Ухвала суду № 107920363, 19.12.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2571/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву про видачу судового наказу

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"

01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239

боржник: Фізична особа-підприємець Ларютіна Наталія Олександрівна

АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

про видачу судового наказу

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи-підприємця Ларютіної Наталії Олександрівни про видачу судового наказу (вх. №2243/22 від 07.12.2022), в якій заявлено про стягнення з боржника заборгованості у сумі 4440,20 грн., що виникла за договором про надання фінансового кредиту №048914-КВ1 від 25.05.2019.

За результатами розгляду заяви, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Частиною 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частин 1, 2, 4, абзацу 2 частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відтак, за вищевказаними вимогами статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.26. Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020", затвердженого наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144, а у разі, якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Відповідно до пункту 5.26. Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020", затвердженого наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

За результатами дослідження вищевказаної заяви про видачу судового наказу судом встановлено, що на копіях: договору №048914-КВ1 про надання фінансового кредиту від 25.05.2019, додатковій угоді №2 до договору про надання фінансового кредиту №048914-КВ1 від 25.05.2019, анкеті заяві позичальника від 24.07.2019, Довідці від 06.10.2022, виписках з ЄДРПОУ та копії свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" серії ФК №880 від 06.04.2017 міститься факсимільне відтворення підпису (відбиток), а не оригінал підпису представника заявника Духоти І.В.

Оскільки процесуальним законодавством не передбачено інших способів завірення копій, які надсилаються до суду, окрім завіряння копій особистим підписом заявника, то подання відповідних додатків на яких учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу з використанням факсимільного відтворення підпису певної особи, який є фактично штампом із зображенням певного підпису фізичної особи, не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути доказами, що завірені відповідно до вимог законодавства.

Відтак, такі докази не можуть враховуватись судом про розгляді заяви про видачу судового наказу, відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України, тому суд дійшов висновку, що заява про видачу судового наказу не відповідає пунктам 3 та 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в загальному порядку, після усунення її недоліків.

Керуючись статтями 147, 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) до Фізичної особи-підприємця Ларютіної Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу (вх. №2243/22 від 07.12.2022) відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 19.12.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук