Рішення № 107921019, 19.12.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2022 р. Справа № 924/762/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" м. Київ

до Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 188286,36 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 14.10.2022 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" м. Київ до Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 188286,36 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на підставі договорів про постачання природного газу №22/247-1 та №22/247, які укладено між сторонами в грудні 2021 року та в січні 2022 року відповідно, позивач передав відповідачу 3,04826 м.куб. природного газу на суму 134455,97 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі газу. За умовами п. 4.3.1 договорів відповідач зобов`язувався сплатити вартість замовленого місячного обсягу газу на рахунок позивача протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами та скріплення печатками акту приймання - передачі природного газу, але в будь - якому випадку до 28 числа місяця наступного за місяцем передачі газу. Акти за січень підписані відповідачем 31.01.2022, акт за лютий - 28.02.2022. Отже, відповідач зобов`язаний був розрахуватись за отриманий газ в січні 2022 року до 05.02.2022, за газ, отриманий в лютому 2022 року, - до 05.03.2022. Проте відповідач за отриманий газ не розрахувався, заборгованість становить 134455,97 грн. В в`язку з порушенням відповідачем зобов`язань, позивач на підставі п.7.2.1 договору та ч.2 ст.625 ЦК України нарахував 29506,15 грн пені, 2453,29 грн 3% річних та 21870,95 грн інфляційних втрат. Щодо доводів відповідача про наявність форс - мажорних обставин позивач зазначає, що всупереч положенням п.п. 9.4, 9.5 договору відповідач не отримав сертифікат ТПП України та до сьогоднішнього дня не надав позивачу жодних документів, які б свідчили про неможливість виконання зобов`язань за договорами. Позивач звертає увагу, що форс - мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Крім того, позивач вказує, що за змістом п. 9.6 договору виникнення форс - мажорних обставин не є підставою для відмови відповідача від сплати позивачу за послуги, які були надані до їх виникнення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2022 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 18.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/762/22 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач у відзиві на позов від 02.11.2022 просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути основний борг в розмірі 134455,97 грн вартості отриманого газу шляхом реструктуризації сплати боргу. В інших позовних вимогах відмовити повністю. Зазначає, що між сторонами у грудні 2021 року та січні 2022 року було укладено договори про постачання природного газу. Відповідно до зазначених договорів позивач передав відповідачу природний газ у власність, а відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити газ. На підтвердження факту передачі природного газу відповідач підписав три акти приймання-передачі газу від 31.01.2022 та від 28.02.2022. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.3.1 договорів він був зобов`язаний сплатити вартість замовленого місячного обсягу газу до 28 числа наступного за місяцем передачі газу, тобто по актах від 31.01.2022 до 28.02.2022 та по акту від 28.02.2022 до 28.03.2022. Вказує, що надане згідно умов договору газове паливо (природний газ) використовувалось виключно в міській лазні по вул. Грушевського, 24 м. Старокостянтинів, послугами якої на безоплатній основі користувались військовослужбовці Збройних сил України та добровольці Сил територіальної оборони Збройних сил України. Таким чином, відповідач приймав активну участь і всіляко сприяв забезпеченню обороноздатності держави. Відповідач вважає, що він звільнений від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, так як це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), внаслідок якої він опинився у скрутному фінансовому становищі. За умовами п. 9.3 договорів строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс - мажорних обставин. Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Крім того, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 192 ГПК України, відповідач не заперечує щодо укладення з позивачем мирової угоди або договору про реструктуризацію заборгованості шляхом розстрочення виплати боргу від 6 до 12 місяців без відстрочки її погашення за умови, що до складу заборгованості не будуть включатись суми неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань. Відповідач зазначає, що в м.Старокостянтинів працює тільки одна комунальна лазня, яка належить останньому, підприємство будь-якими засобами та силами намагається допомогти державі під час військового стану, навіть ризикуючи фінансовим станом підприємства.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради (далі - споживач) в грудні 2021 року укладено договір №22/247-1 на постачання природного газу (далі - договір № 22/247-1).

Крім того, в січні 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" (постачальник) та Комунальним підприємством комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради (споживач) укладено договір № 22/247 на постачання природного газу (далі - договір № 22/247).

Згідно з п. 1.1 договорів постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році узгоджені обсяги товару "код ДК 021:2015 - 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ)" (далі - "газ" або "природний газ"), а споживач зобов`язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

За умовами п. 1.2 договору № 22/247-1 обсяг відбору/споживання газу - 1250,31 куб. м.

Відповідно до п. 1.2 договору №22/247 обсяг відбору/споживання газу - 936,32 куб. м.

У п. 2.11 договорів передбачено, що приймання - передача природного газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п. 2.19 договорів).

Пунктом 3.1 договору №22/247 -1 визначено, що загальна сума договору становить - 49 999,49 у т. ч. ПДВ-20%. На момент підписання договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 33325,00 грн., без урахування податку на додану вартість та тарифу на розподіл природного газу, крім того: - податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 м. куб. природного газу - 39990,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто грн. 00 коп.), у т. ч. ПДВ - 20%, що складає - 6665,00 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят п`ять грн. 00 коп.).

За умовами п. 3.1 договору № 22/247 загальна сума договору становить - 49 999,49 у т. ч. ПДВ-20%. На момент підписання договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 44 500,00 грн., без урахування податку на додану вартість та тарифу на розподіл природного газу, крім того: - податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 м. куб. природного газу - 53400,00 грн. (п`ятдесят три тисячі чотириста грн. 00 коп.), у т. ч. ПДВ - 20%, що складає - 8 900,00 грн. (вісім тисяч дев`ятсот грн. 00 коп.).

Згідно з п. 3.4 договорів місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, визначеного цим Розділом III, та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього договору.

Ціна газу, визначена згідно цього договору, не включає витрат розподіл природного газу газорозподільчими мережами, які споживач оплачує самостійно на підставі договорів, укладених споживачем з операторами ГРС (п. 3.5 договорів).

Відповідно до п. 4.1 договорів, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу буде менший або більший від обсягу вказаного в заявці споживача, постачальник зобов`язується не стягувати оплату за зазначене відхилення (добовий небаланс; відхилення від замовленої потужності).

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, якщо інший розрахунковий період не встановлений додатковою угодою до цього договору (п. 4.2 договорів).

Пунктом 4.3 договорів визначено, що оплата вартості газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

4.3.1 Споживач зобов`язаний сплатити вартість замовленого місячного обсягу газу на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу, але в будь-якому випадку до 28 числа місяця наступного за місяцем передачі газу.

Згідно з п. 4.4 договорів датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

За умовами п. 6.1.1 договорів постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу за календарний місяць відповідно до умов розділів ІІІ, IV договору.

Пунктом 6.4.2 договорів передбачений обов`язок споживача оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.7.2.1 договорів).

Відповідно до п. 9.1 договорів сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору (п. 9.2 договорів).

Згідно з п. 9.3 договорів строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 9.4 договорів засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

За умовами п. 9.5 договорів сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідних підтвердних документів надати належним чином засвідчені копії таких документів іншій стороні.

Пунктом 9.6 договорів передбачено, що виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за послуги, які були надані до їх виникнення.

Договори № 22/247-1 та № 22/247 підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

На виконання умов договорів № 22/247-1 та № 22/247 між сторонами підписано акти приймання - передачі природного газу на загальну суму 134 455,97 грн, а саме: акт від 31.01.2022 на суму 49999,49 грн, обсяг природного газу - 0,93632 тис. м. куб.; акт від 31.01.2022 на суму 39606,50 грн, обсяг природного газу - 0,99041 тис. м. куб.; акт від 28.02.2022 на суму 44849,98 грн, обсяг природного газу - 1,12153 тис. м. куб.

На підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань, останній долучив до матеріалів справи лист Торгово - промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому засвідчено форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи вказане, ТПП України підтверджує. що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що між сторонами в грудні 2021 року та в січні 2022 року було укладено договори на постачання природного газу № 22/247-1 та № 22/247, згідно з п. 1.1 яких позивач зобов`язувався передати у власність відповідачу у 2022 році узгоджені обсяги товару "код ДК 021:2015 - 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ)" (далі - "газ" або "природний газ"), а відповідач зобов`язувався прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

На виконання умов договорів позивач передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 134 455,97 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2022 та 28.02.2022 та не заперечується відповідачем.

За умовами п. 2.11 договорів на постачання природного газу № 22/247-1 та 22/247 приймання - передача природного газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Пунктом 4.3.1 договорів передбачено, що споживач зобов`язаний сплатити вартість замовленого місячного обсягу газу на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу, але в будь-якому випадку до 28 числа місяця наступного за місяцем передачі газу.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, проаналізувавши зміст п. 4.3.1 договорів, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був провести розрахунок за отриманий природний газ у наступні строки:

- за газ, отриманий за актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2022 на загальну суму 89605,99 грн у строк по 07.02.2022 включно;

- за газ, отриманий за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 44849,98 грн - по 07.03.2022 включно.

Доводи відповідача з приводу того, що останній повинен був здійснювати оплату за отриманий природний газ до 28 числа місяця наступного за місяцем передачі газу суд до уваги не приймає, оскільки у п. 4.3.1 договорів чітко визначений строк оплати - протягом 5 робочих днів з дня підписання та скріплення печатками сторонами акту приймання-передачі природного газу. І лише у разі відсутності акту або підписання його у більш пізній строк, ніж 28 число місяця наступного за місяцем передачі газу, оплату слід було здійснювати у зазначений відповідачем строк.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач не розрахувався із позивачем за отриманий природний газ, доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять. Отже, позивач обґрунтовано заявив до стягнення 134 455,97 грн основного боргу.

В зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач заявив до стягнення 29506,15 грн пені, яка нарахована за період з 05.02.2022 по 30.09.2022.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2.1 договорів передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач невірно визначив дату початку розрахунку за отриманий природний газ. Також позивач не врахував положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, враховуючи норми ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлений судом вище строк оплати за газ, суд провів перерахунок заявленої до стягнення пені та встановив, що правомірним буде нарахування пені в сумі 22029,53 грн, з яких:

- 6130,87 грн за період з 08.02.2022 по 08.08.2022 (182 дні) на суму боргу в розмірі 39606,50 грн,

- 7739,65 грн за період з 08.02.2022 по 08.08.2022 (182 дні) на суму боргу в розмірі 49999,49 грн,

- 8159,01 грн за період з 08.03.2022 по 08.09.2022 (185 днів) на суму боргу в розмірі 44849,98 грн.

Нарахування 7476,62 грн є безпідставним.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2453,29 грн 3% річних за період з 05.02.2022 по 30.09.2022 та 21870,95 грн інфляційних втрат, нараховані за період лютий-серпень 2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, встановив, що останні нараховано в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про стягнення 21870,95 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу нарахування 3% річних, то суд здійснив перерахунок даних коштів, оскільки позивач невірно визначив дату початку розрахунку за зобов`язаннями зі сплати коштів за отриманий природний газ.

В той же час, здійснивши перерахунок, суд встановив, що позивач правомірно в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 2453,29 грн 3% річних.

Щодо доводів відповідача про необхідність звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань за договорами поставки, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем внаслідок форс - мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічні за змістом положення містяться у п.п. 9.1, 9.2 договорів.

Отже, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідач як на форс-мажорні обставини посилається на введення воєнного стану на території України, що засвідчено як форс-мажорна обставина відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, внаслідок чого він опинився у скрутному фінансовому становищі та не мав можливості виконати свої договірні зобов`язання.

Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання відповідача (оплату отриманого природного газу), тоді як доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим.

Відповідач не надав доказів на підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договорами у передбачені ними строки саме внаслідок дії воєнного стану, неможливості здійснювати господарську, підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, відсутності такого прибутку тощо.

При цьому також зважається на те, що обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.

Також суд зазначає, що обов`язок здійснити оплату за газ, отриманий за актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2022, на загальну суму 89605,99 грн настав ще до введення воєнного стану на території України (строк оплати по 07.02.2022 включно).

Додатково суд враховує, що за умовами п. 9.5 договорів сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідних підтвердних документів надати належним чином засвідчені копії таких документів іншій стороні.

Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар, роботи, послуги, кошти та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Однак як стверджує позивач у позовній заяві, жодного повідомлення з боку відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин не надходило. Відповідних доказів відповідач також не надав суду.

Таким чином, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, що внаслідок зазначених у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорних обставин, останній не мав можливості виконати свої зобов`язання з оплати отриманого природного газу за договорами № 22/247 та № 22/247-1.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" 134455,97 грн основного боргу, 22029,53 грн пені, 2453,29 грн 3% річних та 21870,95 грн інфляційних втрат. У стягненні 7476,62 грн пені суд відмовляє.

З приводу доводів відповідача щодо реструктуризації сплати боргу суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами мирової угоди відповідно до ч. 2 ст. 192 ГПК України, договору про реструктуризацію заборгованості або будь-яких заяв, поданих в порядку ст. 331 ГПК України. Тому у суду відсутні правові підстави для вчинення відповідних процесуальних дій.

Згідно із ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 231-233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" м. Київ до Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 188286,36 грн задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Старокостянтинів, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1, код 03356039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаз Енерго Поставка" (м. Київ, пров. Московський, 2 - Б, код 42907209) 134455,97 грн (сто тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят п`ять гривень 97 коп.) основного боргу, 22029,53 грн (двадцять дві тисячі двадцять дев`ять гривень 53 коп.) пені, 2453,29 грн (дві тисячі чотириста п`ятдесят три гривні 29 коп.) 3% річних, 21870,95 грн (двадцять одну тисячу вісімсот сімдесят гривень 95 коп.) інфляційних втрат та 2712,15 грн (дві тисячі сімсот дванадцять гривень 15 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 7476,62 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Л.О. Субботіна

Виготовлено у 3 примірниках:

1- до справи,

2 - позивачу на електронну адресу: office@ugep.com.ua,

3 - відповідачу на електронну адресу: starkon_kkp@meta.ua