності позивача, вказані незаконні положення Статуту призвели та надали можливість і до порушення решти корпоративних прав, в підтвердження чого надав письмові докази листування з товариством та правоохоронними органами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи на адресу вказану заявником та підтверджену реєстраційними документами (ухвали суду від 16.06.2010 року та 30.06.2010 року надіслані рекомендованою кореспонденцією з відміткою про отримання, а.с. 22-23, 31) у судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами матеріали, докази та документи не подано , причин неявки та невиконання вимог суду не повідомлено , тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами . Між тим, до початку судового засідання 12.08.2010 року від відповідача надійшло письмові пояснення по суті спору, в яких товариство проти позову заперечило в повному обсязі. Зокрема, відповідач вважає, що вказані оскаржувані положення статуту не порушують прав та законних інтересів позивача, і такі ним не наведено. Поряд з цим вказує, що заявник не звертався до товариства про внесення змін до установчих документів, а тому такі вимоги не можуть підлягати судовому захисту. В той же час, відповідач вказує на пропуск строку позовної давності на звернення з такими вимогами і просить його застосувати і в позові відмовити.

Заперечуючи проти письмового відзиву на позов уповноважений представник позивача також вказав, що доводи відповідача не відповідають дійсності є суперечливими та надуманими. При цьому вказує, що позивач не оскаржує правового акта яким Статут було затверджено, оскаржувані положення Статуту мають триваючих характер, тобто є діючими та такими, що порушують та можуть порушувати в майбутньому корпоративні права ОСОБА_1, тому строк позовної давності до даних правовідносин не застосовується і такий ним не пропущено. Так, впродовж 4 років в установленому порядку на загальні збори його не запрошували, письмові вимоги до керівництва товариства про представлення інформації про діяльність товариства ним ігноруються. Вимоги суду щодо надання належним чином завірені копії протоколів загальних зборів товариства за 2007-2010 роки та належних доказів виконання вимог ч.2 ст.60 Закону України „Про господарські товариства” (реєстр учасників ТОВ, які зявилися на загальні збори, повідомлення учасникам товариства про їх проведення та порядку денного), які б вказували на постійне триваюче порушення відповідачем корпоративних прав заявника - зумисне не виконано. Водночас зауважив, що незважаючи на наявність спору в суді, достовірно знаючи його предмет та очевидність невідповідності оскаржуваних положень Статуту

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2010 року у справі № 18/57

вимогам закону та порушенню прав заявника, наданий судом значний час, за клопотанням позивача, для врегулювання спору добровільно, шляхом усунення незаконних положень Статуту в установленому порядку через загальні збори, відповідач вказану пропозицію відхилив, при цьому просить суд відмовити в задоволенні позову з надуманих мотивів пропуску позовної давності та відсутності порушення корпоративних прав позивача на участь в управлінні товариством, про що вказує у своєму письмовому відзиві на позов. Зазначене переконливо свідчить про небажання Товариства привести оспорюванні положення Статуту у відповідність до закону та відновити порушені корпоративні прав заявника, як через загальні збори Товариства в установленому та добровільному порядку, так і в судовому порядку, тому просить позов задоволити, оскільки інші правові підстави для відновлення його корпоративних прав відсутні (додаткові письмові пояснення).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

Відповідно до установчих документів Товариство з обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс” було створено та зареєстровано у 2006 році. Для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створений Статутний капітал товариства, розмір якого складає 36 000 грн. (п. 5.1. Статуту). Засновниками товариства виступили громадяни України ОСОБА_1, вклад якого до статутного капіталу склав 14 400 грн., який внесений у вигляді грошових коштів (п.5.2. Статуту), що відповідає 40% Статутного капіталу товариства , ОСОБА_3 50% , ОСОБА_4 10% (а.с. 8 - 25).

Згідно Статуту Товариства Вищим органом управління Товариством є Загальні Збори учасників, що складаються з його учасників, або призначених ними представників (п. 10.1.).

Загальні збори скликаються не менше двох разів на рік (п. 10.3).

До виключної компетенції Загальних зборів відноситься вирішення таких питань , зокрема: визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання (п. 10.4.1.) ; затвердження, зміна та доповнення Статуту ТОВ, в т.ч. зміни розміру Статутного Фонду (п. 10.4.2.); призначення та відкликання директора ТОВ або виконуючого обовязки директора (п. 10.4.3.); надання повноважень директору ТОВ на відчуження нерухомого майна товариства (п. 10.4.13.).

Між тим, п.10.5. Статуту передбачено, що Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники (їх представники), що володіють в сукупності 59% голосів. Пунктом 10.6. Статутом визначено, що з питань передбачених п.п. 10.4.1., 10.4.2., 10.4.3., 10.4.13. рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 59% загальної кількості голосів учасників Товариства.

Позивач просять визнати недійсними положення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс”, а саме пункт 10.5. і абзац 1 пункту 10.6. Статуту, оскільки зазначені в них положення суперечать вимогам законодавства, призвели та призводитимуть в подальшому до порушення корпоративних прав та охоронюваних законом його інтересів. При цьому зазначає, що вказані положення статуту грубо порушують його корпоративні права щодо управління справами товариства у спосіб встановлений законом , оскільки незважаючи на вимоги законодавства, значну та контролюючу частку в статутному фонді товариства, а також голосів при прийнятті рішень на загальних зборах, решта учасників Товариства

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2010 року у справі № 18/57

проводять та можуть проводити загальні збори за його відсутності, приймати рішення з найважливіших питань в тому числі щодо змін до установчих документів, збільшення, зменшення статутного фонду Товариства, відчуження майна товариства, тощо, незважаючи на відсутність встановленого законом кворуму для їх проведення та кваліфікованої більшості голосів для їх прийняття. Позивач вказує, що внаслідок вказаних положень статуту його як учасника Товариства фактично усунуто від участі у управлінні товариством через загальні збори, так впродовж 4 років в установленому порядку на загальні збори його не запрошували, письмові вимоги до керівництва товариства про представлення інформації про діяльність товариства ігноруються , в підтвердження чого надав письмові докази листування з товариством та правоохоронними органами з питань отримання інформації про діяльність Товариства, з яких зокрема вбачається, що товариство впродовж 2006-2010 роки проводило загальні збори за відсутності позивача та встановленого законом кворуму для їх проведення і приймало на них рішення (а.с. 26 -29, 33-37).

У ході судового розгляду, відповідач в судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами докази та документи необхідні для вирішення спору по суті не подано (зокрема, належним чином завірені копії протоколів загальних зборів товариства за 2007-2010 роки та належних доказів виконання вимог ч.2 ст.60 Закону України „Про господарські товариства” (реєстр учасників ТОВ, які зявилися на загальні збори, повідомлення учасникам товариства про їх проведення та порядку денного)), причин неявки та невиконання вимог суду не повідомлено.

Як вбачається з письмового відзиву на позов (а.с. 32), відповідач зазначені заявником доводи та обставини щодо невідповідності спірних положень Статуту вимогам законодавства та порушенню в звязку з цим його корпоративних прав та охоронюваних законом інтересів не заперечує та не спростовує, між тим, проти позову заперечує в повному обсязі. Зокрема, відповідач вважає, що вказані оскаржувані положення статуту не порушують прав та законних інтересів позивача, і такі ним не наведено. Поряд з цим вказує, що заявник не звертався до товариства про внесення змін до установчих документів, а тому такі вимоги не можуть підлягати судовому захисту. В той же час, відповідач вказує на пропуск строку позовної давності на звернення з такими вимогами і просить його застосувати і в позові відмовити.

Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи, що мають діяти відповідно до закону та установчих документів . Статтею 4 Закону України "Про господарські товариства" встановлені законом вимоги до установчих документів в якій, зокрема визначено, що установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. При цьому законодавцем визначено, що до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2010 року у справі № 18/57

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю є правомочними, якщо на них присутні учасники або представники учасників, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів від загальної кількості голосів . Зазначена правова норма не передбачає можливість встановлення у статутах цих товариств іншого кворуму, зокрема меншого. (п. 2.4. Рекомендації, Вищий господарський суд, від 28.12.2007, № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин"). Враховуючи приписи ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" аналогічні вимоги законодавцем встановлені і щодо положень Статуту для прийняття рішень на загальних зборах з питань визначених в ч. 2 ст. 98 ЦК України , якою визначено, що рішення загальних зборів про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів , якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженого відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариств або призначених ними представників. Основоположним правом учасника господарського товариства є участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах та законі. Основою реалізації такого корпоративного права є участь у загальних зборах товариства, який є його вищим органом управління. (ст.ст. 10, 58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 88 Господарського кодексу України, ст.ст. 116, 145 ЦК України.

Вказані положення закону у сукупності дають підстави для висновку, що положення Статуту, які визначені та регульовані законом не повинні йому суперечити, оскільки цим унормуванням правовідносин законодавець забезпечує права та охорону законних інтересів учасників господарських товариств. Крім цього зазначені положення засвідчують, що волевиявлення, яке здійснюється загальними зборами, може вважатися вираженим від імені товариства лише за умов дотримання закону при скликанні та проведенні загальних зборів.

Суд може визнати недійсними окремі положення установчих документів за наявності одночасно таких умов: - на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства; - допущені при їх прийнятті та затвердженні порушення не можуть бути усунуті; - відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів (Рекомендації, Вищий господарський суд, від 28.12.2007, № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Згідно з ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2010 року у справі № 18/57

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.В ході судового розгляду відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені доводи заявника і такі у справі відсутні, неодноразові вимоги суду щодо надання необхідних доказів для вирішення спору по суті відповідачем не виконано. В той же час, наявні та досліджені судом докази підтверджують викладені заявником обставини. Враховуючи вищенаведене судом достовірно встановлено, що оскаржувані положення Статуту на момент розгляду справи не відповідають та суперечать вимогам законодавства, при цьому, вказані положення статуту грубо порушують корпоративні права та охоронювані законом інтереси позивача щодо управління справами товариства у встановлений законом спосіб, оскільки цими положеннями його фактично усунуто від участі у управлінні товариством через загальні збори, незважаючи на наявність у заявника частки в статутному фонді (40%) без участі якого, відповідно до закону, усі загальні збори вважаються неправомочними. Суперечать закону і положення Статуту щодо прийняття рішень з вищезазначених питань, оскільки для їх прийняття за присутності на зборах всіх учасників товариства повинна складати 3/4 (кваліфікована більшість), що складає 75% голосів, тому положення статуту, яке надає право прийняття рішення за такого складу загальних зборів з кількістю голосів більше 59% суперечить законодавству та порушує охоронювані законом права та інтереси позивача. Поряд з цим, в ході вирішення спору по суті, виконуючи приписи п. 4.2. Рекомендацій Вищого господарського суду, від 28.12.2007, № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", судом забезпечено право сторін привести установчі документи у відповідність до закону, однак відповідач такою можливістю не скористався та подав письмові заперечення на позов, які суд розцінює як небажання Товариства привести оспорюванні положення Статуту у відповідність до закону та відновити порушені корпоративні права заявника, в установленому та добровільному порядку через загальні збори Товариства. Доводи відповідача викладені ним у письмових запереченнях не заслуговують на увагу, оскільки такі не підтверджені жодним належним документом, спростовуються вищенаведеним, а також з огляду на таке. Системний аналіз положень ст.ст. 256-268 ЦК України дає підстави стверджувати, що за даних обставин, враховуючи предмет та підставу позову, на вимоги власника корпоративних прав про визнання недійсними окремих положень Статуту товариства, якими порушуються його охоронювані законом права та інтереси - позовна давність не поширюється , оскільки корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією , отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відповідно до ст. 100 ЦК України право участі у товаристві у спосіб встановлений законом є особистим немайновим правом. Статтею 268 ЦК України встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав . Більше того, виходячи з встановлених судом обставин справи, з урахуванням доводів та заперечень сторін, наданих ними доказів, такий заявником і не пропущено, оскільки названі порушення мають триваючих

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 11.08.2010 року у справі № 18/57

характер, постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності, тобто з кожним новим порушенням такого права. За таких обставин клопотання позивача про застосування позовної давності судом відхилено.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності з врахуванням наявних у справі доказів доводі та заперечень сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю. Порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом: визнання недійсними пункту 10.5. та абзацу 1 пункту 10.6. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс”, а саме щодо правомочності загальних зборів учасників товариства, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш ніж 59% голосів і прийняття на них рішень з питань передбачених п.п. 10.4.1., 10.4.2., 10.4.3., 10.4.13., якщо за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 59% загальної кількості голосів учасників Товариства, присутніх на зборах.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 43, 22, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75 , 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсними пункту 10.5. та абзацу 1 пункту 10.6. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс”, а саме щодо правомочності загальних зборів учасників товариства, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш ніж 59% голосів і прийняття на них рішень з питань передбачених п.п. 10.4.1., 10.4.2., 10.4.3., 10.4.13. якщо за нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 59% загальної кількості голосів учасників Товариства., присутніх на зборах.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „В.В.В. Плюс”, юр. адреса с. Колодне, Тячівський район, вул. Шевченка, 2, фактична адреса: м. Рахів, вул. Тиха, 1 (код ЄДРПОУ 34153790) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму 85 (Вісімдесят пять) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В звязку складністю спору та виготовлення рішення, оголошенням в судовому засіданні 11.08.2010 року лише вступної і резолютивної частини, повний текст рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 16.08.2010 року.

Суддя В.Кривка