Постанова № 10792311, 17.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року справа №2а-18729/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Юрченко В.П.

суддів Горбенко К.П., Лях О.П.

при секретарі судового засідання Чурікової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства «ВЕГА» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь № 0003212340/0 від 12.10.2009 р. та № 0003222340/0 від 12.10.2009 р.,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року задоволено повністю позов Закритого акціонерного товариства «ВЕГА», визнано недійсними податкове повідомлення-рішення № 0003212340/0 від 12.10.2009 р., яким визначені штрафні санкції з податку на прибуток на суму 150399.00 грн., та № 0003222340/0 від 12.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 305061.00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили останню задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні, зазначили, що рішення суду є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ЗАТ «ВЕГА» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 24.09.1997 року, є юридичною особою, перебуває у відповідача на обліку як платник податку.

Відповідачем здійснено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 30.09.2009 р. № 1632/23-2/20356822, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0003212340/0 від 12.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 150399.00 грн., в звязку з порушенням п.1.32 ст. 1, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 п.6.1 п.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

- № 0003222340/0 від 12.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 305061.00 грн., в звязку з порушенням п.4.3 ст. 4, п.п. 5.1.17 п.5.1, п.6.5 «а» ст.. 6, п.п. 7.3.6 п.7.3 ст. 7, п.10.1 «г» ст.. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкові повідомлення-рішення прийнятті згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181.

Згідно довідки АБ № 034348 від 26.02.2008 р. З ЄДРПОУ, ЗАТ «ВЕГА» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля одягом, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, здавання в оренду власного нерухомого майна.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ЗАТ «ВЕГА» на підставі договору позики від 06.02.2008 року взято позику з метою поповнення обігових коштів, ліміт заборгованості складає 25000000 долл.США. В перевіряємому періоді підприємством взято позику в розмірі 18275000 долл.США., які направлені в іноземній валюті на: внесення як статутний капітал у ВАТ «Сніжнянськхіммаш»; крім того, для придбання акцій; направлення на депозитні рахунки з яких в подальшому здійснено перерахунок для погашення боргу по договору про переведення боргу; та для повернення фінансової допомоги ВАТ «ВІАН»; придбання частки у статутному капіталі ПП «Ясноозерне-1»; оплата відсотків, нарахованих за користування позикою.

При перевірці встановлено завищення валових витрат в звязку з віднесенням до складу валових витрат відсотків, нарахованих (сплачених) за користування позикою в іноземній валюті на загальну суму 2348399 грн. та курсову різницю, яка виникла у звязку із користуванням позикою в іноземній валюті на загальну суму 47775583.80 грн., оскільки перевіркою не встановлено, що вказані кошти використовувались для здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що відповідно до п.п.5.2.9 п.5.2 ст. 5, п.п.7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вказані витрати правомірно включені позивачем до валових витрат, як такі, що використовувались у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п.п.5.1ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Застосовуючи вимоги п.п.5.2.9 та п.п.7.3.3 цього Закону, необхідно насамперед визначитись, чи платник податку здійснював витрати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 4 грудня 2007 року, - обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача щодо порушень норм матеріального права судом першої інстанції при вирішені питання про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0003212340/0 від 12.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 150399.00 грн. Податковий орган правильно прийшов до висновку, що вказані витрати неправомірно включені позивачем до валових витрат, тому, що такі витрати використовувались не у власній господарській діяльності.

Разом з тим, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з таких підстав. При розрахунку суми штрафних санкцій, податковий орган допустив помилки в розрахунках, а саме, в акті перевірки, в якому відображено зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток, податковим органом помилково зазначено за 1 півріччя 2008 року суму податку 19542 грн., в той час, як вказана сума за даними декларації є обєктом оподаткування. (а.с.33).Аналогічні помилки за 1 квартал 2008 року: за даними декларації 9505 грн. - визначено як прибуток, що підлягає оподаткуванню, податковим органом вказана сума 9505 грн. зазначається як податок на прибуток. Крім того, податковим органом зазначається, що обєкт оподаткування за 9 місяців 2008 року за даними перевірки складає 1163565 грн., і одночасно зазначено, що обєкт оподаткування за 9 місяців 2008 року розраховано як 1086473 грн.

Підпунктом 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, визначено, - У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Визначаючи суму штрафних санкції в звязку з заниженням суми податкового зобов'язання платником податків, податковий орган не довів суду правомірність прийнятого рішення, не надав суду першої та апеляційної інстанції розрахунку суми заниження податкового зобовязання, що є підставою для його скасування.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку про часткову правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0003222340/0 від 12.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 305061.00 грн., в звязку з порушенням п.4.3 ст. 4, п.п. 5.1.17 п.5.1, п.6.5 «а» ст.. 6, п.п. 7.3.6 п.7.3 ст. 7, п.10.1 «г» ст.. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі контракту від 1 вересня 2008 року, укладеного з Компанією «Бертенд Трейдінг Лімітед», (нерезидентом), позивач взяв в оренду будинок, розташований за адресою: м.Київ, вул..Борщагівська, 1243-а, орендна плата в місяць складає 20 доларів США за 1 кв.м., загальна площа оренди 1027.6 кв.м. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.12.2008 року термін дії контракту складає 4 місяці з дати прийняття обєкту. (а.с.233-240).

В акті перевірки податкового органу зазначено, що позивачем порушено вимоги п.10.1 «г» ст.. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого позивач є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, оскільки у випадку надання послуг нерезидентом таким відповідальним є його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що відповідальною особою щодо нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету є представництво, яке зареєстровано за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, 143-А. Податковим органом встановлено, що документи, що посвідчують фактичне надання послуг на підставі укладеного контракту оренди, складені безпосередньо нерезидентом.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково визначено відповідальною особою постійне представництво, оскільки вказані висновки не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи. Контракт про оренду нерухомого майна та послуги оренди надавались безпосередньо Компанією, тобто нерезидентом. Судом першої інстанції не взято до уваги доводи податкового органу, що представництво «Бертенд Трейдінг Лімітед» у періоді надання послуг звітувало до податкового органу з відсутністю господарської діяльності, (декларація за жовтень 2008 року), та знято з податкового обліку 09.12.2008 року.

З таких підстав, податковим органом правомірно визначено, що підприємством не включено до складу податкового зобовязання з ПДВ по послугах, отриманих саме від нерезидента, що призвело до заниження податкового зобовязання на суму 106555 грн., та правомірно нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 53277.50 грн.

В частині визначено податкового зобовязання з податку на додану вартість щодо господарської операції, повязаної з придбанням земельної ділянки та обєкту нерухомого майна оздоровчий табір «Світанок», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність визначення податкового зобовязання на суму 97019 грн., та 50 % штрафних санкції на суму 48509.50 грн. з таких підстав.

Відповідно до п. п. «д» п.п. 4.4.2 закону № 2181, - не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення. Як вбачається з матеріалів справи, на запит ЗАТ «ВЕГА» відповідачем надано розяснення щодо оподаткування операції з продажу земельної ділянки, а саме зазначено, що така операція підлягає оподаткуванню на загальних підставах. (а.с.95 том 1). Аналогічне за змістом розяснення було надано Ірпінською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області від 03.11.2009 року на запит контрагента ТОВ «Лорвіт». (а.с. 249 том 1).

З таких підстав, платник податків діяв у відповідності до наданого розяснення, а тому визначення податковим органом податкового зобовязання є неправомірним.

На підставі викладеного, податкове повідомлення-рішення № 0003222340/0 від 12.10.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 305361.00 грн., є правомірним в частині визначення суми податку в розмірі:159832.50 грн., в тому числі: за основним платежем - 106555 грн., штрафні санкції 53277.50 грн., та підлягає скасуванню на суму 145528.50 грн., в тому числі за основним платежем - 97019 грн., штрафні санкції на суму 48509.50 грн.

З таких підстав, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року по справі № 2-а-18729/09/0570 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року по справі № 2-а-18729/09/0570 - скасувати.

Позовні вимоги закритого акціонерного товариства «ВЕГА» задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомленні-рішення від 12 жовтня 2009 року № 0003212340/0 яким визначено суму податкового зобовязання (штрафні санкції) з податку на прибуток в розмірі 150399 грн.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2009 року № 0003222340/0 на загальну суму: 145528.50 грн., в тому числі за основним платежем - 97019 грн., штрафні санкції на суму 48509.50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 17 червня 2010 року. Повний текст постанови складено 18 червня 2010 року.

Колегія суддів: