Рішення № 107951545, 20.12.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2022 р. № 400/5268/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020,

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці дійсної військової строкової служби в якості солдата та курсанта з 14.05.1977 по 25.06.1982, дійсної військової служби у розпорядженні голови військового трибуналу Свердловського гарнізону з 26.06.1982 по 04.08.1982, а також в частині встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату з 01.04.2022 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу 46 років (46 років 10 місяців 19 днів) із зарахуванням до стажу його роботи період проходження дійсної військової строкової служби в якості солдата та курсанта з 14.05.1977 по 25.06.1982, дійсної військової служби у розпорядженні голови військового трибуналу Свердловського гарнізону з 26.06.1982 по 04.08.1982, який становить 7 років 2 місяці 21 день, встановивши 102% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі наданих документів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що з 01.04.2022 він суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Взагалі має 46 повних років стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, який включає стаж на роботі судді (39 років), а також проходження військової служби (7 років). З урахуванням стажу у 46 років, розмір щомісячного довічного утримання повинен був би дорівнювати 102% грошового утримання судді, якій працює на відповідній посаді. Але рішенням ГУ ПФУ у Миколаївській області протиправно враховано стаж на посаді судді лише у розмірі 39 років, та нараховано щомісячне грошове утримання у розмірі 88%.

Ухвалою від 02.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного проводження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки щомісячне грошове утримання позивачу призначено на підставі ст.137 Закону України « Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді, арбітражу, судді КСУ, члена ВРП, РВЮ, ВККС. Зарахування іншої діяльності до стажу роботи судді, чинним законодавством не передбачено. Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання розраховано відповідно до ст.137 з урахуванням стажу роботи на посаді судді .

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач в період з 14.05.1975 по 05.08.1977 проходив строкову службу в Збройних силах СРСР.

В період з 05.08.1977 по 25.06.1982 проходив навчання у Військовому Червоноправорному інституті на військово юридичній спеціальності.

У період з 26.06.1982 по 04.08.1982 проходив військову службу у розпорядженні голови військового трибуналу Свердловського гарнізону.

З 05.08.1982 по 11.08.1991 позивач Член військового трибуналу Свердловського гарнізону Уральського військового округу .

В період з 12.08.1991 по 21.05.1995 позивач Член військового трибуналу Прикарпатського військового округу.

У період з 22.05.1995 по 07.07. 2005 позивач Голова військового суду Миколаївського гарнізону Південного регіону України.

В період з 08.07.2005 по 09.04.2008 позивач Суддя військового апеляційного суду південного регіону.

У період з 10.04.2008 по 03.01.2011 позивач Суддя військового місцевого суду миколаївського гарнізону.

В період з 04.01.2011 по 01.10.2018 позивач Суддя Апеляційного суду Миколаївської області .

У період з 02.10.2018 по 31.03.2018 позивач Суддя Миколаївського апеляційного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя 17.02.2022 №138/0/15-22 позивач звільнений з посади судді Миколаївського апеляційного суду, у зв`язку з поданням у відставку.

Наказом в.о. голови Миколаївського апеляційного суду від 20.03.2022 №18/Кс позивача відраховано зі штату Миколаївського апеляційного суду з посади судді з 31.03.2022.

З 01.04.2022 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 39 років 07 місяців 29 днів (повних 39 років).

Позивач 07.07.2022 звернувся із заявою до відповідача, в якій просив переглянути нарахування щомісячного довічного утримання судді у відставці і зарахувати до стажу роботи на посаді судді період проходження військової служби та встановити 102% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідач листом від 09.08.2022 повідомив позивача, що відповідно до ст.137 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» (далі-Закон № 1402) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді, арбітражу, судді КСУ, члена ВРП, РВЮ, ВККС, зарахування іншої діяльності до стажу роботи судді, чинним законодавством не передбачено. Тому, стаж на посаді судді складає 39 років 07 місяців 28 днів, а щомісячне довічне грошове утримання визначено з розрахунку 88% суддівської винагороди судді відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402.

Відповідно ст.137 Закону №1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, відповідно до п.34 Розділ XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII від 02.06.16, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

За таких обставин для визнання стажу роботи позивача на посаді судді необхідно керуватись законодавством, що було чинним на час його призначення (обрання) суддею.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 05.08.1982 член військового трибуналу Свердловського гарнізону Уральського військового округу .

На той час була чинна Конституція СРСР від 07.10.1977 (ст.151), якою було передбачено, що правосуддя в СРСР здійснювали, крім інших судів, військові трибунали, Положення про військові трибунали від 25.12.1958 з подальшими змінами,Закон УРСР №2022"Про судоустрій України" від 05.06.1981, але позивач не посилається на ці норми права, щоб ними було передбачено зарахування часу військової служби до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.

Посилання позивача на п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» №865 від 03.09.05, Указ Президента України №584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки дані норми не були чинними на час призначення (обрання) позивача членом військового трибуналу.

Також, судом не можуть бути взяти до уваги посилання позивача на ст. 78 Закону СРСР "Про загальний вiйськовий обов`язок" від 12.07.1967 року № 1950-VII, якою передбачалось, що час перебування громадян на дiйснiй вiйськовiй службi в лавах Збройних Сил СРСР зараховується в ix трудовий стаж, та аналогічні вимоги передбаченi ст. 76 "Положення про пiльги для вiйськовослужбовцiв, вiйськовозобов`язаних, осiб звiльнених з військової служби у вiдставку та ix сiмей", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР вiд 07.02.1981 року, оскільки дані норми стосуються трудового стажу, що враховуються при призначенні пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788 та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058, а не щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, яке регулюється спеціальними нормами законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування у стаж роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання календарний період військової строкової служби в якості солдата, та курсанта з 14.05.1977 по 25.06.1982, дійсної військової служби у розпорядженні голови військового трибуналу Свердловського гарнізону з 26.06.1982 по 04.08.1982, через відсутність такого права на час призначення позивача на посаду судді.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ? ? ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко