Рішення № 107920612, 16.12.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2022 року Справа № 915/281/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк", вул. Херсонське шосе, 50, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 09326464)

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД", вул. Херсонське шосе, 96/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028 (код ЄДРПОУ 39295837) в особі арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича, вул. Чкалова, 15, оф. 401, м. Миколаїв, 54017; поштова адреса: а/с 8, м. Миколаїв, 54017;

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту в сумі в сумі 234 076, 98 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018 року в сумі 234 076, 98 грн., з яких: проценти за користування овердрафтом в сумі 144 757, 76 грн.; 3 % річних по простроченому основному боргу в сумі 18 571, 91 грн.; 3 % річних по простроченим процентам в сумі 3 288, 97 грн.; інфляційні втрати від прострочення основного боргу в сумі 57 130, 14 грн.; інфляційні втрати від прострочення процентів в сумі 10 328, 20 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 3 511, 16 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" в особі арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2022, надіслана на адресу ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2022, надіслана на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД", вул. Херсонське шосе, 96/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54028, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2022, надіслана також на електронну адресу арбітражного керуючого Пляки С. В. ІНФОРМАЦІЯ_2

Судом також враховано, що згідно відомостей за результатами відстеження поштового відправлення з офіційного сайту АТ "Укрпошта" позовна заява з додатками, яка надсилалась позивачем на адресу арбітражного керуючого (поштове відправлення за номером 5402806971072) отримано Плякою С. В. 10.08.2022, що свідчить про обізнаність останнього про ініціювання позивачем судового провадження.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

28.09.2018 року між ПАТ "Державний ощадний банк України", назву якого змінено на АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" (банк, кредитор, позивач) та ТзОВ "ІВЕКО-БУД" (позичальник, боржник, третя особа) було укладено договір про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018 року, відповідно до умов п. 2.8 якого банк встановив по рахунку позичальника ліміт овердрафту в сумі 1 000 000 грн. зі сплатою процентів за користування лімітом овердрафту та інших обов`язкових платежів у відповідності до умов кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання овердрафту між Банком, ТзОВ "ІВЕКО_БУД" (позичальник) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 1 від 28.09.2018, за яким поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед банком відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021 року у справі № 915/1047/20 стягнуто в солідарному порядку з ТзОВ "ІВЕКО-БУД" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором про надання овердрафту в сумі 450 814, 32 грн., яка складається з простроченого боргу по кредиту, прострочених відсотків по кредиту, пені за непогашення кредиту, пені за непогашення відсотків, 3 % річних та інфляційні втрати по простроченому основному боргу, а також 3 % річних та інфляційні втрати по прострочених відсотках.

Судове рішення станом на 18.07.2022 року не виконано.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 року у справі № 915/742/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ІВЕКО-БУД".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 року у справі № 915/742/21 визнано конкурсні грошові вимоги АТ "Державний ощадний банк" (станом на 13.07.2021) на загальну суму 608 244, 57 грн., з яких: 510 047, 73 грн. - основний борг та проценти; 18 293, 23 грн. - 3 % річних; 49 322, 27 грн. - інфляційні втрати; 22 660, 23 грн. - пеня; 3 381, 11 грн. - судові витрати у справі № 915/1047/20; 4 540 грн. - судові витрати у справі про банкрутство.

Вимоги включені до реєстру вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 року у справі № 915/742/21 ТзОВ "ІВЕКО-БУД" визнано банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Пляку С.В.

Позивач зазначає, що оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до проведення ліквідації позичальника, порука ОСОБА_1 як поручителя за виконання зобов`язань ТзОВ "ІВЕКО-БУД" за договором про надання овердрафту не є припиненою.

Позивач зазначає, що після ухвалення рішення господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021 року у справі № 915/1047/20 про стягнення в солідарному порядку з ТзОВ "ІВЕКО-БУД" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за договором про надання овердрафту в сумі 450 814, 32 грн., яка сформувалась станом на 05.07.2020 року, та до винесення постанови господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 року у справі № 915/742/21 про визнання ТзОВ "ІВЕКО-БУД" банкрутом, відповідно до умов договору про надання овердрафту позичальнику за період з 06.07.2020 по 08.02.2021 нараховано проценти по кредиту, 3 % річних по простроченому основному боргу, 3 % річних по простроченим процентам, інфляційні втрати від прострочення основного боргу та інфляційні втрати від прострочення процентів, які заявлено до стягнення у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 530, 543, 553, 554, 559, 625, 1054 ЦК України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII від 03.07.2018, судовою практикою та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.3. Правова позиція третьої особи.

Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

3.1 Обставини справи щодо договору овердрафту.

28.09.2018 між ПАТ "Державний ощадний банк України", назву якого змінено на АТ "Державний ощадний банк України", в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" в особі Крупенко Олександра Валентиновича, який діє на підставі довіреності № 17 ТзОВ "ІВЕКО-БУД", (позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018, відповідно до умов п. 2.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк протягом строку дії ліміту надає позичальнику можливість використання овердрафту шляхом здійснення платежів з рахунку в обсягах, що перевищують фактичні залишки коштів на ньому, в межах ліміту овердрафту, внаслідок чого на зазначеному рахунку виникає дебетове сальдо.

Відповідно до п. 15.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками кожної сторони та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за бажанням) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору

Додатками до Договору про надання овердрафту є:

- Додаток № 1 "Перелік рахунків ТОВ "ІВЕКО-БУД" (в тому числі вкладних (депозитних), що відкриті в банківських установах, як на території України, так і за її межами)";

- Додаток № 2 "Довідка про розшифровку рядку 2000 Форми № 2 "Звіт про фінансові результати" Форми № - 2м (№ - 2ме) "Звіту про фінансові результати" у розрізі видів економічної діяльності";

- Додаток № 3 "Довідка про надходження грошових коштів на поточні рахунки постачальника в інших банківських установах".

Договір з додатками підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Відповідно до п. 2.4 договору строк дії ліміту овердрафту з дати виконання позичальником умов, передбачених п. 4.1. Договору, по 27 вересня 2021 року або інший останній день виконання зобов`язань, визначений Договором, у тому числі внаслідок відкликання овердрафту.

Відповідно до п. 2.5 договору максимальний СБК за цим договором складає не більше 75 календарних днів. Якщо останній календарний день максимального СБК не є банківським днем, то основна сума боргу має бути погашена наступного банківського дня за таким небанківським днем.

Відповідно до п. 2.6 договору цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів та фінансування господарської діяльності позичальника, що здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства України та виконання зобов`язань позичальника, визначених цим договором. Платіжні доручення позичальника на перерахування грошових коштів за рахунок овердрафту можуть не виконуватись банком, якщо цільове призначення таких платежів доручень не відповідає вимогам цього пункту договору.

Відповідно до п. 2.7 договору банк встановлює ліміт овердрафту по рахунку позичальника № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2.8 договору ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 1 000 000 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою, яка застосовується при розрахунку процентів за користування, визначається залежно від фактичного періоду користування кредитом за процентною ставкою, визначається залежно від фактичного періоду користування за відповідний період строку безперервного користування овердрафту чи після його закінчення, а саме:

- до 7 днів (включно) - 18 % річних;

- від 8 до 14 дів (включно) - 19% річних;

- від 15 до 30 днів (включно) - 20 % річних;

- від 31 до 60 днів (включно) - 22 % річних;

- більше 60 днів - 23 % річних.

Проценти за відповідною процентною ставкою за користування овердрафтом нараховуються починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду нарахування процентів за попередньою процентною ставкою, і діють до закінчення періоду, передбаченого для даного розміру процентної ставки.

Відповідно до п. 5.1 протягом строку дії ліміту позичальник зобов`язаний здійснювати погашення основної суми боргу (овердрафту) не пізніше останнього дня максимального СБК або не пізніше дати закінчення овердрафтного ліміту, в залежності від того, яка дата настане раніше.

Відповідно до п. 5.2 договору погашення основної суми боргу (овердрафту) відбувається за рахунок коштів, що надходять на рахунок позичальника. Овердрафт вважається погашеним у випадку відсутності на рахунку дебетового сальдо на кінець дня.

Відповідно до п. 5.4 договору погашення заборгованості за процентами або комісійними винагородами та/або іншими платежами, а також погашення основної суми боргу/простроченої кредитної заборгованості у випадках передбачених п. 5.3 цього договору, здійснюється шляхом договірного списання коштів з рахунку (в тому числі в межах ліміту овердрафту) чи іншого(их) поточного(их) рахунку(ів) позичальника та/або шляхом самостійного перерахування позичальником коштів на рахунок № 3739___ (код банку 326461).

Відповідно до п. 5.5. договору проценти за користування овердрафтом нараховуються щомісячно у валюті овердрафту на основну сум боргу (фактичну суму заборгованості), виходячи із розрахунку фактичної кількості днів існування заборгованості за основною сумою боргу та умовної кількості 360 днів в році.

Відповідно до п. 5.6. договору проценти за користування овердрафтом нараховуються:

- в останній банківський день звітного місяця за період з першого дня видачі овердрафту/першого дня виникнення простроченої кредитної заборгованості/ першого дня звітного місяця по останній день звітного місяця;

- в останній день строку ліміту/ в день повного виконання зобов`язання, за період з першого дня звітного місяця по день, що передує останньому дню строку ліміту/що передує дню повного виконання зобов`язання.

У разі прострочення погашення овердрафту (в т.ч. відкликання овердрафту), проценти за користування позичальником овердрафтом продовжують нараховуватись на всю суму простроченої кредитної заборгованості до моменту повного виконання зобов`язання за максимальною ставкою визначеною п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 5.7 договору нараховані проценти на основу суму боргу сплачуються позичальником:

- щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним,

- в останній банківський день строку дії ліміту в день повного виконання зобов`язання.

Перший раз позичальник сплачує нараховані проценти не пізніше 10 жовтня 2018 року.

Відповідно до п. 7.1 договору виконання позичальником зобов`язання за цим договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується порукою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідно до п. 12.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором винна сторона відшкодовує другій стороні спричинені у зв`язку з цим збитки понад штрафні санкції, визначені цією статтею договору.

Відповідно до п. 12.3 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, здійснюється до повного виконання відповідного зобов`язання, встановленого цим договором та не припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути виконано.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.01.2021 по справі № 915/1047/20 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" заборгованість за Договором про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018 в розмірі 450 814, 32 грн., яка складається з: простроченого боргу по кредиту - 388 640, 41 грн.; прострочених відсотків по кредиту - 28 070, 82 грн.; пені за непогашеним по кредиту - 22 001, 51 грн.; пені за непогашення відсотків - 658, 72 грн.; 3 % річних по простроченому основному боргу - 3 853, 26 грн.; 3 % річних по прострочених відсотках - 129, 89 грн; інфляційні втрати від прострочення основного боргу - 7 384, 17 грн; інфляційні втрати від прострочення відсотків - 75, 54 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" 3 381, 11 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" 3 381, 11 грн. судового збору.

Рішення від 28.01.2021 у справі № 915/1047/20 набрало законної сили 18.05.2021.

25.05.2021 на виконання рішення суду від 28.01.2021 у справі № 915/1047/20 Господарським судом Миколаївської області видано чотири накази.

Судовим рішенням від 28.01.2021 по справі № 915/1047/20 встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов`язок по Договору про надання овердрафту шляхом надання позичальнику овердрафту з максимальним лімітом у розмірі 1 000 000, 00 грн.

Крім того, на виконання умов Договору про надання овердрафту банк неодноразово направляв на адресу позичальника (відповідача-1) повідомлення про коригування ліміту овердрафту (№ 112.10-11-30 від 14.01.2019, № 11.10-11-150 від 13.03.2019, № 112.10-11-202від 08.04.2019, № 112.10-11-240/39445/2019-19/вих від 13.05.2019 та № 112.10-21-40/11975/2020/14/вих від 14.02.2020), якими повідомляв про встановлений скоригований ліміт овердрафту, який, відповідно до останнього повідомлення, з 21.02.2020 встановлено в розмірі 321 986, 96 грн.

Відповідач ТОВ "ІВЕКО-БУД" будь-яких заперечень щодо належного повідомлення його банком про коригування ліміту овердрафту до суду не подав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД", зі свого боку, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов`язання за Договором про надання овердрафту належним чином не виконувало, а саме, несвоєчасно сплачувало відсотки за користування кредитними коштами та не здійснювало своєчасне повернення кредитних коштів.

Судом по справі № 915/1047/20 також встановлено, що станом на момент звернення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до суду з позовною заявою, позичальник не виконав свого зобов`язання за Договором про надання овердрафту, а саме - не повернув надані банком у користування на умовах овердрафту кредитні кошти в сумі 388 640, 41 грн., а також прострочив сплату процентів за використання цих коштів в сумі 28 070, 82 грн. за період з 10.03.2020 по 05.07.2020 (з урахуванням часткової оплати).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовим рішенням у господарській справі № 915/1047/20 встановлено обставини як щодо факту неналежного виконання позичальником умов договору про надання овердрафту в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів, так і щодо розміру заборгованості відповідача станом на 05.07.2020. Відтак, вказані обставини в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи.

Судом у даній справі також встановлено наступне.

Постановою Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 07.0.2021 відкрито виконавче провадження № 65698130 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованості за договором про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018 в розмірі 450814,32 грн.

Постановою Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 07.0.2021 відкрито виконавче провадження № 65698136 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судового збору у сумі 3381, 11 грн.

Постановою Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 07.0.2021 відкрито виконавче провадження № 65681566 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованості за договором про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018 в розмірі 450814,32 грн.

Постановою Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) від 07.0.2021 відкрито виконавче провадження № 65681507 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судового збору у сумі 3381, 11 грн.

Судом встановлено, що згідно виконавчих проваджень ВП № 65681566 та ВП № 65681507 щодо боржника ОСОБА_1 станом на 30.07.2021 рішення не виконано.

Відносно виконавчих проваджень ВП № 65698130 та ВП № 65698136 щодо боржника ТОВ "Івеко-Буд", то вищевказані виконавчі провадження зупинені на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2021 у справі № 915/742/21 у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІВЕКО-БУД" та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 у справі № 915/742/21 визнано конкурсні грошові вимоги АТ "Державний ощадний банк України" (станом на 13.07.2021) на загальну суму 608 244, 57 грн. Вказані вимоги включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ІВЕКО-БУД".

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/742/21 ТОВ "ІВЕКО-БУД" визнано банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Пляку С.В.

Станом на дату розгляду даної справи суду не подано доказів погашення позичальником ТОВ "ІВЕКО-БУД" стягнутої за судовим рішенням по справі № 915/1047/20 заборгованості за договором про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018 в розмірі 450 814, 32 грн. та судового збору у сумі 3 381, 11 грн.

Отже, після ухвалення Господарським судом Миколаївської області рішення від 28.01.2021 про стягнення в солідарному порядку з ТОВ "Івеко-Буд" та ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018 в розмірі 450 814, 31 грн., яка сформувалася станом на 05.07.2020, до винесення Господарським судом Миколаївської області постанови від 09.02.2022 у справі № 915/742/21 про визнання ТОВ "ІВЕКО-БУД" банкрутом, позивачем відповідно до умов договору про надання овердрафту, здійснені нарахування відсотків за користування овердрафтом, а також 3 % річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 234 076, 98 грн., з яких: 144 757, 76 грн. - сума відсотків за користування овердрафтом; 18 571, 91 грн. - 3 % річних по простроченому основному боргу; 3 288, 97 грн. - 3 % річних по простроченим процентам; 57 130, 14 грн. - сума інфляційних втрат від прострочення основного боргу; 10 328, 20 грн. - сума інфляційних втрат від прострочення процентів.

3.2. Обставини справи щодо договору поруки.

Судом також встановлено, що з метою належного виконання зобов`язань клієнтом ТОВ "ІВЕКО-БУД" за договором про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018 між АТ "Державний ощадний банк України" (кредитор або банк), ТОВ "ІВЕКО-БУД" (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 1 від 28.09.2018.

Відповідно до п. 10.1.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами.

Додатком до договору поруки є Додаток № 1 "Перелік рахунків поручителя".

Договір з додатком підписаний сторонами та скріплений печатками.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:

2.2.1. повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором;

2.2.2. не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору .

Відповідно до п. 2.3 договору порукою за цим договором без отримання додаткової згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору). Поручитель безумовно погоджується, що відповідно до умов цього пункту договору змінами умов зобов`язання, які забезпечуються порукою за цим Договором вважаються, у тому числі, але не виключно:

2.3.1. будь-яке збільшення розміру кредиту;

2.3.2. зміни строку виконання зобов`язання повністю або частково, збільшення заборгованості за кредитним договором на суму нарахованих та несплачених процентів/комісійних винагород;

2.3.3. відстрочення виконання зобов`язання/будь-якої його частини;

2.3.4. будь-яке збільшення/зменшення розміру процентів/комісійних винагород за кредитним договором;

2.3.5. встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки, зокрема, зміна будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом;

2.3.6. зміна будь-яким чином графіку погашення заборгованості за кредитним договором;

2.3.7. доповнення/зміна комісій та/або неустойок, що підлягають сплаті кредитору, та/або збільшення/зменшення їх видів та розмірів;

2.3.8. будь-які інші зміни кредитного договору.

Відповідно до п. 2.5 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання, а також несе визначену законодавством відповідальність за порушення ним встановленого цим договором грошового зобов`язання, в тому числі щодо сплати коштів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 3.2.2 договору у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 3.2.3 договору кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Відповідно до п. 3.2.4 договору з метою реалізації відповідно до умов договору поруки права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Не направлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача як поручителя заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання боржником основного зобов`язання за договором про надання овердрафту.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідно до п. 3.1, п. 5.6 договору про надання овердрафту проценти по кредиту, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму 234 076, 98 грн., а саме:

- 144 757, 76 грн. - сума заборгованості по прострочених процентах, нарахованих за період з 06.07.2020 по 08.02.2022, виходячи з суми основного боргу 388 640, 41 грн.;

- 18 571, 91 грн. - сума 3 % річних по простроченому основному боргу, нараховані за період з 06.07.2020 по 08.02.2022;

- 3 288, 97 грн. - сума 3 % річних по простроченим процентам, за період з 06.07.2020 по 08.02.2022;

- 57 130, 14 грн. - суми інфляційних втрат, нараховані на суму простроченого основного боргу за період з липня 2020 по січень 2022;

- 10 328, 20 грн. - суми інфляційних втрат, нараховані на суму прострочених процентів за період з липня 2020 по січень 2022.

Детальний розрахунок, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи.

Нарахування відсотків за договором підтверджується банківською випискою за період з 06.07.2020 по 09.02.2022.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договорів виникли господарські зобов`язання, які в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1, 2 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 599-609 ЦК України передбачено такі підстави припинення зобов`язання: припинення зобов`язання виконанням (ст. 599 ЦК України); припинення зобов`язання переданням відступного (ст. 600 ЦК України); припинення зобов`язання зарахуванням (ст. 601-603 ЦК України); припинення зобов`язання за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України); припинення зобов`язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК України); припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України); припинення зобов`язання неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України); припинення зобов`язання смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК України); припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України).

Відповідно до 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно ч. 1-4 до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 559 ЦК України ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Тому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (п. 49-52 (постанови Великої Палати ВС від 26.01.2021 по справі № 522/1528/15-ц).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (п. 64 постанови Великої Палати ВС від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 ВП ВС зазначила, що термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та пункти 6.20, 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

В постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 ВП ВС зазначила, що відповідно до пункту 6.2 договору про відкриття кредитної лінії № 119 та аналогічного пункту у договорі № 120 нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

Тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Підстав для неврахування зазначеного, що стало наслідком узгодження сторонами договірних умов, не вбачається, про що судами зроблено правомірний висновок.

Судом встановлено, що умовами п. 3.1 договору про надання овердрафту сторони погодили, що процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою, яка застосовується при розрахунку процентів за користування, визначається залежно від фактичного періоду користування кредитом за процентною ставкою, визначається залежно від фактичного періоду користування за відповідний період строку безперервного користування овердрафту чи після його закінчення, а саме:

- до 7 днів (включно) - 18 % річних;

- від 8 до 14 дів (включно) - 19% річних;

- від 15 до 30 днів (включно) - 20 % річних;

- від 31 до 60 днів (включно) - 22 % річних;

- більше 60 днів - 23 % річних.

Проценти за відповідною процентною ставкою за користування овердрафтом нараховуються починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду нарахування процентів за попередньою процентною ставкою, і діють до закінчення періоду, передбаченого для даного розміру процентної ставки.

Відповідно до п. 5.5. договору про надання овердрафту проценти за користування овердрафтом нараховуються щомісячно у валюті овердрафту на основну сум боргу (фактичну суму заборгованості), виходячи із розрахунку фактичної кількості днів існування заборгованості за основною сумою боргу та умовної кількості 360 днів в році.

Відповідно до п. 5.6. договору про надання овердрафту проценти за користування овердрафтом нараховуються:

- в останній банківський день звітного місяця за період з першого дня видачі овердрафт/першого дня виникнення простроченої кредитної заборгованості/ першого дня звітного місяця по останній день звітного місяці;

- в останній день строку ліміту/ в день повного виконання зобов`язання, за період з першого дня звітного місяця по день, що передує останньому дню строку ліміту/що передує дню повного виконання зобов`язання.

У разі прострочення погашення овердрафту (в т.ч. відкликання овердрафту), проценти за користування позичальником овердрафтом продовжують нараховуватись на всю суму простроченої кредитної заборгованості до моменту повного виконання зобов`язання за максимальною ставкою визначеною п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 5.7 договору про надання овердрафту нараховані проценти на основну суму боргу сплачуються позичальником:

- щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним,

- в останній банківський день строку дії ліміту в день повного виконання зобов`язання.

Перший раз позичальник сплачує нараховані проценти не пізніше 10 жовтня 2018 року.

Позивачем нараховано проценти за користування кредитом за період з 06.07.2020 по 08.02.2022 в сумі 144 757, 76 грн. Розрахунок здійснено, виходячи з суми заборгованості в розмірі 388 640, 41 грн. Детальний розрахунок відсотків долучено до матеріалів справи.

Умовами п. 5.3 договору передбачено нарахування процентів за користування позичальником овердрафтом на всю суму простроченої кредитної заборгованості до моменту повного виконання зобов`язання за максимальною ставкою, тобто 23 % річних.

Розрахунок суми процентів за користування кредитом у сумі 144 757, 76 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність нарахування банком процентів в розмірі 144 757, 76 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

В рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20) зазначено, що аналіз сфери застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу свідчить про те, що вони унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору.

Проценти, про які йдеться в приписах статті 1048 Кодексу, є складовим елементом плати за надану позику/кредит, що разом з основною сумою позики/кредиту становить загальну суму боргу, яку боржник повинен сплатити через визначений час після отримання позики/кредиту.

Конституційний Суд України зазначає, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Конституційний Суд України вважає, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов`язань за кредитним договором у натурі.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань оспорюваний припис статті 1050 Кодексу не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом. Відповідно, припис першого речення частини першої статті 1050 Кодексу не спричиняє й негативних наслідків для права Банку на ведення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Однак слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов`язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України (п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Рішення суду не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло до ухвалення судового рішення на підставі договору.

Зазначене рішення суду не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання, що виникло з правовідносин підряду за договором.

Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на встановлену рішенням суду заборгованість до складу якої, окрім основного боргу, входять суми неустойки, 3 проценти річних та інфляційних втрат, не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності та суперечить положенням статті 550 Цивільного кодексу про заборону нарахування процентів на неустойку (п. 48-50 постанови КГС ВС від 15.11.2019 року по справі № 905/1753/18).

За змістом частини другою статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином враховуючи, що грошове зобов`язання виникло до ухвалення судового рішення по суті спору та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування 3 % річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум пені, 3 % річних, інфляційних та судового збору (п. 59-62 постанови КГС ВС від 15.11.2019 року по справі № 905/1753/18).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення (постанова Великої Палати ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц). Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Позивачем нараховано 3 % річних по простроченому основному боргу за період з 06.07.2020 по 08.02.2022 в сумі 18 571, 91 грн., а також 3 % річних по простроченим процентам в сумі 3 288, 97 грн. Детальний розрахунок 3 % річних долучено до матеріалів справи. Розрахунок суми 3 % річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних по простроченому основному боргу у сумі 18 571, 91 грн. та 3 % річних по простроченим процентам у сумі 3 288, 97 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано інфляційні втрати від прострочення основного боргу за період з липня 2020 по січень 2022 в сумі 57 130, 14 грн., а також інфляційні втрати по прострочених процентах за період з серпня 2020 по січень 2022 в сумі 10 328, 20 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат від прострочення процентів долучено до матеріалів справи. Розрахунок суми інфляційних втрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення інфляційних втрат від прострочення основного боргу у сумі 57 130, 14 грн. та інфляційних втрат по прострочених процентах у сумі 10 328, 20 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 3 511, 16 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк", вул. Херсонське шосе, 50, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 09326464) заборгованість за Договором про надання овердрафту № 112.10-25-61/18 від 28.09.2018:

- 144 757, 76 грн. (сто сорок чотири тисячі сімсот п`ятдесят сім грн. 76 коп.) - проценти за користування овердрафтом;

- 18 571, 91 грн. (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна грн. 91 коп.) - 3 % річних по простроченому основному боргу;

- 3 288, 97 грн. (три тисячі двісті вісімдесят вісім грн. 97 коп.) - 3 % річних по простроченим процентам;

- 57 130, 14 грн. (п`ятдесят сім тисяч сто тридцять грн. 14 коп.) - інфляційні втрати від прострочення основного боргу;

- 10 328, 20 грн. (десять тисяч триста двадцять вісім грн. 20 коп.) - інфляційні втрати від прострочення процентів.

3. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк", вул. Херсонське шосе, 50, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 09326464):

- 3 511, 16 грн. (три тисячі п`ятсот одинадцять грн. 16 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.12.2022

Суддя Е.М. Олейняш