Рішення № 107920316, 19.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2022Справа № 910/10209/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного підприємства «Конекс», м. Вінниця

до Фізичної особи-підприємця Марченко Інни Миколаївни, м. Київ

про стягнення 287 381,46 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Конекс» (далі - ПП «Конекс»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Марченко Інни Миколаївни (далі - ФОП Марченко І.М./відповідач) про стягнення 287 381,46 грн, у тому числі: 198 859,07 грн - основного боргу, 46 597,03 грн - пені, 37 634,07 грн - інфляційних втрат та 4 291,29 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №096-ШР від 20.03.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.10.2022 позовну заяву ПП «Конекс» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

13.10.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.10.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.11.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ФОП Марченко І.М. заперечує проти задоволення позову, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов`язані із воєнною агресію Російської Федерації проти України.

30.11.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про збільшення позовних вимог, в якій ПП «Конекс» просить суд стягнути з ФОП Марченко І.М. 305 884,81 грн, у тому числі: 193 859,07 грн - основного боргу, 60 152,46 грн - пені, 46 821,96 грн - інфляційних втрат та 5 051,32 грн - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2019 між Приватним підприємством «Конекс» (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Марченко Інною Миколаївною (далі - покупець) укладено договір поставки №096-ШР, відповідно до якого постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно п. 2.1. договору ціна товару визначається постачальником в гривнях, є договірною, та фіксується в накладних на кожну партію, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2. договору розрахунок за поставлений по даному договору товар здійснюється на умовах продажу у кредит з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту поставки.

Загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору (п. 2.6. договору).

У відповідності до п. 3.1. договору поставка товару покупцю, на підставі даного договору, проводиться силами, засобами та за рахунок постачальника у місце визначене покупцем, протягом 2 робочих днів з моменту отримання заявки. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз товару.

Згідно положень п 3.3. договору ризики можливої загибелі або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з дати прийняття товару уповноваженим представником покупця, що засвідчується його підписом в супроводжуючих документах (накладних).

Відповідно до п. 6.3. договору, у разі прострочки виконання зобов`язань по сплаті вартості товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 1% від суми боргу за кожний день прострочки платежу, що є оплатою за користування грошовими коштами (в порядку ст.ст. 536, 625 ЦК України).

У випадку несплати покупцем повної вартості товару в строк більше ніж на 35 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім установленого п. 6.2. даного договору, штраф на користь постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару (п. 6.4. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.2. договору передбачено, якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах, ще на один календарний рік, без обмеження кількості таких пролонгацій. Зазначена процедура пролонгації терміну дії повторюється у кожному випадку збігу строку дії договору та не вимагає укладення додаткових угод до договору.

В п. 8.1. договору сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню, яких використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війн, військових дій всіх видів, блокад, пожеж, землетрусів, повені та інших стихійних лих подібного характеру, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк дії зазначених обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Згідно п. 8.3. договору обставини непереборної сили, на які посилається зацікавлена сторона, а також причинний зв`язок зазначених обставин із невиконанням відповідною стороною обов`язків по договору, мають бути підтверджені експертним висновком про форс-мажор, виданим Торгово-промисловою палатою України або її регіональними палатами або уповноваженими на це державними органами. Про наступ та припинення форс-мажорних обставин відповідна сторона договору повинна повідомити іншу сторону договору рекомендованим листом у 3-денний термін.

У відповідності до п. 8.4. договору жодна із сторін не звільняється від відповідальності за прострочення виконання, яке було допущено до настання форс-мажорних обставин.

В п. 9.6. договору сторони погодилися встановити позовну давність тривалістю у три роки для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в порядку ст. 259 ЦК України.

У період з 22.03.2019 по 23.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 516 367,12 грн, що підтверджується видатковими накладними та не заперечується відповідачем.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1 322 508,05 грн, внаслідок чого у ФОП Марченко І.М. виникла заборгованість в сумі 193 859,07 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ФОП Марченко І.М. борг у розмірі 193 859,07 грн, а також пеню в сумі 60 152,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 821,96 грн та 3% річних в сумі 5 051,32 грн, нараховані по кожній видатковій накладній окремо.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що 20.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №096-ШР, відповідно до якого у період з 22.03.2019 по 23.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 516 367,12 грн, проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1 322 508,05 грн, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 193 859,07 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ФОП Марченко І.М.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.2. договору розрахунок за поставлений по дному договору товар здійснюється на умовах продажу у кредит з відстроченням платежу на 14 календарних днів з моменту поставки.

Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар розраховувався з порушенням встановленого порядку оплати та не у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо звільнення його від виконання основного зобов`язання з оплати поставленого товару внаслідок настання форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, з огляду на наступне.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 19.02.2023.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Так, в п. 8.1. договору сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню, яких використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війн, військових дій всіх видів, блокад, пожеж, землетрусів, повені та інших стихійних лих подібного характеру, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк дії зазначених обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

З наведеного вбачається, що в п. 8.1. договору сторони погодили продовження строку виконання зобов`язання за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, при цьому настання форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення від виконання свого зобов`язання за цим договором, водночас, суд зазначає, що поставка неоплаченого товару була здійснена до введення в Україні воєнного стану, тому доводи відповідача щодо звільнення його від виконання зобов`язань з оплати прийнятого ним товару до настання форс-мажорних обставин не приймаються до уваги.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача з посиланням на знищення та викрадення товару, оскільки згідно положень п 3.3. договору ризики можливої загибелі або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з дати прийняття товару уповноваженим представником покупця, що засвідчується його підписом в супроводжуючих документах (накладних).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що ФОП Марченко І.М. порушено умови договору поставки №096-ШР від 20.03.2019 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 193 859,07 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 60 152,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 46 821,96 грн та 3% річних в сумі 5 051,32 грн, нараховані по кожній видатковій накладній окремо.

За змістом ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ПП «Конекс» нараховано пеню по кожній видатковій накладній окремо за період з 06.11.2021 по 17.11.2022, тобто позивачем не враховано положення ст. 232 ГК України та нараховано пеню більше ніж за шість місяців, внаслідок чого позивачем невірно визначено розмір пені.

Крім того, судом враховано, що за видатковими накладними №108986, №108988. №108989 від 09.02.2022, №117046, №117049, №117047, №117048 від 11.02.2022, №131019, №131006, №131007, №131008 від 16.02.2022, №152028, №152029,№152030 від 23.02.2022 строк виконання зобов`язання з оплати виник у відповідача після введення воєнного стану в Україні, більше того, місцем поставки товару було визначено: Київська область, Бучанський район, село Шевченкове, вулиця Київська, буд. 4, яке перебувало в окупації з 26.02.2022, внаслідок чого відповідач унеможливлений був здійснити повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин іншу сторону договору рекомендованим листом у 3-денний термін, відтак, ураховуючи обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача щодо звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання обов`язку зі сплати за поставлений товар саме за цими накладними.

Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 22 129,91 грн, нарахована на заборгованість за поставлений товар за період з 22.10.2021 по 04.02.2022, обов`язок зі сплати яких виник до введення воєнного стану в Україні, при цьому розрахунок пені здійснено з урахуванням положень ст. 232 ГК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №922/175/18).

Порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова Верховного суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16).

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при розрахунку 3% річних позивачем допущено арифметичну помилку.

За розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 5 035,36 грн та інфляційних втрат у розмірі 46 821,96 грн.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Конекс» задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Марченко Інни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Конекс» (21022, місто Вінниця, вулиця Київська, будинок 136-Г; ідентифікаційний код 23060192) заборгованість в сумі 193 859 (сто дев`яносто три тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 07 коп., пеню у розмірі 22 129 (двадцять дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 91 коп., 3% річних у розмірі 5 035 (п`ять тисяч тридцять п`ять) грн 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 46 821 (сорок шість тисяч вісімсот двадцять одну) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 4 017 (чотири тисячі сімнадцять) грн 70 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук