Рішення № 10793433, 11.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 серпня 2010 р. Справа 13/29-09

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд", м.Вінниця

про стягнення 45 176,00 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: ОСОБА_2 - представник, ордер на ведення господарської справи ФОП ОСОБА_1 від 11.08.2010 року, паспорт серія НОМЕР_2, виданий 01.08.2000 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

В червні 2009 року суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд" про стягнення 45176,0 грн., з яких 40400,0 грн. боргу та 4776,0 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами попереднього договору не уклав з нею основний договір, не передав їй в суборенду приміщення в торгівельно-сервісному комплексі "Магігранд" для виконання опоряджувальних робіт та для використання, а також не повернув їй кошти, сплачені в якості проплати за перший та останній місяці оренди.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.10.2009 року (Тісецький С.С.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачка 01.12.20009 року подала касаційну скаргу.

За результатами касаційного перегляду Вищим господарським судом України прийнято постанову від 18.02.2010 року відповідно до якої касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволено, рішення господарського суду Вінницької області від 29.10.2009 року у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.02.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Згідно резолюції голови суду справа № 13/29-09 передана на новий розгляд судді Банасько О.О..

Ухвалою від 03.03.2010 року суддею Банасько О.О. справу № 13/29-09 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.04.2010 року.

Однак 30.03.2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла касаційна скарга ТОВ "Магігранд" на постанову Вищого господарського суду України від 18.12.2009 року.

Ухвалою від 30.03.2010 року провадження у справі було зупинено, а справу направлено до Вищого господарського суду України для вирішення питання щодо надіслання останньої до Верховного суду України.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 16.06.2010 року № 03.03-25/1034 скарга ТОВ "Магігранд" від 16.03.2010 року № 21 на постанову Вищого господарського суду України від 18.12.2009 року повернена скаржникові на підставі рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 року № 8-рп/2010, а справу повернуто до суду першої інстанції.

09.07.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 14.07.2010 року розгляд справи було призначено на 05.08.2010 року.

05.08.2010 року відповідач в судове засідання не з'явився, документів, які вимагались від нього ухвалою від 14.07.2010 року не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив.

Разом з тим через канцелярію суду 05.08.2010 року від представника ТОВ "Магігранд" надійшов лист № 104 від 05.08.2010 року в якому фактично викладено клопотання про відкладення розгляду справи № 13/29-09 на іншу дату.

Враховуючи неявку відповідача, неподання сторонами витребуваних документів розгляд справи було відкладено до 11.08.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки при тому, що про наявність в провадженні господарського суду Вінницької області справи № 13/29-09 був поінформований, про що зокрема свідчить подане в день попереднього засідання клопотання про відкладення розгляду справи.

Під час судового розгляду справи 11.08.2010 року не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представником позивача не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання про відмову від стягнення пені у розмірі 4776,00 грн..

Розглянувши подане позивачем клопотання суд приймає його до розгляду, оскільки останнє не суперечить ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.09.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Магігранд" та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 укладено попередній договір № 002 ПС/08, за умовами якого сторони зобов'язались не пізніше ніж через три календарних дні до дати відкриття торгівельно-сервісного комплексу, що будується за адресою: м.Вінниця, проспект Юності, 43А, укласти основний договір в порядку та на умовах, що визначені цим договором та додатками № 1, № 2, № 3 до нього.

В п.2.7 попереднього договору сторони погодили, що орієнтовна дата відкриття Торговельно-сервісного комплексу - 15.10.2008 року.

В п.3.1 попереднього договору визначено, що на момент укладання цього договору торгівельно-сервісний комплекс в цілому та на об'єкті суборенди зокрема відсутні в натурі, тому сторони визнають, що укладання основного договору є можливим після завершення будівництва торгівельно-сервісного комплексу та об'єкту суборенди, прийняття в експлуатацію та отримання витягу з Реєстру прав власності відповідачем, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

В свою чергу, згідно п.п.3.2, 3.3 попереднього договору позивач зобов'язувався провести всі необхідні опоряджувальні роботи в об'єкті суборенди до укладання сторонами основного договору з понесенням витрат, пов'язаних з проведенням опоряджувальних робіт.

Як встановлено п.3.4 попереднього договору, строк виконання опоряджувальних робіт стороною 2 не може бути довшим, ніж 60 календарних днів, та останній день опоряджувальних робіт не може бути пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати відкриття ТСК.

Передача об'єкту суборенди для виконання опоряджувальних робіт оформляється актом прийому-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт, що складається у двох примірниках та підписується повноважними представниками обох сторін. При цьому, відповідач повинен повідомити завчасно позивача про свою готовність передати об'єкт суборенди для опоряджувальних робіт (п.3.5 попереднього договору).

Згідно п.3.7 попереднього договору на протязі 3-х календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт сторона 2 (ФОП ОСОБА_1) повинна погодити зі стороною 1 (ТОВ "Магігранд") усі процеси, пов'язані із проведенням опоряджувальних робіт. Сторона 2 розпочинає проведення опоряджувальних робіт за умови отримання письмового погодження сторони 1.

Згідно з п.3.9 попереднього договору: якщо сторона 2 не розпочинає проведення опоряджувальних робіт на протязі 5 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт, або у ході виконання опоряджувальних робіт виникає сумнів, що опоряджувальні роботи будуть завершені до дати відкриття ТСК, або якість проведених на будь-якому етапі опоряджувальних робіт не відповідає очікуванням сторони 1 або сторона 2 не виконує вимоги пунктів 3.10, 3.14 цього договору, сторона 1 направляє стороні 2 письмову вимогу закінчити опоряджувальні роботи до певної дати, вказаної у вимозі. У разі невиконання вимоги сторони 1 стороною 2 попередній договір може бути розірваний достроково за ініціативою сторони 1. При цьому договір є розірваним з дати закінчення строку опоряджувальних робіт, вказаної у вимозі.

В п.3.14 попереднього договору сторони погодили: на підтвердження свого зобов'язання за попереднім договором, сторона 2 на протязі 10 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт, перераховує на поточний рахунок Сторони 1 гарантійний платіж в сумі 40400,00 грн., що на дату підписання попереднього договору еквівалентно 8347,00 дол. США. Гарантійний платіж є попередньою оплатою орендних платежів за основним договором та при укладенні сторонами основного договору будуть зараховані в рахунок орендної плати за користування орендної плати за користування об'єктом суборенди за перший та останні місяці суборенди.

Згідно п.4.1 попереднього договору Сторона 1 зобов'язується укласти основний договір у строк, визначений попереднім договором та на умовах, визначених додатками до попереднього договору.

В п.4.2 попереднього договору вказано, що Сторона 2 зобов'язується укласти основний договір у строк, визначений попереднім договором та на умовах, визначених додатками до попереднього договору.

Як передбачено п.п.4.4, 5.3 попереднього договору, сторона 1 має право розірвати попередній договір достроково у випадку невиконання стороною 2 вимог, визначених п.4.3 цього договору, де вказано про обов'язок сторони 2 виконати умови п.п.3.2-3.14.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 попереднього договору він набирає чинності з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання уповноваженими представниками сторін цього договору та усіх додатків до нього і діє до моменту підписання основного договору та усіх додатків до нього за умови виконання сторонами умов попереднього договору з додатками до нього, або до моменту закінчення строку опоряджувальних робіт, вказаного у вимозі сторони 1.

Пунктом 6.4 попереднього договору визначено, що у випадку непідписання основного договору з вини ФОП ОСОБА_1 гарантійний платіж залишається у розпорядженні ТОВ "Магігранд".

У п.8.1 попереднього договору визначено, що протягом 3-х робочих днів з дати отримання правовстановлюючих документів на ТСК, в якому розташований обєкт суборенди, Сторона 1 надає Стороні 2 копії документів, необхідних для оформлення дозволів, відповідно до вимог законодавства України, для ведення господарської діяльності стороною 2, пов'язаної із використанням об'єкту суборенди.

Як встановлено судом, згідно квитанції від 17.09.2008 року позивачкою перераховано відповідачу 40400,0 грн.. При цьому в графі "Призначення платежу" в квитанції зазначено: проплата за перший та останній місяць оренди згідно попереднього договору (а.с.35, т.1).

Також судом встановлено, що фактично приміщення позивачу в суборенду не передавалось, між сторонами не укладався основний договір.

Слід вказати, що вказаний факт не заперечується сторонами і власне знаходить своє відображення як в позовній заяві так і у відзиві на позовну заяву (а.с.2-5, 55-57, т.1).

04.02.2009 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання попереднього договору та повернення в зв'язку з цим перерахованих 40400,00 грн. (а.с.36, т.1).

Відповідач у відповіді на вказаний лист 04.03.2009 року вказав на припинення зобов'язань встановленого попереднім договором та про неможливість повернення гарантійного платежу у розмірі 40400,00 грн. посилаючись на умови п.п.3.13, 6.4 попереднього договору та ст.570 ЦК України (а.с.37, т.1).

При вирішенні спору суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Відповідно до ч.1 ст.182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно приписів ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Аналогічний припис міститься в ст.182 ГК України, в ч.4 якої зазначено, що зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище, позивач виконуючи взяті на себе за попереднім договором зобов'язання (п.3.14) згідно квитанції № 141315 від 17.09.2008 року перерахував відповідачеві 40400,00 грн. зазначивши вказані грошові кошти, як проплату за перший та останній місяць оренди згідно попереднього договору № 002 ПС/08 від 05.09.2008 року (а.с.35, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи акт від 02.12.2008 року державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта ТСК по пр.Юності,43А у м.Вінниці було затверджено рішенням виконкому Вінницької міської ради № 3279 від 30.12.2008 року (а.с.58-59, т.1).

Свідоцтво № 1114 про право власності на Торгово-сервісний комплекс площею 13096,4 кв.м. по пр.Юності, 43А у м.Вінниці було видане 27.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Юність" (а.с.60, т.1).

Разом з тим, доказів в підтвердження того, що у відповідності до п.3.5 попереднього договору відповідач завчасно повідомив позивача про готовність передати об'єкт суборенди для виконання опоряджувальних робіт, так само як і акт приймання-передачі приміщення, який мав бути підписаний повноважними представниками сторін, в матеріалах даної справи не міститься.

Не містять матеріали справи також і пропозицій будь-якої із сторін про укладення основного договору.

Навпаки, як вказувалось вище, 04.02.2009 року позивачем заявлено вимогу про розірвання попереднього договору та повернення перерахованих грошових коштів.

В свою чергу, наявний у справі лист відповідача від 04.03.2009 року № 22/1 переконливо свідчить про відсутність такої пропозиції (про укладення основного договору) з його сторони.

Беручи до уваги викладене, враховуючи умови п.3.1 попереднього договору в якому вказувалось про те, що укладання основного договору є можливим після завершення будівництва торгівельно-сервісного комплексу та об'єкту суборенди, прийняття в експлуатацію та отримання витягу з Реєстру прав власності відповідачем, в порядку, встановленому чинним законодавством України суд приходить до висновку, що оскільки сторонами не укладено основного договору, а також не заявлено пропозицій про укладення основного договору, слід вважати, що попередній договір припинив свою дію.

Окрім того враховуючи доведеність факту виконання позивачем взятих на себе зобовязань та відсутність доказів виконання зобовязань, які взяв на себе відповідач суд дійшов висновку, що основний договір суборенди не було укладено з вини відповідача.

Беручи до уваги предмет заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вказувалось раніше, в п.3.14 попереднього договору сторони визначили, що кошти в сумі 40400,00 грн. є попередньою оплатою орендних платежів за основним договором.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Як вбачається із змісту ЦК України норми, які регулюють правовідносини повязані із попередньою оплатою розміщені в главі 54 "Купівля-продаж".

Так, згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вказувалось раніше, 04.02.2009 року позивачем заявлялась вимога про повернення грошових коштів.

В звязку з відсутністю чіткого визначення сторонами правової природи сплачених позивачем грошових коштів і якщо суму, яку позивач сплатив у забезпечення виконання своїх зобов'язань за основним договором суборенди, який мав бути укладений в майбутньому, розцінювати в якості завдатку слід вказати наступне.

Частина 1 статті 570 ЦК України визначає, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо ж порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

При цьому слід вказати, що попередній договір № 002 ПС/08 від 05.09.2008 року припинив свою дію, а основний договір суборенди не було укладено з вини відповідача, який у встановлений попереднім договором строк не передав позивачеві об'єкт для проведення опоряджувальних робіт, не надіслав пропозиції про укладення основного договору, а також не надав копій документів в порядку передбаченому п.8.1 попереднього договору протягом 3-х робочих днів з дати отримання правовстановлюючих документів на ТСК. В свою чергу позивачем було виконано всі дії на укладення основного договору й авансовий платіж сплачувався позивачем як гарантія виконання умов попереднього договору в звязку з чим обов'язок повернення суми завдатку в разі порушення зобов'язання відповідачем обумовлено укладеним між сторонами попереднім договором та відповідає приписам ст.571 ЦК України.

Виходячи з наведеного суд вважає, що позов в частині стягнення 40400,00 грн. є обґрунтованим, правомірним, а отже таким, що підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов в цій частині судом враховано те, що відповідачем не понесено негативних наслідків внаслідок неукладення договору суборенди приміщення з позивачем, оскільки вже 11.02.2009 року ним було укладено договір суборенди на приміщення, яке мав орендувати позивач, з іншою фізичною особою-підприємцем (а.с.116-123, т.1).

Одночасно суд припиняє провадження в справі в частині стягнення пені в розмірі 4776,00 грн. у зв'язку з поданою позивачем заявою про відмову від позову в цій частині враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені та штрафу приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_2 у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із витягу з договору № 2 від 11.08.2010 року про надання адвокатських послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магігранд", проспект Юності, 43А, м.Вінниця (ідентифікаційний код-35823602) на користь Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 40400 грн. 00 коп., сплачених на підставі попереднього договору № 002 ПС/08 від 05.09.2008 року, 404 грн. 00 коп. державного мита, 279 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення пені та припинити провадження в частині стягнення пені відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 серпня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1)

3 - відповідачу ( 21000, м. Вінниця, пр. Юності,43-А )