Рішення № 107945881, 15.12.2022, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2964/22

Провадження № 2/484/1048/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - суддіМельничука О.В.,

за участю секретаря судового засідання Голубкової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Первомайську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Перша первомайська державна нотаріальна контора, про скасування заборони на нерухоме майно та вилучення відповідного запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Семененко В.Б., звернувся до суду з позовом до відповідача Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Перша первомайська державна нотаріальна контора, в якому просить:

-скасувати заборону на нерухоме майно, зареєстровану 07.05.2007 року за № 4917832 Першою первомайською державною нотаріальною конторою, накладену за заявою №б/н від 27.04.2007 Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в Миколаївській області на нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

-вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 07.05.2007 року за №4917832

Позов мотивований тим, що позивачем за договором купівлі-продажу нежитлового об`єкта від 23.12.2004 року, що зареєстрований в реєстрі за №1898, було придбано нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 цілому вказана нежитлова будівля складається з: цеху по переробці сільськогосподарської продукції, площею 1234,5 кв. м, та складу камінного, площею 45,5 кв. м, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП Вознесенським МБТІ від 27.10.2004 року за № 5209354. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - комплекс, цех по переробці сільгосппродукції за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 8104054), зареєстрований за ОСОБА_1 як приватна власність, розмір частки 1/1, на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , 16.03.2012, виконавчий комітет Маринівської сільської ради Доманівського р-ну Миколаївської обл.; свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 . Крім того, у вказаній інформації в реєстрі міститься запис: тип обтяження заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження - 4917832; зареєстровано 07.05.2007 15:28:08 за №4917832 реєстратором - Перша первомайська державна нотаріальна контора; підстава обтяження заява б/н від 27.04.2007, Відділ державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в Миколаївській області; об`єкт обтяження невизначене майно, все майно; власник ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ; заявник - Відділ державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в Миколаївській області. На звернення представника позивача із заявою від 01.07.2022 до Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо припинення чинності обтяжень майна боржника ( ОСОБА_1 ), останньому було надано відповідь про те, що інформація в реєстрі не містить достатніх даних,за якими можливо ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого винесено зазначене обтяження. Обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 4917832, що зареєстроване 07.05.2007 15:28:08 за №4917832), що належить ОСОБА_1 створює йому перешкоди в реалізації права розпоряджатися вказаним майном. В зв`язку з чим позивач звернувся з наданим позовом до суду.

Ухвалою судді від 08.09.2022 у справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Позивач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника, просив суд задовольнити позов та вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача: Первомайського відділудержавної виконавчоїслужби уПервомайському районіМиколаївської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзиву із запереченнями на позов та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи: Перша первомайська державна нотаріальна контора у судове засідання не з`явився. Надіслав на адресу суду листа, в якому просив розглядати справу без його участі. Зазначив, що при вирішенні справи покладаються на розсуд суду. Письмові пояснення щодо позову суду не надавав.

За наявності умов, визначених у ч.1ст.280 ЦПК, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставіст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки накладена заборона на відчуження майна порушує права позивача, як власника, то він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що врегульовано статтею 391 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового об`єкта від 23.12.2004 року (реєстровий №1898), укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Племзавод Шляховий» та ОСОБА_1 , позивачу належить на праві приватної власності нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 будівля в цілому складається з: цеху по переробці сільськогосподарської продукції, зазначеного на плані літерою А1, загальною площею 1234,5 кв. м, та складу камінного літ. Б1, загальною площею 45,5 кв. м, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП Вознесенським МБТІ від 27.10.2004 року за № 5209354 (а.с.7-12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на все майно ОСОБА_1 накладено заборону відчуження, а саме зазначено таке: тип обтяження заборона на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 4917832); зареєстровано 07.05.2007 15:28:08 за №4917832 реєстратором: Перша первомайська державна нотаріальна контора; підстава обтяження заява, б/н, від 27.04.2007, Відділ державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в Миколаївській області; об`єкт обтяження невизначене майно, все майно; власник ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ; заявник - Відділ державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в Миколаївській області (а.с.18-19).

01.07.2022 представник позивача адвокат Семененко В.Б. звернувся до Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про припинення чинності вищевказаного обтяження майна боржника ОСОБА_1 в зв`язку з погашенням усіх заборгованостей по всім виконавчим провадженням, які перебувають на виконанні у Первомайському відділі державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.14-15).

Так, у відповідь на вказану заяву адвоката Семененко В.Б., відповідачем було надіслано позивачу лист про відсутність підстав зняття арешту (припинення арешту), так як інформація в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.05.2007 не містить достатніх даних, за якими можливо ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого винесено зазначене обтяження. Крім того, зазначено, що по всім виконавчим провадженням відносно ОСОБА_1 , які встановлено в автоматизованій системі виконавчого провадження (з урахуванням спец розділу) станом на 27.07.2022 заборгованість сплачено у повному обсязі (а.с.16,17).

Вищевказана заборона відчуження нерухомого майна досі не скасована та є чинною.

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормамКонституції Українита Конвенції.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявність обтяження щодо нерухомого майна, що належить позивачу, питання про скасування якого не було вирішено під час закриття виконавчого провадження, порушує право власності, а тому накладена заборона відчуження нерухомого майна позивача (боржника) підлягає скасуванню.

Щодо вимог про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису від 07.05.2022 про заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , номер обтяження 4917832, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до частини третьої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними на час вирішення спору і ухвалення судового рішення, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 та від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази в своїй сукупності є достатніми та дають змогу суду дійти до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 263, 265, 272-273, 280, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати заборону на нерухоме майно, зареєстровану 07.05.2007 року за №4917832 Першою первомайською державною нотаріальною конторою та накладену за заявою № б/н від 27.04.2007 Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в Миколаївській області, на нерухоме майно ОСОБА_1 .

В решті позову відмовити.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України повне найменування учасників справи та їх місце реєстрації:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Первомайський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 34993707, адреса: пров. Бебюш Капон, 16, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55200.

Третя особа: Перша первомайська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02892847, адреса: вул. Грушевського, 1, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55200.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч.2ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 15.12.2022.

Суддя О.В.Мельничук